Оперограма безготівкових розрахунків тов «мті» магазин «кіддітоп»

№ з/п	Зміст операції	Виконавці
Банк	Бухгалтер	Гол. Бухгалтер	Керівник
1.	Виписка платіжних документів
2.	Оформлення розпорядчих підписів
3.	Виконання операцій на розрахунковому рахунку
4.	Складання виписки
5.	Перевірка і опрацювання виписки банку
6.	Складання облікового реєстру по рахунку “Розрахунковий рахунок”
7.	Взаємне звіряння облікових реєстрів
8.	Записи до Головної книги
9.	Контроль додержання розрахункової дисципліни

 

Управління грошовими активами в умовах ринку є одним з найважливіших напрямків діяльності фінансового менеджера, оскільки наявність та достатність грошових коштів обумовлює життєздатність підприємства, поточну ефективність його діяльності та можливі темпи його зростання.

Цілі фінансового управління найчастіше в спеціальній літературі подаються як система 4-х складових [86, c.445].

1. Фінансова перевага, яка полягає в забезпеченні платоспро­можності підприємства та збалансованості його грошових потоків у статиці та динаміці.

2. Фінансова прибутковість, рівень якої визначається прибутковістю обороту, його тривалістю та структурою капіталу.

Прибутковість обороту є результатом комбінації грошових коштів з іншими ресурсами, що залучаються для проведення господарської діяльності, визначаються наявністю стартових грошей та їх достатністю.

Тривалість обороту визначається ефективністю виконання грошовим потоком підприємства функцій засобу платежу, оскільки усі види циклів діяльності підприємства (операційний, інвестиційний, фінансовий) обслуговуються грошами, їх наявний залишок повинен бути достатнім для фінансування діяльності на один цикл (період обороту) грошей.

Структура капіталу підприємства формується як результат фінансової діяльності підприємства щодо залучення власного та позикового капіталу, визначається ефективністю цього виду діяльності, тобто своєчасністю та повнотою проведення грошових виплат по об­слуговуванню фінансових зобов'язань підприємства (виплаті дивідендів, процентів) та поверненню отриманих грошових коштів.

3. Економічне зростання, передумовою якого є перевищення гро­шових надходжень над грошовими витратами, що є передумовою роз­ширеного відтворення, зростання економічного та фінансового потен­ціалу підприємства.

4. Гнучкість (маневреність), яка дозволяє підприємству пристосу­ватися до негативних змін зовнішнього середовища або найбільш ефек­тивно використати тимчасові позитивні зміни (покращення економічної кон'юнктури). Досягнення цієї мети фінансового управління обумов­люється створенням резервних запасів грошових коштів, можливістю мобілізації наявних резервів, збільшення, при потребі, надходження грошових коштів та зменшення їх витрачання.

Таким чином, досягнення усіх цілей фінансового управління пов'язано із станом грошового обороту підприємства та обумовлюється ним. Це робить задачі управління грошовими коштами та оборотом підприємства одним з першочергових та найбільш вагомих у системі фінансового менеджменту на підприємстві.

Виходячи з ролі та функцій грошей, стратегічних цілей підприємства у процесі управління фінансовою діяльністю, управління грошовими коштами спрямовано на реалізацію наступних завдань [58, c.34]:

1. Забезпечення стабільної платоспроможності підприємства.

Реалізація цього завдання передбачає управління грошовими потоками підприємства, створення умов для їх стабільності, ритмічності, синхронності, забезпечення достатності формування та обґрунтування витрачання грошових коштів, формування необхідного розміру запасів грошових коштів для захисту від ризику неплатоспроможності у зв¢язку з неочікуваним коливанням надходжень та витрат коштів.

2. Зростання ефективності фінансової діяльності за рахунок управління грошовими коштами.

Реалізація цього завдання передбачає максимізацію додаткових доходів (прибутку) від управління грошовим оборотом та мінімізація «ціни ліквідності підприємства», тобто додаткових витрат, на які іде підприємство для підтримки постійної платоспроможності.

Об¢єктом управлінських зусиль є з одного боку, грошові потоки підприємства, з іншого – залишки грошових коштів.

Управління грошовими потоками на ТОВ «МТІ» магазин «КІДДІТОП» передбачає:

1. Аналіз стану грошового обігу.

В ході аналізу досліджується обсяг, склад та напрямки руху грошових потоків, визначається їх ритмічність та синхронність, оцінюється достатність формування та обґрунтованість витрачання грошових коштів.

