Управління каналами розподілу

 

ОЦІНКА КАНАЛІВ РОЗПОДІЛУ

Управління каналами розподілу — це комплекс підтримувальних та коригувальних заходів, які сприяють підвищен­ню ефективності діяльності каналів. Такі заходи базуються пере­довсім на оцінюванні результативності діяльності суб'єктів кана­лу розподілу.

Основною особливістю цього процесу є необхідність оціню­вати незалежних суб'єктів ринкової діяльності. Тому, визначаю­чи види і частоту оцінювання діяльності суб'єктів каналу розпо­ділу, необхідно передовсім виходити із загальної можливості контролювання їхньої діяльності товаровиробником. Так, якщо відносини товаровиробника і посередника базуються на відпові­дних контрактах, то в цих контрактах можна обумовити надання посередником ґрунтовної інформації про діяльність каналу, здій­снення ним практично всіх збутових операцій, що, однак, зале­жатиме також і від міцності позицій самого товаровиробника на ринку. Водночас навіть «міцні», товаровиробники не завжди мо­жуть установити потрібний контроль над каналом розподілу, бо багато хто з посередників не бачить у цьому будь-яких вигід для себе, а отже, не бажає витрачати час і кошти для надання відпо­відної інформації товаровиробникові.

Крім цього, для визначення виду і частоти оцінки діяль­ності суб'єктів каналу розподілу необхідно враховувати такі фактори:

— відносна важливість конкретного каналу: наприклад, для товаровиробника, який всю свою продукцію продає через посе­редників, оцінка діяльності всіх учасників каналу розподілу має бути якомога повнішою і різнобічною;

— природа продукту: що складніший і дорожчий продукт, то детальнішою повинна бути оцінка діяльності суб'єктів каналу розподілу, адже втрата кожного замовлення є досить суттєвою для товаровиробника;

— кількість учасників каналу: що вона менша, наприклад, за селективного, а тим більше, ексклюзивного розподілу, то міра контролю вища.

Відомі два види оцінки діяльності суб'єктів каналу розподі­лу — вартісна оцінка й аудит.

Вартісна оцінка — це, по суті, звичайний щоденний моніто­ринг діяльності учасників каналу, який базується тільки на дося­гнутих показниках продажу (звітах про продаж товарів).

Аудит — це процедура всебічного оцінювання діяльності уча­сників каналу. Як правило, така процедура здійснюється один раз на рік для кожного учасника каналу розподілу.

Процес аудиту діяльності суб'єктів каналу розподілу включає три фази. Перша з них — розроблення критеріїв для оцінки дія­льності суб'єктів каналу. За критерії звичайно беруть таке:

1. Збутова діяльність суб'єктів каналу розподілу. Тут передо­всім підлягають аналізу як збут продукції товаровиробником учасникам каналу, так і збут продукції товаровиробника учасниками каналу споживачам.

Оцінка збутової діяльності ведеться за трьома напрямками:

— порівнювання поточного продажу з попереднім (як у ціло­му, так і за групами продукції);

— порівнювання обсягів продажу, досягнутих різними учас­никами каналу розподілу;

— порівнювання фактичних обсягів продажу з установленими квотами.

2. Рівень основних фондів суб'єктів каналу розподілу (стан матеріального забезпечення процесів зберігання продукції). Ос­новними питаннями перевірки є:

— загальний стан обладнання;

— стан обладнання за його окремими групами, у т. ч. як порі­вняти з організаціями-конкурентами;

— загальний рівень обладнання у вартісному й натуральному виразі, його відповідність запланованому;

— чинна система обліку і контролю рівня і стану основних фондів.

3. Збутовий потенціал: кількість зайнятих працівників, їхня кваліфікація, компетентність, індивідуальні рейтинги.

4. Ділові взаємовідносини учасників каналу: рівень позитив­ного ставлення посередників до товаровиробника, їхня лояль­ність до нього.

Конкуренція між посередниками, а також між різними гру­пами товарів, що з ними працює посередник. Це дає можливість визначити перспективи діяльності учасників каналу на висококонкурентних ринках, надати їм відповідну допомогу.

6. Перспективи зростання каналів розподілу: відповідність фактичних показників збуту плановим і загальному рівню комер­ційної діяльності в даному регіоні; позитивна динаміка показни­ків; перспективи розширення ринку.

Друга фаза аудиту діяльності суб'єктів каналу розподілу — визначення відповідних оцінних показників. Відомі три підходи до оцінювання діяльності суб'єктів каналу розподілу:

А. Нарізне оцінювання діяльності (табл. ЗО). Для цього беруть один або кілька контрольованих критеріїв, які ні формально, ні неформально не об'єднуються для загального оцінювання діяль­ності. Такий підхід, як правило, використовують тоді, коли зага­льна кількість посередників дуже велика, а кількість контрольо­ваних критеріїв не перевищує трьох. Підхід є досить простим, але, по-перше, потребує детальної інформації, а, по-друге, не дає змоги зробити узагальнюючого висновку про діяльність посеред­ника, вираженого одним певним показником. Це особливо поміт­но за значних розбіжностей значень контрольованих критеріїв.

Б. Оцінювання діяльності на основі неформального об'єднан­ня контрольованих критеріїв. Цей підхід є ефективнішим проти попереднього. Згідно з ним різні оцінні показники об'єднуються за допомогою управлінського судження, що уможливлює загаль­ну якісну оцінку діяльності суб'єкта каналу.

Підхід простий і гнучкий, бо не потребує формальних проце­дур для об'єднання окремих оцінних показників. Проте можуть постати й певні проблеми, зокрема визначення рейтингу того чи іншого критерію діяльності або забезпечення порівнянності ре­зультатів роботи окремих посередників.

В. Оцінювання діяльності на підставі формального об'єднання контрольованих критеріїв. Цей підхід включає такі етапи:

— визначення критеріїв та оцінних показників діяльності;

— визначення питомої ваги кожного критерію;

— оцінка рейтингу кожного критерію;

— множення питомої ваги кожного критерію на його рейтинг;

— визначення сумарної оцінки діяльності суб'єкта каналу. Ці дії проводять стосовно кожного учасника каналу.

У наведеному прикладі (табл. 31) сумарна оцінка діяльності суб'єкта каналу (індекс діяльності посередника) дорівнює 5,95.

Третя фаза аудиту діяльності суб'єктів каналу розподілу — опрацювання рекомендацій щодо поліпшення роботи посеред­ників, які не відповідають бажаним стандартам. Відмова від співпраці з ними може бути використана лише як надзвичайний захід.

Важливо передовсім детально з'ясувати причини незадовіль­ної роботи того чи іншого посередника. Для цього необхідно ви­вчити його проблеми і потреби, розробити конкретні програми коригувальних дій.

Точність оцінювання діяльності суб'єктів каналів розподілу багато в чому залежить від наявності відповідних стандартів об­слуговування, тобто обсягів продажу, частки товару в загальному обсязі продажу на конкретному ринку, відношення обсягів запа­сів та товарообороту, кількості клієнтів, показників підвищення ефективності рекламної діяльності тощо.

Приклади стандартів обслуговування наведено в табл. 32.