При якій системі оплати праці розцінка встановлюється не на кожну операцію окремо, а на весь обсяг роботи.

1 При колективній системі оплати

2 При акордній

3 При погодинно-преміальній

4 При відрядно-преміальній

55. Потоковий метод організації робіт - це:

1 Організація робіт, що забезпечує планомірний, ритмічний випуск готової продукції на основі безупинної і рівномірної роботи трудових колективів (бригад, потокі3. незмінного складу із закріпленими за ними машинами і механізмами

2 Організація робіт, що забезпечує планомірний, ритмічний випуск готової продукції на основі циклічної роботи трудових колективів (бригад, потокі3. незмінного складу із закріпленими за ними машинами і механізмами

3 Організація робіт, що забезпечує планомірний, ритмічний випуск готової продукції на основі інтуїтивної роботи трудових колективів (бригад, потокі3. незмінного складу із закріпленими за ними машинами і механізмами

4 Організація робіт, що забезпечує планомірний, ритмічний випуск готової продукції на основі математичного програмування дій трудових колективів

56. Виробнича програма - це:

1. Календарний план роботи підприємства на всю річну програму робіт.

2. Плановий обсяг випуску продукції, необхідні виробничі потужності та матеріальні ресурси.

3. Планова виробнича потужність та планова потреба в матеріаль­них ресурсах.

4. Плановий обсяг випуску продукції.

57. Сукупне планування передбачає:

1. Перетворення річних та квартальних бізнес-планів у детальні виробничі плани, які визначають обсяг продукції і використання трудових ресурсів для короткотермінового періоду.

2. Перетворення річних та квартальних бізнес-планів у детальні виробничі плани, які визначають обсяг продукції і використання трудових ресурсів для довготермінового періоду.

3. Перетворення річних та квартальних бізнес-планів у детальні виробничі плани, які визначають обсяг продукції і використання трудових ресурсів для середньо термінового періоду.

4. Перетворення річних та квартальних бізнес-планів у детальні виробничі плани, які визначають обсяг продукції і використання трудових ресурсів на поточний період.

58. Календарне планування (Scheduling) - це:

1. Планування часу і місця виконання кожної операції, необхідної для виготовлення виробу.

2. Планування дат запуску і випуску продукції, початку і кінця операцій, які входять у склад процесу.

3. Система управління роботами по проектах, основна ціль якої -забезпечити виконання графіків виробництва у встановлений термін.

4. Правильні відповіді 1 та 2.

59. Сітьове планування - це:

1. План роботи керівника чи спеціаліста на певний проміжок часу (день, тиждень, декаду, місяць).

2. Побудова таблиць робіт, де вказується їхня тривалість, та графіка, який показує послідовність їхнього виконання.

3. Визначення шляхів і засобів виконання завдань.

4. Встановлення цілей та завдань розвитку об'єктів управління, визначення шляхів та засобів їх досягнення.

60. Оперативне управління виробництвом - це:

1. Основний елемент раціональної організації управління всією діяльністю підприємства.

2. Суворе виконання заданого плану виробництва продукції за кількістю та номенклатурою.

3. Прискорення виробництва та забезпечення максимального використання оборотних засобів на стадії виробництва.

4. Повне та найбільш доцільне (оптимальне) використання ресурсів.

61. Типові системи оперативного управління виробництвом:

1. Система виробництва з "виштовхуванням" виробу.

2. Система виробництва з "витягуванням" виробу.

3. Система виробництва з меншим розміром партії запуску деталей у виробництво.

4. Правильні відповіді 1 та 2.

62. Диспетчерування - це:

1. Графічні форми планування та обліку.

2. Керівництво виконанням виробничої програми на основі розроблених графіків сітьового планування.

3. Система централізованого оперативного контролю і регулювання поточного ходу роботи по виконанню виробничих завдань згідно з розробленими календарними графіками.

4. Система, яка дозволяє мінімізувати термін дії операційного циклу.

63. Система "точно в термін" - це:

1. Гнучка перебудова виробництва при зміні попиту.

2. Механізм організації неперервного виробничого процесу, здатного до гнучкого переналагодження.

3. Нормування робіт для забезпечення збалансованості виконання виробничих операцій.

4. Раціональне розміщення виробничого обладнання.

64. Інфраструктура підприємства - це:

1. Комплекс цехів, господарств і служб підприємства, які забезпечують необхідні умови для функціонування підприємства в цілому.

2. Комплекс цехів, господарств і служб підприємства, які забезпечують досягнення високих виробничо-господарських результатів.

3. Комплекс цехів, господарств і служб підприємства.

4. Комплекс цехів, господарств і служб підприємства, які поглиблюють внутрішньовиробничі зв'язки.

65. Ремонт - це:

1. Заміна зношених частин устаткування.

