Тема: Судове рішення – основний акт правосуддя у цивільних справах 





Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Тема: Судове рішення – основний акт правосуддя у цивільних справах



Мета заняття:засвоєння курсантами та студентами видів, форми та порядку постановлення судового рішення, його властивостей, структури та вимог, яким рішення повинно відповідати.

Опорні поняття:судове рішення, законність судового рішення, обґрунтованість судового рішення, незмінність, виключність, преюдиціальність, законна сила судового рішення.

Обладнання:крейдовані схеми, транспаранти.

 

План

 

1. Поняття та види судових рішень.

2. Вимоги яким повинно відповідати судове рішення.

3. Зміст судового рішення.

4. Поняття та види ухвал суду.

 

Тема реферату: «Визначення порядку виконання, надання відстрочки і розстрочки виконання судового рішення».

 

Задача №1

Яке судове рішення (вид судового рішення) повинен винести суддя у наступних випадках:

А) при призначенні судової експертизи;

Б) при визнанні позову відповідачем;

В) при відмові від позову позивача;

Г) при поновленні строку на касаційне оскарження;

Д) при укладенні сторонами мирової угоди;

Є) при відмові в задоволенні вимог позивача;

Ж) при відмові від позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору.

 

Задача № 2

До якого виду відносяться наступні рішення:

А) про відмову у позові про визнання договору купівлі-продажу жилого будинку недійсним;

Б) про надання неповнолітньому повної цивільної дієздатності;

В) про визнання шлюбу недійсним;

Г) про розірвання шлюбу;

Д) про стягнення боргу.

 

Задача № 3

Гр. Куліков пред'явив позов до Ширяева про відшкодування шкоди, що була заподія­на його майну та здоров'ю.

В позовній заяві він просив суд стягнути з відповідача 980 грн., які були витрачені на амбулаторне лікування (медикаменти, перев'язочний матері­ал тощо) та зобов'язати відповідача відремонтувати автомобіль, який був по­шкоджений у результаті ДТП, що сталося з вини відповідача.

В резолютивній частині рішення суддя вказав:

1. Стягнути з Ширяєва В. А. 980 грн. на користь Кулікова П. С.

2. Зобов'язати Ширяєва В. А. здійснити ремонт автомобіля ВАЗ 2109 держ. номер О 15-32 ВГ, який належить на праві приватної власності Кулікову П. С. у місячний термін.

Рішення може бути оскаржене до Луганського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк після оголошення рішення.

 

Дата Підпис

Зазначте недоліки резолютивної частини рішення з посиланнями на норми ЦПК.

 

Задача № 4

Мешканці неприватизованої комунальної квартири Свиридова, Гаспарян та Смирнов пред’явили позов до гр. Кац про її виселення за неможливістю сумісного проживання (порушення правил гуртожитку) та стягнення по 250 грн. на користь кожного позивача, що були витрачені ними на допомогу дітям відповідачки.

З наданих позивачами письмових доказів та показань свідків суд з’ясував, що відповідачка веде аморальний спосіб життя, по декілька разів на тиждень приводить до дому чоловіків, пиячить з ними, вночі провокує скандали з мешканцями квартири, не приділяє достатньої уваги неповнолітнім дітям (семирічній доньці і сину 10 років) та досить часто залишає їх самих без нагляду та їжі а сусіди з жалю „підкормлюють” дітей.

Суд виніс рішення, яким:

виселив Кац Галину Арнольдівну з помешкання, яка вона займає;

стягнув з відповідачки на користь кожного с позивачів по 100 гр.;

позбавив відповідачку батьківських прав;

передав її дітей на утримання батька.

Чи всім вимогам задовольняє це рішення?

Проведіть юридичний аналіз.

Методичні рекомендації

При підготовці до першого питання необхідно визначити коло процесуальних питань, що вирішуються судом при здійсненні правосуддя. Будь-яке рішення суду завжди оформляється певним чином у вигляді процесуальних документів – судових рішень. У залеж­ності від кола вирішуваних питань та змісту, рішення суду підрозділяються на два види: судові рішення і судові ухвали. Юридична чинність цих процесуальних документів різна.

Ухвали — це судові постанови, якими вирішуються питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду.

