Порівняльна характеристика ринкових видів конкуренції

Модель ринку	Кількість фірм	Характер продукції	Умови вступу до галузі	Контроль за ціною	Доступ до інформації	Типові галузі
досконала конкуренція	велика кількість	однорідна	досить легкі	відсутній	рівний	сільське господарств, роздрібна торгівля
монополістична конкуренція	багато	різнорідна	відносно легкі	деякій, але обмежений	деякі обмеження	Роздрібна та оптова торгівля, виробництво одягу, взуття
олігополія	декілька	однорідна та різнорідна	можливі перешкоди	обмежений взаємозалежності		виробництво сталі, автомобілів, цигарок
монополія	одна		блоковано	значний		місцеві підприємства суспільного значення

 

Як правило, на споживчому ринку ПРГ працюють в умовах досконалої конкуренції, яку можна характеризувати за допомогою наступних ознак:

- однорідність сегментів ринку, які обслуговуються різними ресторанними господарствами;

- можливість достатньо вільної заміни асортименту продукції та послуг, що реалізуються;

- можливість виходу на ринок при незначних обсягах капіталу, що інвестуються, а також відповідно низький рівень витрат при виходу з ринку.

На окремих сегментах споживчому ринку підприємств ресторанного господарства працюють в умовах монополістичної конкуренції, розрізняльними ознаками якої є:

- різноманітний характер товарів (продукції), що реалізуються;

- обмеження у входження до галузі;

- обмеження у доступі до інформації;

- незначний контроль за цінами.

Окреме підприємство ресторанного господарства не є єдиним продавцем споживчих продукції та послуг. В ході своєї діяльності воно стає учасником конкурентної боротьби за споживача. Тому одним з найважливіших етапів роботи з розробки стратегії діяльності є визначення стану конкуренції на ринку (сегменті ринку) діяльності та визначення позиції підприємства на ринку.

Можливість виживання підприємства в умовах постійної конкурентної боротьби залежить від його конкурентоспроможності. Ця категорія має різні тлумачення в економічній літературі. Для її характеристики використовують поняття порівняльних витрат (Д. Рікардо), порівняльних переваг (Є. Хекшер, Б. Олін), порівняння конкурентних переваг, факторів управління та ефективності використання ресурсів (М. Портер), конкурентного стану фірми (І. Ансофф).

Незважаючи на різні підходи до визначення суті поняття, усі дослідники визначають такі риси цього показника.

1. Порівняльний характер.

Конкурентність не є явищем, притаманним конкретному об'єкту, вона не витікає з його внутрішньої природи, а виявляється тільки за умов порівняння цього об'єкту з іншим. Виходячи з цього можна стверджувати, що конкурентоспроможність підприємств ресторанного господарства можливо оцінити шляхом порівняння найбільш суттєвих показників їх діяльності. Результатом цього порівняння є визначення рівня конкурентоспроможності.

2. Часовий характер (динамічність).

Досягнутий в окремий проміжок часу рівень конкурентоспроможності підприємства ресторанного господарства не може розглядатись як довгострокова характеристика його ринкової позиції незалежності від ефективності його діяльності. Протидія інших суб'єктів господарювання, рішучість та активність їх конкурентних стратегій можуть привести до втрат досягнутої позиції та зниження рівня конкурентоспроможності.

В зв'язку з динамічністю переваги, окремі дослідники, наприклад, А. Градов, використовують поняття «життєвий цикл конкурентної переваги» -становлення, прискорене зростання, обмежене зростання, зрілість, спад –пов'язується з рівнем використання ресурсного потенціалу підприємства та ефективність його конкурентної стратегії.

Конкурентоспроможність окремого підприємства ресторанного господарства на певному сегменті регіонального ринку виступає як узагальнююча оцінка його конкурентних переваг в питаннях формування його ресурсного потенціалу, якості задоволення споживчого попиту та досягнутої завдяки цьому ефективності функціонування господарчої системи, які мають місце на момент чи протягом періоду оцінювання.

