Тіньова економіка як одна із найбільших загроз підприємницькій безпеці

ВСТУП

 

Підприємництво в Україні знаходиться під впливом чисельних загроз його безпеці. Головними з них є подальше поширення тіньової економіки, системний негативний вплив на економічну безпеку. Слід підкреслити, що, за оцінками експертів, понад 50% підприємств сектору МСП в Україні функціонують у тіньовому чи необліковуваному сегментах ринку. Ця проблема особливо загрозлива як для суспільного загалом, так і економічного розвитку України, оскільки вказані тенденції ведуть до різкого зниження рівня підприємницької активності (особливо ініціативної його частини) та інвестиційної привабливості України, подальшої деградації та деформації соціально-економічних процесів, скорочення кількості легальних робочих місць.

Мета і завдання дослідження. Мета дипломної роботи полягає в розробці та обґрунтуванні методичного забезпечення щодо формування підприємницької безпеки в умовах тінізації економіки України.

Для досягнення цієї мети були поставлені та вирішувалися такі основні завдання:

- уточнити зміст поняття «тіньова економіка» як однієї з найбільших загроз підприємницькій безпеці, провести аналіз тінізаційних характеристик її інституційної структури;

- визначити особливості тінізаційних процесів у неформальній та адміністративно-олігархічній сферах вітчизняного підприємництва та визначити необхідність розробки стратегії економічної безпеки підприємницької діяльності в умовах тінізаційних процесів;

- проаналізувати зарубіжний досвід боротьби з тіньовою економікою;

– виявити вплив схем ухилення від податку на прибуток підприємств і незаконного відшкодування податку на додану вартість на масштаби тіньової економіки;

– обґрунтувати вдосконалення ПДВ як інструменту легалізації тіньової економіки;

- обґрунтувати необхідність формування соціального партнерства між підприємницьким сектором і державою як моделі стратегії забезпечення безпеки підприємництва в Україні від загроз тінізаційної деформації та обґрунтувати засоби подолання системної корупції як складових стратегії підприємницької безпеки в умовах тінізації.

Об’єктом дослідження є дисфункційні процеси в підприємницькій діяльності в умовах тінізації економіки України.

Предметом дослідження є теоретичні та методичні соціально-економічні аспекти формування підприємницької безпеки в умовах тінізації економіки України.

Методи дослідження. Теоретичну основу дослідження склали фундаментальні положення класиків і сучасних дослідників проблем тіньової економіки, нормативно-правові документи органів державної влади. Методологічною базою дослідження є: аналіз і синтез, індукція та дедукція, історичний, абстрактно-логічний, монографічний, порівняльний методи.

Інформаційну базу дослідження склали: законодавчі й нормативні акти України; Стратегія національної безпеки України; Укази Президента України; документи органів державної влади України, які регламентують проблеми забезпечення безпеки; офіційні статистичні дані; міжнародні правові акти, в т.ч. Конвенції та Рекомендації МОП.

Наукова новизна дипломної роботи полягає в пропозиції комплексу теоретико-методичних положень щодо забезпечення економічної безпеки підприємництва в умовах тінізації економіки України.

Практичне значення результатів дослідження полягає в можливості використання теоретичних висновків і практичних результатів дослідження в діяльності органів державної влади при формуванні та реалізації нової антикорупційної політики, яка дозволить суттєво зменшити рівень тінізації економіки.

РОЗДІЛ 1.

ОСНОВНІ ВИДИ ЗАГРОЗ ТІНЬОВОЇ ЕКОНОМІКИ ТА ЇХ МЕХАНІЗМИ ДЛЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМНИЦВТВА В УКРАЇНІ

РОЗДІЛ 2.

ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ТІНЬОВИХ ПРОЦЕСІВ

 

РОЗДІЛ 3.

ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ТІНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

 

ВСТУП

 

Підприємництво в Україні знаходиться під впливом чисельних загроз його безпеці. Головними з них є подальше поширення тіньової економіки, системний негативний вплив на економічну безпеку. Слід підкреслити, що, за оцінками експертів, понад 50% підприємств сектору МСП в Україні функціонують у тіньовому чи необліковуваному сегментах ринку. Ця проблема особливо загрозлива як для суспільного загалом, так і економічного розвитку України, оскільки вказані тенденції ведуть до різкого зниження рівня підприємницької активності (особливо ініціативної його частини) та інвестиційної привабливості України, подальшої деградації та деформації соціально-економічних процесів, скорочення кількості легальних робочих місць.

Мета і завдання дослідження. Мета дипломної роботи полягає в розробці та обґрунтуванні методичного забезпечення щодо формування підприємницької безпеки в умовах тінізації економіки України.

