Тема: Відновлення втраченого судового провадження.

 

Мета заняття: засвоєння особливостей правового регулювання процесуального порядку діяльності суду по відновленню втраченого судового провадження як самостійної категорії справ, структури заяви про відновлення втраченого судового провадження, та формування навичок розв’язання конкретних юридичних ситуацій при розгляді справ по відновленню втраченого судового провадження.

Опорні поняття: відновлення втраченого судового провадження, як окрема категорія справ, заява про відновлення втраченого судового провадження

Обладнання: крейдовані схеми, транспаранти.

 

План

1. Правова природа відновлення втраченого судового провадження.

2. Порядок реалізації права на відновлення втраченого судового провадження.

3. Вимоги до структури та змісту заяви про відновлення втраченого судового провадження.

4. Розгляд справи та повноваження суду при розгляді справ про відновлення втраченого судового провадження.

Задача № 1

12.02.08 р. у районному суді в позовному провадженні розглядалась справа № 1324/ 15 за позовом Дьоміна В. Р. до Ракова Т. про стягнення боргу. У судовому засіданні Раков борг визнав частково, але у зв’язку з неявкою до суду свідка Леонова до 25.02.08 р. справу слуханням було відкладено. 15.02.08 у приміщенні суду сталася пожежа і матеріали по справі № 1324/ 15 разом багатьма іншими документами було знешкоджено.

Дьомін В. звернувся до суду із заявою про відновлення втраченого судового провадження, оскільки Раков Т. почав повністю відмовлятися від сплати боргу посилаючись на те, що оригінал розписки повністю знищено пожежею і ніяких доказів у позивача немає.

Чи повинен суд прийняти від Дьоміна заяву про відновлення втраченого судового провадження?

Що вважається втраченим судовим провадженням?

При наявності яких умов суд повинен прийняти заяву про відновлення втраченого судового провадження?

Задача № 2

До суду Ленінського району м. Луганська звернувся гр. Шевчук із заявою про відновлення втраченого судового провадження, а саме рішення по справі. У заяві він пояснив, що після постановлення рішення по справі за позовом Трунова Н. до Ліпко К. про виселення, йому стало відомо, що по цій справі він, Шевчук був притягнутий судом як співвідповідач, але його належним чином не сповіщали про судове засідання, копію рішення не надіслали. Також, Шевчук пояснив, що Ліпко К. віддав йому копії окремих процесуальних документів крім рішення суду, оскільки воно нібито ним втрачено. Сам Шевчук збирається захищати свої права у касаційному суді і рішення суду по справі за позовом Трунова до Ліпко йому конче необхідно, як доказ по справі.

Визначте коло осіб, які мають право звертатися до суду із заявою про відновлення втраченого судового провадження?

Чи є у суду підстави для прийняття від Шевчука заяви про відновлення втраченого судового провадження?

Яким чином повинен діяти Шевчук для захисту своїх прав?

Завдача № 3

Гр. Жуков О. звернувся до суду із заявою про відновлення втраченого судового провадження. Суддя залишив заяву без руху з тих підстав, що заявник не зазначив у заяві мети поновлення втрачених процесуальних документів та не сплатив судового збору.

У встановлений строк Жуков надав судді виправлений текст заяви з вказівкою мети відновлення втрачених документів, але не надав квитанцій про сплату судового збору.

Суддя прийняв заяву Жукова, але з’ясувавши, що у справі відсутні квитанції про сплату судового збору, посилаючись на п.8 ч.1 ст. 207 ЦПК залишив заяву без розгляду.

Проведіть юридичний аналіз.

Чи вправі суддя у провадженні про відновлення втраченого судового провадження повернути заяву заявнику?

 

Задача№ 4

Суддя Кам’янобрідського суду м. Луганська за недостатністю матеріалів для точного відновлення втрачених матеріалів судового провадження закрив провадження по справі та роз’яснив заявнику, що він має право звернутися до суду з новою позовною заявою при наявності належних доказів.

Чи правильно вчинив суддя?

Які наслідки закриття справи з зазначених мотивів?

Чи може заявник оскаржити в касаційному порядку відмову у відновленні втраченого судового провадження?

 

Методичні рекомендації

При підготовці до першого питання слід виходити з того, що відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі складає самостійну категорію справ, які відрізняються від справ позовного, наказного та окремого провадження. Під втраченим судовим провадженням, яке може бути відновлено, розуміється втрата як всіх так і частини документів конкретної цивільної справи позовного чи окремого провадження, яке було закінчено постановленням рішення або ухвали про його закриття.

Підготовка до другого питання ні у кого не повинна викликати труднощів. Право порушення справи по відновленню втраченого судового провадження мають особи, які брали участь у справі та сам суд, який постанов рішення чи виніс ухвалу. Підсудність даної категорії справ не викликає сумнівів. Заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який ухвалив рішення по суті справи або постановив ухвалу про закриття провадження у справі.

Вимоги до заяви про відновлення втраченого судового провадження такі ж саме як і для інших процесуальних документів подобного роду, за деякими виключеннями, передбаченими ст.ст. 405,406. Саме на них необхідно звернути увару при підготовці до заняття і рішення третьої задачі.