Що стосується факторів впливу на конкурентоспроможність продукції та послуг, то Р.А. Фатхудінов вважає, що основними факторами досягнення випуску конкурентоспроможної продукції (послуг) є:

- якість системи менеджменту, що визначається кількістю і глибиною застосованих наукових підходів, принципів і методів менеджменту, проектування і виробництва продукції (послуг);

- якість розробки об'єкта з точки зору прогресивності і оптимальності показників призначення, надійності, безпеки тощо в проектній документації;

- якість матеріалізації проекту, яка визначається прогресивністю технологій, організацій виробництва і менеджменту,

- витрати споживачів на купівлю продукції (ціна об'єкта).

Основні фактори, які визначають конкурентоспроможність підприємства ресторанного господарства на споживчому ринку, відображені на рис 1.3.

обсяг та структура валового доходу

темпи росту валового доходу

широта, глибина та оновленість асортименту продукції

Конкурентоспроможність реалізованої продукції

якість обслуговування

форми та методи обслуговування

завершеність покупки

Конкурентоспроможність підприємств ресторанного господарства

 

рівень комерційної мережі

Ефективність використання матеріальних ресурсів

Ефективність використання трудових ресурсів

Ефективність використання матеріально-техніної бази

Ефективність притягнення капіталу

організація товарозабезпеченості

Ефективність укладання угод на закупівлю обладнання

місце розташування підприємства

обсяг та склад матеріально-техніної бази

Обсяг, стан та склад трудових ресурсів

організація менеджменту на підприємстві

Обсяг та джерела надходження фінансових ресурсів

Якість задоволлен ня споживчого попиту

узагальнюючі показники ефективності

 

Рис. 1.3. Фактори, які визначають конкурентоспроможність підприємства ресторанного господарства на споживчому ринку

Схематично взаємозв'язок між найважливішими складовими, що визначають конкурентоспроможність продукції (послуг), зображені на рис.1.4.

 

 

Якість праці

Якість засобів праці

Якість предметів праці

		Якість продукції
		Кількість продукції			Економія ресурсів

 

 

 

Рис. 1.4. Взаємозв'язок між складовими, що визначають конкурентоспроможність продукції (послуг)

 

Якість продукції підприємств ресторанного господарства перш за все залежить від якості виробничого процесу, праці, засобів і предметів праці. Якість продукції і раціональність використання ресурсів проявляється на ринку при задоволенні потреб споживачів. Перевага, яку надають споживачі продукції даного підприємства порівняно з конкурентами, дає змогу підприємству задовольнити більшу частку ринку, що вимірюється кількістю реалізованої продукції.

Міжнародна конкурентоспроможність проявляється у досягненні фірмою конкурентних переваг у міжнародному суперництві. Конкурентні переваги показують, у яких областях підприємство досягло більш високих результатів, чим конкуренти. Конкурентні переваги дозволяють правильно виробити стратегію позиціонування товарів і послуг на ринку, вибравши цільові ринкові сегменти і сконцентрувати там фінансові ресурси підприємства.

Отже, на сьогодні існує декілька підходів до визначення сутності конкурентних переваг і найбільш поширеним є визначення конкурентних переваг як тих характеристик, споживчих властивостей товару або марки, які створюють для фірми певну перевагу над її безпосередніми конкурентами і її слід визначати шляхом порівняння найбільш суттєвих характеристик.

Конкурентні переваги підприємства за джерелами їх виникнення можна поділити на внутрішні і зовнішні. Внутрішні — це характеристики внутрішніх аспектів діяльності підприємства (рівень затрат, продуктивність праці, організація процесів, система менеджменту тощо), які перевищують аналогічні характеристики пріоритетних конкурентів.

Зовнішні конкурентні переваги - це ті, які базуються на спроможності підприємства створити більш значимі цінності для споживачів його продукції, що створює можливості більш повного задоволення їхніх потреб, зменшення витрат чи підвищення ефективності їх діяльності.