Рішення — судові постанови, якими спір вирішується по суті. Рішенню, як цивільно-процесуальному акту, щопідсумовує діяльність суду першої інстанції з розгляду та ви­рішення справи по суті притаманні наступні властивості: 1) завжди носить індивідуальний характер і конкретних адресатів; 2) ухвалюється тільки органом судової влади, тобто є реалізацією судової влади; 4) виноситься тільки після розгляду справи по суті; 5) є юридичним фактом, що зволікає виникнення, зміну, припинення правовідносин.

Таким чином, рішення як акт судової влади- це правозастосовний акт, оформлений у вигляді процесуального документа, владно підтверджуючий правовідносини сторін на підставі встановлених в судовому засіданні фактичних обставин справи. Значення рішення в тому, що ним припиняється спор між сторонами і захищаються права особи, на чию користь ухвалено рішення.

Рішення суду можна класифікувати за різними підставами: 1) за способом захисту прав (про присудження, про визнання, перетворювальні); 2) за обсягом вирішуваних питань (основні та додаткові); 3) за особливістю конструювання резолютивної частини (імперативні, альтернативні та факультативні); в залежності від стадії процесу (рішення суду першої інстанції, рішення, ухвалені судом апеляційної інстанції та ухвалені судом касаційної інстанції).

Щоб судове рішення могло виконати функцію захисту порушеного права або охоронюваного законом інтересу громадян і організацій, воно повинно відповідати певним вимогам. Готуючись до другого питання необхідно сформулювати поняття законності, обґрунтованості, повноти, визначеності, ясності і безумовності судового рішення.

Вимоги законності та обґрунтованості у загальному вигляді сформульовані у ст. 213 ЦПК.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Вимогами законності є правильне застосування норм матеріального та процесуального права. Правильне застосування матеріального права полягає у застосуванні закону, який підлягає застосуванню; незастосуванні закону, який не підлягає застосуванню; прави­льному тлумачення закону.

Належне застосування процесуального права полягає у додержанні порядку цивільного судочинства, процесуальної форми та точним здійс­ненням прав і обов'язків та правильною реалізацією повнова­жень.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є: 1)повне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) доведеність обставин, що мають значення для справи; 3) відповідність висновків суду обставинам справи;

Судове рішення не може в повному обсязі відповідати вимогам законності якщо воно неповне, невизначене, неточне, незрозуміле та містить умови від яких залежить його виконання.

Повним вважається рішення, в якому вирішені усі позовні вимоги та усі інші питання, пов'язані із розглядом справи.

Визначеним є рішення у якому чітко вирішене питання про наявність або відсутність прав та обов’язків сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Слід розуміти, що вимога визначеності не виключає можливість ухвалення умовних, факультативних та альтернативних рішень.

Точним вважається таке рішення, в якому немає істот­них помилок, тобто таких помилок, які мають юридичне значення.

Зрозумілість передбачає логічний, чіткий, переконливий виклад змісту рішення який не викликає труднощів у розумінні ні у осіб, які беруть участь у справі ні у державного виконавця.

Безумовним є рішення, що не містить умов, від наявності або відсутності яких залежить виконання судового рішення.

При підготовці до третього питання необхідно виходити із завдань судового рішення, як акта правосуддя та характеру вимог щодо його форми та змісту.

Як юридичний документ судове рішення, викладається у письмовій формі і підписується у нарадчій кімнаті. Зміст судового рішення – це його структура у взаємозв’язку, взаємообумовленості і послідовності його частин та їх складових елементів. Відповідно до ст. 215 ЦПК постановлене по справі рішення повинно мати: вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частину; бути викладене у встановленій послідовності, бути гранично повним, точним, зрозумілим та чітким.

Слід зазначити, якщо справа розглядалась виїзної сесією, місцем прийняття рішення вказується місце відповідного населеного пункту. В описовій частині крім вказаних у п. 2 ст.215 ЦПК даних, викладається рух справи в різних інстанціях, якщо рішення скасовувалось вищім судом і справа передавалась на новий розгляд. Мотивувальна частина містить фактологічне і доказове обґрунтування висновків суду, оскільки саме вона обґрунтовує кінцевий висновок суду. Резолютивна частина рішення викладається в імперативній формі, без наведення будь-якої аргументації.

