Тема: Правове регулювання діяльності суду та інших учасників цивільно-процесуальних відносин у процесі доказування.

 

Мета заняття: засвоєння курсантами та студентами загальних засад діяльності суду та інших суб’єктів у процесі доказування; сутності та класифікації доказів у цивільному процесі; надбання навиків застосування теоретичних знань при вирішенні конкретних юридичних ситуацій.

Опорні поняття: судове доказування, докази, предмет доказування, на­лежність доказів, допустимість засобів доказування, речові докази, письмо­ві докази, висновок експерта.

Обладнання: крейдовані схеми, транспаранти.

План

1. Поняття, мета, загальні правила судового доказування.

2. Предмет доказування. Факти, що не потребують доказування.

3. Поняття доказів. Види засобів доказування.

4. Забезпечення доказів.

Теми рефератів: «Докази і доказування в цивільному процесі іноземних держав»; «Порядок допиту свідків у цивільному судочинстві».

Задача №1

Кравцов звернувся до суду з позовом до Яремчика про захист честі та гідності. Свій позов він обґрунтував тим, що статтю Яремчика у якій, на погляд позивача, містились відомості, що принижують його честь та гідність надрукувала місцева газета “ПОЛЕ”. Кравцов вказував, що він не здійснював тих огидних вчинків, які стали основою статті і вимагав зобов’язати відповідача спростувати розповсюджену про нього недостовірну інформацію.

Які факти входять у предмет доказування?

Як на ваш погляд повинні розподілятися обов’язки по доказуванню?

Що таке доказова презумпція?

 

Задача №2

Павловські звернулася в суд з позовом до Кравченка про визнання за нею права власності на половину жилого будинку, оскільки вона придбала цю половину у травні 2009 року у матері відповідача. До позову вона додала розписку, в якій зазначено всі умови угоди, передана сума грошей та обов’язок матері Кравченко здійснити належне оформлення угоди після повернення її з Росії, де вона знаходилась на заробітках. У грудні 2009 року мати відповідача померла. Позивачка зазначила, що з моменту купівлі будинку, вона мешкає у своїй частині та утримує її. До позову додані розписка, квитанції про сплату комунальних послуг та клопотання про допит сусідів у якості свідків.

Суддя відмовив у залученні до справи розписки, квитанції та у виклику свідків, тому що згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально-посвідченим.

Які факти входять у предмет доказування по цій справі?

Чи може суд за таких обставин задовольнити позов?

Задача № 3

У суді розглядалася справа за позовом Гузева до Карданової про визнання заповіту недійсним. Гузев стверджував, що спадкодавець під час посвідчення заповіту головним лікарем, був у стані несвідомості. Цей факт він підтверджував показаннями Головко, сусіда спадкодавця по палаті, який зазначив, що зранку 25 листопада 2010 р. в момент складання заповіту, спадкодавець був у свідомості, а коли прийшов головний лікар для посвідчення заповіту, він знепритомнів і через 2 години, не приходячи у свідомість, помер.

Показання Головко на прохання позивача були записані черговим лікарем, оскільки Головко був тяжко хворий і за 2 дні до слухання справи в суді, помер.

Чи є дійсним заповіт?

Чи мають доказову силу показання Головко, що записав лікар?

 

Задача № 4

Сурков у присутності Данько Н. та Данько К., запозичив Ігнатову С. 750 грн. під “чесне слово”. Ігнатов пообіцяв, що поверне борг через три тижні, але у зазначений час борг не повернув. Ще через два тижні Сурков зателефонував Ігнатову з метою витребувати гроші. На дзвінок відповіла жінка Ігнатова та пояснила, що чоловік знаходиться у відрядженні, а їй ні про які гроші невідомо. На слідуючи день Сурков отримав телеграму від Ігнатова, у якій Ігнатов, прохав вибачення та обіцяв повернути борг по поверненні до дому. По прибутті до дому Ігнатов гроші не повернув. Сурков звернувся до суду з позовом про стягнення боргу та допитати як свідків Ігнатова та подружжя Даньків, які проживають в іншому місці і на сьогоднішній час за станом здоров’я не можуть з’явитись у судове засідання.

Чи можливо у даному випадку забезпечення доказів по справі?

Визначте належність доказів по справі.