Для досягнення цієї мети були поставлені та вирішувалися такі основні завдання:

- уточнити зміст поняття «тіньова економіка» як однієї з найбільших загроз підприємницькій безпеці, провести аналіз тінізаційних характеристик її інституційної структури;

- визначити особливості тінізаційних процесів у неформальній та адміністративно-олігархічній сферах вітчизняного підприємництва та визначити необхідність розробки стратегії економічної безпеки підприємницької діяльності в умовах тінізаційних процесів;

- проаналізувати зарубіжний досвід боротьби з тіньовою економікою;

– виявити вплив схем ухилення від податку на прибуток підприємств і незаконного відшкодування податку на додану вартість на масштаби тіньової економіки;

– обґрунтувати вдосконалення ПДВ як інструменту легалізації тіньової економіки;

- обґрунтувати необхідність формування соціального партнерства між підприємницьким сектором і державою як моделі стратегії забезпечення безпеки підприємництва в Україні від загроз тінізаційної деформації та обґрунтувати засоби подолання системної корупції як складових стратегії підприємницької безпеки в умовах тінізації.

Об’єктом дослідження є дисфункційні процеси в підприємницькій діяльності в умовах тінізації економіки України.

Предметом дослідження є теоретичні та методичні соціально-економічні аспекти формування підприємницької безпеки в умовах тінізації економіки України.

Методи дослідження. Теоретичну основу дослідження склали фундаментальні положення класиків і сучасних дослідників проблем тіньової економіки, нормативно-правові документи органів державної влади. Методологічною базою дослідження є: аналіз і синтез, індукція та дедукція, історичний, абстрактно-логічний, монографічний, порівняльний методи.

Інформаційну базу дослідження склали: законодавчі й нормативні акти України; Стратегія національної безпеки України; Укази Президента України; документи органів державної влади України, які регламентують проблеми забезпечення безпеки; офіційні статистичні дані; міжнародні правові акти, в т.ч. Конвенції та Рекомендації МОП.

Наукова новизна дипломної роботи полягає в пропозиції комплексу теоретико-методичних положень щодо забезпечення економічної безпеки підприємництва в умовах тінізації економіки України.

Практичне значення результатів дослідження полягає в можливості використання теоретичних висновків і практичних результатів дослідження в діяльності органів державної влади при формуванні та реалізації нової антикорупційної політики, яка дозволить суттєво зменшити рівень тінізації економіки.

РОЗДІЛ 1.

ОСНОВНІ ВИДИ ЗАГРОЗ ТІНЬОВОЇ ЕКОНОМІКИ ТА ЇХ МЕХАНІЗМИ ДЛЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМНИЦВТВА В УКРАЇНІ

Тіньова економіка як одна із найбільших загроз підприємницькій безпеці

В умовах глобальної фінансово-економічної кризи проблеми тіньової економіки стали одними з найбільш важливих як для України, так і для більшості країн світу. Окремі різновиди тіньової діяльності (корупція, наркобізнес, фінансування тероризму) справедливо відносяться до числа глобальних проблем сучасності.

Тіньова економіка існує в усіх країнах світу. Основними відмінностями її в тій чи іншій країні є обсяги, фактори, форми, стан соціально-правового контролю за нею і рівень його реалізації. Для України актуальність проблеми тіньової економіки значно вища, ніж в інших країнах. Тінізація економіки України в умовах фінансово-економічної кризи набула тотального характеру і оцінюється окремими експертами і дослідниками в обсязі до 60% ВВП, який являє на сучасному етапі реальну загрозу національній безпеці держави.

«Можна констатувати фактичне завершення процесу реструктуризації тіньової економічної діяльності в масштабах держави. Ця діяльність стала такою, що становить помітну частку її економіки. Вона обслуговує економічні і політичні інтереси певних впливових структур і ділових кіл.

Більшість експертів вважають, що 25-50% господарського обороту приватних підприємств не відбиті в документах бухгалтерського обліку (тіньовий оборот). Рівень відходу в тінь залежить від того, що це за підприємство, «хто за ним стоїть» і так далі. У більшості малих підприємств «тінь» може досягати 80-90%. Відповідно. методам оцінки тіньової економічної діяльності, що використовуються у практичних розрахунках, приділяється значна увага [154].

На думку незалежних експертів, найпоширенішими видами тіньової діяльності є: оптимізація податків, проституція, торгівля наркотиками, праця нелегальних мігрантів, азартні ігри. До існуючих видів тіньової діяльності відносяться також незаконне повернення податку на додану вартість. зарплата «в конвертах».

На рис. 1.1 зображена динаміка інтегрального коефіцієнта тіньової економіки України за період з 2004 по 2013 р. і прогноз на 2015, 2016 рр.

2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016

 

Рис. 1.1. Динаміка інтегрального коефіцієнта тіньової економіки України

(за даними Міністерства економічного розвитку і торгівлі України) [50]

Відсутність загальноприйнятого підходу до розуміння сутності тіньової економіки зумовлює авторські підходи до трактування цього поняття. Уперше визначення її було запропоноване американським соціологом Е. Фейгом. Він визначав тіньову економіку як всю економічну діяльність, що з будь-яких причин не враховується і не потрапляє до валового внутрішнього продукту (ВВП). Це визначення тлумачить тіньову економіку лише з позиції статистичного підходу, проте воно використовується й дотепер з певними уточненнями.

