Теоретичні основи розвитку ресторанного господарства як складової сфери послуг

Ресторанна сфера як одна з високорентабельних галузей світової економіки, у ХХІ ст. стає провідним напрямом економічного і соціального розвитку України. Міжнародний досвід свідчить, що необхідною передумовою активного та успішного просування цієї галузі на ринок держави є сучасна інфраструктура послуг. Сьогодні саме сфера послуг формує економіку багатьох держав, регіонів, стає важливим чинником стабільного розвитку світової індустрії гостинності.

В усьому світі ресторанний бізнес є одним з найбільш привабливих для інвесторів, а його рентабельність у розвинутих країнах не буває нижчою за 40%, при цьому, досягаючи в «туристичних» зонах відмітки 100%. Щодо України, то на думку спеціалістів, до 1997 р. оператори ринку працювали в досить непоганих умовах: наявність не дуже вимогливих до рівня сервісу платоспроможних клієнтів дозволяла досягати рентабельності 50%. Саме у цей період у країні з`явилось чимало нових приватних готелів та ресторанів, а старі "гравці" могли повністю реконструювати власні фонди. Сьогоднішня ситуація докорінно відрізняється. Вибагливість клієнтів щодо рівня сервісу, конкуренція між гравцями та несприятлива економічна ситуація змінили правила гри у ресторанному бізнесі на суворіші.

Ресторанне господарство займає важливе місце у реалізації соціально-економічних задач. Його основним призначенням є забезпечення населення кулінарною продукцією та організація високого рівня обслуговування відповідно до його потреб.

З початком економічних трансформацій прибутковість закладів ресторанного господарства стала основною метою діяльності підприємств, досягти якої, працюючи на обмеженому сегменті споживчого ринку, що обумовлений низьким рівнем життя українців. Вплив зовнішніх факторів призвів до того, що більше половини підприємств ресторанного господарства в Україні є збитковими. Українським рестораторам доводиться враховувати національні нюанси – низьку купівельну спроможність більшої частини населення, відсутність налагодженої системи постачання, дефіцит висококваліфікованого персоналу.

Однією з найгостріших проблем ринку є проблема постачання продуктів та спиртних напоїв. Ресторатори стверджують, що постачальники, які пропонують якісну продукцію невиправдано завищують ціни, у той час як ресторатор, зважаючи на конкуренцію, не може збільшити ціну на страви, а тому зменшується прибутковість.

Для підвищення рівня конкурентоспроможності ресторани повинні постійно вводити інновації, щоб залишатись провідними у своєму сегменті та бути на два кроки попереду конкурентів. Однією з найбільших проблем ресторанного бізнесу є відсутність реклами. Отже, потрібно запровадити агресивну рекламу на сайтах, в журналах, що певною мірою знизить зовнішню конкуренцію. Для реклами є вигідною підтримка різноманітних фестивалів, конкурсів. Український ресторатор повинен придумувати щось нове буквально кожен день. Тому власник повинен або постійно знижувати ціну, або пропонувати за ту ж ціну більше послуг. Корпоративні клієнти дуже цінні, тому ресторани йдуть на ряд поступок: можуть готувати з продуктів клієнта, не існує фіксованих знижок для корпоративних клієнтів, працює правило: чим більше запрошених, тим більшу знижку отримує замовник.

Останнім часом людському чиннику в індустрії гостинності приділяється важлива увага. Створення для робітників і службовців сприятливого клімату для роботи робить можливим вищий рівень трудової активності, який стимулює високу трудову активність кожного і відбивається на доходах підприємства в цілому. Надання працівникам можливості кар’єрного росту позитивно впливає на моральний стан колективу.

Створення сучасної індустрії туризму неможливо без підприємств ресторанного господарства, які сприяють задоволенню такої першочергової потреби туристів, як харчування. Тому досить важливе значення для України відіграв чемпіонат Євро 2012, оскільки велика кількість гостей мала нагоду скористатися послугами ресторанної сфери обслуговування, а власники ресторанів – можливість отримати досить значний прибуток. Саме тому в більших містах нашої країни почали будівлю та налагодження системи надання послуг в сфері туризму. Ресторанний бізнес в Україні стрімко розвивається: середній клас все частіше віддає перевагу харчуванню в ресторанних закладах.

