Словник економічних термінів.

 

 

Адміністративно-командна економіка (АКС) характеризується панівною державною формою власності, централізованим розподілом ресурсів і доходів, повним контролем з боку держави за зовнішньоекономічною діяльністю.

Банкнота – це паперові гроші, які випускаються в обіг центральним банком; це його зобов’язання.

Бартер – система при якій один товар безпосередньо обмінюється на інший.

Безробіття – це незайнятість у виробництві працездатного населення, яке бажає мати і шукає роботу за даного рівня заробітної плати, тобто, це такий стан ринку праці, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї.

Біметалізм - грошова система, при якій роль загального еквівалента виконували два благородних метали – золото і срібло.

Біржа - це організаційно оформлений і постійно функціонуючий на основі чітких правил ринок.

Бухгалтерські (зовнішні, або явні) витрати – платежі, які здійснює підприємство (фірма) постачальникам ресурсів. У короткотерміновому періоді (див.) ці витрати поділяються на постійні, змінні, валові.

Бюджетний надлишок – перевищення надходжень до державного бюджету над його видатками.

Валові витрати – сума постійних і змінних витрат виробництва.

Валовий випуск (ВВ) являє собою вартість товарів і послуг, що є результатом виробничої діяльності одиниць-резидентів у звітному періоді.

Валюта –( від італ. valuta - ціна, вартість)це грошова одиниця країни, яка використовується для виміру величини вартості товарів.

Валютна інтервенція – цільові операції з купівлі-продажу іноземної валюти для обмеження динаміки валютної грошової одиниці по відношенню до валют інших країн, міжнародних валютно-грошовим одиницям.

Валютна політика – сукупність економічних, правових і організаційних мір і форм, які здійснюються державними органами, центральними банківськими і фінансовими установами, міжнародними валютно-фінансовими організаціями в області валютних відносин.

Валютна система – сукупність грошово- кредитних відносин, які склалися на основі інтернаціоналізації господарського життя і розвитку світового ринку.

Валютний курс – ціна грошової одиниці одної країни, виражена в грошовій одиниці іншої країни.

Власність - це відносини між членами суспільства з приводу володіння, використання, розпорядження засобами виробництва і привласнення результатів їх використання.

Види перехресної еластичності попиту за ціною – позитивна, негативна, нульова.

Виробничі ресурси – сукупність ресурсів, що використовують для виготовлення товарів і надання послуг: земля, капітал, праця та підприємницькі здібності.

Витрати виробництва – вартість спожитих у процесі виробництва товарної продукції факторів виробництва. Розрізняють економічні і бухгалтерські (зовнішні) витрати.

Відкрита економіка - стан економіки, коли має місце вільна взаємодія національної економіки з економіками інших країн. Вона базується на міжнародних переміщеннях товарів, капіталу, робочої сили, валют.

„Вмонтовані стабілізатори” - система механізмів, які автоматично реагують на зміну економічної кон‘юнктури, і зменшують амплітуду економічних коливань самостійно, без здійснення спеціальних заходів економічної політики (наприклад, система оподаткування, система громадських робіт, соціальні виплати з державного бюджету тощо).

Внутрішні (неявні, неоплачувані, імпліцентні)витрати -це ті витрати, які несе підприємство (фірма), використовуючи власні виробничі ресурси.

Гіперінфляція – зростання цін на тисячі відсотків і навіть більше на рік.

Гранична корисність – найменша користь, задля отримання якої дана конкретна річ ще може раціональним чином використовуватись.

Граничний продукт (МР) – додатковий обсяг продукції, отриманий від застосування додаткової одиниці того чи іншого ресурсу при постійних інших.

Граничні витрати - додаткові витрати на виробництво кожної додаткової одиниці продукції.

Граничний дохід – дохід одержаний від реалізації додаткової (останньої) одиниці продукції.

Граничний продукт капіталу – додатковий обсяг продукції від збільшення затрат капіталу на одну одиницю при постійних інших.

Граничний продукт праці - додатковий обсяг продукції від збільшення затрат праці на одну одиницю (додаткового працівника) при постійних інших.