Підготовка до четвертого питання вимагає аналізу процесуальних дій, пов’язаних з рухом справи у суді першої інстанції. Ці різноманітні за своїм змістом та процесуальною метою дії оформляються ухвалами суду. У юридичній літературі ухвали класифікуються: за формою (такі, що постановлюються без виходу в нарадчу кімнату і заносяться до журналу судового засідання та такі, що постановляють ся у виді окремого процесуального документу); за джерелом (постановлені одноособово та колегіально); за змістом (підготовчі, з питань, що виникли з розгляду справи, такі, що перешкоджають руху справи, заключні, з приводу постановленого рішення).

Всі судові ухвали набирають законної сили, але у різний час. Ті ухвали, що підлягають самостійному оскарженню вступають у силу після закінчення строку оскарження, такі, що не підлягають оскарженню – з часу проголошення.

Особливим видом ухвал суду є окрема ухвала. Окремі ухвали мо­жуть бути постановлені і при закінченні справи без винесення рішення. Суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встано­вивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи орга­нам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Окрему ухвалу може бути оскаржено особами, інтересів яких вона стосується.

Окрема ухвала не пов'язана із вирішенням спору. Вона має виховне та профілактичне значення: усунути порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення.

У юридичній літературі ухвали класифікуються по таким ознакам:

за формою:

такі, що постановляють ся без виходу в нарадчу кімнату і заносяться до журналу судового засідання;

такі, що постановляють ся у виді окремого процесуального документу;

за джерелом (за суб’єктною ознакою):

одноособові;

колегіальні;

за змістом:

підготовчі;

з питань, що виникли з розгляду справи;

такі, що перешкоджають руху справи:

заключні;

з приводу постановленого рішення;

окремі ухвали.

Всі судові ухвали набирають законної сили, але у різний час. Ті ухвали, що підлягають самостійному оскарженню вступають у силу після закінчення строку оскарження, такі, що не підлягають оскарженню – з часу проголошення.

Питання для самоконтролю:

1. У якій формі викладається судове рішення у випадку залишення позовної заяви без розгляду?

2. У якій формі викладається судове рішення у випадку зупинення провадження по справі?

3. У якій формі викладається судове рішення у випадку закриття провадження по справі?

4. У якій формі викладається судове рішення у випадку, якщо справа розглянута по суті?

5. У який термін повинно бути оформлене та підписане судове рішення?

6. З яких частин складаються судові рішення?

7. Які правові наслідки тягне за собою недотримання вимог законності та обґрунтованості судового рішення?

8. Яким чином видається судове рішення особам, які брали участь у справі?

9. З яких частин складаються протокольні та самостійні ухвали?

10. У яких випадках постановлюється самостійна та протокольна ухвали?

Основна література

1. Конституція України. - К., 1996.

2. Цивільний процесуальний кодекс України //Відомості Верховної Ради України. 2004.- № 40; 41; 42. - ст. 492.

3. Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 7 липня 2010 року № 2453 // Голос України. – 03.08.2010. – № 142

4. Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук.-практ. посіб. – Х.: ФІНН, 2009. – 256 с.

5. Цивільне процесуальне право України: підручник / Бичкова С.С., Бірюков І.А., Бобрик В.І. та ін.; За заг. ред. С.С. Бичкової. – К.: Атіка, 2009. – 760 с.

6. Цивільний процес України: академічний курс: Підручник / За ред. С. Я. Фурси. – К.: Видавець Фурса С.Я., КНТ, 2009. – 848 с.

7. Цивільний процес України: Підручник / За ред. Є.О. Харитонова, О.І. Харитонової, Н. Ю. Голубєвої. – К.: Істина, 2011. – 536 с.