2. Процес відновлення початкової дієспроможності устаткування, яку було втрачено в результаті виробничого використання.

3. Процес усування дрібних несправностей засобів праці.

4. Процес підвищення технічного рівня устаткування.

66. Контроль в системі операційного менеджменту - це:

1. Процес визначення якості та коректування виконуваної підлеглими роботи для забезпечення виконання планів, направлених на досягнення цілей підприємства.

2. Спостереження за роботою персоналу.

3. Вид управлінської діяльності щодо забезпечення виконання певних завдань.

4. Спостереження за виконанням персоналом окремих завдань.

67. Управління запасами - це:

1. Вид виробничої діяльності, об'єктом якої є створення та збереження запасів.

2. Вид виробничої діяльності, направлений на розв'язання конкретних управлінських функцій з метою збереження запасів.

3. Вид виробничої діяльності, об'єктом якого є збереження визначених видів матеріалів (метал, паливо, будівельні матеріали і т.п.).

4. Вид діяльності, який забезпечує безперебійну роботу виробничих цехів.

68. Матеріально-технічне постачання підприємства - це:

1. Постачання на склади підприємства чи на робочі місця матеріально-технічних ресурсів.

2. Своєчасне забезпечення підрозділів підприємства необхідними видами ресурсів.

3. Форма постачання сировиною та матеріалами підприємства.

4. Постачання на склади підприємства чи на робочі місця необхідних матеріалів.

69. Управління попитом - це:

1. Координація і контроль попиту на товари виробничого призначення.

2. Координація і контроль всіх джерел попиту для ефективного вико­ристання виробничої системи і своєчасного постачання продукції.

3. Координація і контроль всіх джерел попиту для своєчасного постачання продукції.

4. Координація і контроль всіх джерел попиту для ефективного використання виробничої системи.

70. Проект - це:

1. План довгострокових фінансових вкладень.

2. Програма дій з використання фінансових ресурсів.

3. Завдання з певними вихідними даними й плановими резуль­татами, що зумовлюють спосіб його рішення.

4. Комплекс взаємопов'язаних заходів, розроблених для досягнення певних цілей протягом заданого часу при встановлених ресурсних обмеженнях.

71. До класифікацій проектів за класом (складом і струк­турою самого проекту та його предметної галузі) не відносять:

1. Організаційні проекти.

2. Монопроект.

3. Мультипроект.

4. Мегапроект.

72. Короткострокові проекти - це проекти тривалістю:

1. до 1 року;

2. до 2 років;

3. до 3 років;

4. до 4 років.

73. Життєвий цикл проекту - це час:

1. Від ідентифікації до завершення впровадження проекту;

2. Від ідентифікації до початку впровадження проекту;

3. Від задуму до його закінчення;

4. Від завершення підготовки проекту до завершення впровадження проекту.

74. Управління проектами - це:

1. Дисципліна, що об'єднує спеціальні та над професійні знання;

2. Процес керівництва та координації людських, матеріальних та фінансових ресурсів протягом життєвого циклу проекту;

3. Процес управління системою цілей;

4. Діяльність, спрямована на побудову проекту з максимально можливою ефективністю.

75. Поточні витрати включають:

1. Операційні витрати мінус витрати на виплату відсотків по кредитах;

2. Витрати на випуск продукції, що містять витрати на придбання сировини, основних та допоміжних матеріалів, оплату праці, загальнозаводські та накладні витрати;

3. Витрати на інвестиції до основного капіталу, передвиробничі витрати та потреби в обіговому капіталі;

4. Витрати на експлуатацію обладнання, палива, енергії.

76. Метою технічного аналізу проекту є:

1. Вивчення споживачів продукції;

2. Вивчення поточних витрат виробництва;

3. Вивчення капітальних витрат;

4. Вивчення капітальних і поточних витрат виробництва.

77. До об'єктів інфраструктури належать:

1. Лінії електропередачі;

2. Конвеєрні лінії;

3. Кредитні лінії;

4. Жодна з названих.

78. Метою екологічного аналізу інвестиційного проекту є:

1. Оцінка наслідків впливу на забруднення атмосферного повітря;

2. З'ясування однозначності всіх передумов проектного аналізу;

3. Встановлення потенційної шкоди навколишньому середовищу під час здійснення та експлуатації проекту і визначення заходів, необхідних для її пом'якшення або відвернення;

4. Розробка плану збереження природного середовища.

79. Оцінка населення, що мешкає у зоні реалізації проекту, вимагає:

1. Оцінити населення з точки зору демографічних, соціальних особливостей, умов мешкання, зайнятості, відпочинку та визначити ступінь впливу проекту на ці параметри;

2. Оцінити можливість поліпшення рівня життя;

3. Оцінити ступінь впливу проекту на умови проживання, зайнятості та відпочинку населення;

4. Спрогнозувати зміни соціокультурних параметрів населення.