Готуючись до четвертого питання варто згадати загальні правила ЦПК, встановлені для розгляду справ позовного провадження і урахувати особливості, передбачені Розділом ІX ЦПК. Для правильного рішення четвертої задачі необхідно згадати стосовно об’єктів апеляційного та касаційного оскарження.

Питання для самоконтролю:

З чиєї ініціативи може бути відновлено втрачене судове провадження?

У які строки може бути подана заява про відновлення втраченого судового провадження?

Чи підлягає рішення суду першої інстанції про відновлення втраченого судового провадження апеляційному оскарженню?

До якого суду подається заява про відновлення втраченого судового провадження апеляційному оскарженню?

Чи викликаються у судове засідання крім заявника інши особи, що приймали участь у справі?

У яких випадках заявник може пред’явити новий позов за матеріалами втраченого судового провадження?

У яких випадках із заявника по справах про відновлення втраченого судового провадження стягуються судові витрати?

Чи можуть бути у порядку відновлення втраченого судового провадження відновлені втрачені процесуальні документи справ наказного провадження?

Чи може суд при розгляді справи використовувати документи видані особам, що приймали участь у справі до втрати по ній провадження?

Чи може суд, який розглядає справу у порядку відновлення втраченого судового провадження постановити рішення про відмову у відновлені втраченого судового провадження?

Основна література

1. Конституція України. - К., 1996.

2. Цивільний процесуальний кодекс України //Відомості Верховної Ради України. 2004.- № 40; 41; 42. - ст. 492.

3. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 7 липня 2010 року № 2453 // Голос України. – 03.08.2010. – № 142

4. Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук.-практ. посіб. – Х.: ФІНН, 2009. – 256 с.

5. Цивільне процесуальне право України: підручник / Бичкова С.С., Бірюков І.А., Бобрик В.І. та ін.; За заг. ред. С.С. Бичкової. – К.: Атіка, 2009. – 760 с.

6. Цивільний процес України: академічний курс: Підручник / За ред. С. Я. Фурси. – К.: Видавець Фурса С.Я., КНТ, 2009. – 848 с.

7. Цивільний процес України: Підручник / За ред. Є.О. Харитонова, О.І. Харитонової, Н. Ю. Голубєвої. – К.: Істина, 2011. – 536 с.

 

Додаткова література

1.Постановление Пленума Верховного Суда Украины от 01.11.1996г. № 9 «О применении Конституции Украины при осуществлении правосудия» // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 2004. - № 11..

2.Зейкан Я.П. Коментар цивільного процесуального кодексу України. – К.:Юридична практика, 2006. – 560 с.

Заняття № 22

Семінарське 2 години

Тема: Правове регулювання цивільного судочинства з іноземним елементом.

Мета заняття: засвоєння курсантами та студентами правового регулювання цивільного судочинства з іноземним елементом, основних положень та принципів регулювання правового положення іноземців у цивільному процесі України; засвоєння загальних правил визначення підсудності справ, доказування з іноземним елементом та порядку визнання та виконання рішень іноземних судів.

Опорні поняття: іноземець, особа без громадянства, цивільна процесуальна дієздатність за «законом суду», цивільна процесуальна дієздатність за «особистим» законом, судовий імунітет, представництво іноземців консулами, консульська легалізація, судові доручення іноземних судів.

Обладнання: крейдовані схеми, транспаранти.

План

1. Правове становище іноземців у цивільному процесі.

2. Доказування та докази у справах з іноземним елементом.

3. Виконання доручень судів України іноземними судами.

4. Виконання доручень іноземних судів.

 

Тема реферату: «Джерела правового регулювання цивільного судочинства з іноземним елементом».

 

Методичні рекомендації

При підготовці до першого питання слід виходити з положень Конституції України (ст.26) яка поширила на іноземців та осіб без громадянства національний правовий режим, у тому числі і у сфері цивільного судочинства, але з особливостями, які закріплені в законодавстві України та міжнародних договорах, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України і які належать до джерел міжнародного цивільного процесу.

При підготовці до трьох останніх питань слід керуватися ЦПК та відповідними міжнародними договорами, згода на обов’язковість надана Верховною Радою України. У разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникає необхідність у врученні документів або отримання доказів, у проведенні окремих процесуальних дій на кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому ЦПК або міжнародним договором.

Доручення судів України про вручення документів, отриманню доказів, проведенню окремих процесуальних дій на території іноземної держави виконуються іноземним судом за дорученням судів України відповідно до міжнародних договорів України або в іншому порядку, що не суперечить законодавству держави перебування.

Доручення судів України про вручення документів громадянам України, які постійно проживають за кордоном може бути виконано представниками дипломатичного представництва або консульською установою. Представництво та консульство можуть виконувати визначені процесуальні дії по відношенню до громадян України про що складається протокол за підписом особи по підношенню до якої здійснені процесуальні дії.