Гроші – сукупність активів, які використовують для здійснення ділових операцій. Різні ділові операції обслуговують різні види грошей, наприклад готівка, чеки тощо. Джон Хікс, англійський економіст писав: “Гроші визначаються їх функціями, гроші – це те, що використовується як гроші”. Отже суть грошей виявляється в їх функціях, яких сьогодні економісти називають три: міра вартості, засіб обігу, засіб нагромадження вартості. Для визначення загальної кількості грошей у національній економіці використовують грошові агрегати.

Грошова (монетарна) база – показник, який містить готівку та банківські резерви.

Грошова маса - сукупний обсяг готівки і поточних чекових депозитів.

Грошові агрегати – показники загальної кількості грошей у національній економіці які класифікують пропозицію грошей, виходячи із ступеня ліквідності її окремих елементів. Виділяють в більшості країн такі чотири агрегати: М0, М1, М2 і М3 (у деяких країнах – МL).

До агрегату М0 відносять готівку – банкноти і розмінні монети, які емітуються центральним банком й знаходяться в обігу. Цей агрегат становить монетарну базу або гроші підвищеної сили.

Агрегат М1 охоплює готівку, що знаходиться в обігу поза банками, а також і залишки на поточних рахунках, на які можуть виставлятися чеки (чекові вклади) і дорожні чеки. Це ділові гроші.

Агрегат М2 охоплює повністю агрегат М1, а також не чекові заощаджувальні вклади, невеликі строкові вклади, депозитні сертифікати, залишки взаємних фондів грошового ринку та інші високоліквідні рахунки.

Агрегат М3 включає в себе повністю агрегат М2, а також великі строкові вклади, кошти клієнтів по трестових операціях банків та інші менш високоліквідні активи.

У промислово розвинених країнах виділяють ще агрегат МL. Наприклад, в США до нього включають М3, а також банківські акцепти, комерційні папери, казначейські векселі і державні ощадні облігації.

Грошового обігу закон - кількість грошей в обігу прямо пропорційна сумі цін товарів та послуг і обернено пропорційна швидкості обороту грошей.

Девальвація – зниження курсу національної і міжнародної (регіональної) валютної грошової одиниці по відношенню до валют іншої країни, міжнародним валютно-грошовим одиницям.

Депресія – глибокий і тривалий спад виробництва.

Державний борг – загальна сума заборгованості власникам державних цінних паперів, що дорівнює сумі його минулих бюджетних дефіцитів за мінусом бюджетних надлишків.

Державний бюджет – грошове вираження збалансованого розпису доходів і видатків держави загалом та адміністративно-територіальних одиниць на фінансовий рік.

Дефіцит бюджету – перевищення видатків державного бюджету над надходженнями до нього.

Дефіцит – ситуація, коли обсяг попиту перевищує обсяг пропозиції.

Дефлятор ВВП (індекс цін) - показник пов”язаний з коригуванням номінального ВВП для визначення реального ВВП. Розраховується як відношення величини вартості споживчого кошика товарів і послуг в цінах поточного року до величини вартості того ж кошика в цінах базового року (року порівняння).

Дефляція – зниження загального рівня цін.

Диверсифікація виробництва - розширення номенклатури продукції з метою зменшення ризику можливих втрат капіталу і зниження доходів.

Дискреційна фіскальна політика -політика свідомого маніпулювання урядом надходженнями і видатками державного бюджету з метою впливу на реальний обсяг національного виробництва, зайнятість, валютний курс та стан платіжного балансу.

Дно – найнижча точка спаду виробництва.

Додана вартість (ДВ) розраховується як різниця між валовим випуском та проміжним споживанням. Вона містить у собі первинні доходи, що створюються учасниками виробництва та розподіляються між ними: ДВ=ВВ-ПС

Дугова еластичність - визначена на певному відрізку.

Економіка в перекладі з грецької (термін належить вченому стародавньої Греції Ксенофонту) означає мистецтво ведення домашнього господарства (“ ойкос ”- дім, домашне господарство; “ номос ”- вчення, закон).

Економічна рента – плата за використання ресурсів, пропозиція яких незмінна (абсолютно нееластична).

Економічна система - це форма організації національної економіки, яка базується на відповідних їй: панівній формі власності на виробничі ресурси, виробництва та системі управління.

