З чого починають збирання інформації?

1. Зі збору первинної інформації. 2. Зі збору вторинної інформації. 3. З опитувань споживачів.

51. Що являє собою експеримент як метод збирання інфор­мації?

1. Вивчення і фіксування поведінки суб'єктів.

2. Відтворення дії маркетингових чинників за допомогою математи­чних моделей.

3. Одержання інформації про взаємозв'язки між залежними і неза­лежними змінними.

52. Обсяги продажу товарів у даний час конкретній групі споживачів — це:

1. Реальна місткість ринку. 2. Потенційна місткість ринку. 3. Ринковий потенціал.

53. Місткість ринку — це величина:

1. Постійна. 2. Змінна. 3. Не прогнозована.

54. Вихідним моментом прийняття рішення про купівлю є:

1. Розуміння проблеми. 2. Пошук інформації. 3. Оцінка альтернатив.

55. Рутинний процес прийняття рішень про купівлю має місце в разі придбання:

1. Товарів високої якості. 2. Товарів середньої якості. 3. Дешевих товарів.

56. Сукупність людей, які можуть впливати на позицію індиві­да, особистості, яких розглядають як основу для самооцінки, — це:

1. Соціальні пласти. 2. Референті групи. 3. Субкультурні підгрупи.

57. Згідно з теорією М. Портера конкурентне середовище формується взаємодією:

1. Чотирьох сил. 2. П'яти сил. 3. Шести сил.

58. Конкуренція між різними товарами, які задовольняють ту саму потребу, називається:

1. Функціональною. 2. Предметною. 3. Видовою.

59. Конкуренція між ідентичними товарами має назву:

1. Функціональна. 2. Предметна. 3. Видова.

60. Маркетингова товарна політика включає:

1. Планування нових товарів, модифікування та обслуговування то­варів.

2. Розроблення, модифікування та елімінування товарів.

3. Розроблення, обслуговування та елімінування товарів.

61. Концепція товару за Ф. Котлером включає:

1. Три рівні. 2. Чотири рівні. 3. П'ять рівнів.

62. Згідно з концепцією життєвого циклу товару прибуток від його реалізації можливий на етапі:

1. Дослідження та розроблення товару. 2. Запровадження товару на ринок.

3. Розширення ринку збуту.

63. Концепцію конкурентоспроможності товару (К) у найзагальнішому вигляді можна виразити так:

1. К = ціна споживання/споживчий ефект ® min.

2. К = ціна споживання/споживчий ефект ® mах.

3. К = споживчий ефект/споживання ® min.

64. Згідно з маркетинговою концепцією товару головним його атрибутом є:

1. Якість. 2. Функціональні характеристики. 3. Корисність.

65. Визначення того, наскільки корисним буде товар для спо­живача, його основної ідеї та мети використання, — це плану­вання товару:

1. В узагальненому вигляді. 2. У конкретному вигляді. 3. У розширеному вигляді.

66. Вихідним моментом процесу планування нових товарів є:

1. Розроблення ідей. 2. Визначення мети розроблення нової продукції.

3. Розроблення стратегії маркетингу.

67. Ідея нового товару відкидається, якщо місткість майбу­тнього ринку для нього:

1. Є значною, але постійно зменшується. 2. Є незначною, але постійно збільшується.

3. Перевищує значення точки прибутковості.

68. Ідею нового товару треба виражати зрозумілими та зна­чущими для споживача поняттями на етапі:

1. Розроблення стратегії маркетингу. 2. Розроблення продукції.

3. Розроблення та перевірки задуму товару.

69. Схвальне ставлення споживачів до концепції нового товару з'ясовується на етапі:

1. Оцінки та відбору ідей. 2. Розроблення і перевірки задуму.

3. Розроблення стратегії маркетингу.

70. Позиціювання товарів — це:

1. Сегментування ринку. 2. Знаходження оригінальної позиції для товару на ринку.

