Технологічний вибір у суспільстві. Зростаючі витрати

Наші потреби практично безмежні, а ресурси, як зазначалося, кількісно обмежені. Отже, суспільство може впливати на ступінь невідповідності між потребами і ресурсами, домагатися підвищення задоволення потреб з наявних ресурсів шляхом підвищення ефективності функціонування національної економіки. Збільшення кількості товарів і послуг за даного обігу залучених ресурсів означає підвищення ефективності і навпаки. Ефективне використання ресурсів передбачає: а) певну зайнятість ресурсів; б) повний обсяг виробництва.

Повна зайнятість означає використання всіх наявних для виробництва ресурсів. Економіка повинна забезпечити роботою всіх, хто хоче і спроможний працювати. Не повинні також простоювати капітальне устаткування, або не використовуватися орні землі.

Використання всіх наявних ресурсів не достатнє для досягнення ефективності. Потрібно ще забезпечити повний обсяг виробництва. Повний обсяг виробництва означає, що всі залучені ресурси треба використовувати так, щоб вони максимально можливо задовольняли матеріальні потреби суспільства. Якщо економіка не досягає повного обсягу виробництва, то кажуть, що ресурси недовикористовуються. Повний обсяг виробництва потребує наявності двох видів ефективності – розподільної та виробничої.

Розподільна ефективність означає, що ресурси залучаються до виробництва тих товарів та послуг, які найбажаніші для суспільства. Вона досягається тоді, коли виробляють оптимальну для суспільства структуру продукції. Наприклад, наше суспільство радше потребує ресурсів для виробництва легкових автомобілів, а не танків.

Виробнича ефективність досягається, коли бажані суспільством товари і послуги виробляють з мінімальними витратами. Виробнича ефективність передбачає, що автомобілі не можна будувати за примітивною конвеєрною технологією 20 – х років, а треба використовувати комп’ютеризовану і роботизовану складальну технологію; фермери не можуть збирати пшеницю за допомогою коси, бо збиральна техніка виконує цю роботу зі значно нижчими витратами на один центнер продукції.

Повний обсяг продукції означає, що виробництво “потрібних” благ (розподільна ефективність) здійснюється у “належний” спосіб (виробнича ефективність).

Оскільки ресурси рідкісні, економіка за повної зайнятості і повного обсягу виробництва не може забезпечити необмеженого випуску товарів і послуг. Отже, перед суспільством виникає проблема вибору, пошуку альтернативних варіантів використання ресурсів.

Для найліпшої ілюстрації проблеми вибору зробимо декілька припущень.

1. Ефективність. Економіка функціонує при повній зайнятості й досягає виробничої ефективності.

2. Постійна кількість ресурсів. Наявні ресурси постійні як за кількістю, так і за якістю.

3. Незмінна технологія. Технологія виробничих процесів є постійною. Припущення 2 і 3 означають, що ми аналізуємо економіку на певний момент часу або впродовж короткого проміжку часу. Для тривалого періоду не реально не враховувати технічний прогрес і можливість зміни складу ресурсів.

4. Два продукти. Припускаємо, що наша економіка виробляє не безмежну кількість товарів і послуг, а всього два продукти- промислових роботів і вареники. Вареники символізують споживчі блага, тобто ті товари, які безпосередньо задовольняють наші потреби. Промислові роботи символізують капітальні блага, товари виробничого призначення, тобто ті товари, які задовольняють наші потреби опосередковано, забезпечуючи ефективніше виробництво споживчих благ.

 

Обмеженість ресурсів означає обмеженість обсягу продукції. Технологічний вибір у суспільстві відображає розподіл обмежених ресурсів між виробництвом необхідних товарів і послуг для максимального задоволення потреб суспільства. На графіку (рис. 2. 1) технологічний вибір зображений кривою трансформації (виробничих можливостей).

Поміркуємо над альтернативними комбінаціями кількостей промислових роботів і вареників з табл. 2. 1, з яких суспільство може обирати. Хоча дані цієї таблиці гіпотетичні, але положення, які вони ілюструють, мають практичне значення.

Згідно з альтернативою А, економіка скерувала би всі ресурси на виробництво промислових роботів (капітальних благ). А за альтернативою Е всі наявні ресурси застосовувалися би для виробництва вареників (споживчих благ). Обидві ці альтернативи є нереальними крайнощами. Будь – яка економіка знаходить баланс у розподілі загального обсягу виробництва між споживчими і капітальними благами.