Економічні витрати – це всі платежі, які повинні зробити підприємства (фірми) для забезпечення виробничого процесу. Включають внутрішні (неявні) і зовнішні (явні) витрати.

Економічні закони – об’єктивні, стійкі, причинно-наслідкові зв’язки як у середині економічних процесів і явищ, так і між ними самими, розкривають сутність цих зв’язків (наприклад, закони вартості, попиту, конкуренції та інші). Розрізняють загальні та специфічні економічні закони.

Економічні категорії – поняття, які відображують в узагальненому вигляді умови економічного життя, відбивають суть економічних явищ і процесів (наприклад, “товар”, “попит”, “ціна”, “прибуток”, “ринок”, “національний дохід” тощо).

Економічний прибуток – загальний виторг фірми за вирахуванням економічних витрат.

Економічний цикл – послідовність піднесень і спадів економічної активності протягом кількох років, що характеризується коливаннями обсягу національного виробництва, доходів і зайнятості.

Експансіоністська (стимулююча) фіскальна політика - вид бюджетно-податкової (фіскальної) політики, пов‘язаної із збільшенням державних витрат та зменшенням податків або поєднання цих заходів для стимулювання сукупного попиту.

Експорт – це вивіз товарів і послуг країною за її межі.

Еластичність – це міра чутливості однієї змінної щодо іншої (наприклад, величини попиту на зміну ціни), виражена у відсотках.

Еластичність попиту за доходом характеризує ступінь зміни величини попиту на товар у відповідь на зміни в розмірі доходів споживачів.

Еластичність пропозиції за ціною - показник реакції пропозиції на зміну ціни товару.

Ефект витіснення – зменшення запланованих інвестиційних видатків у національній економіці внаслідок зростання відсоткових ставок, яке спричиняється збільшенням взятих урядом позичок на грошовому ринку.

Загальні економічні закони – закони які діють в умовах будь якої економічної системи (наприклад, закон економії робочого часу, закон підвищення потреб, рідкісності ресурсів тощо).

Загальний еквівалент - це товар, який має властивість обмінюватися на будь-який інший товар.

Загальний поділ праці – це поділ національного виробництва на окремі галузі виробництва – промисловість, сільське господарство, будівництво і т. п.

Зайнятість – це сукупність економічних, правових, соціальних відносин, пов’язаних із забезпеченням працездатного населення робочими місцями та його участю у суспільно корисній діяльності, що приносить дохід.

Закон Оукена – залежність між рівнем фактичного безробіття і фактичним ВВП, згідно з якою кожен відсоток циклічного безробіття викликає відставання фактичного ВВП від потенційного ВВП на 2,5%.

Закон попиту відображає зворотний зв’язок між ціною і обсягом попиту: кількість товару, на який виникає попит, зростає при зниженні ціни і скорочується при її підвищенні.

Закон пропозиції відображає пряму залежність між ціною і обсягом пропозиції: при збільшенні ціни обсяг пропозиції зростає, і навпаки.

Закон спадної віддачі (закон спадної доходності) – передбачає, що додатковий обсяг продукції від послідовного збільшення одного фактора виробництва зменшується, коли інші фактори залишаються постійними.

Закрита економіка – економіка, в якій відсутнє міжнародне переміщення товарів, капіталу та валют.

Заробітна плата – ціна праці та плата за використання послуг праці.

Зміна обсягу попиту – вплив зміни ціни, який графічно зображується рухом точки по кривій попиту.

Зміна обсягу пропозиції – вплив зміни ціни, який графічно зображується рухом точки по кривій пропозиції.

Зміна у попиті – результат діїнецінових факторів (чинників) попиту, таких як кількість покупців, доходи, очікування, смаки, уподобання споживачів, ціна на сукупні товари. Графічно зображується як переміщення кривої попиту.

Зміна у пропозиції – результат діїнецінових факторів (чинників) пропозиції, який графічно зображується як переміщення кривої пропозиції.До нецінових чинників пропозиції відносяться: технологічний прогрес, зміна цін на ресурси, зміна цін на споріднені товари, очікування підприємців, зміна у бюджетно-податковій політиці тощо.

