Зупинення виконавчого провадження, відкладення проведення виконавчих дій

Виконавче провадження має за мету повне, своєчасне та неупереджене виконання рішення суду чи іншого органу (посадової особи). Однак на практиці можуть мати місце обставини, які зумовлюють необхідність зупинення виконавчого провадження або відкладення проведення виконавчих дій.

Зупинення виконавчого провадження – це форма припинення здійснення виконавчих дій, що триває певний, частіше невизначений заздалегідь час, до моменту усунення обставин, які це зупинення викликали. Обставини, які тягнуть за собою зупинення виконавчого провадження, прямо передбачені в Законі України «Про виконавче провадження» і не підлягають розширеному тлумаченню. Зупинення виконавчого провадження може бути обов’язковим, коли існують законні підстави, що тягнуть за собою безумовне зупинення провадження та може бути факультативним, коли виникають законні підстави, що залишають вирішення питання про зупинення провадження на розсуд державного виконавця, виходячи із обставин конкретного виконавчого провадження.

Так, державний і приватний виконавець зобов’язаний зупинити виконавче провадження у наступних випадках: 1) смерті стягувача або боржника, оголошення померлим чи визнання безвісно відсутнім стягувача або боржника, або припинення існування сторони – юридичної особи, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво – до визначення правонаступників боржника. Факт смерті особи має бути підтверджений свідоцтвом про смерть (рішенням суду про визнання особи померлою, безвісно відсутньою, що набуло чинності), а факт припинення існування юридичної особи – довідкою органів статистики про виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств, організацій та установ. Слід розмежовувати правовідносини, що допускають правонаступництво, і за якими слід лише зупиняти виконавче провадження, та правовідносини, які такого правонаступництва не дозволяють, наприклад, померлий боржник зобов’язаний був відновити особисті немайнові права стягувача (прилюдно принести вибачення тощо), і його смерть поклала край існуючому зобов’язанню на підставі ст. 607 ЦК України. В останньому випадку виконавче провадження має бути закінчено; 2) визнання стягувача або боржника недієздатним – до моменту призначення опікуна недієздатному боржникові. Визнання особи недієздатною провадиться за рішенням суду, а моментом закінчення існування цієї обставини є призначення органом опіки та піклування законного представника сторони – опікуна. Якщо за рішенням суду сторона виконавчого провадження визнається обмежено дієздатною, це також може стати підставою для зупинення виконавчого провадження, але лише якщо особа обмежена в дієздатності відносно тих правовідносин, які вона здійснює у виконавчому провадженні, наприклад, особа обмежена у праві розпоряджатися заробітком, а за рішенням суду особа має отримати суму невиплаченої заборгованості по заробітній платі; 3) проходження боржником строкової військової служби у Збройних Силах України, передбачених законом інших військових формуваннях, якщо за умовами служби провадження виконавчих дій неможливе, чи на прохання стягувача, який проходить строкову військову службу в Збройних Силах України або інших військових формуваннях – до закінчення існування цієї обставини. Виконавче провадження може не бути зупинене за означеною підставою у разі, коли боржник, що проходить строкову військову службу, призначив свого представника для участі у виконавчому провадженні. Крім того, у разі, коли сторона виконавчого провадження проходить військову службу на контрактній основі, виконавче провадження має здійснюватися у загальному порядку; 4) зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа; 5) прийняття судом до розгляду скарги на дії органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення – до розгляду цього питання судом. Для підтвердження факту судового оскарження, боржник також повинен надати державному виконавцеві письмове підтвердження суду про надходження скарги. У будь-якому разі, державний виконавець повинен знати, що згідно ст. 287-291 КпАП України оскарження рішень стосовно адміністративних справ допускається лише у разі, якщо ці рішення (постанови) видані не судовими органами; 6) зупинення виконання відповідного рішення або виконавчого провадження судом чи посадовою особою, яким законом надано таке право – до розгляду справи по суті. Право зупинити виконавче провадження за судовим рішенням законом надано лише суду касаційної інстанції при розгляді касаційної скарги та компетентним органам ДВС, які здійснюють перевірку виконавчого провадження на підставі норм Закону України «Про виконавче провадження». Будь-які інші органи державної влади та місцевого самоврядування (прокуратура, органи МВС, контрольно-ревізійні органи) – не вправі зупиняти виконавче провадження. У цивільному та господарському процесі, крім того, існує правило, згідно якого суд може зупинити стягнення (а не виконавче провадження) за виконавчим документом у порядку забезпечення позову. Аналізуючи чинне законодавство та виходячи з загального принципу судочинства, згідно якого суд першої інстанції не може зупинити виконання рішення суду, слід дійти висновку, що право зупиняти стягнення суд першої інстанції має лише відносно виконавчих документів, які видані щодо не судових рішень; 7) зупинення судом реалізації арештованого майна. Виконавче провадження за цією підставою зупиняється лише в частині звернення стягнення на майно, реалізацію якого зупинено судом; 8) порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) та виконання рішень у немайнових спорах. Ця норма є відсильною, тому для з’ясування вичерпного переліку вимог стягувачів, на які поширюється мораторій на задоволення вимог кредиторів, державний виконавець має звернутися до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Факт порушення