80. Мета фінансового аналізу проекту:

1. Оцінити підготовленість підприємства до виконання проекту;

2. Розрахувати показники грошових потоків;

3. Визначити, чи є проект рентабельним та ефективним;

4. Визначити фінансову життєздатність проекту для прийняття рішень про доцільність його інвестування та фінансування.

81. Функціональний проект - це:

1. Проект, який здійснюється в існуючих функціональних підрозділах;

2. Проект, в якому задіяні люди з різних функціональних зон;

3. Проект, основною характеристикою якого є те, що над конкретним проектом постійно працює самостійна група спеціалістів;

4. Проектування, що ґрунтується на функціональному підході до структуризації.

82. Найбільш відомими методами складання сітьового графіку є:

1. Метод оцінки та перегляду програм (PERT);

2. Метод критичного шляху (СРМ);

3. Метод робочого календаря;

4. Правильні лише 1 та 2.

83. Вирішальний вплив на сучасну теорію і практику забезпечення якості мали праці таких всесвітньо відомих спеціалістів, як:

1. У. Шухарт, Е. Демінг.

2. Д. Джуран, Ф. Кросбі.

3. А. Фейгенбаум, К. Ісікава, Г. Тагуші.

4. Усі вище перераховані.

84. Основними принципами AQI(Annual Quality Improvement) - концепції щорічного поліпшення якості - є:

1. Планування керівництвом поліпшення якості на всіх рівнях і в усіх сферах діяльності підприємства.

2. Розроблення заходів, спрямованих на виключення (попередження) помилок у сфері управління якістю.

3. Перехід від адміністрування (наказів зверху) до планомірного управління всією діяльністю у сфері якості, в т.ч. і вдосконалення адміністративної діяльності.

4. Усі вище перераховані відповіді правильні.

85. Система якості - це:

1. Сукупність організаційної структури розподілу відповідальності, процесів, процедур і ресурсів, яка забезпечує загальне керівництво якістю.

2. Сукупність взаємодіючих елементів операційної системи.

3. Ступінь відповідності специфікації товару чи послуги потребам ринку.

4. Ступінь готовності операційної системи до виготовлення товарів чи послуг у відповідності зі специфікаціями.

86. Стандарт - це:

1. Документ, виданий і затверджений офіційним органом для постійного використання, що містить керівництво, правила або характеристики, направлені на забезпечення оптимальних результатів.

2. Документ, складений однією або декількома особами, що підтверджує будь-які установлені факти або події.

3. Документ, що видається установами, організаціями, підпри­ємствами на підтвердження певних матеріальних цінностей.

4. Різновид документа, який найчастіше використовується в бухгалтерській справі, в системі банку та ін.

87. У 1987 p. Міжнародна організація по стандартизації ISO розробила і прийняла серію стандартів ISO 9000, узявши за основу стандарти:

1. Франції та Бельгії.

2. Великобританії.

3. Данії та Іспанії.

4. Швеції.

88. Структура процесів системи якості послуг має забезпечувати:

1. Заходи, які дозволяють попередити появу проблем.

2. Належне управління всіма робочими програмами, які визначають якість послуг.

3. Оцінювання наданої постачальником послуги.

4. Оцінювання отриманої послуги споживачем.

89. Кваліметрія - це:

1. Наука, яка вивчає принципи і методи оцінювання рівня якості.

2. Наука, яка вивчає кількісні методи оцінювання рівня якості, що використовуються для обґрунтування рішень, які приймаються при управлінні якістю.

3. Наука, яка вивчає аналіз ефективності проведення заходів щодо поліпшення якості продукції на підприємстві з метою забезпе­чення її конкурентоспроможності.

4. Наука, яка вивчає варіанти запропонованих виробів для вибору кращого.

90. Індексом якості продукції називається:

1. Показник якості продукції, що визначає основні функції, для виконання яких вона призначена, і зумовлює галузь її використання.

2. Показник, який характеризує корисний ефект від експлуатації чи споживання продукції.

3. Комплексний показник якості різнорідної продукції, виготов­леної за певний період, який дорівнює середньому зваженому відносних показників якості.

4. Показник, який характеризує властивість технічного об'єкта зберігати працездатність до настання граничного стану.

91. Показники безвідмовності характеризують:

1. Властивість технічного об'єкта зберігати працездатність протягом певного часу чи деякого напрацювання.

2. Властивість технічного об'єкта зберігати працездатність до настання граничного стану при встановленій системі технічного обслуговування і ремонтів.

3. Властивість технічного об'єкта, що полягає у попередженні і виявленні причин пошкоджень та усунення їх шляхом прове­дення ремонтів та технічного обслуговування.