Підсумовуючи вище зазначене, необхідно сказати, що лише розвиток туризму, рекреації, освіти в галузі ресторанного бізнесу, мінімальне втручання держави, налагодження системи постачання, транспорту та сфери послуг матиме результатом розвиток ресторанної галузі, а постійне запровадження інновацій, інвестиції та жорстка конкуренція - збільшення рівня її глобальної та регіональної конкурентоспроможності.

На сьогоднішній день ресторанний бізнес у всьому світі вважається одним з найбільш швидкоокупних напрямків інвестування. Порівняно невеликі капітальні витрати в створення ресторану можуть окупитися, за словами фахівців, за 2-3 роки. Проте у ряді випадків вони є свого роду бізнесом «для душі» і не припускають швидкої окупності і високої рентабельності. У той же час, ресторанний бізнес є одним з найбільш ризикованих, оскільки помилка, допущена лише в одному з безлічі ключових факторів успіху, може зумовити збитковість бізнесу в цілому.

«Слово» ресторан має французьке походження і означає «відновлюючий» (силу, здоров'я). Сучасний ресторан являє собою заклад громадського харчування, діяльність якого (на відміну від формату фаст-фуд) заснована на роботі із сировиною, а не з напівфабрикатами, що зумовлює наявність власної кухні. Крім того, обслуговування клієнтів в ресторанах відбувається за допомогою офіціантів. За правилами, в ресторані в обов'язковому порядку повинен бути гардероб, окремі санвузли для чоловіків і жінок. Паркінг для автомобілів клієнтів хоча і не обов'язковий, але його наявність вказує на статус закладу. Однак на практиці багато кафе позиціонують себе як ресторани, виходячи зі своєї цінової категорії, якщо величина середнього чека вище, ніж в середньому в кафе. І навпаки, ресторан може називати себе кафе або кафе-баром, щоб не відлякати потенційних клієнтів зайвої дорожнечею, з якою асоціюється поняття «ресторан».

Савелій Лібкін, власник компанії «Реста» (ТМ «Пан-Піца»), співзасновник трьох одеських («Грінвіч», «Стейкхаус. М'ясо та Вино», «Дача») і одного празького (La Veranda) ресторанів, відзначаючи, що поняття «ресторан» не має чітко сформованого визначення, вважає, що ресторан – це такий заклад комерційного харчування, яке продає не тільки їжу як таку, але ще й атмосферу, нові враження, сервіс, задоволення, соціальний статус, відпочинок і т.д. Звичайно, насправді заклади фаст-фуд також продають ці компоненти, але ресторан пропонує їх в більш концентрованій формі. У ресторані все повинно бути на порядок вище: їжа смачніша, посуд більш якісний і стильний, атмосфера максимально комфортна, обслуговування індивідуальне і, відповідно, середній рахунок більш високий. Існує декілька підходів до класифікації ресторанів, що зображені на рис. 1.1.

 

Підходи до класифікації ресторанів

за принципом обслуговування за етнічною ознакою за рівнем якості сервісу – ця ласифікація

клієнтів (класичний, ресторан (кухня якої країни ця класифікація відноситься, як правило,

швидкого обслуговування, переважає) до класичних ресторанів

швидкого харчування –

фаст-фуд)

Рис. 1.1. Підходи до класифікації ресторанів

Відмінність ресторанів з різними принципами обслуговування клієнтів полягає в наступному:

- У класичному ресторані приготування всіх страв здійснюється безпосередньо після замовлення клієнтом і виключно зі свіжих продуктів, без використання напівфабрикатів.

- Ресторан швидкого обслуговування, виходячи з передбачуваної (прогнозованої) відвідуваності ресторану на короткий період (кілька годин), заготовлює силами свого персоналу невелика кількість напівфабрикатів, але завжди тільки зі свіжих або частково консервованих продуктів.

- Ресторан швидкого харчування (фаст-фуд) передбачає оперативне приготування обмеженого асортиментного переліку страв з напівфабрикатів, виготовлених у фабричних умовах та доставляються в ресторани централізовано.