Методичні рекомендації

При підготовці до першого питання необхідно усвідомити, що зміст дока­зової діяльності тісно пов’язаний з метою доказування, яка полягає у з'ясуванні дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін. Судове доказування охоп­лює процесуальну діяльність всіх суб'єктів процесу, не дивлячись на те, що їх зацікавленість у справі та функції в процесі доказування різні (суд може витребувати докази, роз­в'язати справу по суті, сторони можуть пред'явити докази і т.п.). Процесуальним законом встановлено як право сторін та третіх осіб на участь у до­казуванні (ст. 27 ЦПК), так і обов'язок із доказування (ст. 10 ЦПК). Це положення, за яким суб'єкт до­казування шляхом реалізації своїх прав щодо доказування до­водить обставини своїх вимог чи заперечень. І якщо сторони не братимуть участі у процесі доказування, то може настати нега­тивний наслідок у вигляді постанови рішення на користь протилежної сторони.

Суд безпосередньо не бере участі у зборі доказового мате­ріалу. У випадку, коли є труднощі щодо витребування доказів для сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази.

Доказова діяльність здійснюється у певній послідовності. Зазви­чай, виділяють такі етапи доказування: 1) формування предмету доказування, в тому числі посилання на фактичні обставини справи; 2) збір та подання доказів; 3) дослідження доказів; 4) оцінка доказів.

Правова оцінка фактів і висновки суду по справі є результатом процесуальної діяльності не тільки суду, а і осіб, які беруть участь у справі і осіб, які сприяють здійсненню правосуддя. У всіх випадках, чи йде мова про встановлення фактів, або їх правову кваліфікацію, діяльність суду носить владно-розпорядчий характер, діяльність осіб, які беруть участь у справі – рекомендаційний.

Готуючись до другого питання курсантам та студентам край необхідно звернути увагу на міжпредметні зв’язки, оскільки це є запорукою правильного аналізу та вирішення запропонованих задач. Насамперед, в предмет доказування входить коло фактів матеріально-правового значення, необхідних для розгляду справи по суті. На склад предмета доказування вказує норма ма­теріального права, яка регулює спірні правовідносини в конкретному випадку. Коло обставин, на які посилаються сторони може бути різноманітним, а предмет доказування по кожній справі досить визначений.

Ряд вчених-цивілістів включає до предмету доказування факти процесуально-правового характеру. Наприклад, відповідач може посилатись на те, що між ним та позивачем існував договір про розгляд справи третейським судом, а позивач, всупереч договору порушив справу в порядку цивільного судочинства і це є підстава для залишення позову без розгляду. Але в наведеному прикладі справа по суді судом загальної юрисдикції не вирішується, а в предмет доказування в першу чергу повинні входити юридичні факти, за наявністю або відсутністю котрих суд винесе рішення по справі. Таким чином, до предмету доказування входять факти – підстави позову, факти – заперечення проти позову та факти, які включає до предмету доказування суддя, керуючись нормами права, що регулюють спірні правовідносини.

Факти, що входять у предмет доказування необхідно відрізняти від фак­тів, що не підлягають доказуванню. Ними є обставини, необхідні для розгляду справи, але визнані законо­давцем як не потребуючі доказування в передбаченій процесуальній формі, на них достатньо лише вказати у суді. До них відносяться: 1) визнані; 2) загальновідомі; 3) преюдиціальні фак­ти; 4) призюміруємі факти (правові презумпції).

Визнання сторони чи іншої особи, яка бере участь у справі – це повідомлення суду таких відомостей про факти по справі, які повинна доводити інша сторона. Слід зазначити, що ЦПК 1963 р. визнанні факти не включав до кола фактів, що не підлягають доказуванню і лише допускав можливість за певних обставин вважати визнаний факт встановленим.

Загальновідомість юридичного факту (обставини) може бути визнана судом лише у випадку коли цього факту відома широкому колу осіб і суду. Загальновідомі факти звільняються від доказування в силу їх очевидності.

Преюдиціальні факти, - це обставини, раніш встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській чи адміністративній справі. Такі факти не підлягають перегляду доки рішення не скасовано в належному порядку. Висновки суду про факти мають значення істинних лише у тому випадку, коли при розгляді справи брали участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Кримінально та адміністративно карні дії часто призводять до цивільно-правових наслідків і питання про ці наслідки вирішується за правилами цивільного судочинства. Від доказування звільняються тільки два види фактів відображених у вироку суду: 1) факт вчинення дій; 2) скоєння дій конкретною особою.

