Перемішування, охолодження згустку, фасування.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Перемішування, охолодження згустку, фасування.



Після закінчення сквашування кисломолочний продукт негайно охолоджують. Закінчення сквашування визначають візуально за характером згустку, його в’язкістю та кислотністю.

Рекомендується починати перемішувати згусток при рН 4,5... 4,3. Відомо, що перемішування кисломолочного згустку в діапазоні рН 5,1...4,7 призводить до погіршення текстури, формується неоднорідна консистенція, відмічається синерезис готового продукту. Перемішування при рН нижче 4,5 сприяє підвищенню в’язкості кисломолочного напою.

При охолодженні молочнокислий процес слабшає, а при температурі нижче 10 ° С припиняється. Активна кислотність згустку знижується. Молочний згусток може набрякати і ущільнюватись, якщо лишається при охолодженні непорушеним. В зв’язку з цим процес охолодження проводять у два етапи. Перший здійснюють у резервуарах для сквашування, охолоджують до 20... 25 °С. Другий етап охолодження проводять у холодильній камері. При поступовому охолодженні від 20 ... 25 ° С до 4 ...6 ° С значно зростає в’язкість, формується структура кисломолочних напоїв.

Ступінь механічної дії на згусток має великий вплив на в’язкість готового продукту. Якщо згусток сильно перемішувати, перекачувати то його структура не відновлюється. Швидкість перемішування не повинна бути більша ніж 48 об/хв. Для перекачування згустку застосовують насоси з мінімально можливим тиском. Швидкість руху згустку по трубам має бути 0,6 м/с при ламінарній течії.

Розлив є заключною технологічною операцією при виробництві кисломолочних напоїв резервуарним способом. При термостатному способі розливають заквашену суміш.

Кисломолочні напої розливають у споживчу (дрібну тару). Тара може бути виготовлена безпосередньо перед дозуванням або бути готовою. Для виготовлення тари застосовують полімерні плівки, полістирольну стрічку, алюмінієву фольгу для ковпачків тощо. Кисломолочні напої фасують у пакети з комбінованого матеріалу пюр-пак, тетра-брік, тетра-топ, тетра-уедж, тетра-призма, полістирольні стаканчики різних форм, пластикові пляшки, мішечки з поліетиленової плівки, тощо. Номінальна місткість споживчої тари може бути 100, 125, 150, 200, 250, 400, 500, 1000 см3. Споживчу тару закупорюють способом, що забезпечує цілісність упаковки.

На кожній одиниці споживчої тари має бути нанесено тисненням або типографським способом: назва підприємства-виробника, товарний знак та адреса, місце виготовлення, повна назва продукції, склад напою, маса нетто, дата вироблення, термін придатності до споживання чи дата закінчення строку придатності до споживання, умови зберігання, інформаційні дані про харчову та енергетичну цінність 100 г кисломолочного напою, позначення чинної документації, штрих-код продукції.

 

Питання для самоперевірки

1. Харчова та біологічна цінність кисломолочних напоїв.

2. За якими ознаками класифікують кисломолочні напої?

3. У чому відмінність резервуарного та термостатного способів виробництва кисломолочних напоїв?

4. Вимоги до якості молока-сировини у технології кисломолочних напоївю

5. Загальні технологічні операції виробництва кисломолочних напоїв. Гомогенізація, пастеризація.

6. Умови проведення заквашування та сквашування при одержанні кисломолочних напоїв.

7. Перемішування, охолодження згустку та упакування кисломолочних напоїв.

 

Лекція 9

Особливості виробництва різних видів кисломолочних напоїв.

План

Технологія кефіру

  1. Особливості технології йогурту
  2. Ряжанка та варенець
  3. Інші види кисломолочних напоїв
  4. Вади кисломолочних напої та способи їх усунення.

Технологія кефіру

Кефір – це продукт змішаного молочнокислого та спиртового бродіння, який виробляють сквашуванням молока кефірними грибками, симбіотичною кефірною закваскою або заквашувальним препаратом. Кефір вміщує дріжджів не менше 103 КУО в 1 г продукту.