За ціновим критерієм, виходячи з величини середнього чека ресторани ділять на такі види:

- Елітні ресторани, або ресторани преміум-класу. Заклади, що відносяться до цього виду, відрізняються високим показником середнього чека, концептуальним інтер'єром, наявністю винної карти з асортиментом елітних вин, обширним меню (холодні, гарячі закуски, салати, гарячі страви, перші страви, гарніри, десерти). Важливою характеристикою елітного ресторану є обслуговування клієнтів: офіціанти повинні повною мірою вивчити правила етикету, вміти повністю сервірувати стіл, знати, як і коли подавати та забирати страви, як розраховувати клієнта. До того ж, персонал повинен розбиратися в меню та винної карти в достатній мірі для того, щоб у разі потреби допомогти відвідувачу підібрати страви і напої за його смаку. Ресторани преміум-класу відрізняються дуже високою якістю посуду, столових приладів і скла, скатертин та серветок. Націнка в таких ресторанах становить 350-400%.

- Середньоцінового ресторани. Ці заклади відрізняються більшою демократичністю в порівнянні з елітними ресторанами. Меню середньоцінових ресторанів може бути таким же, як в ресторанах преміум-класу, або ж трохи відрізнятися в плані широти асортименту. Однак у середньоцінових ресторанах не так дорого обходяться елементи декору приміщення. Предмети сервірування високоякісні, але нижче за ціною. Сервірування столу в цих закладах може бути і неповною, обслуговування, в цілому, більш демократичне. Націнка становить 200-300%.

- У нижньому ціновому сегменті представлені недорогі ресторани, кафе і бари. У цих закладах немає високих вимог до інтер'єру - оформлення просте, без особливих вишукувань. Асортимент пропонованої їжі також відносно простий. Прилади і посуд недорогі, сервіровка столу і обслуговування клієнта мінімальні. Звідси - невисокий середній рахунок в таких закладах.

Крім того, за критерієм позиціонування ресторани поділяють на гастрономічні, ресторани національної кухні, класичні, модні, ресторани для особливого випадку, сімейного відпочинку та інші.

Обсяг ресторанного ринку України, за оцінками експертів, в 2010 р. склав 2,7-2,8 млрд. дол. США і був представлений близько 9,5 тис. підприємств. При цьому загальна схема розвитку вітчизняного ринку аналогічна російській: після перебудови стали з'являтися перші комерційні ресторани, розраховані на тільки що почала формуватися ділову еліту. Це були елітні заклади з непомірно високими цінами та, відповідно, величезними заробітками. Так, у 1995-1998 рр. ресторан вартістю 1 млн. дол. міг окупитися менше ніж за рік. Пізніше, до 1999-2000 рр., стали з'являтися середньоцінові заклади, розраховані на формується середній клас, і перші заклади фаст-фуд.

Говорячи про рівень насиченості ринку, експерти, насамперед, оперують таким показником, як кількість посадкових місць на споживача послуг закладів громадського харчування. Так, в середньому по Європі одне посадочне місце в ресторані (кафе, барі, фаст-фуд і т.п.) припадає на 8 жителів, в Києві – на 35 жителів, в Дніпропетровську – на 40, у Львові – на 25 жителів. Виходячи з цих даних, можна зробити висновок, що перспективи ресторанного ринку в Україні просто величезні, особливо якщо брати до уваги той факт, що середньоєвропейський рівень забезпеченості ресторанами порівнюється з рівнем найбільших міст України, що мають до того ж певні ресторанні традиції. Якщо ж аналізувати дані по забезпеченості всіх жителів нашої країни ресторанами, ситуація буде набагато більш красномовною.

Маркетологи виділяють дві причини, що обумовлюють ненасиченість вітчизняного ресторанного ринку:

- перша причина – цей ринок ніколи не був насичений. Добробут людей у ​​Києві та в регіонах постійно зростає, і, природно, збільшується потреба ринку громадського харчування у всіх його сегментах.

- друга причина полягає в тому, що, одночасно збільшуючись, ринок також і скорочується – якісь заклади закриваються, в першу чергу, «пострадянські» їдальні, кафе, кафетерії і т.д., це еволюційний процес.

В цілому, на їх думку, найбільшим попитом на вітчизняному ринку користуються відносно дешеві заклади: кафе, фаст-фуд, бари, закусочні, так як вони відповідають рівню доходів населення в цілому. Елітні ж ресторани можуть дозволити собі відвідувати лише 2-3% населення, що і знаходить своє відображення в їх частці ринку.

