Макроекономіка як наука. Національний продукт

1.Об’єкт і предмет макроекономіки.

2.Структура та функції макроекономічної теорії.

3. Особливості методу макроекономічної теорії.

4.Обсяг національного виробництва.

5.Взаємозв'язок між основними макроекономічними показниками: НД, ЧНД, ЧВП, ВНД, ЧВНД..

6.Роль цін в обчислення макроекономічних показників.

 

Об’єкт і предмет макроекономіки.

Чому одні країни демонструють високі темпи економічного зростання впродовж тривалого часу, а їхні громадяни насолоджуються високим рівнем добробуту, в той час як інші країни ледве животіють? Чому в одних країнах простежуються високі темпи інфляції, а в інших – ціни практично стабільні? Чому всім країнам знайомі спади й депресії – періоди, впродовж яких доходи знижуються, а безробіття зростає, та яка політика уряду може допомогти скоротити ці періоди або взагалі їх уникнути? На ці та багато інших подібних запитань намагається відповісти така наука, як макроекономіка.

Сам термін макроекономіка походить від старогрецьких слів „макрос”-великий, „ойкос”- дім, господарство, „номос” – правило. В буквальному перекладі термін макроекономіка означає певну систему діяльності національного господарства.

Макроекономіка стала наукою після того, як її теоретики обґрунтували, що основним джерелом багатства нації є не лише кількість наявних в ній природних ресурсів та активний торговий баланс держави, а, в першу чергу, ефективна форма організації національного господарства. З того часу предметом економічних досліджень стали відносини між людьми щодо виробництва, розподілу та використання матеріальних благ та послуг в світі обмежених ресурсів.

В сучасному розумінні макроекономіка є складовою економічної теорії та вивчає національну економіку держави як єдине ціле. При цьому слід зазначити, що виробництво життєвих благ в національній економіці, які задовольняють потреби людей, відбувається в межах організаційного механізму господарства держави. Даний механізм має назву економічна система.

Макроекономіка- це той особливий погляд на економічні відносини, яким на них має дивитись керівник уряду, державний діяч, політик, зрештою- будь-який громадянин, коло зацікавлень якого не обмежується родинними проблемами.

Іноді макроекономіку називають теоретичною основою економічної політики держави. Таке визначення відображає той факт, що її висновками керуються ті, хто формує та здійснює економічну політику.

Центральною проблемою макроекономіки є проблема динамічної рівноваги національного господарства, взаємодії різних його елементів. З цього боку національну економіку можна уявити як систему терезів, еластично зв’язаних між собою. Доторкнувшись до однієї, ми спричинимо рух не лише якихось певних терезів, а й усієї системи. Тому той, хто хоче керувати усією системою, повинен розуміти суть головних зв’язків, що існують у цій системі.

Макроекономічна стабільність, рівновага, достатні темпи економічного зростання належать до найважливіших суспільних благ, що їх спроможний створити для своїх громадян уряд держави.

Таким чином виходячи з того, що рівновага є дійсно однією з центральних проблем функціонування національного господарства, макроекономіку можна визначити як науку про умови досягнення загальної рівноваги в національній економіці, засоби її підтримання та наслідки порушення.

Щоб визначити об’єкт макроекономіки як науки, необхідно насамперед провести межу між нею і мікроекономікою. Мікроекономіка вивчає механізм функціонування та взаємовідносини індивідуальних економічних суб’єктів, до яких належать окремі підприємства та організації (фірми, комерційні банки, страхові компанії тощо). Макроекономіка ж досліджує господарську діяльність та взаємодію всієї сукупності економічних суб’єктів, тобто національну економіку в цілому. Отже, макроекономіка формулює наукові уявлення про функціонування економічної системи на національному рівні. А об’єктом дослідження макроекономіки є економічна система національного господарства.

Предмет дослідження макроекономіки обумовлений її об’єктом. А оскільки об’єктом є економічна система, яка трансформує природні ресурси в необхідні суспільству життєві блага, то це означає, що макроекономіка повинна насамперед відповісти на запитання: як функціонує національна економіка, при допомозі яких механізмів вона набуває здатності задовольняти потреби суспільства. Сказане наголошує, що предметом дослідження макроекономіки є механізм функціонування національної економічної системи. При цьому макроекономіка, з одного боку, покликана вивчати реальні факти, з’ясовувати причинно-наслідкові зв’зки в економічному механізмі; з іншого –давати рекомендації щодо його вдосконалення з метою підвищення ефективності використання наявних ресурсів та досягнення на цій основі вищого рівня задоволення суспільних потреб.

Макроекономіка є досить суперечливою наукою. Між представниками різних її шкіл та напрямів немає єдності щодо того, як функціонує національна економіка на макрорівні. Розбіжності між макроекономістами існували й раніше та завжди будуть існувати. Це обумовлено тим, що по-перше, світовий економічний простір є вкрай неоднорідним. Відтак механізми національної економіки функціонують в кожній країні специфічним чином. Адже, що добре для США, часом є аномальним для Китаю та шкідливим для України. По-друге, економічні концепції відображають світогляди їх творців. А світогляд економістів та практиків є неоднаковим як в окремих країнах, так і всередині будь-якої країни. Відтак некритичне застосування наукових і практичних ідей економістів інших країн може спричинити несприятливий вплив на економіку держави.

Отже, при дослідженні механізмів функціонування національної економіки та обґрунтуванні на цій основі відповідних наукових висновків і практичних рекомендацій макроекономісти повинні враховувати особливості цих механізмів у даній державі.

Структура та функції макроекономічної теорії.

Макроекономіка досліджує чотири основні сфери національної економіки – сфери виробництва, зайнятості, цін та зовнішньоекономічних відносин. У довгостроковому періоді метою кожної країни у сфері виробництва є високі темпи економічного зростання; у сфері зайнятості – високий рівень зайнятості та незначний рівень вимушеного безробіття; у сфері цін – стабільні ціни на вільних ринках; у сфері зовнішньоекономічних відносин – рівновага експорту та імпорту і стабільність валютного курсу.

Теорія макроекономіки має декілька економічних шкіл та напрямків. Фундаментальними питаннями, що розділили вчених макроекономістів, були наступні:

1. Чи має ринкова економіка внутрішні регулятори, що забезпечують повну зайнятість ресурсів?

2. Чи може та чи повинна держава втручатися в механізм ринкової економіки, щоб його поліпшити?

3. І, якщо держава повинна втручатися в механізм ринкової економіки, щоб його поліпшити, то які заходи їй слід використовувати для цього?

Прихильники макроекономічної школи, яка дотримується думки, що держава повинна втручатись в механізм ринкової економіки з метою його вдосконалення (кейнсіанці), обгрунтовують необхідність активного втручання держави у механізм ринкової економіки за допомогою інструментів бюджетно-податкової та грошово-кредитної політики. Адже, на їх думку ринковий механізм неспроможний забезпечити повне використання наявних ресурсів.

Їхні опоненти (зокрема неокласики) вважають, що ринкова економіка має необхідні внутрішні регулятори, що дозволяють їй забезпечувати сталі темпи економічного зростання, а кризи - випадкові явища зовнішнього походження.Таким чином, відповідно до поглядів представників даної школи, завданням держави є лише створення сприятливих умов для дії ринкових регуляторів.