справи про банкрутство відносно боржника має бути підтверджений ухвалою господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство. Крім того, достовірні та своєчасні дані про порушення справи про банкрутство боржника можна встановити на офіційному сайті Вищого господарського суду України www.arbitr.gov.ua, у розділі «Банкрутство», увівши у запропоновану форму код ЄДРПОУ боржника; 9) запровадження тимчасової адміністрації банка–боржника. Ця норма є також відсильною, а тому державному виконавцю слід звернутися до положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 2 жовтня 2012 року N 5411-VI. З дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення; 10) сплати боржником або іншим гарантом у встановленому законодавством порядку (у тому числі за договорами про відшкодування ядерної шкоди) коштів на відшкодування ядерної шкоди, що дорівнюють або перевищують встановлену законом межу відповідальності ядерної установки. Для обчислення сплачені кошти підлягають перерахуванню у Спеціальні права запозичення, що встановлюються Міжнародним валютним фондом, за офіційним курсом Національного банку України на день сплати; 11) звернення до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником. Подібне звернення до суду здійснюється за ініціативою сторін виконавчого провадження, або самого державного виконавця. Під вибуттям сторони виконавчого провадження у цьому випадку розуміється смерть, визнання померлою або безвісно відсутньою фізичної особи та виключення з ЄДРПОУ юридичної особи; 12) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення – до закінчення строку відстрочки. У цьому випадку провадження підлягає зупиненню лише у тому разі, якщо відстрочка виконання рішення надана судом вже після відкриття виконавчого провадження, у іншому разі виконавче провадження взагалі не підлягає відкриттю до моменту закінчення відстрочки; 13) наявності коштів за договорами банківського рахунку або банківського вкладу, які боржник не має права вимагати до закінчення строку дії таких договорів, у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення; 14) внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енегетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу». Виконавче провадження не зупиняється за рішеннями про виплату заробітної плати, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів; 15) завершення плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство. Порядок та умови санації боржника до порушення справи про банкрутство визначені Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ” в редакції Закону №4212-VI від 22.12.2011. Під санацією боржника до порушення справи про банкрутство розуміється система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати засновник (учасник, акціонер) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, кредитор боржника, інші особи з метою запобігання банкрутству боржника шляхом вжиття організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до порушення провадження у справі про банкрутство. Метою проведення досудової санації є добровільне врегулювання питань погашення заборгованості між кредиторами та боржником, між незабезпеченими кредиторами, а також між незабезпеченими та забезпеченими кредиторами; досягнення взаємовигідних (паритетних) умов щодо врегулювання заборгованості; використання недорогої процедури врегулювання заборгованості; забезпечення справедливого задоволення вимог кредиторів та запобігання порушенню прав кредиторів під час погашення їх грошових вимог; збереження господарюючого суб’єкта та його господарської діяльності; 16) прийняття рішення про приватизацію вугледобувних підприємств відповідно до Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» протягом 3-х років з моменту завершення приватизації; 17) надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень; 18) надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Законом передбачено й факультативні підстави, за якими питання про зупинення виконавчого провадження залишено на розсуд виконавця, виходячи з обставин конкретного виконавчого провадження. Так, державний виконавець вправі зупинити виконавче провадження: 1) у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз’яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання – до розгляду судом заяви державного виконавця. Слід зауважити, що звернення сторони виконавчого провадження до суду з означених питань – взагалі не є підставою для зупинення виконавчого провадження; 2) прохання боржника, який проходить строкову службу у складі Збройних Сил України чи інших передбачених законом військових формувань, якщо рішення неможливо виконати без його участі – до моменту демобілізації боржника. Відрізняється така факультативна підстава для зупинення виконавчого провадження від підстави для обов’язкового зупинення виконавчого провадження з подібним змістом тим, що обов’язковим є зупинення провадження, якщо умови проходження боржником служби не дозволяють здійснювати виконавчі дії; 3) перебування боржника на лікуванні у стаціонарному лікувальному закладі, якщо рішення неможливо виконати без його участі – до закінчення існування цієї обставини. Факт лікування має бути підтверджений документально (довідка керівника медичного закладу тощо). Причому підтвердженню медичним закладом підлягає і факт неможливості особистої участі боржника у проведенні виконавчих дій; 4) у разі оголошення розшуку боржника – фізичної особи, транспортних засобів боржника або розшуку дитини – до встановлення органами внутрішніх справ місця знаходження боржника, транспортних засобів боржника або дитини. Для зупинення виконавчого провадження за цією підставою обов’язковою є наявність ухвали суду про оголошення розшуку боржника або дитини; 5) за заявою стягувача у разі перебування його у відпустці за межами населеного пункту, де він проживає – до закінчення цієї обставини.

