Методологія теоретичної економіки. 





Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Методологія теоретичної економіки.



Методологія теоретичної економіки - наука про методи господарського життя, економічних явищ. Методологія покликана допомогти вирішити головне питання: за допомогою яких наукових способів і прийомів пізнання дійсності теоретична економіка з'ясовує функціонування і наступний розвиток тієї чи іншої економічної системи. В методології теоретичної економіки можна виділити кілька головних підходів:

1. суб'єктивний (вихідний пункт аналізу економічних явищ - раціональний господарюючий суб'єкт, а об'єктом аналізу є поведінка економічного суб'єкта з цих позицій, теоретична економіка - теорія раціонального економічного вибору);

2. емпіричний (аналіз господарської діяльності на основі власного досвіду і застосування різноманітних інструментів дослідження - статистики, кібернетики, математики, економетрії та інших; результатом дослідження виступають емпіричні моделі; цей підхід передбачає поділ економічної системи на мікроекономіку і макроекономіку );

3. раціоналістичний (спрямований на відкриття природних, раціональних законів цивілізації, він вимагає дослідження економічної системи як єдиного цілого, закономірностей її розвитку, законів, що регулюють дану систему);

4. діалектичний (єдино правильним вирішенням наукових проблем вважає об'єктивний аналіз явищ, котрий характеризує внутрішні зв'язки у їх розвитку - у виникненні, удосконаленні і відмиранні, тобто знаходяться у постійному русі, у тому й полягає суть діалектики).

Методологію не можна ототожнювати з методами дослідження; останні є лише спеціальними інструментами, сукупністю способів і прийомів вивчення предмета дослідження.

Одним із найважливіших спеціальних прийомів досліджень в економічній теорії є метод наукової абстракції. Цей метод виходить з того, що економічні явища і процеси практично ніколи не протікають у чистому вигляді. Вони прикриті нагромадженням колізій суспільного життя. По-перше, вони реалізуються як тенденції, по-друге, вони завжди вплетені в саме суспільне життя - в її політичний, соціальний, національний та інші аспекти. Відділити один від одного різні аспекти завжди занадто складно. Особливо складно виділити економічний аспект.

В цьому випадку головним засобом, методом пізнання виступає абстракція- відокремлювання, не врахування. Він полягає у виділенні найбільш суттєвих сторін процесу, що вивчається, абстрагуванні, не врахуванні усього другорядного, випадкового, наносного, тобто того, що не становить суті питання що розглядається.

Як і будь-яка наука, теоретична економіка застосовує емпіричний метод (ґрунтується на фактах реальної дійсності і власному досвіді дослідника), а також методи індукції (виведення економічних закономірностей із фактів реального життя на основі сходження від окремих сторін до сутності всього явища) і дедукції (аналіз на основі сходження від загального явища до його окремих сторін), логічної абстракції (уявного виділення найсуттєвіших сторін явища і ігнорування несуттєвих його ознак і сходження в аналізі від абстрактного або теоретичного до конкретного).

Сучасна економічна теорія широко застосовує мікроекономічний і макроекономічний аналіз, здійснює моделювання економічних явищ (їх теоретичне описання з виявленням причинно-наслідкових зв'язків, функціональний аналіз) і прогнозування їх розвитку. При цьому широко використовуються математичні, графічні і статистичні методи аналізу.

Мікроекономічна теорія як розділ теоретичної економіки побудована на використанні граничних величин, тобто застосовує граничний аналіз явищ (мінімум чи максимум ціни, витрат, прибутку, доходу, тощо), а принцип рівноважності (ціни попиту і пропозиції, фірми, ринку, економіки) широко застосовується як у мікроекономіці, так і в макроекономіці.

При вивченні економічного життя людей, їх груп і суспільства можливі, доцільні і необхідні економічні експерименти, хоча далеко не завжди можна передбачити усі ймовірні результати (економічний експеримент - це штучне відтворення економічного явища чи процесу з метою його вивчення в найсприятливіших умовах і наступного практичного застосування). Свідоме масове економічне експериментування проводилось як на мікрорівні (Р. Оуен, П. Ж. Прудон, Ф. Тейлор, Г. Форд), так і на макрорівні (Дж. М. Кейнс, М.Фрідмен).