Згідно ДСТУ 4417:2005 «Кефір. Технічні умови» кефір це кисломолочний продукт змішаного молочнокислого та спиртового бродіння,, який виробляють сква­шуванням молока симбіотичною закваскою на кефірних грибках або концентратом грибкової ке­фірної закваски. Це – кисломолочний продукт ДСТУ не поширюється на термізований продукт та продукт збагачений вітамінами, мікро- та макроелементами, пробіотичними культурами та пребіотичними речовинами або іншими добавками.

Кефір залежно від масової частки жиру виробляють:

— кефір нежирний;

— кефір з масовою часткою жиру від 1,0 % до 5,0 %.

За органолептичними показниками кефір повинен відповідати вимогам, що наведені Таблиця 1— Органолептичні показники

 

Назва Характеристика
Зовнішній вигляд і консистенція Однорідна, в'язка, з порушеним або непорушеним згустком (залежно від технології виробництва). Дозволено: газоутворення, яке спричинено нормальною життєдіяльністю мікрофлори кефірної закваски; незначне відокремлення сироватки    
Смак і запах Чистий, кисломолочний. Смак щипкий, без сторонніх присмаків і запахів
Колір Молочно-білий, рівномірний за всією масою
Примітка. Дозволено незначне здіймання герметичного спожиткового паковання з кефіром, що спричинено газоутво­ренням внаслідок дії мікрофлори кефірної закваски.

За фізико-хімічними показниками кефір повинен відповідати вимогам, що наведені в таб­лиці 2.

 

Назва Норма Метод контролювання
Масова частка жиру, %: — кефір нежирний — кефір Від 1,0 до 5,0 Згідно з ГОСТ 5867
Масова частка білка, %, не менше ніж 2,7 Згідно з ГОСТ 23327
Кислотність: — титрована, °Т — активна, рН Від 85 до 130 Від 4,8 до 4,0 Згідно 3 ГОСТ 3624 Згідно з ГОСТ 26781
Фосфатаза Відсутня Згідно з ГОСТ 3623  
Температура під час випуску з під­приємства, °С 4 ± 2 Згідно з ГОСТ 3622  
Примітка. Дозволено визначати показник титрованої або активної кислотності.  
           

За мікробіологічними показниками кефір повинен відповідати вимогам, що наведені в таблиці 3.

 

Назва показника Норма Метод контролювання
Кількість життєздатних молочнокислих бак­терій, КУО в 1 см3, не менше ніж 1-Ю7 Згідно з 11.4
Кількість дріжджів, КУО в 1 см3, не менше ніж 1-Ю3 Згідно з 11.5
Бактерії групи кишкових паличок (коліформи), в 0;Гсм3 кефіру Не дозволено Згідно з 11.6
Патогенні мікроорганізми, в тому числі бак­терії роду Сальмонела, в 25 см3 Не дозволено Згідно з 12.6 або 11.7
Staphylococcus aureus, в 1,0 см3 Не дозволено Згідно з 12.6 або 11.8
Плісняві гриби, КУО в 1 см3, не більше ніж Згідно з 11.5
Примітка. Плісняві гриби нормують тільки для кефіру, зі строком придатності більше 3 діб.

Для виробництва кефіру використовують:

— молоко коров'яче не нижче 1 сорту густиною не менше ніж 1028 кг/м3 згідно з ДСТУ 3662;

—молоко знежирене кислотністю не більше 20 °Т, густиною не менше ніж 1030 кг/м3, одер­жане з молока, що відповідає вимогам ДСТУ 3662;

—вершки, одержані з коров'ячого молока, що відповідає вимогам ДСТУ 3662 або згідно з чин­ними нормативними документами;

—симбіотичну кефірну закваску на кефірних грибках або концентрат грибкової кефірної за­кваски вітчизняного виробництва згідно з чинними нормативними документами або аналогічну закваску закордонного виробництва за наявності висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи Центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.