Зміна ринкової рівноваги – наслідок дії нецінових факторів впливу на попит чи пропозицію, або на обидва контрагенти ринку разом. Графічно зображується як переміщення відповідних кривих.

Змінні витрати – витрати виробництва, які змінюються залежно від обсягу виробництва. Вони включають затрати на сировину, комплектуючі, енергоносії, оплату праці робітників тощо.

Змішана економічна система – це система, основою якої є ринкова економіка, в якій використовуються елементи адміністративно-командної системи.

Зовнішні (явні) витрати – див. бухгалтерські витрати.

Зовнішньо-торгівельний баланс – це співвідношення експорту та імпорту.

Золотовалютний стандарт - система, за якої банкноти не обмінювались ні на золоті монети, оскільки вони були зняті з обігу, ні на золоті злитки. Однак банкноти можна було обміняти на іноземну валюту із золотозлитковим стандартом.

Золотозлитковий стандарт - система, за якої банкноти не обмінювались банками на золоті монети, але обмінювались на золоті злитки з певним обмеженням щодо суми банкнот.

Золотомонетний стандарт - система, за якої банки вільно і необмежено розмінювали банкноти на золото у монетній формі.

Зрівноважувальна функція ціни -здатність конкурентих сил попиту і пропозиції встановювати ціну на рівні, на якому рішення щодо продажу і купівлі синхронізуються.

Імпорт – це ввезення товарів і послуг в країну із інших держав.

Імпортована інфляція – інфляція, яка виникає в разі підвищення цін на імпортні товари за умови твердого валютного курсу.

Індекс споживчих цін - співвідношення між сукупною ціною певного набору товарів та послуг (ринкового споживчого кошика) для певного періоду часу та сукупною ціною аналогічної або схожої групи товарів та послуг у базовому періоді.

Інституціоналізм (лат. institutio – образ дії, звичай, настанова). – течія економічної думки, яка виникла в 20-30-х рр. XX ст. Ії представниками (Т. Веблен, Д. Коммонс, В. Мітчелл та ін.) не сприйняли абстрактного методу класиків, їхньої відмови від аналізу поведінки людей, як особистості, котра перебуває в певному суспільному середовищі. В своєму аналізі інституціоналісти за основу беруть не тільки економічні проблеми, а зв’язують їх з проблемами соціальними, політичними, етичними, правовими тощо.

Інфляція – це зростання загального рівня цін у країні впродовж певного періоду, що супроводжується знеціненням грошової одиниці.

Інфляція попиту – інфляція, яка виникає у випадку, коли сукупний попит зростає швидше, ніж обсяг реального випуску.

Інфляція пропозиції (витрат) – інфляція, яка викликана зростанням витрат на виробництво одиниці продукції.

Кейнсіанство – теорії що обґрунтовує необхідність активного державного втручання дердави в регулювання капіталістичної економіки. Її засновник Дж.М.Кейнс та послідовники розробили конкретний механізм цього регулювання, який полягає у стимулюванні сукупного попиту й інвестицій через проведення певної кредитно-бюджетної системи.

Класична школа – пануючий на протязі XVIII-XIX ст. напрямок економічної думки, що пов’язував джерела багатства з працею, поклавши початок трудової теорії вартості. Регулятором процесу створення багатства виступає “невидима рука”. Суспільство в цілому і його економіка підкоряється дії “природних” законів. Головні представники: В.Петті, П.Буагільбер, А.Сміт, Д.Рікардо, Ж.-Б.Сей, Т.Мальтус, С. де Сісмонді, Дж.С.Мілль.

Коефіцієнт еластичності – результат від ділення відсотка зміни величини попиту (пропозиції) наи відсоток зміни ціни товару.

Коефіцієнт перехресної еластичності попиту за ціною є показником, який відображає відношення процентної зміни в обсязі блага Х до процентної зміни ціни блага У.

Кооперування виробниче - встановлення довготривалих виробничих зв’язків між підприємствами, які разом виготовляють певну кінцеву продукцію, але зберігають свою самостійність і спеціалізацію.

Кредитна емісія – випуск в обіг безготівкових грошей комерційними банками.