 

Додаткова література

 

  1. Про доступ до судових рішень : Закон України від 22 грудня 2005 року № 3262 // Відомості Верховної Ради України. – 14.04.2006. – № 15. – Стор. 585. – Ст. 128.
  2. Про судове рішення у цивільній справі : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 [Електронний ресурс] // Сайт Законодавство України. – Режим доступу : http: //zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0014700-09.
  3. Ткачев Н.И. Законность и обоснованность судебных постановлений по гражданским делам. – Саратов, 1987.
  4. Трубников Н.Я. Зашита гражданских прав в суде; практическое пособие. - М.: Юр. лит, 1990.
  5. Фазикоша А. Юридическая и социальная природа судебного решения в гражданском судопроизводстве: современные научные взгляды // Право Украины.- 2000. - № 3.
  6. Фединяк Л. Мирова угода як спосіб врегулювання цивільно-правових спорів: окремі питання // Право України.- 2003. - № 4. – С. 53-56.
  7. Терехова Л.А. Пересмотр судом первой инстанции собственных постановлений // Арбитражный и гражданский процесс. – 2005. - № 1. – С. 20-24.
  8. Алиев Т.Т. Определение суда по результатам пересмотра по вновь открывшимся обстоятельствам судебных актов // Арбитражный и гражданский процесс. – 2004. - № 2. – С. 29-36.
  9. Лазарев С.В. Мировое соглашение в гражданском процессе // Арбитражный и гражданский процесс. – 2004. - № 11. – С. 2-5.
  10. Клинова Е.В. Исключительность как свойство законной силы судебных решений // Арбитражный и гражданский процесс. – 2004. - № 5. – С. 9-14.
  11. Шимонович О. Законна сила судового рішення // Підприємство, господарство і право. – 2004. - № 10. – С. 2-5.
  12. Алиев Т. Законная сила судебного решения. //// Арбитражный и гражданский процесс. – 2006. - № 9. – С. 24 - 26.
  13. Замченко А.О. Судові рішення в цивільному процесі України // Судова практика, 2009,-№11-12,-С.3-8
  14. Шиманович О. Вимоги, що пред’являються до судового рішення в цивільному процесуальному законодавстві // Підприємництво, господарство і право. – 2009. - №11. – С. 56-60.

Заняття № 12

Практичне 2 години.

Тема: Усунення недоліків судового рішення

Мета заняття: засвоєння курсантами та студентами видів, форми та порядку постановлення ухвали суду, її властивостей, структури та вимог, яким ухвала повинна відповідати, а також умов виправлення помилок рішен­ня судом, що його постановив.

Опорні поняття: додаткове рішення, роз'яснення судового рішення, за­конна сила судового рішення, ухвали суду першої інстанції.

Обладнання: крейдовані схеми, транспаранти.

 

План

1. Законна сила судового рішення .

2. Негайне виконання судових рішень. Відстрочка та розстрочка виконання.

3. Додаткове рішення.

4. Роз'яснення судового рішення

5. Виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні.

 

 

Тема реферату: «Відмінності в правовому регулюванні судових рішень у цивільному процесі іноземних держав та України».

Задача №1

У справі про виселення суд постановив рішення з резолютивною частиною наступного змісту: «Виселити Губенко Степана Івановича з усієї сім’єю з спірної квартири. Рішення може бути оскаржено на протязі 10 днів.»

Зазначте недоліки резолютивної частини цього рішення.

Яким чином можуть бути виправлені ці недоліки?

 

Задача №2

По справі про відшкодування заподіяної шкоди суд задовольнив позов та поклав на співвідповідачів часткову відповідальність замість солідарної.

За проханням позивача суддя виніс ухвалу про роз'яснення рішення, в якій вказав, що обов'язок співвідповідачів з відшкодування шкоди слід вважати солідарним.

Проаналізуйте ухвалу судді про роз’яснення рішення.

Задача №3

При розгляді справи про вилучення майна (холодильника, швейної машинки та телевізора) із чужого незаконного володіння суддею позов був задоволений, але не вказано холодильник якої марки підлягає стягненню. Позивач звернувся до суду з проханням роз’яснити судове рішення і вказати у ньому певну марку холодильника.

У судовому засіданні, на якому вирішувалось питання про постанову додаткового судового рішення відповідач зазначив, що свого часу суддею не були досліджені всі необхідні докази, а саме – не викликані свідки відповідача, яки були присутні при передачі на „деякий час” холодильника відповідачу. Тепер же, позивач вимагає власний холодильних відповідача.

Як повинен діяти суд у цій ситуації?