Правові презумції – норми права, що передбачають існуючими відповідні факти та правила поведінки. Такі правові презумпції засновані на більшому рівні достовірності і досвіді, перевіреними практикою та можуть бути спростовані зацікавленими особами в загальному порядку. Так, вина володільця джерела підвищеної небезпеки призумується, якщо він не доведе суду, що шкода була заподіяна внаслідок непоборної сили або умислу потерпілого.

Правило належності доказів спрямоване на виділення істотних обставин справи. Це зобов’язує суд спрямовувати процес збирання та дослідження доказів для введення в орбіту доказування фактичних даних, які складають його предмет. Правило допустимості засобів доказів тісно пов’язане з основними принципами цивільного процесуального права та матеріальними нормами права.

При підготовці до третього питання слід ретельно підійти до з’ясування поняття «докази». Відповідно до ст.57 ЦПК, доказами є будь-які фактичні дані – відомості про факти за допомогою яких встановлюється наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін та інших обставин, що мають значення для вирішення справи. Фактичні дані містяться у різних джерелах інформації (документах, речах, свідках, тощо). Тому важливою ознакою судових доказів є те, що обстави по справі можуть встановлюватися тільки у передбаченому законом порядку, а саме: поясненнями сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показаннями свідків, письмовими доказами, речовими доказами, зокрема звуко- і відеозаписами, висновками експертів. Встановлений законом порядок отримання необхідної інформації з тих чи інших джерел іменується засобами доказування.

Дослідження доказів відбувається в судовому засіданні. На відміну від ЦПК 1963 р., норми, що регулюють порядок дослідження доказів, розміщені не в главі, яка стосується доказів, а в главі, що стосується судового розгляду справи.

При класифікації доказів на види необхідно визначити критерії класифікації. підстави. Такими критеріями можуть бути: характер зв'язку доказів із фактами, що підлягають встановленню (прямі і побічні докази), спосіб утворення (початкові і похідні докази), джерело одержання інформації (особисті і речовинні докази), спосіб повідомлення відомостей про факти (усні і письмові докази). Відмінність одного виду доказу від іншого проводиться в першу чергу виходячи із с джерела інформації, та з того, які властивості того чи іншого доказу надають нам інформацію про факти, що мають значення для розгляду справи.

При підготовці до четвертого питання курсантам та студентам необхідно звернутися до принципів змагальності та безпосередності судового розгляду. Ці принципи вимагають щоб докази отримувались безпосередньо із першоджерела, але іноді цього важко досягти. У зв’язку з цим закон допускає судові доручення для збирання доказів за межами теріторіальной підсудності. Такі доручення направляються тільки у випадку, якщо відповідні дії не можуть бути проведені судом, що розглядає справу, або для нього це становить труднощі.

Процесуальним законом встановлені і такі засоби забезпечення доказів як: допит свідків, призна­чення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням. У необхідних випадках судом можуть бути за­стосовані інші способи забезпечення доказів. Перелічені засоби забезпечення доказів можуть бути застосовані судом лише у випадку неможливості або ускладненні подання їх особами, які приймають участь у справі та за наявності клопотання зацікавлених у цьому осіб.

Отже, забезпечення доказів – процесуальна дія, потреба у якій виникає тоді, коли надання доказу є неможливим для сторони, або є складнощі в поданні цих доказів.

 

Питання для самоконтролю:

1. Які факти належать до предмета доказування?

2. Що таке доказова презумпція?

3. Яким чином розподіляються обов’язки щодо доказування?

4. Чим відрізняються юридичні факти, що входять у предмет доказування від доказових фактів?

5. Які факти є преюдиціальними?

6. В яких межах вирок є обов’язковим для суду, який вирішує цивільну справу з участю тих же осіб?

7. Чи можна забезпечити докази до пред’явлення позову?

8. Який суд повинен забезпечити докази за заявою особи?

9. У якому вигляді оформляється судове доручення?

10. Який орган виконує судові доручення?

 

Основна література

8. Конституція України. - К., 1996.