 

Табл. 2.1.

Можливі виробництва вареників та роботів при повному залученні ресурсів і виробничій ефективності

 

Виробничі альтернативи   Вид продукту А В С D Е

Вареники (млн. порцій) 0 1 2 3 4   Роботи 10 9 7 4 0 (тис.)

 

Переміщуючись від альтернативи А до Е, ми збільшуємо виробництво споживчих благ (вареників) завдяки переведенню ресурсів із виробництва капітальних благ (роботів). Навпаки, переміщуючись від альтернативи Е до А, суспільство обирає політику стриманості у поточному споживанні.

У будь – який момент часу економіка, що досягла стану повної зайнятості та виробничої ефективності, повинна жертвувати частиною продукту Х, щоб отримати більше продукту Y. Оскільки економічні ресурси обмежені, то економіка не може збільшувати одночасно Х та Y.

Зобразимо наведені у табл. 2.1 дані графічно (рис. 2. 1.)

Зобразимо наведені у табл. 2.1 дані графічно (рис. 2. 1.)

 

Промислові

роботи

(тис.)

10 W (Недосяжно)

9

8 Досяжно,

7 але не

6 ефективно

4

3

2

1

Вареники (млн. порцій)

 

Кожна точка на кривій виробничих можливостей (рис. 2.1) показує деякий максимальний обсяг виробництва будь – яких двох продуктів при досягненні повної зайнятості та повного обсягу виробництва. Коли економіка функціонує на межі виробничих можливостей, то збільшення кількості роботів означає зменшення кількості вареників і навпаки. Обмеженість ресурсів при незмінній технології робить недосяжною кожну комбінацію роботів і вареників, що перебувають в точці, такій як точка W, яка є поза кривою. Точки ліворуч від кривої досяжні, але вони вказують, що повна зайнятість і виробнича ефективність не досягнуті.

Отже, крива виробничих можливостей – це крива, яка показує різні комбінації двох альтернативних товарів, які може виробляти економіка за повної зайнятості і повного обсягу виробництва з незмінної кількості ресурсів та за незмінною технологією.

Оскільки ресурси обмежені стосовно фактично безмежних потреб, для задоволення яких ці ресурси можна використовувати, людям доводиться обирати між альтернативами їх застосування. Кількість інших продуктів, від якої доводиться відмовлятися, або нею жертвувати, щоб отримати деяку кількість певного продукту, називають альтернативною вартістю цього продукту. Переходячи від можливостей А до В у табл. 2. 1, ми знаходимо, що альтернативною вартістю однієї додаткової одиниці вареників є одна одиниця роботів, від В до С – 2 одиниці роботів, від С до Д – 3 одиниці роботів, від Д до Е – 4 одиниці роботів.

У графічному зображенні закон зростання альтернативної вартості (затрат) відображається у формі кривої виробничих можливостей. Ця крива має опуклу форму або відхиляється від початку координат. Відсутність досконалої еластичності, або взаємозамінюваності, ресурсів, а отже і необхідність збільшення кількості ресурсів, що переводять з виробництва одного продукту для одержання більшої кількості додаткових одиниць іншого продукту, - і становить економічний зміст закону зростання альтернативної вартості.

Якщо пропозиція ресурсів збільшується або вдосконалюється техніка і технологія, то крива виробничих можливостей переміщується назовні і праворуч. Економічне зростання – здатність економіки виробляти більший обсяг продукції – виражається у переміщенні кривої виробничих можливостей праворуч; вона є результатом збільшення пропозиції ресурсів, поліпшення їх якості і технічного прогресу.

Завдяки економічному зростанню економіка здатна одночасно виробляти більше вареників і роботів. Якщо у статичній економіці, тобто за відсутності зростання, треба пожертвувати частиною вареників, щоб отримати більше роботів, то в динамічній, зростаючій економіці водночас виробляють більші обсяги обох продуктів.

В сучасних умовах економічне зростання характерне для всіх розвинутих країн світу, крива їхніх виробничих можливостей постійно переміщується праворуч. Проте за певних умов крива виробничих можливостей може переміщуватися і ліворуч, що спостерігається в Україні та в деяких інших країнах з перехідною економікою. Скорочення обсягу національного виробництва є результатом зміни соціально-економічного ладу і труднощів, що пов’язані з переходом від командно-адміністративної до ринкової системи.

 

Тема 3.