І опис навчальної дисципліни

ОПОРНИЙ КОМПЛЕКС ЛЕКЦІЙ

З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСПИПЛІНИ

ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Спеціалність 7. 03040101 «Правознавство»

 

 

Інститут, факультет, відділення КРИВОРІЗЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ

ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА ПРАВА

 

Форма

навчання курс семестр всього аудит. лекцій практичні сам роб. КМР. курс. конт. ПМК езкзамен

год. роб. роб.

_______________________________________________________________________________________

 

Денна 5 2 180 48 24 24 132 2 сем.

________________________________________________________________________________________

 

 

Кривий Ріг – 2014 рік

 

Комплекс лекційних матеріалів з диципліни «Виконавче провадження»

для студентів за спеціальністю 7.03040101 «Правознавство»

«___» ________2014р.

 

старший викладач Панченко Микола Іванович ___________________________

 

Розробник ст. викладач кафедри права Панченко М.І. рецензент к.ю.н. професор Копайгора І.Д.

 

 

Навчально-методичний комплекс затверджений на засіданні кафедри права

Протокол від 28.08.2014 №2

 

Завідувач кафедри права ______________ О.Ю. Макаренко

 

 

І ОПИС НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

 

Найменування Галузь знань, напрям Характеристика

показників підготовки, освітньо- навчальної дисципліни

кваліфікаційний рівень денна /заочна форма

_______________________________________________________________________

за спеціальністю 7.03040101 Денна

«Правознавство»

_______________________________________________________________________

Рік підготовки:

1-й

Загальна кількість

годин - 180

Семестр

2-й

 

Лекції

24 год

 

_______________________________________________________________________

Практична робота

 

Тижневих годин: 24 год.

аудиторних - 2/2

 

Самостійна робота

Освітньо-

кваліфікаційний рівень 132 год.

спеціаліст

______________________________________________________________________

 

Примітка. Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної і індивідуальної роботи становить:

Для денної форми навчання - аудиторних – 48, самостійних – 132

 

Вступ

Ефективність влади держави визначається не тільки чітким нормативно-правовим регулюванням, але й механізмами реалізації. При реалізації компетенції органів влади постає питання застосування визначеного законодавством механізму виконання прийнятих рішень. Реальне втілення в життя, своєчасне і точне виконання нормативних актів державної влади, а також рішень, що приймаються від імені держави на підставі цих актів – це та мета, на яку націлений будь-який нормативний акт.

Як практикуючі юристи, так і пересічні громадяни, яким довелося познайомитися з вітчизняною судовою системою, не за чутками знають, що отримання судового рішення на свою користь зовсім не означає реального поновлення власних прав, оскільки прийняте рішення ще потрібно виконати.

На жаль, культура підкорення судовому рішенню в нашій країні досить низька. Навіть державні органи та їх посадові особи, програвши в суді, оскаржують вочевидь справедливе та законне рішення аж до останньої інстанції, та всіляко ухиляються від його виконання.

До 28 березня 1998 р. в Україні не існувало органу, який би виконував рішення судів, а також рішень інших органів, що, згідно з законом, підлягають виконанню. Виконання судових рішень покладалось на судових виконавців. Лише Закон України «Про державну виконавчу службу» від 28.03.1998 року ознаменував початок нового етапу розвитку виконавчого провадження в нашій країні, а саме, було ліквідовано інститут судових виконавців і створена нова державна служба з наданням їй організаційної, фінансової і процесуальної самостійності. Законом України «Про виконавче провадження» визначено умови і порядок виконання рішень, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх самостійно. Саме на державну виконавчу службу було покладено обов’язок відновлювати порушенні права та свободи та забезпечити невідворотність майнової та іншої юридичної відповідальності несумлінних боржників у економічних відносинах. Якість примусового виконання рішень відображає рівень дієвості механізму правового регулювання в країні, оскільки від цієї якості безпосередньо залежить виховання громадян у дусі поваги до Закону та юридична цінність самих державних рішень.

