![]() Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву ![]() Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
З чого починають збирання інформації?Содержание книги
Поиск на нашем сайте
1. Зі збору первинної інформації. 2. Зі збору вторинної інформації. 3. З опитувань споживачів. 51. Що являє собою експеримент як метод збирання інформації? 1. Вивчення і фіксування поведінки суб'єктів. 2. Відтворення дії маркетингових чинників за допомогою математичних моделей. 3. Одержання інформації про взаємозв'язки між залежними і незалежними змінними. 52. Обсяги продажу товарів у даний час конкретній групі споживачів — це: 1. Реальна місткість ринку. 2. Потенційна місткість ринку. 3. Ринковий потенціал. 53. Місткість ринку — це величина: 1. Постійна. 2. Змінна. 3. Не прогнозована. 54. Вихідним моментом прийняття рішення про купівлю є: 1. Розуміння проблеми. 2. Пошук інформації. 3. Оцінка альтернатив. 55. Рутинний процес прийняття рішень про купівлю має місце в разі придбання: 1. Товарів високої якості. 2. Товарів середньої якості. 3. Дешевих товарів. 56. Сукупність людей, які можуть впливати на позицію індивіда, особистості, яких розглядають як основу для самооцінки, — це: 1. Соціальні пласти. 2. Референті групи. 3. Субкультурні підгрупи. 57. Згідно з теорією М. Портера конкурентне середовище формується взаємодією: 1. Чотирьох сил. 2. П'яти сил. 3. Шести сил. 58. Конкуренція між різними товарами, які задовольняють ту саму потребу, називається: 1. Функціональною. 2. Предметною. 3. Видовою. 59. Конкуренція між ідентичними товарами має назву: 1. Функціональна. 2. Предметна. 3. Видова. 60. Маркетингова товарна політика включає: 1. Планування нових товарів, модифікування та обслуговування товарів. 2. Розроблення, модифікування та елімінування товарів. 3. Розроблення, обслуговування та елімінування товарів. 61. Концепція товару за Ф. Котлером включає: 1. Три рівні. 2. Чотири рівні. 3. П'ять рівнів. 62. Згідно з концепцією життєвого циклу товару прибуток від його реалізації можливий на етапі: 1. Дослідження та розроблення товару. 2. Запровадження товару на ринок. 3. Розширення ринку збуту. 63. Концепцію конкурентоспроможності товару (К) у найзагальнішому вигляді можна виразити так: 1. К = ціна споживання/споживчий ефект ® min. 2. К = ціна споживання/споживчий ефект ® mах. 3. К = споживчий ефект/споживання ® min. 64. Згідно з маркетинговою концепцією товару головним його атрибутом є: 1. Якість. 2. Функціональні характеристики. 3. Корисність.
