Особливості тактики допиту свідків і потерпілих

Як відомо, потерпілий зацікавлений в результаті справи. Ця зацікавленість, а також можливість помилкового сприйняття фактів через обстановку події і небезпеки, якої він міг піддаватися, повинні враховуватися при допиті потерпілого. У іншому тактика допиту потерпілого і тактика допиту свідків настільки близькі, що їх можна розглядати спільно.

Допит свідків і потерпілих можна розділити на п’ять етапів:

1) підготовка до допиту;

2) встановлення психологічного контакту з допитуваним;

3) вільна розповідь допитуваного;

4) постановка питань допитуваному;

5) ознайомлення допитуваного з протоколом і аудіо- відеозаписом його свідчень.

Роз'яснивши допитуваному порядок допиту і попередивши його про відповідальність за відмову від свідчень і за дачу завідомо неправдивих свідчень, слідчий пропонує йому розповісти все відоме по справі. Це етап вільної розповіді допитуваного.

Після закінчення вільної розповіді, яка, як правило, не вичерпує предмету допиту, слідчий шляхом постановки питань заповнює і уточнює одержані свідчення, виявляє нові факти, не згадані у вільній розповіді, одержує контрольні дані, необхідні для перевірки свідчень, допомагає свідку або потерпілому пригадати забуте.

В цілях «пожвавлення» пам'яті свідка або потерпілого застосовуються наступні тактичні прийоми:

Допит з використанням асоціативних зв'язків. П ригадування пов'язаних з ним інших фактів. З метою пожвавлення таких зв'язків слідчий ставить допитуваному питання, що відносяться не до досліджуваного, а до суміжних з ним фактів, допомагає встановити спочатку їх, а потім, по асоціації з ними і шуканий.

Повторний допит по обмеженому кругу обставин. При повторному відтворенні свідчень допитуваний мо же пригадати упущені або забуті їм при першому допиті факти, тому не можна неодмінно підозрювати його в нечесності, якщо при повторному допиті він розповість про факти, які раніше не пригадав.

 

Особливості тактики допиту підозрюваних і обвинувачених

Все, що мовилося про підготовку до допиту, повністю відноситься і до допиту підозрюваного і обвинуваченого. Додатково слід згадати лише про ті особливості, які має підготовка до допиту обвинуваченого, раніше судимого. Він звичайно вже знайомий з процесуальною процедурою допиту, своїми правами і багатьма тактичними прийомами допиту, що і слід враховувати. Відомим орієнтиром для слідчого можуть служити дані, що можна отримати з архівних кримінальних справ: про позицію, займану обвинуваченим на допитах при розслідуванні колишніх злочинів; про його особу і зв'язки; реакції на пред'явлення викриваючих доказів; хитруваннях, до яких обвинувачений вдавався для дезорієнтації слідства, маскування скоєного, зменшення ступеня своєї вини.

Вільній розповіді обвинуваченого передує питання слідчого про те, чи визнає обвинувачений себе винним в пред’явленому йому обвинуваченні.

Послідовність викладення обвинуваченим обставин злочину може бути різною:

- хронологічне - оповідання ведеться від обставин, передуючих злочину, до настання злочинного результату і подальших дій обвинуваченого;

- логічне - від причин здійснення тих або інших дій по фактах або епізодах;

- тактичне - слідчий пропонує обвинуваченому спочатку розповісти про той факт, який, на думку слідчого, тактично доцільно освітити спочатку, а потім про інші факти.

Закон не зобов'язує обвинуваченого давати свідчення, як і не забороняє давати помилкові свідчення. Але слідчий повинен пам'ятати, що обвинувачений звичайно краще, ніж хто б те ні був, знає обставини підготовки, скоєння і заховання злочину, його мотиви і мета.

Тактичними приймами подолання відмови обвинуваченого від надання свідчень є:

- переконання обвинуваченого в неправильності зайнятої ним позиції;

- використовування факту надання свідчень співучасниками обвинуваченого;

- пред'явлення доказів;

- використовування суперечностей між інтересами співучасників.

Тактика допиту підозрюваного істотно не відрізняється від тактики допиту обвинуваченого, хоча і має деяку специфіку. Остання пояснюється тим, що дані про особу підозрюваного, яких має в своєму розпорядженні слідчий, звичайно менші, ніж про особу обвинуваченого; у розпорядженні слідчого при допиті підозрюваного ще немає такої кількості доказів, як при допиті обвинуваченого. Але на стороні слідчого (особливо при першому допиті підозрюваного) чинник раптовості.