Становлення виконавчої служби в Україні до рівня, визначеного Законом, просувається не легко, долаючи неузгодженість та протиріччя законодавства. Закони «Про державну виконавчу службу», «Про виконавче провадження» та підзаконні акти прийняті на їх виконання, постійно зазнають змін і доповнень. В той же час на сьогодні створюються умови для існування в Україні спеціально уповноважених від імені держави присяжних (приватних) виконавців на яких покладається виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), по приватноправових спорах певної категорії, як альтернативу державним виконавцям. Так, наприклад 06 червня 2014 року у Верховну Раду України зареєстровано законопроект №4028а внесений народним депутатом України Юрієм Мірошниченком що має назву "Про присяжних виконавців".Все це свідчить про серйозну і важливу роль, яку приділяється примусовому виконанню рішень в нашій країні.

Навчальний курс дисципліни «Виконавче провадження» ґрунтується на базі підручника Панченко М.І. Цивільне виконавче право / За заг. ред. І.Д. Копайгора – Л.: «Магнолія -2006», 2007 - 536 с. і включає в себе історію становлення виконавчого провадження, предмет і систему виконавчого провадження, його джерела, принципи, учасники виконавчого провадження, процесуальну форму у виконавчому провадженні, порядок звернення стягнення на майно, порядок виконання рішень у немайнових спорах, документування виконавчого провадження тощо. Розраховано на студентів, які в майбутньому можуть працювати в органах державної виконавчої служби або бути приватними виконавцями та навчаються за освітньо-професійною програмою за освітньо-кваліфікаційним рівнем «Магістр».

У процесі вивчення курсу студенти мають засвоїти основні категорії виконавчого провадження, зміст його інститутів, навчитися тлумачити зміст норм законодавства, що регулює виконавче провадження, і правильно їх застосовувати в конкретних ситуаціях, набути досвіду аналітичної роботи.

Курс виконавчого провадження передбачає проведення різних форм навчання: лекції, практичні заняття, тренінги та самостійну роботу.

Практичні заняття та тренінги проходять у формі розв’язання завдань та складання документів. При підготовці до занять студенти мають опанувати нормативну базу і рекомендовану літературу, доопрацювати конспекти лекцій. Виконуючи завдання, слід вивчити умови, дати юридичний аналіз наведених обставин, відповісти на всі теоретичні й практичні запитання і викласти відповіді письмово у вигляді розгорнутих, обґрунтованих і мотивованих рішень з посиланням на певні норми права. Складання документів виконавчого провадження відбувається згідно з вимогами

чинного законодавства.

В ході практичних занять (тренінгів) перевіряється ступінь засвоєння студентами теорії виконавчого провадження з відповідних питань законодавства та практики його застосування. Підсумковою формою контролю знань є екзамен, який має на меті перевірити рівень засвоєння теоретичних знань та уміння застосування їх на практиці.

При вивченні навчальної дисципліни «Виконавче провадження» студенти повинні:

А) знати функції виконавчого провадження; суть та значення процесуальної форми виконавчого провадження; джерела виконавчого провадження; правовий статус учасників виконавчого провадження, їх права та обов’язки; норми законодавства, які регулюють відносини з виконавчого провадження; зміст правових інститутів та сутність процесуальних актів виконавчого провадження; вільно орієнтуватися в системі законодавства, що регулює виконавче провадження.

Б) умітиправильно тлумачити та застосовувати норми законодавства, яке регулює виконавче провадження; складати документи виконавчого провадження; аргументувати власну точку зору та прийняти за конкретним завданням рішення.

 

ТЕМА 1. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ

(2 години)

 

Ця мета досягається за допомогою процесуального порядку їх примусової реалізації, яка становить самостійну і завершальну стадію процесу - виконавче провадження. Саме виконанням усуваються порушення особистих немайнових та майнових прав шляхом застосування процесуальних засобів і способів примусу до осіб, які відмовилися самостійно виконати свої обов'язки.

Слід зазначити, що в п. 35 Рішення Європейського суду з прав людини в справі «Півень проти України» суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Концепції, захищає також виконання остаточних та обов’язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено (далі Закон), що виконавче провадження це – завершальна стадія судового провадження, що включає в себе примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) і складається із сукупності дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню (далі – рішення).