Судові доручення судів України повинні відповідати вимогам міжнародного договору, а якщо він не укладений, вимогам ч. 2 ст. 416 ЦПК. Судове доручення має бути складено українською мовою. До нього додається посвідчений переклад на офіційній мові відповідної держави. Судове доручення з доданими матеріалами посвідчується підписом судді та скріпляється гербовою печаткою. Якщо відсутній міжнародний договір, доручення суду направляється Міністерству юстиції України котре направляє доручення направляє доручення Міністерству іноземних справ України для передачі по дипломатичним каналам.

Суди України виконують доручення іноземних судів про надання правової допомоги щодо вручення викликів до суду чи інших документів, допиту сторін чи свідків, проведення експертизи чи огляду на місці, вчинення інших процесуальних дій, переданих їм у порядку, встановленому міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено – по дипломатичним каналам. Доручення іноземних судів не виконуються якщо це може привести до порушення суверенітету України або створити загрозу національній безпеці, не відноситься до юрисдикції суду або суперечить законам чи міжнародним договорам. Доручення іноземних судів виконуються за законодавством України. Винятки можуть бути лише у випадку, якщо іноземний суд прохає здійснити окремі процесуальні дії за своїм законодавством і це не суперечить законам України.

Питання для самоконтролю.

 

1. Що належить до предмету міжнародного цивільного процесу?

2. Перелічите законодавчі акти внутрішнього законодавства, в яких закріплені норми міжнародного цивільного процесу.

3. Чи відрізняється правове становище громадян України та іноземців у цивільному судочинстві України?

4. На кого поширюється судовий імунітет?

5. Яким законодавчим актом визначаються загальні правила підсудності цивільних справ з іноземним елементом?

6. Які справи з іноземним елементом відносяться виключно до підсудності судам України?

7. Яким чином розподіляються обов’язки по доведенню обставин при розгляді цивільних справ з іноземним елементом?

8. При наявності яких умов документи юридичних органів іноземних держав набувають сили письмових доказів?

9. Яким чином вирішуються питання стосовно надання правової допомоги судами різних країн?

10. У якому порядку може бути оскаржене рішення суду по справі з участю іноземного елемента?

 

Основна література

1. Конституція України. - К., 1996.

2. Цивільний процесуальний кодекс України //Відомості Верховної Ради України. 2004.- № 40; 41; 42. - ст. 492.

3. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 7 липня 2010 року № 2453 // Голос України. – 03.08.2010. – № 142

4. Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук.-практ. посіб. – Х.: ФІНН, 2009. – 256 с.

5. Цивільне процесуальне право України: підручник / Бичкова С.С., Бірюков І.А., Бобрик В.І. та ін.; За заг. ред. С.С. Бичкової. – К.: Атіка, 2009. – 760 с.

6. Цивільний процес України: академічний курс: Підручник / За ред. С. Я. Фурси. – К.: Видавець Фурса С.Я., КНТ, 2009. – 848 с.

7. Цивільний процес України: Підручник / За ред. Є.О. Харитонова, О.І. Харитонової, Н. Ю. Голубєвої. – К.: Істина, 2011. – 536 с.

Додаткова література

1. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 22 вересня 2011 року № 3773 // Голос України. – 25.10.2011. – № 199.

2. Закон України „Про ратифікацію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах”// Голос України від 23 листопада 1994.

3. Про міжнародні договори України: Закон України від 29 червня 2004 року № 1906 // Відомості Верховної Ради України. – 10.12.2004. – № 50. – Ст. 540.

4. Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції: Закон України від 17 липня 1997 року № 475 // Відомості Верховної Ради України. – 14.10.1997. – № 40. – Ст. 263.

5. Про міжнародне приватне право: Закон України від 23 червня 2005 року № 2709 // Голос України. – 29.07.2005. – № 138.

6. Покрещук А., Фурса С. Вопросы имплементации международно-правовых норм в законодательство Украины об исполнительном производстве // Право України. - 2000. - № 3.

7. Кисель В.І. Міжнародне приватне право. Питання кодифікації. – К., 2005.

8. Коцюба В. Провадження у справі за участю іноземних осіб. Коментар до розділу Х ЦПК. //Юриспруденція. Теорія та практика. – 2006. - № 3. – С.39-45.

9. Ерпылева Н.Ю. Обеспечительные меры в международном гражданском процессе / Н.Ю.Ерпылева, М.Н. Клевченкова; / Российский судья, 2009 - №10 – С. 33-39.

10. Бичкова С. Особливості цивільної процесуальної правосуб’єктності іноземних осіб в Україні // Право України, 2011.-.№2. – С.217-222

11. Бичкова С.С. Передумови виникнення і здійснення цивільних процесуальних прав та обов’язків іноземних осіб в Україні/ С.С. Бичкова, Н.О. Чучкова;// Судова практика, 2011.- №3.- С.18-23

12. Цірат Г.А. Двосторонні договори про правову допомогу як приклад уніфікації норм міжнародного цивільного процесу // Вісник Верховного Суду України. – 2012. – № 1 (137). – С. 43 – 48.