Дозволено для нормалізації кефіру за фізико-хімічними показниками застосовувати:

— молоко коров'яче незбиране сухе розпилювального сушіння вищого сорту, молоко знежи­рене сухе розпилювального сушіння та вершки сухі розпилювального сушіння вищого сорту згідно з ДСТУ 4273;

— маслянку, яка одержана під час виробництва солодковершкового масла, та маслянку суху розпилювального сушіння згідно з чинними нормативними документами;

— воду питну згідно з ГОСТ 2874 (для відновлення сухих молочних продуктів).

Кефір зберігають в холодильниках або холодильних камерах за відносної вологості не більше ніж 80 %.

Строк придатності кефіру за температури від 0 °С до 6 °С:

 

— для кефіру, що виготовлений з використовуванням симбіотичної кефірної закваски на ке­фірних грибках — не більше 3 діб;

— для кефіру, що виготовлений з використовуванням концентрату грибкової кефірної за­кваски — не більше 5 діб.

 

Кефірну закваску готують на кефірних грибках або на заквашувальних препаратах, приготованих на чистих культурах молочнокислих бактерій і дріжджів.

До складу мікрофлори кефірних грибків входять молочнокислі кислото – та ароматоутворюючі стрептококи, молочні палички, дріжджі і оцтовокислі бактерії.

Кефірні грибки (зерна) являють собою симбіотичні утворення, їх основу складає білкова строма, на розгалуженій поверхні якої розміщуються мікроорганізми.

Підприємства отримують “сухі” кефірні грибки. Для їх активізації “сухі” грибки витримують в кип’яченій, охолодженій до 20 ... 25 ºС воді протягом доби, вносять у знежирене молоко, пастеризоване при температурі 92 ... 95 º С з витримкою 20 ... 30 хвилин, і охолоджують до 19 º С літом і до 21 °С зимою. “Сухі” грибки беруть із розрахунку 1 частина на 20...50 частин молока. Витримують до утворення згустку, який має з’явитися через 24 години, та переносять у свіже пастеризоване і охолоджене молоко. Для активізації грибків достатньо 2..3 пересадки, при цьому грибки збільшують свою масу у 5 разів. Відновлені кефірні грибки використовують для приготування кефірної закваски.

Для отримання кефірної закваски молоко пастеризують при температурі 92 ... 95 °С, витримують 20...30 хвилин, охолоджують до 18...20 ºС літом і 20...22 ºС зимою. У підготоване молоко вносять кефірні грибки із розрахунку 1 частина на 30 ... 50 частин молока. Закваску перемішують і лишають для сквашування. Через 20 ... 24 години закваску перемішують і проціджують через стерильне металічне сито у чисту ємність. Грибки, що лишилися на ситі, використовують для приготування нової порції кефірної закваски. По мірі росту грибків 1...2 рази на тиждень їх відділяють так, щоб співвідношення між кефірними грибками і молоком лишалось постійним 1 : 30 ... 1 : 50. Грибкову закваску використовують для виробництва кефіру або виробничої кефірної закваски.

Для отримання виробничої кефірної закваски в пастеризоване охолоджене молоко при температурі 20 - 22 0С вносять 1 – 3% грибкової закваски. Молоко сквашують протягом 10 – 12 годин, витримують 5 – 7 годин для покращення смаку і охолоджують до 3 – 5 0С.

За традиційною технологією кефір виготовляють резервуарним і термостатним способами.

Кефір має однорідну, з порушеним згустком при резервуарному способі виробництва; з непорушеним – при термостатному способі. Допускається газоутворення у вигляді окремих вічок, пов’язане з розвитком нормальної мікрофлори. На поверхні кефіру допускається не більше 2 % від об’єму продукту сироватки, що виділилася. Смак і запах кефіру кисломолочний, освіжаючий, злегка гострий. Колір молочно-білий, злегка кремовий.

При резервуарному способі молоко нормалізують за масовою часткою жиру шляхом змішування абе у потоці на сепараторах-нормалізаторах. Нормалізацію суміші по масовій частці сухих речовин проводять шляхом додавання сухого знежиреного молока. Допускається виготовляти кефір із повністю відновленого молока.

Після нормалізації контролюють масову частку жиру і густину суміші. Густина суміші перед заквашуванням має становити: для кефіру 1 % жиру - 1029 кг/м3 ; кефіру 2,5 % і 3,2 % жиру - 1028 кг/м3 .