Порядок і умови ініціювання, здійснення і оскарження виконавчого провадження встановлюються і регулюються Законом та іншими нормативними актами, що стосуються цієї галузі виконавчої влади. В Україні примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) покладається на державну виконавчу службу (ДВС), яка входить до системи органів Міністерства юстиції України, а також планується створення можливості для діяльності присяжних (приватних) виконавців.

У випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами. Так, зокрема рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Проте зазначені органи, установи, організації та особи не є органами примусового виконання, крім органів та посадових осіб, які виконують рішення про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності.

Коли у відділі ДВС відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, то вони об'єднуються у зведене виконавче провадження. Виконання зведеного виконавчого провадження розпочинається постановою про об’єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження. Про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виноситься постанова, копія якої зберігається у зведеному виконавчому провадженні. Виконавчі провадження щодо одного боржника об’єднуються у зведене виконавче провадження або приєднуються до зведеного виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку, наданого боржнику для самостійного виконання. За зведеним виконавчим провадженням арешт на майно боржника накладається у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. Виконавчий збір за зведеним виконавчим провадженням стягується окремо за кожним виконавчим провадженням, об’єднаним у зведене, у розмірі 10 відсотків суми, виплаченої стягувачу за таким окремим виконавчим провадженням. Якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкрито у кількох органах ДВС, зокрема якщо боржник та його майно перебувають на території різних адміністративно-територіальних одиниць, при об'єднанні виконавчих проваджень у зведене в установленому провадженні можуть утворюватись виконавчі групи. Наявність або відсутність іншого виконавчого провадження чи зведеного виконавчого провадження щодо одного й того самого боржника виконавець перевіряє за даними Єдиного центру при відкритті виконавчого провадження.

У разі виявлення іншого виконавчого провадження, відкритого щодо одного й того самого боржника в тому самому органі ДВС, виконавець звертається до начальника відділу, якому він безпосередньо підпорядкований, щодо прийняття рішення стосовно об’єднання виконавчих проваджень у зведене чи приєднання виконавчого документа до зведеного виконавчого провадження.

При виявлені іншого виконавчого провадження, відкритого щодо одного й того самого боржника в тому самому органі ДВС, виконавець звертається до начальника відділу, якому він безпосередньо підпорядкований, щодо прийняття рішення стосовно об’єднання виконавчого провадження.

Коли виконавче провадження щодо одного й того самого боржника виявлено в іншому органі ДВС в межах регіону, начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований виконавець, звертається до керівника органу ДВС вищого рівня щодо прийняття рішення стосовно об’єднання виконавчих проваджень у зведене чи приєднання виконавчого документа до зведеного та визначення органу ДВС, який буде здійснювати виконання зведеного виконавчого провадження.

Якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника виявлено в іншій області, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, відділі примусового виконання рішень ДВС України, рішення щодо подальшого виконання таких виконавчих проваджень приймається ДВС України.

З метою забезпечення електронного документообігу в органах ДВС, ведення обліку виконавчих проваджень, контролю за дотриманням виконавцями вимог законодавства під час здійснення виконавчих дій, надання оперативного доступу сторонам виконавчого провадження Мінюст України забезпечує функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

Під час виконання рішень державному або приватному виконавцю потрібна необхідна інформація, а відтак він має право на безпосередній доступ до баз даних і реєстрів, у тому числі електронних, що містять інформацію про боржників, їхнє майно та кошти. Порядок доступу до таких реєстрів встановлюється Мінюстом України спільно з відповідними центральними органами виконавчої влади, які забезпечують їх ведення.

Законом передбачено, що за певних умов, при виконанні судових рішень, виконавцю можуть сприяти інші органи Але це здійснюється не в процедурі примусового виконання рішень у виконавчому провадженні, а з урахуванням статусу та компетенції цих органів. Так, зокрема, органи опіки та піклування сприяють ДВС при виконанні рішень судів про визнання недієздатним або обмежено дієздатним. Органи реєстрації актів цивільного стану (які входять до складу Мінюсту) сприяють ДВС при виконанні рішень судів, що потребують реєстрації у цих органах. Органи внутрішніх справ сприяють ДВС при виконанні рішень судів про виселення, відібрання дитини, оголошення розшуку фізичної особи та ін.