Крива Філліпса – крива, яка показує, що при зростанні попиту на робочу силу і, відповідно, скороченні безробіття, рівень інфляції підвищується.

Криза (спад, рецесія) – це фаза ділового циклу, в якій спостерігається скорочення реального валового внутрішнього продукту протягом не менше як шести місяців.

Ліквідність - легкість і швидкість, з якою певний актив може перетворюватись в засіб платежу, не втрачаючи своєї вартості.

Марксизм, або пролетарська політична економія – вчення в якому робиться спроба на матеріалістичній основі показати розвиток людської історії як послідовну закономірну зміну одного способу виробництва іншим. На думку К.Маркса (засновника вчення), ринкова економіка (капіталізм) неминуче загине, коли вичерпає свої можливості розвитку, внаслідок зростання її внутрішніх суперечностей і буде замінена іншим, прогресивним способом виробництва, а її могильщиком стане пролетаріат. Ідеї про суто експлуататорський характер капіталістичного способу виробництва, тим більше про поглиблення і посилення цього характеру, про посилення абсолютного і відносного зубожіння пролетаріату, а також про кінцеву загибель капіталізму виявились помилковими і не підтвердженими історично.

Маржиналізм – ( від франц. marginal – крайній, граничний), або теорія граничної корисності, яка використовує граничні величини для дослідження господарських процесів.

Представники цієї теорії (Г.Госсен, Ф. Візер К. Менгер, О.Бем-Баверк, С.Джевонс та ін.) при трактуванні економічних явищ віддають примат споживанню над виробництвом.

Меркантилізм (походить від італ. mercante – торговець, купець). Представники: Г.Скаруффі, У.Стаффорд – так звані ”ранні меркантилісти”, прихильники концепції грошового балансу - ототожнювали багатство з грошима, золотом. Другу хвилю меркантилістів репрезентують Т. Мен, А.Серра,А.Монкретьєн - так звані “пізні” меркантилісти, прихильники теорії “торгівельного балансу”, які виходили з того, що джерелом багатства суспільства є торгівля, перевищення вивозу товарів з країни над їх ввозом у країну.

Метод абстракції – відокремлювання, ігнорування, не врахування. Він полягає у виділенні найбільш суттєвих сторін процесу, що вивчається, абстрагуванні, не врахуванні усього другорядного, випадкового, наносного, тобто того, що не становить суті питання яке розглядається.

Метод дедукції - аналіз на основі сходження від загального явища до його окремих сторін. Суть його полягає в тому, що дослідник опираючись на логіку чи інтуїцію може сформулювати якусь гіпотезу. Її правильність може бути підтверджена низкою досліджених фактів. Якщо ж факти спростовують і відхиляють гіпотезу, то це вказує на шлях, яким не треба іти.

Методи індукції - це шлях дослідника від часткового до загального, це шлях виведення певних принципів, відкриття економічних закономірностей із фактів реального життя на основі сходження від окремих сторін до сутності всього явища.

Міжнародна кооперація праці – заснований на міжнародному поділі праці стійкий обмін між країнами товарами, які виробляються ними з найбільшою економічною ефективністю.

Міжнародний поділ праці – спеціалізація окремих країн на виробництві тих чи інших товарів, яка зумовлена як нерівномірністю в розміщенні виробничих ресурсів, так і історичними та національними особливостями.

Міжнародний поділ факторів виробництва – історичне утворене зосередження окремих факторів виробництва в різних країнах, яке виступає базою виробництва ними певних товарів економічно більш ефективних ніж в інших країнах.

Міжнародна торгівля – це сукупність товарно-грошових відносин з приводу купівлі-продажу товарів на світовому ринкові, що здійснюється контрагентами різних країн.

Мінімальна заробітна плата – найнижча заробітна плата, яка встановлена законодавчо, і яку роботодавці зобов¢язані виплачувати за роботу.

Мінові витрати - час, витрачений на обмін товарів і послуг.

Монетаризм –теорія неоліберального напрямку (засновник М.Фрідмен),прихильники якої рахують гроші вирішальним фактором відтворення. Держава може впливати на економіку, регулювати її за рахунок формування попиту на гроші, так як сам попит на гроші тісно взаємопов’язаний з динамікою цін, рухом позичкового процента та інфляції.