Експерти вважають, що ресторанний ринок України перебуває на ранньому етапі свого розвитку, причому досить динамічного: ринок поки ще не склався остаточно, і на ньому багато вільних ніш. Обсяг ринку з кожним роком збільшується, тому поява нових ресторанів не призводить до різкого посилення конкуренції. Експерти називають різні суми інвестицій, необхідних для відкриття ресторану. Середня – від 400-500 тис. до 1 млн. дол. США. Окупність цих коштів в нормальних умовах, в залежності від розміщення ресторану та його концепції складає не менше 3-х років. Для ресторанів більш демократичного типу (ТМ «Піца Челентано», ТМ «Картопляна Хата») загальна витратна частина на відкриття «під ключ», за оцінками Марк Зархін, становить суму близько 100 тис. дол., а термін окупності – близько 2-х років.

При цьому фахівці відзначають, що нерідкі випадки, коли вкладені інвестиції не окупаються зовсім, адже не тільки термін окупності, але і сама її можливість безпосередньо залежать від компетентності ресторатора у виборі концепції закладу, від визначення місцерозташування, стратегії просування на ринку, а також від ефективності управління.

Експерти ринку вважають, що ефективніше детально продумати концепцію ресторану до початку реалізації проекту, ніж потім міняти її. Перегляд концепції ресторану можливий, хоча небажаний. Така необхідність говорить лише про те, що оператор не вгадав потреби ринку або спочатку зробив щось не так, як слід. Якщо початкова концепція не працює з самого моменту відкриття ресторану, і люди обходять його стороною, краще закритися і почати роботу під іншою вивіскою. Якщо ж перегляд концепції не носить суттєвого і детального характеру, це можна назвати «лікуванням» ресторану. До таких змін можна віднести поліпшення якості їжі, сервісу або незначне перепозиціювання.

Успіх ресторану багато в чому залежить від маркетингових чинників. В першу чергу, інвестор повинен визначити позиціонування майбутнього закладу на ринку. Якщо ще немає приміщення під ресторан, слід проаналізувати ринок міста, виявити основні тенденції розвитку ринку і знайти приміщення відповідного розміру в необхідній територіальній зоні. Крім того, спочатку необхідно враховувати, з якими закладами буде конкурувати ресторан – із закладами тільки даній частині міста або із закладами всього міста. І в тому, і в іншому випадку слід підкреслити певні особливості закладу. Наприклад, якщо ресторан певного цінового сегмента і спрямованості буде конкурувати з усіма закладами міста в своєму сегменті, слід подумати, за рахунок яких додаткових послуг, кулінарних і дизайнерських вишукувань це заклад зможе привернути увагу клієнта.

Якщо приміщення вже є, слід проаналізувати конкурентне середовище і характеристики територіального ореолу, потенційну цільову аудиторію. Крім того, необхідний аналіз самого приміщення – фасадне / нефасадні, загальна площа, поверх, можливість створення літнього майданчика, наявність парковки. Виходячи з цих характеристик, визначається тип майбутнього закладу. Це може бути, залежно від конкурентного середовища, ресторан, кафе, бар, фаст-фуд, більярдний клуб, дитяче кафе, нічний клуб, пивний ресторан, кав'ярня і т.д. І вже після цього визначаються основні параметри ресторану. Серед них: цінова категорія, тип кухні, особливості інтер'єру і якість обслуговування.

На думку експертів, детальний аналіз створює передумови для відкриття закладу, інвестиції в яке швидко окупляться. Непродуманий ж, непрорахованих і інтуїтивний підхід до створення ресторану швидше за все потерпить фіаско. В цілому, відкриття ресторану – справа непроста, вимагає продуманого підходу і врахування всіх маркетингових чинників. Успіх закладу залежить від правильної концепції на етапі планування, правильного розташування, а також контролю з боку інвестора.

Одним із ключових факторів, що визначають успішність ресторану, є його місце розташування. Хоча експерти зазначають, що саме по собі розташування не носить критичного характеру. Так, власники ресторанів вважають, що місце розташування – не найбільш значимий фактор: Недоліки місцерозташування можна перетворити в його переваги. Все залежить від концепції ресторану. Місце розташування важливо не саме по собі, а у зв'язку з іншими факторами. Експерти вважають, що при виборі приміщення для ресторану до уваги беруться наступні критерії:

- позиціонування на ринку – по ціновій категорії, типу ресторану, його концептуальним особливостям (кухня, обслуговування, інтер'єр, посуд, музична програма і т.д.);

- планований обсяг інвестицій, можливість купити або взяти в оренду приміщення зі специфічними характеристиками (наявність усіх необхідних комунікацій, двох і більше виходів, парковки, висота стель, площа залів) для того, щоб в ньому можна було реалізувати актуальний на ринку ресторан.

