Адміністративно-правовий статус державного та приватного виконавця

Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу у порядку, передбаченому законом. Державними виконавцями є: начальник відділу примусового виконання рішень, заступник начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, головний державний виконавець, старший державний виконавець, державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, начальники відділів примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, їх заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці відділів примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, заступник начальника районного, районного в місті, міського (міста обласного значення), міськрайонного управління юстиції – начальник відділу державної виконавчої служби, заступник начальника, головний державний виконавець, старший державний виконавець, державний виконавець районного, районного в місті, міського (міста обласного значення), міськрайонного відділу державної виконавчої служби відповідного управління юстиції (стаття 4 Закону України «Про державну виконавчу службу»).

Під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення: постанов; попереджень; внесення подань; складання актів та протоколів; надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актам.

Постанови державного виконавця, а також інші документи виконавчого провадження (крім актів, що складаються за місцем проведення виконавчих дій) складаються за допомогою програмних засобів Єдиного реєстру. У випадку збоїв роботи системи Єдиного реєстру документи виконавчого провадження можуть виготовлятися без використання програмних засобів Єдиного реєстру, про що обов’язково зазначається в документі. Після відновлення роботи Єдиного реєстру такі документи в електронному вигляді негайно вносяться до нього.

Копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами за адресами, зазначеними у виконавчому документі, або іншими адресами, про які стало відомо виконавцю, або зазначеними у письмовій заяві сторони виконавчого провадження, у тому числі шляхом факсимільного зв’язку або електронною поштою.

Таким чином,державний виконавець – це державний службовець, наділений владними повноваженнями щодо примусового виконання рішень, вимоги якого (щодо виконання рішень) є обов’язковим для всіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України. Виходячи із цього державний виконавець не є окремим суб’єктом, а є представником влади, який здійснює свої повноваження від імені держави в системі органів державної влади.

До ознак, які притаманні державному виконавцю слід віднести такі. По-перше, державний виконавець це фізична особа, громадянин України, який має вищу юридичну освіту і професійну підготовку та пройшов у встановленому порядку конкурсний відбір або прийнятий за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів України. Між державним органом і державним виконавцем укладається трудовий договір, згідно з яким державний виконавець виконує повноваження виконавчої служби, вирішує спеціальні завдання для досягнення певної мети. Всі дії виконавця здійснюються від імені держави і за її дорученням; держава, своєю чергою, здійснює контроль за діяльністю державного виконавця і у відповідних випадках застосовує до нього засоби примусу. Він є державним службовцем. По-друге, державний виконавець має відповідати вимогам законів України «Про державну службу», «Про державну виконавчу службу», «Про виконавче провадження». По-третє, державний виконавець обіймає оплачувану посаду державної служби в установленому порядку. Спеціальне законодавство визначає зміст діяльності виконавця, права, обов'язки, обмеження, гарантії, відповідальність. По-четверте, виконавцю присвоюється в установленому порядку відповідний посаді і категорії ранг. По-п'яте, державний виконавець виконує державні функції, повноваження які покладено на ДВС. По-шосте, державний виконавець здійснює дії, які викликають певні юридичні наслідки. По-сьоме, діяльність державних виконавців має невиробничий характер. По-восьме, державний виконавець здійснює заходи з реалізації виконавчого провадження. По-дев'яте, державний виконавець зобов'язаний носити формений одяг та мати службове посвідчення єдиного зразка, що зумовлюється специфікою роботи, позаяк йому надане представницьке право від імені держави.

Адміністративно-правовий статус державного виконавця є самостійним видом правового статусу особи, який зумовлює особливості реалізації її окремих конституційних прав і свобод. Таким чином, правовий статус державного виконавця базується на правовому статусі особи та включає такі елементи: службова правосуб'єктність, обов'язки та права, компетенція, юридична відповідальність.

Юридична відповідальність державного виконавця – це правова категорія, яка, з одного боку є

засобом впливу на його неправомірну поведінку, а з іншого - виступає формою захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб у державі від неправомірних дій зазначеної категорії державних службовців.

Як уже зазначалось, нагальною потребою сьогодні в Україні є перехід до роздержавлення сфери примусового виконання рішень. 06 червня 2014 року у ВРУ зареєстровано законопроект №4028а, що має назву "Про присяжних виконавців".

Зазначений законопроект, передбачає існуванняспеціально уповноважених від імені держави осіб, на яких буде покладено виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), по приватноправових спорах певної категорії, як альтернативу державним виконавцям.

Присяжним виконавцем може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у сфері права не менш як 3-роки, володіє державною мовою та склав кваліфікаційний іспит. Не може бути присяжним виконавцем особа:

визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною;

щодо якої провадиться дізнання, досудове слідство чи судовий розгляд кримінальної справи;

яка має судимість;

нездатна виконувати обов’язки присяжного виконавця за станом здоров’я;

вчинки і поведінка якої несумісні з виконанням повноважень присяжного виконавця.

Присяжному виконавцю заборонено займатися підприємницькою або адвокатською діяльністю, перебувати на державній службі або на службі в органі місцевого самоврядування, входити самостійно, через представника або підставну особу до складу виконавчого органу чи наглядової ради або перебувати у штаті юридичної особи, яка має на меті отримання прибутку, виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої у вільний від основної роботи час.

Присяжний виконавець має посвідчення та печатку, опис і порядок використання яких встановлює уповноважений центральний орган виконавчої влади.

Під час виконання своїх обов’язків присяжний виконавець є незалежним і підпорядковується лише закону. Жодна особа не має права втручатися у процес виконання ним рішень.

Кримінальна справа стосовно присяжного виконавця або за фактом вчинення присяжним виконавцем злочину може бути порушена виключно Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.

У разі затримання уповноваженим органом присяжного виконавця або порушення стосовно нього кримінальної справи, орган, що здійснив затримання чи порушив кримінальну справу, зобов’язаний негайно повідомити про це уповноважений центральний орган виконавчої влади.