Монометалізм – це грошова система, при якій один метал (золото чи срібло) служить загальним еквівалентом.

Мультиплікатор урядових видатків – збільшення реального обсягу національного виробництва, що спричинене збільшенням урядових видатків на товари і послуги на одну грошову одиницю.

Надлишок – перевищенняобсягу пропозиції над обсягом попиту.

Національний дохід – новостворена вартість, яка може бути представлена як загальна сума доходів (заробітної плати, прибутків, ренти, процентів) у країні; різниця між чистим національним продуктом (ЧНП) і непрямими податками.

Натуральне виробництво – замкнуте, автаркічне, і в силу цього малоефективне, консервативне, позбавлене перспектив економічного прогресу господарство, виготовлені продукти праці якого не призначались на обмін, а споживались на місці.

"Невидима рука" ринку – концепція, запроваджена А.Смітом, згідно з якою кожна людина (суб’єкт діяльності) в умовах ринку, переслідуючи свій егоїстичний інтерес, прагнучи власної вигоди, сама того не бажаючи, у кінцевому підсумку віддає перевагу тому заняттю, що найбільш вигідне всьому суспільству, що сприяє вигоді всіх і кожного. Іншими словами - це намагання фірм і постачальників ресурсів отримати найбільшу для себе вигоду на конкурентних ринках, що відповідає інтересам суспільства загалом.

Недискреційна (автоматична) фіскальна політика – система вмонтованих (автоматичних) стабілізаторів, які підтримують економічну стабільність на основі саморегуляції. Це сукупність механізмів, дія яких зменшує реагування ВВП на зміни у сукупному попиті.

Неокласика – синтетична економічна теорія, яка поєднала елементи трудової теорії вартості і “теорії граничної корисності”, що збагатило науку більш глибоким аналізом взаємозв’язку виробництва й обміну на підставі функціонального методу дослідження. Засновник А.Маршалл.

Неолібералізм – напрямок економічної теорії, суть якої полягає у тому, що держава задає “правила гри” для всіх членів суспільства і слідкує за чітким виконанням цих правил і, разом з тим, не вмішується в механізм конкуренції. «Конкуренція – наскільки це можливо, планування – наскільки це необхідно.» Це критерій неолібералізму.

Непередбачена інфляція – є наслідком незапланованих змін у сукупному попиті і сукупній пропозиції

Неповна зайнятість – зайнятість в умовах, коли фактичний рівень безробіття перевищує природний.

Номінальна заробітна плата – сума грошей нарахована чи отримувана найманим працівником за певний проміжок часу.

Номінальна процентна ставка – рівень проценту, встановленого банком, без врахування рівня інфляції.

Номінальний ВВП відображає обсяг виробництва у національній валюті в ринкових цінах, що склалися на момент створення цього обсягу продукції.

Нормальний прибуток – мінімальна плата (дохід) яку повинен отримати підприємець, для виконання підприємницьких функцій у фірмі.

Норма резервування – відсоток депозитів, який комерційний банк повинен тримати на своїх резервних рахунках у Центральному банку.

Нормативнасторона теоретичної економії полягає у підготовці загальних рекомендацій для раціональної економічної поведінки усіх суб'єктів економічної системи: від окремої людини до держави, у формуванні уявлень про цілі і напрями економічного розвитку. Вона відповідає на питання “ як має бути ?” і в цьому плані не позбавлена суб’єктивного судження.

Об”єм міжнародної торгівлі – це сума вартісних об¢ємів експорту та імпорту.

Облікова ставка (ставка рефінансування) – плата за кредит, який надає Центральний банк комерційному банку.

Обсяг попиту -та кількість блага, яка була куплена за деякою ціною при незмінності інших чинників, що впливають на попит.

Обсяг пропозиції визначається кількістю благ, яка запропонована для продажу в певний період часу.

Одиничний поділ праці – це поділ праці в середині підприємства – технологічний процес виготовлення продукції розчленовується на окремі операції, а робітники виконують спеціалізовані функції.