Проведення цієї роботи дозволяє виявити «проблемні місця», які потребують посиленої уваги та прийняття відповідних заходів.

2. Планування грошового обігу та грошових потоків підприємства, визначення їх обсягів, термінів надходження та витрачання грошей. Розробка плану руху грошових коштів дозволяє оцінити стан платоспроможності підприємства протягом планового періоду; дотримання встановлених нормативів формування запасів грошових коштів; в разі необхідності - при очікуваному дефіциті коштів - визначити час та обсяг необхідних надходжень грошей, організувати роботу щодо їх залучення.

3. Контроль за збалансованістю надходження та витрачанням грошових коштів по окремих видах діяльності (поточній, операційній, інвестиційній, фінансовій). Проведення цієї роботи спрямовано на створення умов для забезпечення платоспроможності підприємства в майбутньому, оскільки дисбаланс між джерелами та напрямками витрачання коштів може обумовити кризу платоспроможності та банкрутство підприємства.

4. Коригування термінів платежів. Одним з інструментів дотримання постійної платоспроможності є застосування методу коригування термінів окремих платежів.

Стосовно надходження грошей зусилля фінансового менеджера спрямовані на наближення термінів отримання грошей відносно здійснення платежів - здійснення їх в найбільш пізні терміни. Безумовно, коригування термінів платежів не повинно, погіршувати Імідж та ділову репутацію підприємства, проводитися вибірково, своєчасно погоджуватися з партнерами підприємства.

5. Пошук резервів прискорення швидкості грошового обороту, терміну зарахування та перерахування грошей.

Проведення цієї роботи спрямовано на скорочення терміну перебування грошей «у дорозі»: на різних етапах процесу здійснення платежу, його обробки банківськими установами, установами платника та отримувача грошей, їх розрахунки з покупцями та замовниками. Оскільки підприємство має змогу використовувати як засіб платежу тільки грошові кошти, зараховані на його розрахунковий рахунок, час, необхідний для перетворення «грошей сплачених» в «гроші отримані», має суттєве значення для підтримки платоспроможності підприємства.

Основними резервами прискорення швидкості грошового обороту є застосування системи «овердрафта», факторингу та форфейтингу дебіторської заборгованості, прогресивних форм проведення розрахунків, інкасації торговельної виручки тощо.

Неабияке значення в цьому питанні має вибір банківської установи для відкриття поточних рахунків та організація ефективного співробітництва з нею.

Розрахунки з покупцями виникають у наслідок реалізації продукції і товарів, виконяння робіт і послуг на сторону. При цьому потрібно визначитися з тим, коли продукція або товари вважаються проданими.

Принципи бухгалтерського обліку вимагають, щоб доход на був врахований до того періоду, в якому товар буде відвантажений. В даний час часто практикується попередня оплата, тобто оплата в рахунок майбутніх поставок. До фактично відвантаженого товару така оплата не вважається покупкою для покупця і реалізацією для продавця. Проти часто буває, що товар відвантажений, але гроші за нього ще не надійшли, тобто проведено продаж у кредит.

В обліку потрібно дотримуватися зв’язку доходів і видатків, тобто вони повинні бути відображені в одному періоді. Отже, якщо відвантажений товар вважати проданим, оскільки він вже покинув підприємство і спричинив видаток, то в цьому ж періоді потрібно відобразити виручку від реалізації, тобто показати відповідний доход незалежно від того, одержано чи ні гроши за відвантажений товар.

У більшості країн світу використовують метод нарахування (поставки), тобто реалізацію відображають по відвантаженій продукції. Це найбільш сприятливий метод тому, що касовий метод викриває фактичний стан справ.

Положення “Про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні” чітко визначено, що датою реалізації продукції, товарів (робіт, послуг) вважається дата відвантаження (передавання) продукції, товарів (підписання документів про виконані роботи, надані послуги).

Облік розрахунків з покупцями і замовниками може здійснюватись як готівкою так і безготівковим методом. Найбільш поширені безготівкові розрахунки, які становлять більш 90% всіх розрахунків.

При здійсненні розрахунків готівкою підприємства (отримувачі платежу) зобов’язані надавати підприємствам-платникам податкову накладну, рахунок-фактуру, товарний чек, акт виконаних робіт, квитанцію прибуткового касового ордера, касовий чек та інші документи, які б підтвердили факт витрати готівки. Це визначено порядком ведення касових операцій у національній валюті в Україні (в редакції постанови НБУ від 13 жовтня 1997 року №334).