3. Визначення міри сприйняття товару споживачами.

71. Криві графіка життєвого циклу продукції вказують на зміни:

1. Доходів і обсягів збуту. 2. Прибутку та доходів. 3. Прибутку та витрат.

72. Логічно відповідною концепції життєвого циклу товару буде така послідовність зміни характеру реклами:

1. Інформувальна, перекопувальна, нагадувальна, мінімальна.

2. Інформувальна, нагадувальна, перекопувальна, мінімальна.

3. Інформувальна, мінімальна, перекопувальна, нагадувальна.

73. «Візитною карткою» будь-якого товару є:

1. Товарна марка. 2. Упаковка. 3. Етикетка.

74. Головною причиною несприйняття нових товарів ринком увижається:

1. Несуттєвість їх відмін від товарів уже наявних на ринку.

2. Висока ціна. 3. Помилки в позиціюванні.

75. Сукупність усіх товарних одиниць, яку пропонує ринку конкретний продавець, — це:

1. Продуктова лінія. 2. Товарна номенклатура. 3. Товарний асортимент.

76. Доповнення існуючих продуктових ліній новими товара­ми — це:

1. Модифікування. 2. Диференціація. 3. Диверсифікація.

77. Перцепційна карта використовується для:

1. Генерування ідей. 2. Позиціювання нових товарів. 3. З'ясування запитів споживачів.

78. Венчурна група — це:

1. Група спеціалістів, яка створюється для розроблення нової про­дукції.

2. Структурний підрозділ відділу маркетингу. 3. Група, яка розробляє рекламні звернення.

79. Методи «збирання врожаю», «видоювання», «концентра­ції зусиль» — це методи:

1. Модифікування товарів. 2. Обслуговування товарів. 3. Елімінування товарів.

80. Доповнення існуючої виробничо-технічної програми про­дукцією вищого чи нижчого технічного рівня — це диверсифі­кація:

1. Горизонтальна. 2. Вертикальна. 3. Латеральна.

81. Роль маркетингової цінової політики найменша на ринку:

1. Чистої монополії. 2. Олігопольному. 3. Досконалої конкуренції.

82. Вихідним етапом маркетингового розрахунку цін є:

1. Розрахунок витрат на виробництво та реалізацію продукції.

2. Визначення цілей ціноутворення. 3. Дослідження існуючих обмежень.

83. Залежність між цінами та кількістю товарів, які купу­ють споживачі:

1. Пряма. 2. Обернена. 3. Не існує жодної залежності.

84. Головним недоліком розрахунку цін, виходячи із ви­трат, є:

1. Неможливість урахувати реакцію споживачів на встановлену ціну.

2. Суб'єктивізм. 3. Складність підрахунків.

85. «Залежне» встановлення цін орієнтується на:

1. Ціни провідних постачальників. 2. Витрати. 3. Рівень ринкових цін.

86. Тендерне ціноутворення — це:

1. Розрахунок цін, виходячи з реакції споживачів.

2. Розрахунок цін, виходячи з поведінки конкурентів.

3. Розрахунок цін, виходячи зі значень еластичності попиту.

87. Сконто — це знижка за:

1. Платіж, який був здійснений до закінчення терміну платежу.

2. За результатами річного обороту.

3. Замовлення, яке перевищує певну обумовлену суму.

88. Цінова політика проникнення характеризується початко­вими цінами:

1. Низькими. 2. Середніми. 3. Високими.

89. Залежність підприємства від негативних кон'юнктурних змін — головний недолік політики:

1. Високих цін. 2. Престижних цін. 3. Диференційованих цін.

90. Установлення цін на товари однієї асортиментної групи для їх достатньої диференціації споживачами — це:

1. Політика диференціювання цін. 2. Політика шикування цін. 3. Політика еластичних цін.