Операції на відкритому ринку (ринку цінних паперів) – інструмент грошово-кредитної політики, за допомогою якого, купуючи або продаючи урядові цінні папери на відкритому ринку, Центральний банк може зменшити або збільшити рівень банківських резервів.

Передбачена інфляція – інфляція, яку учасники ринку очікували, є результатом прогнозованих тенденцій в економіці та заходів, запланованих державою.

Переміщення кривих попиту -зміни в попиті внаслідок дії нецінових факторів.

Перехресна еластичність попиту за ціною показує ступінь зміни величини попиту на товар Х при зміні ціни на товар У.

Піднесення (зростання) – фаза економічного циклу, яка відображає збільшення національного виробництва порівняно з попереднім циклом.

Пік (вершина) – найвища точка піднесення економіки, в якій досягається повна зайнятість і повний обсяг виробництва.

Платіжний баланс – співвідношення валових платежів країни за кордон і її надходжень з-за кордону за певний проміжок часу; статистичний звіт про результати зовнішньоекономічної діяльності країни за певний період, зазвичай за рік.

Повзуча інфляція – це помірна інфляція, за якої ціни зростають щорічно на 20%,50%, а то й кілька сотень відсотків.

Повна зайнятість – зайнятість в умовах природного рівня безробіття і виробництва ВВП на потенційному рівні.

Податки – система обов‘язкових платежів суб‘єктів господарювання державі.

Поділ праці – поділ обсягу робіт необхідних для виробництва продукту на певні самостійні операції, які виконують окремі робітники. Це спеціалізація працівників на певних видах робіт. Поділ праці збільшує продуктивність праці за рахунок переваг, що походять з відмінностей в здібностях і майстерності робітників, навчання у праці, використанні спеціалізованої техніки та інше. Розрізняють загальний, частковий та одиничний поділ праці.

Позитивна сторона теоретичної економії полягає у проведенні абстрактного (теоретичного) дослідження економічної системи та її елементів, фактично вона дає відповідь на питання “як є?”, тобто об’єктивно характеризує якесь явище чи економічний процес. а нормативна сторона - у підготовці загальних рекомендацій для раціональної економічної поведінки усіх суб'єктів економічної системи: від окремої людини до держави, у формуванні уявлень про цілі і напрями економічного розвитку.

Політична економія. Слово “ politikos ” у перекладі з грецької означає “державний”, “суспільний” і, отже, “політична економія” у буквальному перекладі означає мистецтво ведення суспільного або державного господарства.

Помірна інфляція – інфляція, яка характеризується повільним зростанням цін – до 10% на рік.

Попит – кількість товару (послуги), яку споживачі бажають і можуть придбати за кожного рівня цін та за інших однакових умов на протязі певного періоду часу.

Постійні витрати – витрати, величина яких не залежить від кількості виробленої продукції. До них відносяться затрати на утримання адміністративного апарату, платежі за оренду будівель (приміщень) та землі, охорону, рекламу тощо.

Потенційний ВВП – це реальний ВВП, який виробляється за умов повної зайнятості без прискорення інфляції.

Прибуток – різниця між валовим доходом (виторгом) і валовими витратами.

Природне безробіття – безробіття, яке є необхідною умовою для нормального розвитку ринку праці і складається із фрикційного і структурного безробіття.

Проміжне споживання (ПС) - витрати на товари, матеріальні та нематеріальні послуги, які використані для виробничих потреб (сировину, паливо, енергію, поточний ремонт, послуги транспорту, кредитно-фінансових установ тощо). Тобто, - це цінності, які були створені у процесі виробництва іншими суб'єктами господарювання і, отже, вже обліковувалися. До складу ПС входять також витрати по забезпеченню належних умов праці та професійної підготовки працівників, придбання продуктів харчування та медикаментів медичними установами, витрати військових формувань на озброєння, харчування, обмундирування, квартирні та транспортні вит­рати осіб, які перебували у відрядженні тощо.

Пропозиція – це кількість благ, яку виробники здатні виробити і запропонувати для продажу за кожного рівня цін та за інших однакових умов за певний період часу.

Процентна ставка (ставка процента) – плата за право тимчасового користування грошовими коштами, взятими у позику.