При виконанні рішень судів та ухвал про зміну органів управління та посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності можуто залучатися виключно працівники органі внутрішніх справ. Залучення інших осіб у процесі виконання таких рішень не допускається.

У передбачених Законом випадках на ДВС покладається виконання рішень іноземних судів і арбітражів, а також рішень Європейського Суду з прав людини. Особливості виконання рішень Європейського суду з прав людини передбачені Законом України «Про виконання рішень Європейського суду з прав людини». Порядок виконання в Україні рішень іноземних судів і арбітражів визначається відповідними міжнародними договорами, Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів». При виконанні рішень щодо іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, які відповідно проживають чи зареєстровані на території України або мають на території України власне майно, чи майно яким володіють спільно з іншими особами, застосовуються загальні положення Закону України «Про виконавче провадження».

 

ОПОРНИЙ КОМПЛЕКС ЛЕКЦІЙ

З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСПИПЛІНИ

ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Спеціалність 7. 03040101 «Правознавство»

 

 

Інститут, факультет, відділення КРИВОРІЗЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ

ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА ПРАВА

 

Форма

навчання курс семестр всього аудит. лекцій практичні сам роб. КМР. курс. конт. ПМК езкзамен

год. роб. роб.

_______________________________________________________________________________________

 

Денна 5 2 180 48 24 24 132 2 сем.

________________________________________________________________________________________

 

 

Кривий Ріг – 2014 рік

 

Комплекс лекційних матеріалів з диципліни «Виконавче провадження»

для студентів за спеціальністю 7.03040101 «Правознавство»

«___» ________2014р.

 

старший викладач Панченко Микола Іванович ___________________________

 

Розробник ст. викладач кафедри права Панченко М.І. рецензент к.ю.н. професор Копайгора І.Д.

 

 

Навчально-методичний комплекс затверджений на засіданні кафедри права

Протокол від 28.08.2014 №2

 

Завідувач кафедри права ______________ О.Ю. Макаренко

 

 

І ОПИС НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

 

Найменування Галузь знань, напрям Характеристика

показників підготовки, освітньо- навчальної дисципліни

кваліфікаційний рівень денна /заочна форма

_______________________________________________________________________

за спеціальністю 7.03040101 Денна

«Правознавство»

_______________________________________________________________________

Рік підготовки:

1-й

Загальна кількість

годин - 180

Семестр

2-й

 

Лекції

24 год

 

_______________________________________________________________________

Практична робота

 

Тижневих годин: 24 год.

аудиторних - 2/2

 

Самостійна робота

Освітньо-

кваліфікаційний рівень 132 год.

спеціаліст

______________________________________________________________________

 

Примітка. Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної і індивідуальної роботи становить:

Для денної форми навчання - аудиторних – 48, самостійних – 132

 

Вступ

Ефективність влади держави визначається не тільки чітким нормативно-правовим регулюванням, але й механізмами реалізації. При реалізації компетенції органів влади постає питання застосування визначеного законодавством механізму виконання прийнятих рішень. Реальне втілення в життя, своєчасне і точне виконання нормативних актів державної влади, а також рішень, що приймаються від імені держави на підставі цих актів – це та мета, на яку націлений будь-який нормативний акт.

Як практикуючі юристи, так і пересічні громадяни, яким довелося познайомитися з вітчизняною судовою системою, не за чутками знають, що отримання судового рішення на свою користь зовсім не означає реального поновлення власних прав, оскільки прийняте рішення ще потрібно виконати.

На жаль, культура підкорення судовому рішенню в нашій країні досить низька. Навіть державні органи та їх посадові особи, програвши в суді, оскаржують вочевидь справедливе та законне рішення аж до останньої інстанції, та всіляко ухиляються від його виконання.