Про зупинення виконавчого провадження державний виконавець виносить вмотивовану постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу ДВС. Постанову про зупинення виконавчого провадження на підставах, що вимагають обов’язкового зупинення, державний виконавець виносить не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови надсилається у 3-денний строк сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ. Постанова про зупинення виконавчого провадження може бути оскаржена до суду у 10-денний строк. Строки зупинення виконавчого провадження можуть бути скорочені судовим рішенням лише при наявності поважних обставин. Із дня винесення постанови про зупинення виконавчого провадження до дня винесення постанови про поновлення виконавчого провадження, виконавчі дії не провадяться. Водночас, на період зупинення виконавчого провадження державний виконавець не позбавлений права вирішувати певні питання виконавчого провадження, що носять організаційний характер, і прямо не пов’язані із заходами примусового характеру. Зупинення виконавчого провадження означає лише «заморожування» процесу, втім жодним чином це не впливає ані на статус арештованого майна боржника, ані на чинність процесуальних постанов та дій державного виконавця, які були ним вчинені до моменту винесення постанови про зупинення виконавчого провадження. Зокрема, накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших фінансових установах, не знімається, щоб не давати змоги несумлінним боржникам використовувати процедуру зупинення виконавчого провадження для протиправного відчуження власних майнових об’єктів. Після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець зобов’язаний своєю постановою, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, поновити виконавче провадження за власною ініціативою або заявою стягувача. Копія постанови про поновлення виконавчого провадження у 3-денний строк надсилається сторонам виконавчого провадження. Якщо арештоване майно боржника передано на реалізацію, копії постанов про зупинення виконавчого провадження та про поновлення виконавчого провадження також надсилаються до торгівельної організації, яка здійснює реалізацію майна боржника, з метою запобігання відчуженню майна боржника. Відкладення виконавчих дій. За наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм Законом «Про виконавче провадження», виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до 10-ти робочих днів. Слід мати на увазі, що як і зупинення виконавчого провадження, відкладення проведення виконавчих дій має своїм наслідком припинення проведення виконавцем дій примусового характеру, однак між цими двома правовими інститутами є дві принципові відмінності: зупинення виконавчого провадження здійснюється на підставі чіткого переліку обставин, передбачених Законом, а підстави для відкладення проведення виконавчих дій взагалі законом не визначені; зупинення виконавчих дій здійснюється (за загальним правилом) на невизначений термін, до закінчення існування обставин, що викликали це зупинення, а тривалість процедури відкладення виконавчих дій жорстко обмежена Законом України «Про виконавче провадження». За наявності будь-яких обставин об’єктивного характеру, що перешкоджають провадженню виконавчих дій або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості використати надані їм права, виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача або за заявою боржника, або з власної ініціативи. Причому закон не зобов’язує державного виконавця безумовно задовольнити заяву сторони виконавчого провадження про відкладення виконавчих дій, дозволяючи державному виконавцеві самостійно приймати рішення з цього приводу. Закон не містить чітких критеріїв наявності чи відсутності підстав для відкладення виконавчих дій, залишаючи вирішення цього питання на розсуд самого виконавця, разом із тим, виходячи з принципу сумлінного використання учасниками виконавчого провадження своїх прав, виконавцеві слід уникати зловживання правом відкладення виконавчих дій. Граничний термін, на який виконавчі дії можуть бути відкладені – до 10 днів, проте, закон не забороняє виконавцю неодноразово застосовувати відкладення проведення виконавчих дій. Про відкладення провадження виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторони, суд або інший орган, який видав виконавчий документ. Постанова про відкладення провадження виконавчих дій винесена державним виконавцем може бути оскаржена начальнику відповідного відділу державної виконавчої служби (за виключенням боржника) або до суду в 3-денний строк.