65. Визначення того, наскільки корисним буде товар для споживача, його основної ідеї та мети використання, — це планування товару: 1. В узагальненому вигляді. 2. У конкретному вигляді. 3. У розширеному вигляді. 66. Вихідним моментом процесу планування нових товарів є: 1. Розроблення ідей. 2. Визначення мети розроблення нової продукції. 3. Розроблення стратегії маркетингу. 67. Ідея нового товару відкидається, якщо місткість майбутнього ринку для нього: 1. Є значною, але постійно зменшується. 2. Є незначною, але постійно збільшується. 3. Перевищує значення точки прибутковості. 68. Ідею нового товару треба виражати зрозумілими та значущими для споживача поняттями на етапі: 1. Розроблення стратегії маркетингу. 2. Розроблення продукції. 3. Розроблення та перевірки задуму товару. 69. Схвальне ставлення споживачів до концепції нового товару з'ясовується на етапі: 1. Оцінки та відбору ідей. 2. Розроблення і перевірки задуму. 3. Розроблення стратегії маркетингу. 70. Позиціювання товарів — це: 1. Сегментування ринку. 2. Знаходження оригінальної позиції для товару на ринку. 3. Визначення міри сприйняття товару споживачами. 71. Криві графіка життєвого циклу продукції вказують на зміни: 1. Доходів і обсягів збуту. 2. Прибутку та доходів. 3. Прибутку та витрат. 72. Логічно відповідною концепції життєвого циклу товару буде така послідовність зміни характеру реклами: 1. Інформувальна, перекопувальна, нагадувальна, мінімальна. 2. Інформувальна, нагадувальна, перекопувальна, мінімальна. 3. Інформувальна, мінімальна, перекопувальна, нагадувальна. 73. «Візитною карткою» будь-якого товару є: 1. Товарна марка. 2. Упаковка. 3. Етикетка. 74. Головною причиною несприйняття нових товарів ринком увижається: 1. Несуттєвість їх відмін від товарів уже наявних на ринку. 2. Висока ціна. 3. Помилки в позиціюванні. 75. Сукупність усіх товарних одиниць, яку пропонує ринку конкретний продавець, — це: 1. Продуктова лінія. 2. Товарна номенклатура. 3. Товарний асортимент. 76. Доповнення існуючих продуктових ліній новими товарами — це: 1. Модифікування. 2. Диференціація. 3. Диверсифікація. 77. Перцепційна карта використовується для: 1. Генерування ідей. 2. Позиціювання нових товарів. 3. З'ясування запитів споживачів.
78. Венчурна група — це: 1. Група спеціалістів, яка створюється для розроблення нової продукції. 2. Структурний підрозділ відділу маркетингу. 3. Група, яка розробляє рекламні звернення. 79. Методи «збирання врожаю», «видоювання», «концентрації зусиль» — це методи: 1. Модифікування товарів. 2. Обслуговування товарів. 3. Елімінування товарів. 80. Доповнення існуючої виробничо-технічної програми продукцією вищого чи нижчого технічного рівня — це диверсифікація: 1. Горизонтальна. 2. Вертикальна. 3. Латеральна. 81. Роль маркетингової цінової політики найменша на ринку: 1. Чистої монополії. 2. Олігопольному. 3. Досконалої конкуренції. 82. Вихідним етапом маркетингового розрахунку цін є: 1. Розрахунок витрат на виробництво та реалізацію продукції. 2. Визначення цілей ціноутворення. 3. Дослідження існуючих обмежень. 83. Залежність між цінами та кількістю товарів, які купують споживачі: 1. Пряма. 2. Обернена. 3. Не існує жодної залежності. 84. Головним недоліком розрахунку цін, виходячи із витрат, є: 1. Неможливість урахувати реакцію споживачів на встановлену ціну. 2. Суб'єктивізм. 3. Складність підрахунків. 85. «Залежне» встановлення цін орієнтується на: 1. Ціни провідних постачальників. 2. Витрати. 3. Рівень ринкових цін. 86. Тендерне ціноутворення — це: 1. Розрахунок цін, виходячи з реакції споживачів. 2. Розрахунок цін, виходячи з поведінки конкурентів. 3. Розрахунок цін, виходячи зі значень еластичності попиту. 87. Сконто — це знижка за: 1. Платіж, який був здійснений до закінчення терміну платежу. 2. За результатами річного обороту. 3. Замовлення, яке перевищує певну обумовлену суму. 88. Цінова політика проникнення характеризується початковими цінами: 1. Низькими. 2. Середніми. 3. Високими. 