Наприклад, для кав'ярні підходить приміщення від 30-50 м², висота стель повинна бути не менше 3,3 м (для монтажу повноцінної системи вентиляції), приміщення повинно мати фасадний вихід. Для ресторану необхідно простір площею не менше 200 м², причому половина цієї площі йде на виробничі, побутові, складські та службові приміщення. Для пивних пабів ідеально підходить підвал або цоколь. Відповідно, при виборі приміщення ресторатор повинен враховувати концепцію закладу і свої фінансові можливості.

В цілому, існує кілька варіантів розміщення ресторану. Серед них – покупка готового приміщення або будівництво нового, оренда або викуп приміщення в житловому будинку, розміщення ресторану в торговому або офісному центрі. Кожен з цих варіантів заслуговує окремої уваги. Перш за все, інвестор повинен враховувати територіальний ареал, тобто можливість для клієнтів цільової групи дістатися до закладу за 15 хвилин пішки, на автомобілі або в громадському транспорті. Інвестору також слід проаналізувати конкурентне середовище, наявність житлових, торгових і офісних приміщень в даному ареалі, потенційну цільову аудиторію і потім вже приймати рішення про будівництво або купівлю приміщення.

Оренда або викуп приміщення поставить перед інвестором ще ряд питань. Основні – наявність достатнього метражу не тільки для ресторанних залів, але і для кухонних приміщень, а також можливість облаштувати всі необхідні для кухні комунікації.

Одним з варіантів розміщення ресторану є його включення в структуру великоформатного об'єкта комерційної нерухомості. На ринках Києва і Москви досить поширеною є практика оренди приміщень у ТЦ / ТРЦ і, в меншій мірі, в офісних центрах.

Альтернативою самостійному розвитку бізнесу та вступу до франчайзингової мережі для інвестора є повноправна участь у конкретній ресторанної мережі, що супроводжується певним єдністю в тій чи іншій сфері (маркетингової, рекламної, програми лояльності і т.д.). В Україні, як і в усьому світі, представлені мережеві і немережеві ресторани. В цілому, в Україні на сьогоднішній день мереж належить близько 20% ринку ресторанів.

В Україні основними гравцями ресторанного ринку виступають саме мережі: «XXI століття» («Царське село», «Корона клуб», «Первак», «СРСР», «Тарас»), «Козирна карта» (маркетингове об'єднання закладів різних рестораторів), «Світова карта» (Uncle Sam, «Міміно», Tequila House, Golden Gate, «Ліпський Особняк», Opium Dance Club, L-amour, «Маракеш», «Асахі», «Розгуляєво»), а також Carte Blanche компанії Concord Group («Конкорд», «Декаданс Хаус», «Марокана», «Курені»).

Фахівці виділяють два види мереж: уніфіковані (передбачають стандартизацію всіх складових концепції) і змішані (єдність маркетингової, рекламної кампаній, програми лояльності і т.д.). Саме останні представлені на українському та київському ринках.

Практично всі експерти відзначають, що приналежність ресторану до уніфікованої мережі більш вигідна. Мережевики практикують уніфікований підхід до персоналу, отримують знижки при покупці оптових партій продуктів, а реклама і маркетинг обходиться їм дешевше, ніж власникам індивідуальних закладів. До переваг мережевих ресторанів відноситься єдність стандартів якості продукції та обслуговування, можливість проведення єдиної маркетингової стратегії, роботу з великими мережевими партнерами, можливість швидкого зростання завдяки стандартному підходу до їжі, обслуговуванню і маркетингу.