Саме зовнішні конкурентні переваги з одного боку, орієнтують підприємство на розвиток та використання тих чи інших внутрішніх переваг, а з другого – забезпечують йому стійкі конкурентні позиції, оскільки орієнтують на цілеспрямоване задоволення потреб конкретної групи споживачів. Можна виділити наступні різновиди внутрішніх та зовнішніх конкурентних переваг підприємства (рис. 1.5).

Внутрішня конкурентна перевага базується на перевазі фірми стосовно витрат виробництва, менеджменту фірми чи товару, що створює «цінність для виробника», яка дозволяє досягти собівартості меншої, ніж у конкурента.

Внутрішня конкурентна перевага є наслідком більш високої продуктивності, яка забезпечує фірмі більшу рентабельність та більшу стійкість в умовах зниження цін продажів, що нав'язуються ринком чи конкуренцією.

Зовнішня конкурентна перевага базується на визначних якостях товару, які створюють цінність для покупця за рахунок або скорочення витрат, або підвищення ефективності. Зовнішня конкурентна перевага збільшує «ринкову силу» фірми, оскільки вона (фірма) може примусити ринок приймати ціну продажів вищу, ніж у пріоритетного конкурента, який не забезпечує відповідної визначної якості.

 

Конкурентні переваги підприємства

 

Рис. 1.5. Зовнішні та внутрішні конкурентні переваги

 

Таким чином, на сьогодні у літературі не існує єдиного підходу до класифікації конкурентних переваг. Значна частина дослідників, наслідуючи Майкла Портера, в якості базових виділяють дві конкурентні переваги: більш низькі витрати та спеціалізація, проте автори доповнюють ще декілька критеріїв до вже сформованих, за якими можна класифікувати конкурентні переваги.

На ринку ресторанних послуг конкурентоспроможність товару (послуги) відображає його здатність більш повно відповідати запитам покупців порівняно з аналогічними товарами, що представлені на ринку. Вона визначається конкурентними перевагами: з одного боку, якістю товару (послуги), його технічним рівнем, споживацькими властивостями, з іншого – цінами, що встановлюють продавці товарів (послуг). Отже, конкурентоспроможність товару (послуги) досягається завдяки найкращій відповідності його якісних та вартісних характеристик вимогам ринку та споживацьким оцінкам.

Таким чином, конкурентоспроможність визначає споживач, який порівнює товари (послуги) на ринку. В ресторанному господарстві на вибір споживача найбільше впливають такі фактори як знання продукції та культура. Культура передається від покоління до покоління, перш за все такими суспільними інститутами, як родина, школа та релігія. Попередній досвід та спілкування з однолітками також є джерелом культурних цінностей. Перелік характеристик товару може змінюватися залежно від типу закладу ресторанного господарства (ресторан, бар, кафе, їдальня тощо).

Рівень конкурентоспроможності підприємства ресторанного господарства може бути визначений тільки при порівнянні його з іншими підприємствами і характеризує позицію його на ринку у певний проміжок часу, успішність його пристосування до умов ринкової конкуренції і можливість задовольнити потреби споживачів своєю продукцією і послугами краще, ніж інші підприємства-конкуренти. Характерною особливістю конкурентоспроможності підприємства ресторанного господарства є більш довгостроковий її період, ніж окремих видів його продукції і послуг: конкурентоспроможність продукції і послуг відображає стандартну і функціональну їх якість і ціну, а конкурентоспроможність підприємства оцінюється порівнянням комплексу найважливіших показників діяльності по всіх напрямках роботи з показниками конкурентів. Забезпеченню конкурентоспроможності підприємства сприяють рішення про освоєння нових видів продукції, заміна основних виробничих фондів, корегування маркетингової діяльності та ін. Отже, підприємства ресторанного господарства повинні враховувати стан та тенденції розвитку оточуючого середовища (конкурентів, споживачів).

Таким чином, конкурентоспроможність підприємств ресторанного говподарста – це важка та складна боротьба на ринку послуг. Щорічно відкриваються сотні нових закладів харчування, та в той же час стільки ж і вимушені закриватися. Ресторатори вимушені постійно вигадувати щось нове та якимось чином приваблювати клієнтів аби не зазнати збитку.