 

Задача №4

Після набрання чинності рішенням суду про стягнення з Попова на користь Ігнатова 25 тис. грн., Попов звернувся до суду з проханням відстрочити сплату грошей на 2 роки, обґрунтовуючи це наявністю значної кількості утриманців та скрутним матеріальним становищем.

Суддя на заяві Попова наложив резолюцію: «Розстрочити виплату присудженої суми 25 тис. гр. на 2 роки помісячними рівними сумами».

Визначте, чи вірно вчинив суддя?

Методичні рекомендації

Кожне судове рішення повинно відповідати вимогам, що до нього пред'являються. Допущені недоліки, як правило, виправляються вищестоящим судом. Однак, деякі з них, зв'язані з неповнотою, неясністю, неточністю, наявністю умов судо­вого рішення можуть бути виправлені судом, що виніс це рішення, шляхом постанови додаткового рішення (ст. 220 ЦПК/, роз'яснення судового рішення (ст. 221 ЦПК). виправлення описок і явних арифметичних помилок (ст. 219 ЦПК).

При підготовці до першого та другого питання та правильного вирішення запропонованих задач слід мати на увазі, що за загальним правилом рішення суду набирає законної сили після спливу строку на апеляційне оскарження, що на сьогодні складає десять днів на оскарження рішень суду і п’ять днів на оскарження ухвал суду першої інстанції. В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після його перегляду апеляційним судом.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, а з часу його оголошення в судовому засіданні. Цим забезпечується швидкий захист важливих прав і інтересів фізичних осіб (ст. 367 ЦПК). Допуск негайного виконання рішення обумовлюється характером спірних правових відносин які були предметом розгляду суду, колом суб’єктів цих відносин та правовими наслідками. Слід пам’ятати, що негайне виконання судового рішення не є перешкодою для подання апеляційної скарги.

Постановляючи рішення, суд може визначити порядок його виконання, надати розстрочку або розстрочку виконання (ст. 217 ЦПК). Зазначена стаття не передбачає певних підстав для відстрочки або розстрочки виконання, але ними завжди є обставини, яки перешкоджають або утруднюють виконання. Слід ураховувати, що при відстрочці судом переноситься строк виконання рішення в бік збільшення на точно визначений строк, а при розстрочці – визначається строк стягнення присудженого у певних частинах протягом визначеного строку.

У будь якому випадку після набрання судовим рішенням чинності воно набуває властивостей загальнообов’язковості, стабільності, незмінності, неспростовності та преюдиціальності.

При підготувці до третього питання варто виходити з положень ст.220 ЦПК. відповідно до якого, додаткове судове рішення постановляється у випадку порушення вимоги повноти судового рішення, тобто, коли не вирішені всі заявлені вимоги у справі або не вирішенні окремі процесуальні питання (негайне виконання судового рішення, порядок виконання). Необхідно знати умови, при котрих мо­жливо винесення додаткового судового рішення. По-перше, це наявність підстав для прийняття додаткового рішення, по-друге, межі строку в рамках якого може бути подана заява – до закінчення строку на виконання рішення. Ініціаторами прийняття додаткового рішення можуть бути як особи, які приймають участь у справі, так і сам суд, який постановив рішення.

При підготуванні до четвертого питання необхідно звернутися до ст. 221 ЦПК. Роз'яснення судового рішення - це уточнення і більш ясний виклад його змісту. Підставами для роз’яснення судового рішення є нечітке викладення його змісту, незрозумілість його положень. Таке судове рішення не відповідає вимогам ясності, виконавчості. Роз’яснення судового рішення можливе без зміни його змісту в межах вирішених судом правових вимог. Роз'яснення судового рішення проводиться судом протягом десяти днів за заявою осіб, що приймають участь у справі або органу виконання судового рішення. Заява повинна бути подана у межах строку виконавчої давності.

При підготуванні до п’ятого питання необхідно усвідомити, що таке описка і арифметична помилка, по чиїй ініціативі від­бувається виправлення описок і явних арифметичних помилок і в який строк можна ставити перед судом це питання. Опискою називається зроблена судом механічна помилка внаслідок котрої незрозумілими є об’єкт присудженого, сторони, порядок та строк виконання та ін. Помилка – неточність рішення суду допущена внаслідок неправильності арифметичних розрахунків, що може суттєво вплинути на визначення суми, що підлягає стягненню. Ініціатором виправлення описок і арифметичних помилок є суд, який постановив рішення або особи які приймали участь у справі. Заява розглядається протягом десяти днів з дня їх надходження.