89. Залежність підприємства від негативних кон'юнктурних змін — головний недолік політики: 1. Високих цін. 2. Престижних цін. 3. Диференційованих цін. 90. Установлення цін на товари однієї асортиментної групи для їх достатньої диференціації споживачами — це: 1. Політика диференціювання цін. 2. Політика шикування цін. 3. Політика еластичних цін. 91. Вихідним моментом алгоритму формування комплексу маркетингових комунікацій є: 1. Дослідження цільової аудиторії. 2. Визначення його завдань. 3. Визначення його складу. 92. Засобами впливу комплексу маркетингових комунікацій є: 1. Реклама, пропаганда, стимулювання збуту, персональний продаж. 2. Газети, журнали, вулична реклама тощо. 3. Рекламні звертання, товарні марки, слогани тощо. 93. Масовість, здатність формувати споживчу поведінку — це переваги: 1. Пропаганди. 2. Персонального продажу. 3. Реклами. 94. Першим кроком у процесі прийняття рішень з рекламування є: 1. Визначення цілей реклами. 2. Ідентифікація цільового ринку. 3. Установлення бюджету. 95. Розроблення і реалізація програми рекламування залежить від: 1. Бюджетних асигнувань. 2. Кваліфікації виконавців. 3. Маркетингової стратегії підприємства. 96. Висока вартість, мала селективність аудиторії, швидкоплинність — це недоліки такого носія реклами, як: 1. Телебачення. 2. Радіо. 3. Газети. 97. Корпоративна ідентичність — це форма: 1. Реклами. 2. Пропаганди. 3. Стимулювання збуту. 98. Використання короткотермінових заходів, спрямованих на швидке реагування ринку у відповідь на пропонування підприємством своєї продукції, — це:
1. Пропаганда. 2. Персональний продаж. 3. Стимулювання збуту. 99. Основним недоліком знижок як засобів стимулювання збуту є: 1. Низький рівень сприйняття споживачем. 2. Можливість зниження іміджу товару. 3. Великі витрати. 100. У процесах персонального продажу термін «кваліфікована перспектива» означає категорію споживачів, які: 1. Хочуть придбати запропонований товар. 2. Можуть придбати запропонований товар. 3. Хочуть і можуть придбати запропонований товар. 101. У процесі персонального продажу намагання торгового агента справити позитивне враження на покупця — це головне на етапі: 1. Попереднього підходу. 2. Підходу. 3. Презентації. 102. Ключовим питанням маркетингової політики розподілу є: 1. Реалізація виготовленої продукції. 2. Формування каналів розподілу. 3. Формування логістичних систем. 103. У розподілі масових товарів повсякденного попиту використовують такий тип щільності розподілу: 1. Інтенсивний. 2. Селективний. 3. Ексклюзивний. 104. Завершальним етапом процесу формування каналів розподілу є: 1. Специфікація завдань розподілу. 2. Вибір суб'єктів каналу розподілу. 3. Вибір оптимальної структури каналу розподілу. 105. Довжина каналу розподілу, «товаровиробник-оптовик-роздрібний торговельник-споживач» становить: 1. Чотири. 2. Три. 3. Два. 106. Для досягнення віддалених ринків порівняно дешевшими є: 1. Прямі канали. 2. Опосередковані канали. 3. Як прямі, так і опосередковані канали. 107. Що більша кількість споживачів, то вигіднішими є використання: 1. Прямих каналів. 2. Опосередкованих каналів. 3. Як прямих, так і опосередкованих каналів. 108. У міру підвищення рівня стандартизації товару довжина каналу розподілу: 1. Збільшується. 2. Зменшується. 3. Не змінюється. 109. Особливістю комбінованих каналів розподілу є: 1. Матрична побудова. 2. Вертикальний розподіл функцій. 3. Горизонтальний розподіл функцій. 110. Головною передумовою створення ефективної маркетингової організаційної структури на підприємстві є: 1. Наявність коштів та кадрів. 2. Знання поведінки споживачів. 3. Доскональне знання ринку. 111. Для великих підприємств з незначним асортиментом продукції і невеликою кількістю ринків рекомендується така модель побудови відділу маркетингу: 1. Функціональна. 2. Товарна. 3. Орієнтована на споживачів.
РОЗДІЛ 5. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ
|
|||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-09-19; просмотров: 1061; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.97.14.91 (0.009 с.) |