4. Властивість технічного об'єкта зберігати працездатний стан протягом і після зберігання, транспортування або властивість продукту чи матеріалу зберігати стан до споживання протягом зберігання.

92. Показники функціональної і технічної ефективності характеризують:

1. Належність продукції до певного класифікаційного угруповання.

2. Корисний ефект від експлуатації чи споживання продукції та прогресивність технічних рішень, закладених у продукцію.

3. Основні проектно-конструкторські рішення, зручність монтажу і встановлення продукції, можливість її агрегування і взаємозамінності.

4. Вміст у продукції хімічних елементів або структурних груп.

93. TQM (Total Quality Management) - "загальне управління якістю" - це:

1. Підхід до управління організацією, який об'єднує основні існуючі методи управління і технічні засоби в науково обґрунтовану систему, ціллю якої є постійне поліпшення виробничої діяльності і результатів цієї діяльності.

2. Підхід до управління організацією, заснований на побудові системи управління якістю, яка охоплює всі сфери діяльності фірми.

3. Підхід до управління організацією, який передбачає участь у роботах з якості всього персоналу фірми - від президента до рядового робітника.

4. Підхід до управління організацією, який ґрунтується на бездефектному виготовленні продукції.

94. Продуктивність праці - це:

1. Ефективність трудових витрат, здатність конкретної праці створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ.

2. Ефективність трудових витрат, здатність конкретної праці створювати за одиницю часу зниження матеріаломісткості продукції.

3. Ефективність трудових витрат, здатність конкретної праці створювати за одиницю часу низькі ціни на сировину.

4. Ефективність трудових витрат, здатність конкретної праці створювати за одиницю часу зниження ціни на готову продукцію.

95. Чинники, що істотно впливають на продуктивність праці:

1. Матеріально-технічні.

2. Організаційні та економічні.

3. Соціальні та географічне розміщення підприємств.

4. Усі вище перераховані.

96. До шляхів підвищення технічного рівня виробництва не належать:

1. Заміна діючих технічних засобів прогресивнішими; модерні­зацію обладнання.

2. Механізація та автоматизація виробництва.

3. Зміна питомої ваги окремих видів продукції (послу4. та виробництв.

4. Застосування прогресивних технологій.

97. Продуктивність підприємства (організації) - це:

1. Баланс між всіма чинниками виробництва (матеріальними, фінансовими, людськими, інформаційними тощо), який забезпечує найбільше виробництво при найменших витратах.

2. Баланс між всіма чинниками виробництва, який забезпечує зниження ціни на готову продукцію.

3. Баланс між всіма чинниками виробництва, який забезпечує підвищення кваліфікації робітників.

4. Баланс між всіма чинниками виробництва, який забезпечує збільшення обсягу продукції, що виробляється.

98. Дієвість операційної системи - це:

1. Ступінь досягнення системою поставлених перед нею цілей, ступінь завершення "потрібної" роботи.

2. Ступінь використання системою необхідних ресурсів.

3. Ступінь відповідності системи вимогам, сертифікатам та очікуванням.

4. Ступінь удосконалення організації праці та виробництва.

99. Управління операційною системою за критерієм продуктивності - це:

1. Процес, який передбачає стратегічне, тактичне й оперативне планування і постійний контроль за реалізацією прийнятих оптимальних рішень відповідно до конкретної ситуації.

2. Процес, який передбачає систему вироблення та реалізації управлінських рішень відповідно до конкретної ситуації.

3. Процес, який передбачає систему вироблення та реалізації управлінських впливів.

4. Процес, який передбачає стратегічне планування та контроль операційної системи.

100. Удосконалення операційної діяльності можливе через:

1. Збільшення фінансування на дослідження й розробки.

2. Переоцінку і переобладнання виробничих потужностей.

3. Досягнення гнучкості робочої сили організації шляхом підготовки працівників для виконання кількох різних робіт.

4. Усі вище перелічені відповіді правильні.

 

РОЗДІЛ 7. УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

1. Нарада-це:

1. Вид управлінської діяльності.

2. Форма обміну інформацією між керівниками та спеціалістами.

3. Форма обміну інформацією між керуючою і керованою підсистемами для досягнення певних цілей.

4. Метод обміну інформацією.

2. Найважливішим джерелом інформації для менеджера є:

1. Спілкування з провідними спеціалістами для отримання даних про виконання завдань.

2. Спілкування з підлеглими для отримання даних про стан виконання основних завдань.

3. Спілкування з персоналом для отримання відповідних даних про стан об'єкту управління.

4. Спілкування з робітниками і спеціалістами для отримання даних про їх рівень задоволеності працею.

Що таке комунікація?

1. Обмін інформацією між декількома підрозділами.

2. Обмін інформацією між керівниками та їх підлеглими.

3. Обмін будь-якою інформацією.

4. Обмін інформацією між двома чи декількома людьми.