 

Питання для самоконтролю:

1. У який термін судові рішення набирають чинності?

2. У яких випадках суд, який постановив судове рішення, може змінити або скасувати його?

3. Що означає преюдиціальність судового рішення?

4. Що означає виключність судового рішення?

5. Чи можна оскаржити в апеляційний суд рішення суду про поновлення на роботі, що підлягає негайному виконанню?

6. Чи можна оскаржити в апеляційний суд рішення суду про стягнення аліментів, що підлягає негайному виконанню?

7. Що означає поворот виконання і в яких випадках він не допускається?

8. В який термін суд, який постановив рішення, може сам виправити певні недоліки цього рішення?

9. За ініціативою яких осіб суд має право виправити недоліки судового рішення?

10. Які факти можуть бути підставою для постановлення додаткового рішення?

Основна література

1. Конституція України. - К., 1996.

2. Цивільний процесуальний кодекс України //Відомості Верховної Ради України. 2004.- № 40; 41; 42. - ст. 492.

3. Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 7 липня 2010 року № 2453 // Голос України. – 03.08.2010. – № 142

4. Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук.-практ. посіб. – Х.: ФІНН, 2009. – 256 с.

5. Цивільний процес України: академічний курс: Підручник / За ред. С. Я. Фурси. – К.: Видавець Фурса С.Я., КНТ, 2009. – 848 с.

6. Цивільне процесуальне право України: підручник / Бичкова С.С., Бірюков І.А.,

Бобрик В.І. та ін.; За заг. ред. С.С. Бичкової. – К.: Атіка, 2009. – 760 с

7. Цивільний процес України: Підручник / За ред. Є.О. Харитонова, О.І. Харитонової, Н. Ю. Голубєвої. – К.: Істина, 2011. – 536 с.

 

 

Додаткова література

1. Про доступ до судових рішень : Закон України від 22 грудня 2005 року № 3262 // Відомості Верховної Ради України. – 14.04.2006. – № 15. – Стор. 585. – Ст. 128.

2. Ткачев Н.И. Законность и обоснованность судебных постановлений по гражданским делам. – Саратов, 1987.

3. Фазикоша А. Юридическая и социальная природа судебного решения в гражданском судопроизводстве: современные научные взгляды // Право Украины.- 2000. - № 3.

4. Фединяк Л. Мирова угода як спосіб врегулювання цивільно-правових спорів: окремі питання // Право України.- 2003. - № 4. – С. 53-56.

5. Терехова Л.А. Пересмотр судом первой инстанции собственных постановлений // Арбитражный и гражданский процесс. – 2005. - № 1. – С. 20-24.

6. Алиев Т.Т. Определение суда по результатам пересмотра по вновь открывшимся обстоятельствам судебных актов // Арбитражный и гражданский процесс. – 2004. - № 2. – С. 29-36.

7. Лазарев С.В. Мировое соглашение в гражданском процессе // Арбитражный и гражданский процесс. – 2004. - № 11. – С. 2-5.

8. Клинова Е.В. Исключительность как свойство законной силы судебных решений // Арбитражный и гражданский процесс. – 2004. - № 5. – С. 9-14.

9. Шимонович О. Законна сила судового рішення // Підприємство, господарство і право. – 2004. - № 10. – С. 2-5.

10. Алиев Т. Законная сила судебного решения. // Арбитражный и гражданский процесс. – 2006. - № 9. – С. 24 - 26.

11. Замченко А.О. Судові рішення в цивільному процесі України // Судова практика, 2009,-№11-12,-С.3-8

12. Шиманович О. Вимоги, що пред’являються до судового рішення в цивільному процесуальному законодавстві // Підприємництво, господарство і право. – 2009. - №11. – С. 56-60.

Заняття № 13

Практичне 2 години.





Последнее изменение этой страницы: 2016-09-05; просмотров: 162; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.91.92.194 (0.02 с.)