Розрахунки між підприємствами і організаціями здійснюються, як правило, у безготівковій формі через банк. Вони бувають іногородніми та одногородніми.

Підприємство само обирає форму розрахунків з іншими підприємствами, організаціями та установами.

Банк на договірній основі проводить касово-розрахункове обслуговування своїх клієнтів, перераховуючи грошові кошти з рахунків підприємств в черговості, встановлюваній керівником підприємства. Якщо на підприємстві накопичились документи по платежах з безспірним стягненням коштів, згідно діючого законодавства України, оплата їх проводиться банком при надходженні коштів у примусовому порядку за календарним надходженням цих документів.

Документи, представлені до банку, повинні мати такі реквізити: назву, номер розрахункового рахунку, число, місяць, рік їх виписки.

Число вказується цифрами, місяць – прописом, рік цифрами.

Підприємства, що використовують при оформленні первинного документа обчислювальну техніку, дозволяється:

– проставляти місяць цифрами (1-12), повну або скорочену назву платника і одержувача коштів, номер розрахункових рахунків;

– назву місця знаходження, номер банку платника або одержувача, МФО, де знаходяться коррахунки, номер коррахунку;

– суму платежу – цифрами та прописом у цілих грошових одиницях;

– мотив для розрахунків або одержання коштів (номер і дата договору, товарно-транспортні документи, найменування товару або послуг);

– підписи платника на першому примірнику з відтиском печатки.

Платіжні документи виписуються як правило під капіювальний папір в кількості примірників, необхідних банку та сторонам, котрі беруть участь у розрахунках.

Розрахунки за допомогою чеків використовуються для постійних розрахунків, що гарантують перерахування грошей незалежно від стану розрахункового рахунку платника. Чеки, що видаються банком, зброшуровані в книжки по 10, 20, 25, 50 залежно від потреб платника і виготовлені за зразками, затвердженими Національним банком України.

Термін дії чекової книжки встановлює банк за погодженням з підприємством.

Чек – це письмове розпорядження чекодавця банку, що веде його рахунок, оплатити чекодержателю вказану в чеку суму грошових коштів.

Гаранована оплата чека забеспечується за рахунок депонування чекодавачем коштів на окремому рахунку в банку чекодавача і наявністю коштів на відповідному рахунку чекодавача, але не вище суми, гарантованої банком за погодженням з чекодавачем при наданні чекової книжки.

Підприємство для одержання чекової книжки надає банку заяву за підписом осіб, уповноважених правом підпису документів для здійснення операцій на розрахунковому рахунку, з відтиском печатки. Разом з заявою банку надається платіжне даручення для депонування коштів на окремому рахунку чекодавача. Термін на пред’явлення чека в установу банку чекодержателем – 10 днів без урахування дня його заповнення. Після закінчення вказаного терміну чек банком не приймається. Банк при видачі чекової книжки на палітурці проставляє граничну суму – ліміт, затверджує її підписом управляючого банком та печаткою.

Чек виписує чеодавець і проставляє такі реквізити:

– суму – цифрами в спеціальній зоні правої частини чека і прописом – в центральній частині чека;

– мотив для перерахування над графою “сума прописом”;

– найменування одержувача платежу в полі “кому”;

– дату, місце заповнення на спеціальних полях чека.

Видані чеки чекодавець реєструє на спеціально відведених сторінках в кінці чекової книжки. Чекодержатель здає до банку чеки з реєстрами. В реєстрі мають бути відображені такі реквізити:

– найменування банку платника (чекодавача), його номер, найменування і номер банку, кореспондентський рахунок банка платника, номер коррахунку;

– номер рахунку чекодавача;

– сума чека;

– номер чека.

Реєстр підписується і завіряється печаткою чекодержателя згідно картці зразків.

При наданні виписаного для оплати банку одержувача чек має бути завірений підписом посадових осіб чекодавача та його печаткою, що підтверджує факт одержання товару або надання послуг.

Після закінчення терміну дії чекової книжки невикористана сума ліміту повертається на розрахунковий рахунок власника книжки. За його дорученням ліміт витрат по книжці може бути доповнений. На підприємствах чекові книжки мають зберігатися як бланки суворої звітності. Для обліку розрахунків чеками використовується рахунок № 55 “Інші рахунки в банках”, на субрахунку № 55-3 “Рахунки в банку по доходах”.