Методи економічних досліджень дозволяють виявити категорії, закони і принципи економічної теорії.

 

 

  1. Економічні категорії, закони і принципи.

За допомогою абстрактного (теоретичного) мислення крок за кроком відбувається розкриття сутності економічних явищ, що вимагає формування певних логічних понять, котрі більш чи менш повно відбивають реальну економічну дійсність у розвитку. Логічні теоретичні поняття, що відображають найбільш загальні і суттєві сторони господарського життя суспільства, називають економічними категоріями.

Економічними категоріями є, зокрема, ціна, гроші, попит, пропозиція, кредит, власність, ринок, заробітна плата, прибуток, витрати та багато інших. Безліч економічних категорій поділяються на загальні категорії (характеризують економічні явища в усіх економічних системах) і специфічні категорії (характеризують сторони господарського життя окремої економічної системи). Зокрема, такі категорії як “потреба”, “ресурс”, “виробництво”, “споживання” відносяться до загальних категорії, тому що мають відношення до будь-якої економічної системи, а категорії: “товар”, “капітал”, "ринок", «конкуренція» є специфічними, адже характеризують лише ринкову економіку.

Економічні категорії, теоретично узагальнюючи реально існуючі економічні відносини, є сходинками пізнання об'єктивної економічної реальності, його результатом і засобом. Лише оволодівши сотнями економічних категорій, студент зможе досягти мети - вивчити курс економічної теорії.

В економіці, як і у будь-якій іншій області суспільного життя і в природі, крізь зовнішньо видимий хаос і нагромадження випадковостей прокладає собі шлях необхідність, закономірність розвитку.

Тут слід відмітити, що взагалі немає ні одної науки чи то суспільної чи природничої, технічної чи загальнонаукової, яка б розвивалась інакше, чим через відкриття, пізнання і використання свого специфічного кола законів. Тобто, якщо немає певного кола специфічних законів – предмета даної науки, немає і самої науки. Разом з тим сьогодні має місце тенденція забувати про економічні закони, викликана прагненням втекти подалі від “проклятого минулого”. Що ж у такому випадку вивчатиме загальна економічна теорія? Проте, читаючи той чи інший підручник, ми знаходимо: закон рідкісності ресурсів, закон попиту, закон грошового обігу, закон спадної віддачі тощо. Знаходимо ми багатий матеріал стосовно економічних законів чи принципів і у популярному на Заході підручнику К.Макконнелла і С.Брю. Особливо цінним у названому підручнику є те, підкреслює В.З.Балікоєв, [14] щo “встановлення івиведення економічних принципів називається економічною теорією”. Значить і американські економісти згідні, що головним предметом економічної теорії є виведення економічних законів і вивчення їх дій.

Таким чином ми можемо стверджувати, що економічні процеси у суспільстві управляються внутрішніми, властивими їм законами, або економічними законами. Будь-який закон відображає собою сутність того чи іншого явища. Закон і сутність (поняття одного порядку) відбивають поглиблене пізнання людиною явищ навколишнього світу. Явище ширше, багатше закону, однак закон передає внутрішню сутність явища.

Щоб дати визначення економічного закону, необхідно згадати визначення закону, даного філософією: закон - стійке, тривке явище, котре багаторазово повторюється, це вираз внутрішнього, суттєвого, необхідного, причинно-наслідкового, постійного, загального, якісного і кількісного взаємозв'язку (відношення), властивого даному явищу чи процесу (автор цього визначення - видатний німецький філософ Г. Гегельу книзі "Філософія права" писав про політичну економію як науку, котра робить "честь думці", адже вона, маючи перед собою масу випадкових явищ, відшуковує їх закони).