Нормалізовану суміш направляють на теплове і механічне оброблення, підігрівають до 45 ° С, очищують на відцентрових молоко очищувачах, гомогенізують при температурі 65…85 ° С, пастеризують при температурі 92...94 ° С з витримкою 5…10 хв або 85... 87 ° С з витримкою 10…15 хв. Допускається витримка молока при цих температурах до 30…40 хв. Далі суміш охолоджують до температури 23 ... 25 °С.

Заквашують і сквашують суміш в резервуарах для кисломолочних продуктів. Грибкову закваску (змиви з кефірних грибків) або виробничу кефірну закваску відповідно масою від 1 до 3 % або від 3 до 5 % від маси нормалізованої суміші вносять або у потоці одночасно з молочною сумішшю або перед її подачею у резервуар. Суміш ретельно перемішують, мішалку виключають через 15 хвилин після закінчення заповнювання резервуару.

Суміш сквашують при температурі 23...25 °С до утворення згустку кислотністю 85…100 ° Т. Сквашену суміш охолоджують у резервуарі шляхом подачі холодної води у міжстінний простір та перемішування. Молочний згусток перемішують періодично (кожні 60...90 хв), тривалість перемішування 10...30 хвилин. Після першого перемішування рекомендується визначити умовну в’язкість, яка після першого перемішування повинна складати 30 с. Тривалість охолодження до температури визрівання 4...6 годин, після чого згусток, охолоджений до температури 14 °С, залишають для визрівання до 10..13 годин.

Визрівання кефіру вважається завершеним, якщо з моменту заквашування до закінчення визрівання пройшло не менше 24 годин.

При визріванні активізується життєдіяльність дріжджів. Накопичуються продукти спиртового бродіння, відбувається гідратація білків. Після завершення процесу визрівання кефір перемішують і направляють на фасування.

При термостатному способі нормалізовану, гомогенізовану, пастеризовану суміш охолоджують до температури 18…21 °С літом та 22…25 ° С зимою, заквашують, ретельно перемішують і направляють на фасування. Розлив одного резервуара заквашеної суміші має закінчитися не більше ніж за 40 хв, щоб попередити утворення пластівців сквашеного молока. Заквашену суміш розливають при перемішуванні для запобігання осідання закваски.

Розфасовану у тару суміш направляють у термостатну камеру для сквашування. Температуру в камері встановлюють 28…21 °С літом і 23…25 ° С зимою. Процес сквашування триває 8…12 год. Кінець сквашування визначають за показниками кислотності, які становлять від 75 до 80 ° С.

Після закінчення сквашування молочний згусток направляють в холодильну камеру, де він поступово охолоджується до температури 6 ° С, визріває 8…13 год, після чого технологічний процес вважається завершеним і продукт готовий до реалізації.

Для виробництва кефіру з подовженим терміном зберігання вибирають молоко, яке відповідає за органолептичними, фізико-хімічними і мікробіологічними показниками вимогам до виготовлення якісної кисломолочної продукції.

Молоко при прийманні очищають, при необхідності доохолоджують до 4 ° С. Термін зберігання сировини не має перевищувати 4 години.

Молоко нормалізують, за деякими рецептурами вносять стабілізатор, очищають, гомогенізують. Підготовану суміш пастеризують при температурі 95 ° С з витримкою до 10 хв. Пастеризовану суміш негайно охолоджують до температури 22... 28 ºС і вносять заквашувальний препарат таким чином, щоб виключити можливість вторинного обсіменіння. Кефір сквашують 12 ... 16 годин до рН згустку 4,4...4,7. Тривалість сквашування залежить від сировини та активності закваски. Після закінчення сквашування згусток перемішують і охолоджують до 16...20 ° С. Визрівання продукту можна проводити в тих резервуарах, де відбувалось сквашування, або в холодильній камері. Кефір розливають у герметичну тару. Термін придатності до споживання кефіру при температурі 4 °С до 14 діб.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-09-05; просмотров: 309; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.81.89.248 (0.017 с.)