Тактичні комбінації - створення ситуації, розрахованої на неправильну оцінку її допитуваним, що об'єктивне приводить до його викривання. Такими комбінаціями можуть бути:

- створення у допитуваного перебільшеного уявлення про обізнаність слідчого про обставини справи;

- заховання від допитуваного обізнаності слідчого про тих або інших обставинах справи;

- метод непрямого допиту, полягає в постановці питань, другорядних з погляду допитуваного, але фактично маскуючих головне питання про причетність допитуваного до злочину, і ін.

 

 

Тема 13. загальні положення тактики обшуку та виїмки

 

Зміст

 

1. Поняття, сутність, завдання і види обшуку.

2. Учасники і підготовка до обшуку. Стадії обшуку.

3. Основні тактичні прийоми обшуку.

4. Виїмка. Тактичні і психологічні основи виїмки.

Основна література:

1. Руководство для следователей. - М., 1982.

2. Закатов А.А., Ямпольский А.Е. Обыск. - Волгоград, 1983.

3. Леви А.А., Михайлов А.И. Обыск. Справочник следователя. - М., 1983.

4. Тертышник В. М. Обыск: Учебное пособие. – Харьков: Гриф, 1997.

5. Справочник следователя. - М., 1990.

6. Ратинов Н.Р. Обыск и выемка. - М., 1961.

7. Настільна книга слідчого/ Панов М.І., Коновалова В.О, Шепітько В.Ю. та ін.– К.„ІнЮре”:2003.– 720с.:49іл.

 

Додаткова література:

8. Криміналістика: Підручник. / За ред. П.Д. Біленчука.– 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Атіка,2001. – 544с.:ил.

9. Денисюк С.Ф. Шепитько В.Ю. Обыск в системе следственных действий (тактико-криминалистический анализ): Научно-практическое пособие. – Харьков: Консул, 1999. – 160с.

 

Розслідування злочинів передбачає використання пошукових дій, які сприяють виявленню джерел доказової та орієнтуючої інформації. Відшукання прихованих об'єктів (знарядь злочину, речових доказів, трупів, осіб, які переховуються від суду і слідства) може бути здійснено під час проведення обшуку, процесуальний режим якого визначений кримінально-процесуальним законодавством (статтями 177, 179-186, 188, 189 КПК України).

Обшук - це обґрунтована доказами, що є в справі, слідча дія, суть якої полягає в примусовому обслідуванні приміщень, ділянок місцевості, інших об'єктів та окремих громадян, з метою виявлення та вилучення знарядь злочину, речей та цінностей, здобутих злочинним шляхом, а також предметів і документів, які мають значення для встановлення істини в справі. Обшук може бути також проведений для виявлення злочинців, що переховуються.

Від інших слідчих дій обшук відрізняється передусім своїм пошуковим та примусовим характером.

Пошуковий характер обшуку полягає в тому, що насамперед ця слідча дія спрямована на відшукання матеріалізованої інформації, яка стосується події злочину та має значення для повного, всебічного та об'єктивного розслідування справи. Особливість характеру пошукових дій під час проведення обшуку обумовлюється тим, що слідчий не володіє вичерпною інформацією про об'єкт пошуку та його точне місцезнаходження, тобто слідчий, призначаючи проведення обшуку не завжди може визначити, який саме предмет або річ необхідно відшукати, і де, або у кого знаходиться необхідна річ або предмет. Об'єкти пошуку, як правило, конкретно слідчому невідомі, він має про них уяву у загальних рисах (наприклад, про знаряддя здійснення злочину, цінності тощо), але місцезнаходження їх приблизно відоме.

Примусовий характер проведення цієї слідчої дії полягає в тому, що проведення обшуку, тобто обстеження приміщень, ділянок місцевості, особи та інших об'єктів може бути здійснено і без наявності згоди обшукуваної особи. Під час проведення обшуку слідчий має право розкривати зачинені приміщення і сховища, якщо власник відмовляється їх відчинити.

Підставою для прийняття слідчим рішення про проведення обшуку є наявність достатньої сукупності даних, яка дає підстави слідчому вважати, що у певному місці, або у певної особи знаходиться певна річ або предмет, які мають значення для розслідуваної справи, або переховується особа, яка вчинила злочин.

Основною підставою для класифікації обшуку на види є об'єкт обшуку.

Об'єкт обшуку – це те, що підлягає примусовому дослідженню для виявлення матеріалізованої інформації щодо події злочину або інших обставин справи.