9. Цивільний процесуальний кодекс України //Відомості Верховної Ради України. 2004.- № 40; 41; 42. - ст. 492.

10. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 7 липня 2010 року № 2453 // Голос України. – 03.08.2010. – № 142

11. Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук.-практ. посіб. – Х.: ФІНН, 2009. – 256 с.

12. Цивільне процесуальне право України: підручник / Бичкова С.С., Бірюков І.А., Бобрик В.І. та ін.; За заг. ред. С.С. Бичкової. – К.: Атіка, 2009. – 760 с.

13. Цивільний процес України: академічний курс: Підручник / За ред. С. Я. Фурси. – К.: Видавець Фурса С.Я., КНТ, 2009. – 848 с.

14. Цивільний процес України: Підручник / За ред. Є.О. Харитонова, О.І. Харитонової, Н. Ю. Голубєвої. – К.: Істина, 2011. – 536 с.

 

Додаткова література

1. Про судову експертизу: Закон України від 25 лютого 1994 року № 4038 // Відомості Верховної Ради України. – 12.07.1994. – № 28. – Ст. 232.

2. Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах: Постанова Пленуму Верховного Суду України від З0 травня 1997 року № 8 [Електронний ресурс] // Сайт Законодавство України. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0008700-97.

3. Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 [Електронний ресурс] // Сайт Законодавство України. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-09/page.

4. Гриненко А.Д., Шульженко О.О., Надгорний Г.М. Практика використання в цивільному судочинстві матеріалів судових експертиз // Вісник Верховного Суду України. – 1997. - № 3.

5. Панкова О.А. Судебное доказывание и усмотрение суда в гражданском процессе // Государство и право. – 2000. - № 8.

6. Треушников М.К. Доказывание и доказательства в советском гражданском процессе. – М., 1982.

7. Треушников М.К. Относимость доказательств, допустимость средств доказывания в советском гражданском процессе. - М., 1982.

8. Розов В. Психологична експертиза в цивільному судочинстві // Юридична Україна. - 2003.- № 6. – С. 26-33.

9. Васильев С. Иммунитет свидетеля в гражданском судопроизводстве Украины // Предпринимательство, государство и право. – 2003. - № 3.

10. Хесин Д.А. Средства защиты интересов ответчика в гражданском и арбитражном судопроизводстве // Арбитражный и гражданский процесс. -2004. - № 1.- С. 8-12.

11. Кузбагаров А. Дифференциация исследования и оценки доказательств по делам, предусматривающим досудебный порядок урегулирования спора.//Арбитражный и гражданский процесс. – 2006. - № 6. – С. 29 – 31.

12. Фокина М. А. Система целей доказывания в гражданском и арбитражном процессе. Общие положения.// Арбитражный и гражданский процесс. – 2006. - № 4. – С. 25 - 36.

13. Фокина М. А. Система целей доказывания в гражданском и арбитражном процессе. Цели доказывания на проверочных стадиях гражданского и арбитражного процесса // Арбитражный и гражданский процесс. – 2006. - № 7. – С. 22 - 24.

14. Фарковець М. Поняття та особливості доказів і доказування у цивільному процесі. //Юридичний журнал. – 2006. - № 5. – С. 26-30.

15. Белышева А. Основные аспекты понятия оснований освобождения от доказывания. // Арбитражный и гражданский процесс. – 2006. - № 9. – С. 18 - 2.

16. Ратушна Б.П. Предмет доказування та його види у цивільному процесі України //Збірник наукових статей за матеріалами IV Міжнародної науково-практичної конференції.- Луцьк: РВВ «Вежа» Волинського державного університету ім.Лесі Українки - 2007. – Т. №1. – С. 438

17. Валюх В.М. До питання про доказову силу пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників у цивільних справах //Збірник наукових статей за матеріалами IV Міжнародної науково-практичної конференції.- Луцьк: РВВ «Вежа» Волинського державного університету ім.Лесі Українки - 2007. – Т. №1. – С. 367.

18. Загально теоретичні передумови доказування та доведення у сучасному цивільному процесі: Матеріальний та процесуальний аспекти // Нотаріат, Адвокатура, Суд. -2009.№3 –С 3.

 

 

Завдання до модулю № 3

Заняття № 9

Семінарське2 години.