Не можна ототожнювати економічні закони із законами природи, вони мають ряд суттєвих і принципових відмінностей:

1.природні закони вічні, економічні ж мають історичний характер, хоча вони, як і природні, є об'єктивними (незалежними від волі і свідомості людей), все ж вони - закони людської діяльності, тому й змінюються разом із зміною суті господарської діяльності і зникнуть разом із людською цивілізацією;

2.природні закони діють неухильно як фатум, а економічні - лише як пануюча тенденція, як усереднення явищ, відхиляються у той чи інший бік;

3.відкриття і застосування природних законів відбувається об'єктивно, економічні закони часто прокладають собі дорогу, зустрічаючи сильну протидію з боку відживаючих сил суспільства;

4.природні закони не можна не враховувати, тоді як економічні можна не враховувати, хоча діяти вони будуть, що приводить до катастрофічних наслідків.

5.Економічні закони не можна заборонити. Людині, суспільству залишається одне – вивчати механізм дії цих законів, з’ясовувати чого вони “бажають”, чого “вимагають”, і приймати господарські, економічні у відповідності до вимог даних законів. Суб’єкту господарювання (індивід, фірма, держава) процвітання та економічна вигода забезпечені, якщо він діє із врахуванням вимог економічних законів. В іншому випадку їх чекає рано чи пізно криза, катастрофа, так як найважливіша сторона дії економічних законів – їх неминучість, невідворотність.

Економічні закони у своїй сукупності утворюють систему економічних законів розвитку суспільства, яка включає різні групи і види законів.

Розрізняють загальні (діють в усіх економічних системах), особливі (діють не в усіх, а в частині економічних систем) і специфічні (діють в окремій економічній системі) економічні закони. Так, закони безмежного зростання потреб чи підвищення продуктивної сили виробничих ресурсів – це загальні закони, а закони обміну, попиту і пропозиції– особливі закони, і, наприклад, закони конкуренції – специфічні економічні закони.

Економічніпринципи - це, як і закони, узагальнення, але, на відміну від законів, вони містять значні допущення, усереднення, є менш обов'язковими, ніж закони, вказуючи на загальні тенденції економічного розвитку. Зокрема, у ринковій економіці діють економічні принципи раціонального використання ресурсів і доходності підприємницької діяльності, але це зовсім не означає, що у будь-якому господарстві ресурси використовуються раціонально, а кожне виробництво обов'язково буде прибутковим, тут виявляється лише загальна тенденція.

Економічні категорії, закони і принципи є засобами пізнання економічних явищ і процесів. Віднайшовши і дослідивши категорії, закони і принципи певної економічної системи, можна пізнати її сутність, закономірності і тенденції розвитку, спрогнозувати зміни, застосувати певну економічну політику.

 

1.Й.Шумпетер. Теория экономического развития. –М.: Прогресс, 1982. – С.57.

2. К.Маркс и Ф.Энгельс. Соч., Т.23,с.282.

3.К.Маркс и Ф.Энгельс. Соч., Т.20,с.243

4.Аникин А.В. Юность науки. –М..1975.С.64.

5. А.Смит. Антология економической классики. Т.1.- М., 1992, с,122.

6.Баликоев В.З. Общая экономическая теория. Новосибирск: Издательство “Лада”, 1999. С.70

7.А.Смит. Исследование о природе и причинах богатства народов. М.: Соцэкгиз, 1962.-С.331,332.

8.Арон А.Этапы развития социологической мысли. М.: Прогресс-Политика, 1992.С.200.

9. Юхименко П.І.. Леоненко П.М. Історія економічних учень: Навч.посіб. – К.: Знання-Прес.2002. С.327.

10.Ядгаров Я.С. История економических учений.– М.: ИНФРА-М, 1997. С.57.

11. Блауг М.Экономическая мысль в ретроспективе –М.: “Дело Лтд”. 1994.-С.53.

12. Смит А.Исследование о природе и причинах багатства народов.Антология экономической мысли. Т.1. -М., 1993.-С.81.

13. Семюелсон П.А., Нордгауз В.Д.Мікроекономіка. - К.,1998. С.33.

14.Баликоев В.З. Назв. тв. С.42.

Тема 2.





Последнее изменение этой страницы: 2016-09-13; просмотров: 96; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 107.21.85.250 (0.008 с.)