Залежно від характеру об'єкта обшуку, обшук поділяють на такі види:

1. обшук жилих та нежилих приміщень (квартири, індивідуальні будинки, службові кабінети, сховища, гаражі, підсобні приміщення і т. ін.);

2. обшук ділянок місцевості (подвір'я, садові ділянки, підсобні господарства, території установи);

3. обшук особи, її тіла та одягу;

4. обшук транспортних засобів.

Крім того, обшуки можна класифікувати за видами залежно:

1) від виду злочину (обшук при розслідуванні: убивств; крадіжок, контрабанди та ін.);.

2) від етапу розслідування (обшук на початковому етапі розслідування; обшук на наступному етапі розслідування);

3) від принципу повторності (первинний і повторний);

4) залежно від принципу одночасності (груповий і одиночний);

5) від характеру об'єктів пошуку (обшук, спрямований на виявлення: предметів, що можуть бути речовими (або письмовими) доказами, знарядь і засобів учинення злочину, предметів, що мають на собі сліди злочину, інших предметів, що знаходяться у певному зв'язку зі злочином, різного роду документів; предметів і документів, заборонених до обігу або які можуть бути доказами по іншій кримінальній справі; речей і цінностей, здобутих злочинним шляхом; цінностей і майна обвинуваченого або підозрюваного з метою забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації;осіб, що переховуються від слідства і суду; осіб, яких переховують в тих чи інших місцях; трупів або частин розчленованого трупа);

6) від обсягу обстеження об'єктів обшуку (основний і додатковий обшуки).

 

Ефективність обшуку багато в чому визначається старанністю підготовки до його проведення. Підготовка до обшуку являє собою систему заходів організаційного характеру. Основними елементами підготовки до обшуку є: 1) вивчення матеріалів кримінальної справи: 2) збір орієнтуючої інформації; 3) визначення кола учасників обшуку; 4) підготовка науково-технічних засобів: 5) планування обшуку.

При підготовці до обшуку одним із ключових елементів є визначається кола учасників обшуку. Обшук проводить слідчий або особа, у провадженні якої знаходиться кримінальна справа, а також обшук може здійснюватися органом дізнання в порядку виконання окремого письмового доручення слідчого (ч. 3 ст. 114, ч. 4 ст. 104 КПК України). Обов'язкові учасники обшуку передбачені кримінально-процесуальним законодавством (статті 181, 182 КПК України): 1) обшук провадиться в присутності не менше двох понятих однієї статі з обшукуваним. Понятими не можуть бути працівники органів досудового слідства і дізнання, а також інші зацікавлені у результаті справи особи; 2) обшук провадиться в присутності особи, що займає дане приміщення (при неможливості забезпечити її участь — у присутності кого-небудь із повнолітніх членів його сім'ї, а при неможливості участі таких — у присутності представника житлово-експлуатаційної організації або виконавчих органів влади). Обшук у приміщеннях, що їх займають підприємства, установи і організації, провадиться в присутності їх представників; 3) при проведенні обшуку в приміщеннях, що займають дипломатичні представники або члени їх сімей, обов'язково потрібна присутність прокурора і представника Міністерства закордонних справ. Провадження обшуку за відсутності зазначених осіб законом не допускається.

Необов'язкові учасники залучаються з метою кращого проведення обшуку, для охорони і спостереження, застосування науково-технічних засобів, технічної та іншої допомоги при провадженні обшуку. Законом також передбачається можливість участі в обшуку потерпілого, обвинуваченого та інших осіб.

Коло учасників обшуку визначається залежно від умов обшуку, особливостей об'єкта обшуку, складностей провадження пошукових дій. Для охорони місця провадження обшуку, забезпечення безпеки його учасників необхідно запрошувати оперативних працівників органів внутрішніх справ. Для виконання допоміжних дій (розкопки грунту, перенесення меблів, відкачки води та ін.) можуть бути запрошені представники громадськості.

Спеціалісти залучаються для участі в обшуку в тих випадках, коли необхідно застосування спеціальних знань. Допомога спеціаліста при проведенні обшуку може бути виражена в таких формах: консультації з питань техніки безпеки, застосування спеціальної техніки, виявлення тих або інших об'єктів і поводження з ними; порад по специфіці перевірки різних місць при провадженні пошукових дій; виконання доручень, що потребують спеціальних навичок (верхолаз, водолаз, будівельник та ін.); використання спеціальних пошукових приладів тощо.