До 28 березня 1998 р. в Україні не існувало органу, який би виконував рішення судів, а також рішень інших органів, що, згідно з законом, підлягають виконанню. Виконання судових рішень покладалось на судових виконавців. Лише Закон України «Про державну виконавчу службу» від 28.03.1998 року ознаменував початок нового етапу розвитку виконавчого провадження в нашій країні, а саме, було ліквідовано інститут судових виконавців і створена нова державна служба з наданням їй організаційної, фінансової і процесуальної самостійності. Законом України «Про виконавче провадження» визначено умови і порядок виконання рішень, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх самостійно. Саме на державну виконавчу службу було покладено обов’язок відновлювати порушенні права та свободи та забезпечити невідворотність майнової та іншої юридичної відповідальності несумлінних боржників у економічних відносинах. Якість примусового виконання рішень відображає рівень дієвості механізму правового регулювання в країні, оскільки від цієї якості безпосередньо залежить виховання громадян у дусі поваги до Закону та юридична цінність самих державних рішень.

Становлення виконавчої служби в Україні до рівня, визначеного Законом, просувається не легко, долаючи неузгодженість та протиріччя законодавства. Закони «Про державну виконавчу службу», «Про виконавче провадження» та підзаконні акти прийняті на їх виконання, постійно зазнають змін і доповнень. В той же час на сьогодні створюються умови для існування в Україні спеціально уповноважених від імені держави присяжних (приватних) виконавців на яких покладається виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), по приватноправових спорах певної категорії, як альтернативу державним виконавцям. Так, наприклад 06 червня 2014 року у Верховну Раду України зареєстровано законопроект №4028а внесений народним депутатом України Юрієм Мірошниченком що має назву "Про присяжних виконавців".Все це свідчить про серйозну і важливу роль, яку приділяється примусовому виконанню рішень в нашій країні.

Навчальний курс дисципліни «Виконавче провадження» ґрунтується на базі підручника Панченко М.І. Цивільне виконавче право / За заг. ред. І.Д. Копайгора – Л.: «Магнолія -2006», 2007 - 536 с. і включає в себе історію становлення виконавчого провадження, предмет і систему виконавчого провадження, його джерела, принципи, учасники виконавчого провадження, процесуальну форму у виконавчому провадженні, порядок звернення стягнення на майно, порядок виконання рішень у немайнових спорах, документування виконавчого провадження тощо. Розраховано на студентів, які в майбутньому можуть працювати в органах державної виконавчої служби або бути приватними виконавцями та навчаються за освітньо-професійною програмою за освітньо-кваліфікаційним рівнем «Магістр».

У процесі вивчення курсу студенти мають засвоїти основні категорії виконавчого провадження, зміст його інститутів, навчитися тлумачити зміст норм законодавства, що регулює виконавче провадження, і правильно їх застосовувати в конкретних ситуаціях, набути досвіду аналітичної роботи.

Курс виконавчого провадження передбачає проведення різних форм навчання: лекції, практичні заняття, тренінги та самостійну роботу.

Практичні заняття та тренінги проходять у формі розв’язання завдань та складання документів. При підготовці до занять студенти мають опанувати нормативну базу і рекомендовану літературу, доопрацювати конспекти лекцій. Виконуючи завдання, слід вивчити умови, дати юридичний аналіз наведених обставин, відповісти на всі теоретичні й практичні запитання і викласти відповіді письмово у вигляді розгорнутих, обґрунтованих і мотивованих рішень з посиланням на певні норми права. Складання документів виконавчого провадження відбувається згідно з вимогами

чинного законодавства.

В ході практичних занять (тренінгів) перевіряється ступінь засвоєння студентами теорії виконавчого провадження з відповідних питань законодавства та практики його застосування. Підсумковою формою контролю знань є екзамен, який має на меті перевірити рівень засвоєння теоретичних знань та уміння застосування їх на практиці.

При вивченні навчальної дисципліни «Виконавче провадження» студенти повинні:

А) знати функції виконавчого провадження; суть та значення процесуальної форми виконавчого провадження; джерела виконавчого провадження; правовий статус учасників виконавчого провадження, їх права та обов’язки; норми законодавства, які регулюють відносини з виконавчого провадження; зміст правових інститутів та сутність процесуальних актів виконавчого провадження; вільно орієнтуватися в системі законодавства, що регулює виконавче провадження.

Б) умітиправильно тлумачити та застосовувати норми законодавства, яке регулює виконавче провадження; складати документи виконавчого провадження; аргументувати власну точку зору та прийняти за конкретним завданням рішення.

 

ТЕМА 1. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ

(2 години)