Нині звертається увага на широке використання при розрахунках векселів. Вексель – це цінний папір, що посвідчує безумовний грошовий обов’язок векселедавача сплатити до настання терміну визначену суму грошей власника векселя (векселедержателю).

Випускається два види векселів: Прості і переводні.

Простий вексель має такі реквізити: найменування – “вексель”, прості й нічим не обумовлені обіцянки сплатити визначену суму, зазначення терміну платежу, вказівка місця, де повинен здійснюватися платіж, найменування того, кому або за чиїм наказом має бути здійснений платіж, зазначення дати і місця складання векселя, підпис векселедавача.

Переводний вексель має такі реквізити: найменування – “вексель”, зазначення терміну платежу, підис векселедавача, прості й нічим не обумовлені пропонування сплатити визначену суму, найменування платника.

Заборгованість по розрахунках з покупцями підприємство облічує на рахунку №59 “Векселі одержані”. Аналітичний облік на рахунку 59 “Векселі одержані” ведуть по кожному одержаному векселі.

Вексельна заборгованість у бухгалтерському обліку реєструється за допомогою рахунків 51 "Довгострокові векселі видані" або 62 "Короткострокові векселі видані". На практиці підприємства надають перевагу використанню короткострокових векселів.

Появу (збільшення) заборгованості за векселями відображають за кредитом вище названих рахунків, погашення (зменшення) заборгованості - за дебетом.

При видачі векселя в обліку робиться запис: Дт 63, 685 Кт 51, 62.

Кредитор, надаючи відстрочення платежу за поставлену продукцію (виконані роботи, надані послуги), може зажадати додаткової виплати йому відсотків за користування комерційним кредитом. У такому разі, крім номінальної вартості, зобов'язання векселедавця також включатимуть зобов'язання зі сплати відсотків.

Відповідно до статті 5 Уніфікованого закону про переказний і простий вексель, нарахування відсотків може бути обумовлене тільки у векселях терміном платежу після пред'явлення або в певний термін від пред'явлення. У векселях з іншими термінами платежу умова про нарахування відсотків вважатиметься ненаписаною.

Однак заборона включати відсотки до векселів з терміном платежу на певний день або у певний термін з дати складання не означає, що продавець товарів (робіт, послуг), заборгованість перед яким оформляється векселем, на має права вимагати плати за користування комерційним кредитом. У цьому разі сума відсотків, розрахована виходячи з узгодженої сторонами відсоткової ставки і встановленого терміну обігу, включається до номінальної вартості векселя. Сума нарахованих у момент оформлення векселя відсотків за користування комерційним кредитом збільшує балансову вартість придбаних товарів.

Нараховані за векселями відсотки відображають на рахунку 68 "Розрахунки за іншими операціями", а саме на субрахунку 684 "Розрахунки за нарахованими відсотками" - Дт 952 Кт 684. Заборгованість за відсотками у бухгалтерському обліку нараховують

Супутніми до операцій з цінними паперами є операції з бланками цінних паперів, облік яких ведеться лише при випуску цінних паперів у документарній формі. Оприбуткування придбаних бланків векселів здійснюється за дебетом рахунку 209 "Інші матеріали".

Оскільки вексельні бланки належать до документів суворої звітності необхідно їх відображати на позабалансовому рахунку. При придбанні бланків здійснюється запис: Дт 08 Кт при списанні вексельного бланку Дт - Кт 08.

Погашення векселів шляхом збігу боржника і кредитора за вексельним зобов'язанням в одній особі має місце, коли внаслідок якоїсь обставини підприємство стає векселетримачем власних векселів. Прикладами обставин, за яких векселі потрапляють у власність їх векселедавцю, є:

1) придбання векселедавцем власного векселя на підставі договору купівлі-продажу;

2) отримання векселедавцем виданого ним векселя в оплату за відвантажені товари, виконані роботи, надані послуги.

У бухгалтерському обліку вартість викупленого векселя пройде за дебетом рахунку 34 ""Короткострокові векселі одержані". А його погашення буде зафіксовано за дебетом рахунків 51,62-Дт 62,51 Кт 34.

Отже, незважаючи на складності і деякі суперечності порядку обліку векселів, їх застосування є вигідним. Операції з векселями допомагають у проведенні розрахунків з контрагентами підприємства без використання дорогих кредитних коштів, дозволяють оптимізувати виробничий і фінансові процеси.

Управління залишками грошових коштів передбачає:

1. Аналіз розміру грошових активів.