Реальна вартість грошей або їх купівельна спроможність визначається кількістю товарів і послуг, які можна купити за грошову одиницю. Кількість товарів і послуг, що їх можна купити за одну грошову одиницю, обернено пропорційна рівню цін.

Реальна заробітна плата – кількість товарів і послуг, яку споживач може придбати за свою номінальну заробітну плату.

Реальна процентна ставка – номінальна процентна ставка за мінусом рівня інфляції.

Реальний ВВП показує ринкову вартість обсягу продукції кожного року, яка визначена у національній валюті у постійних цінах базового року. Обсяг реального ВВП обчислюється шляхом ділення обсягу номінального ВВП на індекс рівня цін ВВП:

Ревальвація – підвищення курсу національної і міжнародної (регіональної) грошової одиниці по відношенню до валют іншої країни міжнародним валютно-грошовим одиницям.

Рента – дохід осіб (власників) що забезпечують національну економіку земельними ресурсами.

Рестриктивна (стримуюча) фіскальна політика - вид фіскальної політики, що зменшує сукупний попит, реальні доходи та зайнятість.

Рівень (норма) безробіття – це співвідношення між чисельністю безробітних і чисельністю робочої сили, виражене у відсотках.

Рівноважна ціна - ціна такого рівня, коли обсяг пропозиції дорівнює обсягові попиту. тобто плани продавців і покупців на ринку повністю збігаються, а обсяг благ, який мають намір купити споживачі, абсолютно рівний обсягові благ, який мають намір запропонувати виробники.

Рівняння обігу грошей (формула Фішера), яке має такий вигляд: М*V=P*Y де: М – грошова маса в обігу;

V – швидкість обігу грошей;

P – рівень цін товарів та послуг;

Y- кількість виготовлених товарів та послуг.

P,Y – це номінальний валовий внутрішній продукт.

З рівняння випливає, що кількість грошей в обігу прямо пропорційна сумі цін товарів та послуг і обернено пропорційна швидкості обороту грошей.

Ринкова ціна -результат взаємодії попиту і пропозиції, який влаштовує і споживачів, і виробників.

Ринкова рівновага -становище на ринку, при якому обсяг попиту дорівнює обсягові пропозиції, тобто кількість благ, яку хочуть придбати покупці, абсолютно дорівнює кількості благ, яку можуть запропонувати виробники; ситуація на ринку, при якій відсутня тенденція до зміни ринкової ціни або обсягу вироблюваних благ.

Ринок - це місце взаємодії покупців та продавців, де визначаються ціни та обсяг реалізації товарів та послуг.

А.Маршалл, автор класичної праці “ Принципы экономической науки ” наводить визначення ринку, які належать Курно: “економісти розуміють під терміном “ринок” не будь яку конкретну ринкову площу, на якій купуються і продаються предмети, а в цілому усякий район, де стосунки покупців і продавців один з одним настільки вільні, що ціни на одні й ті самі товари мають тенденцію легко і швидко вирівнюватися” і Джевонсу: “Спочатку ринок являв собою публічне місце у місті, де харчові продукти і інші предмети виставлялись на продаж, але потім це слово було узагальнене і стало означати всяку групу людей, які вступають у тісні ділові стосунки і які укладають великі угоди з приводу всякого товару … Центром ринку служить публічна біржа, торгові чи аукціонні зали, де торговці за взаємною згодою зустрічаються і укладають угоди”. (Див. назв. тв. Т. II, ст. 6 -7.)

Автори фундаментальної праці “ Рынок: микроэкономическая модель ”Эдвин Дж.

Долан і Дэйвид Е.Линдсейдають таке визначення ринку: “Будь-яка взаємодія, в яку люди вступають для торгівлі один з одним”. (Назв.тв., ст.19).

Ринок ресурсів – ринок, на якому домогосподарства продають ресурси, а фірми купують послуги цих ресурсів.

Світове господарство – сукупність національних економік, пов¢язаних між собою міжнародним поділом праці і системою міжнародних економічних відносин.

Світовий ринок – сфера стійких товарно-грошових відносин між країнами, заснованих на міжнародному поділі праці та інших факторів виробництва.

Середні витрати(собівартість) – витрати виробництва в розрахунку на одиницю продукції.