91. Вихідним моментом алгоритму формування комплексу маркетингових комунікацій є:

1. Дослідження цільової аудиторії. 2. Визначення його завдань. 3. Визначення його складу.

92. Засобами впливу комплексу маркетингових комунікацій є:

1. Реклама, пропаганда, стимулювання збуту, персональний продаж.

2. Газети, журнали, вулична реклама тощо.

3. Рекламні звертання, товарні марки, слогани тощо.

93. Масовість, здатність формувати споживчу поведінку — це переваги:

1. Пропаганди. 2. Персонального продажу. 3. Реклами.

94. Першим кроком у процесі прийняття рішень з рекламу­вання є:

1. Визначення цілей реклами. 2. Ідентифікація цільового ринку. 3. Установлення бюджету.

95. Розроблення і реалізація програми рекламування зале­жить від:

1. Бюджетних асигнувань. 2. Кваліфікації виконавців.

3. Маркетингової стратегії підприємства.

96. Висока вартість, мала селективність аудиторії, швид­коплинність — це недоліки такого носія реклами, як:

1. Телебачення. 2. Радіо. 3. Газети.

97. Корпоративна ідентичність — це форма:

1. Реклами. 2. Пропаганди. 3. Стимулювання збуту.

98. Використання короткотермінових заходів, спрямованих на швидке реагування ринку у відповідь на пропонування підпри­ємством своєї продукції, — це:

1. Пропаганда. 2. Персональний продаж. 3. Стимулювання збуту.

99. Основним недоліком знижок як засобів стимулювання збуту є:

1. Низький рівень сприйняття споживачем. 2. Можливість зниження іміджу товару.

3. Великі витрати.

100. У процесах персонального продажу термін «кваліфікова­на перспектива» означає категорію споживачів, які:

1. Хочуть придбати запропонований товар. 2. Можуть придбати запропонований товар.

3. Хочуть і можуть придбати запропонований товар.

101. У процесі персонального продажу намагання торгового агента справити позитивне враження на покупця — це головне на етапі:

1. Попереднього підходу. 2. Підходу. 3. Презентації.

102. Ключовим питанням маркетингової політики розподілу є:

1. Реалізація виготовленої продукції. 2. Формування каналів розподілу.

3. Формування логістичних систем.

103. У розподілі масових товарів повсякденного попиту використовують такий тип щільності розподілу:

1. Інтенсивний. 2. Селективний. 3. Ексклюзивний.

104. Завершальним етапом процесу формування каналів розподілу є:

1. Специфікація завдань розподілу. 2. Вибір суб'єктів каналу розподілу.

3. Вибір оптимальної структури каналу розподілу.

105. Довжина каналу розподілу, «товаровиробник-оптовик-роздрібний торговельник-споживач» становить:

1. Чотири. 2. Три. 3. Два.

106. Для досягнення віддалених ринків порівняно дешевшими є:

1. Прямі канали. 2. Опосередковані канали. 3. Як прямі, так і опосередковані канали.

107. Що більша кількість споживачів, то вигіднішими є вико­ристання:

1. Прямих каналів. 2. Опосередкованих каналів. 3. Як прямих, так і опосередкованих каналів.

108. У міру підвищення рівня стандартизації товару довжина каналу розподілу:

1. Збільшується. 2. Зменшується. 3. Не змінюється.

109. Особливістю комбінованих каналів розподілу є:

1. Матрична побудова. 2. Вертикальний розподіл функцій. 3. Горизонтальний розподіл функцій.

110. Головною передумовою створення ефективної маркетин­гової організаційної структури на підприємстві є:

1. Наявність коштів та кадрів. 2. Знання поведінки споживачів. 3. Доскональне знання ринку.

111. Для великих підприємств з незначним асортиментом продукції і невеликою кількістю ринків рекомендується така мо­дель побудови відділу маркетингу:

1. Функціональна. 2. Товарна. 3. Орієнтована на споживачів.

 

РОЗДІЛ 5. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