У той же час, уніфікація може мати і інший бік, оскільки вирівнювання призводить до втрати індивідуальності ресторану, і відвідувач з певними вимогами до кухні і інтер'єру може відмовитися від мережі на користь індивідуального закладу. До того ж, може статися, що більш сильний ресторан мережі попросту витіснить з ринку більш слабкий. До недоліків мережі можна віднести складність управління системою, логістичні проблеми, інформаційний обмін всередині системи, а також складність обліку специфіки регіонів при формуванні цінової та асортиментної політик. Стандартизація вимагає спрощення. Але в такому випадку це вже не ресторан у прямому розумінні слова, а Quick & Casual – щось середнє між закладом фаст-фуд і рестораном. В принципі, ресторан можна тиражувати, але переважніше – демократичний ресторан. Приклад тому є – американська мережа TGI Friday-s, що налічує близько 700 ресторанів по всьому світу. В Україні ж яскравих і правильних мережевих (уніфікованих) ресторанів немає.

Розвиток ресторанного бізнесу в певному місті, на думку експертів, залежить від двох чинників: добробуту населення і традицій. Наприклад, у багатьох містах Західної України, незважаючи на відносно невисокий рівень доходів, існує традиція вранці випити чашку кави, ввечері зустрітися з друзями за келихом пива. Тому там актуальні невеликі і недорогі ресторани, кафе, кав'ярні і пивні. В таких великих промислових центрах, як Дніпропетровськ, Донецьк, Харків, Одеса та ін, такої традиції немає, але відсоток людей з високим рівнем доходів досить великий. Тому в цих містах актуальні елітні ресторани. Кардинальних відмінностей між столичними і регіональними ресторанами, не існує.

До основних проблем, що стримує розвиток ресторанного ринку в Україні відносять нижчу рентабельність ресторанного бізнесу в порівнянні з іншими видами бізнесу, наприклад, будівництвом і торгівлею. Крім того, вартість оренди або купівлі приміщень, придатних для ресторанного бізнесу, досить висока і постійно зростає. Загалом, ресторанний бізнес - один з найбільш ризикових, так як недостатньо зробити хороший заклад, потрібно постійно підтримувати його рівень, інакше клієнти просто підуть, також це ще дуже низький рівень доходів населення і відсутність традиції їжі поза домом.

В Україні і Росії ресторанний ринок розвивається схожими темпами з тією відмінністю, що показники капіталу в Росії вище (за даними експертів, прибуток великого ресторану в центрі Москви становить 50-70 тис. дол. США на місяць), відповідно, і темпи освоєння ринку прискорені в порівнянні з українськими. З іншого боку, якщо Москву і Санкт-Петербург можна назвати «ресторанними столицями», то інші міста ледь дотягують до визначення «глушині». В Україні «розселення» ресторанів по обласним центрам відбувається більш рівномірно. Заклади харчування користуються популярністю не тільки в Києві, а й у Львові, Одесі, Донецьку та інших великих містах.

У плані позиціонування і російські, і українські ресторани досить різноманітні. Представлені і ресторани національної кухні, і «ф'южн», і модні ресторани, і заклади для сімейного і заміського відпочинку. Останнім часом з'явилися навіть ресторани – книжкові крамниці. Загалом, фантазії рестораторів немає межі. Від європейського ринку український і російський відрізняються, перш за все, своєю увагою до інтер'єру. Загалом, це можна охарактеризувати так: європейський ресторан більше уваги приділяє кухні, ніж інтер'єру, а у нас навпаки. Тож часто у нас популярні заклади, в яких кухня залишає бажати кращого, а інтер'єр дуже привабливий. Що стосується Європи, то основні відмінності вітчизняного ресторанного ринку полягають у наступному. Перш за все, все ще недостатня кількість ресторанів на душу населення. Таке положення почасти викликано тим, що в Європі практично вкоренилася традиція харчування поза домом, та й засобами, необхідними для цього, має в своєму розпорядженні бо більша частина населення європейських країн.

Крім того, у нас ресторани в основному відкривають якісь люди з грошима, які раптом вирішують: а чому б нам не відкрити ресторан, салон краси і т.д. Відкривають і, як правило, надалі за бізнесом не стежать. У Європі ж більшість ресторанів – це зазвичай основний бізнес власника, де хазяїн проводить в своєму закладі день і ніч, піклуючись про кожен крок у його розвитку.

Отже, як видно з вище сказаного ресторани набувають все більшого значення в повсякденному житті людей. Вони стали не тільки предметом розкоші, але й звичайним закладом швидкого харчування. Іх роль та кількість неприпинно зростає в цілому світі та в Украні.