У ході аналізу визначається обсяг грошових активів, їх склад за місцезнаходженням, оцінюється відповідність грошових залишків потребам підприємства та встановленим нормативам, аналізується рівень миттєвої (статичної) платоспроможності підприємства, можливості виконання платіжних зобов'язань за рахунок наявних грошей.

2. Нормування розміру залишків грошових коштів шляхом застосування економіко-математичних та факторно-аналітичних моделей.

Нормування залишків проводиться по окремих елементах запасу грошей, залежно від їх призначення. Норматив грошових активів являє собою їх мінімально достатній розмір для забезпечення операційних, резервних, спекулятивних та компенсаційних потреб підприємства.

3. Організація поточного контролю за дотриманням нормативу, а в разі його порушення - прийняття необхідних заходів щодо нормалізації залишку при мінімальній «ціні ліквідності», тобто додаткових витратах, на які йде підприємство для підтримки стабільної платоспроможності (необхідних запасів грошових коштів). Мінімізація «ціни ліквідності» може бути досягнута за рахунок проведення моніторингу ринку капіталів, вивчення умов та можливостей короткострокового, в тому числі терміну кредитування, вибору кредитора та умов кредитування з найменшою вартістю.

Ефективною формою вирішення завдання підтримки постійної платоспроможності є поширення практики банківського овердрафту, який надається при необхідності без спеціального оформлення в межах визначеного ліміту з подальшим погашенням суми боргу з наступних грошових надходжень.

4. Забезпечення ефективного використання тимчасово вільних грошових коштів шляхом застосування різноманітних форм їх інвестування. Враховуючи короткий термін, поширеним інструментом інвестування «вільних грошей» є відкриття депозитного рахунку, який автоматично поновлюється при перевищенні нормативу залишку коштів, або депозиту з поновленням вкладу без письмової угоди. При наявності досвіду, спеціалістів та розвинутого фондового ринку «тимчасово вільні гроші» можуть використовуватися для проведення фінансових спекуляцій на вторинному фондовому ринку.

5. Забезпечення мінімізації інфляційних втрат вартості грошових активів.

Ця задача управління набуває особливого значення в умовах зростання інфляції, оскільки залишки грошей є інфляційно незахищеною частиною майна (обігових активів) підприємства.

Розв'язанню завдання збереження реальної вартості грошей сприяє:

по-перше, підтримка залишку грошей у межах встановленого нормативу та негайне використання для придбання матеріальних запасів або фінансових вкладень «вільних» залишків, що перевищують встановлений норматив.

Забезпечення негайності вкладання коштів потребує попередньої роботи з вивчення Цього питання та наявності певного «портфеля» можливостей, що можуть бути використані.

По-друге, для збереження вартості грошей доцільно оптимізувати склад грошових активів підприємства по видах валют, віддаючи перевагу стійким конвертованим валютам.

Хоч сучасне законодавство України не дозволяє придбання валюти з метою її накопичення, світовий досвід та здоровий глузд говорять про доцільність такого прийому.

Таким чином, розробка стратегії управління грошовими активами повинна бути спрямована на зміцнення фінансового стану підприємства та поточну ефективність його діяльності.

Управлінський облік грошових потоків вкладень повинен створити необхідну інформаційну базу для поточного управління рухом грошових коштів та їх еквівалентів.

Проведений аналіз стану обліку на підприємстві виявив, що ефективність роботи облікового апарату пов’язана з чіткою регламентацією його функцій. Вона досягається шляхом розробки таких документів:

1. Положення про бухгалтерію.

2. Положення про функціональний відділ бухгалтерії.

3. Посадових інструкцій працівників бухгалтерії.

4. Графіків документообороту.

Отже, в процесі господарської діяльності між суб’єктами господарю-вання виникають розрахункові взаємовідносини. Ці відносини пов’язані з формуванням основних та оборотних засобів, реалізацією виробленої продукції і наданих послуг, з придбанням товарно-матеріальних цінностей, з розподілом прибутку, а також з розрахунками з фінансовими органами і органами соціального страхування, соціального забезпечення тощо.

Найбільшу частку у розрахункових операціях займають розрахунки підприємства з контрагентами. Основними контрагентами для підприємства є покупці і замовники.

Розрахунки між підприємствами можуть здійснюватися в двох формах: готівковій та безготівковій. Підприємства самостійно обирають форми розрахунків з покупцями і зазначають їх в укладених угодах.

Управління підприємством відображає сукупність взаємопов'язаних процесів планування, організації, мотивації та контролю, які забезпечують формування та досягнення цілей підприємства.