Згідно з даними табл. Д.1 Додатку Д [18, с. 8-12] можна зробити висновок щодо визначень поняття «тіньова економіка»: більшість зарубіжних дослідників схиляються до того, що тіньова економіка – це нерегульована, неконтрольована економіка, яка не включена до статистичної звітності, а отже – до ВВП. Це можна підтвердити і словами американського економіста П. Гутманна щодо неможливого нехтування неврахованої діяльності в розвинутих країнах. Тобто реальна економічна діяльність більша за офіційно зареєстровану.

Серед сучасних наукових підходів до розкриття механізмів тіньової економічної діяльності слід виділити роботи О.В.Турчинова [19, с. 138; 149, с. 198; 150, с. 300].

Сформульоване О. Турчиновим поняття тіньової економіки – «тіньова економіка – це економічна діяльність, яка не враховується і не контролюється офіційними державними органами, а також діяльність, спрямована на отримання доходу шляхом порушення чинного законодавства» – близьке до досить загальноприйнятого визначення Е. Фейга. О. Турчинов пропонує структурувати тіньову економіку такими чотирма складовими блоками:

1) не приховувана від державних органів економічна діяльність, але в ряду об’єктивних і суб’єктивних причин не враховувана, не контрольована і не оподатковувана державою;

2) легальна економічна діяльність, в процесі якої відбувається повне або часткове ухилення від сплати податків, зборів, штрафів та інших обов’язкових платежів, а також порушення її державної регламентації (тобто суб’єкт тіньової економічної діяльності отримує додатковий доход шляхом порушення чинного податкового, економічного та іншого регламентуючого його господарську діяльність законодавства);

3) незаконна, навмисне приховувана від державних органів економічна діяльність;

4) діяльність, спрямована на отримання доходу шляхом скоєння чи сприяння скоєнню злочинів, що тягнуть за собою кримінальну відповідальність [150, с. 32].

Звертає на себе увагу відсутність внутрішньої єдності в системі тіньової економіки, запропонованої О. Турчиновим. І у самому визначенні, і у поданих нижче структурних блоках є елемент, який виходить за системоутворюючу єдність елементів і який вимушено виконує функцію «загортання» до системи тих елементів, які не ввійшли до неї на основі запропонованого системоутворюючого критерію – регулююча і контролююча діяльність держави. Зрозуміло, що це вимушений крок, який відбиває певні хиби концепції, чітка ознака того, що є необхідність її подальшого розвитку, системоутворення. Цей блок – «діяльність, спрямована на отримання доходу шляхом скоєння чи сприяння скоєнню злочинів, що тягнуть за собою кримінальну відповідальність» [108, с. 82-83].

За визначенням А. Базилюк, тіньова економіка виникає тоді, коли дії владних та регулюючих структур держави, окремих людей або їх груп вступають у суперечності з об’єктивними економічними законами. Дійсно, об’єктивні економічні закони за таких умов починають діяти «в тіні», тобто без регулюючої ролі держави. Т. Ламанова вважає, що тіньова економіка – це сукупність відносин між окремими індивідами, групами індивідів, індивідами та інституційними одиницями, окремими інституційними одиницями щодо виробництва, розподілу, перерозподілу, обміну та споживання матеріальних благ і послуг, результати яких з тих чи інших причин не враховує офіційна статистика й обсяг яких не враховується у макроекономічних показниках. Це визначення розпливчасте і подібне до визначення Е. Фейга.

В. Засанський визначає тіньову економіку як сферу діяльності, що пов’язана з відносинами між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання на основі соціального протистояння головних макроуправлінських механізмів і їх функціонуванням поза управлінським контролем та обліком, з ухиленням від оподаткування доходів. Це визначення ближче до економічного, але воно є одностороннім, оскільки трактується лише з управлінських позицій.

А. Копистира трактує тіньову економіку як економічну діяльність, яка не враховується офіційною статистикою, звітністю і не оподатковується (неформальна складова тіньової економіки), шкодить довгостроковим макроекономічним параметрам розвитку суспільства заради задоволення короткострокових потреб тих. хто її здійснює. Але вважаємо, що й прихована складова тіньової економіки має враховуватися офіційною статистикою та оподатковуватися [49, с. 428-429].

Інтерес щодо розробки проблем тіньової економіки становлять праці вченого-юриста В.М. Поповича [105, 106]. Зокрема, він вважає, що «якщо феномен «тіньова економіка» глобалізувався на тлі зростання криміногенних процесів та обсягів обороту протизаконних доходів, то назва «тіньова економіка» виникла саме в процесі розробки організаційно-правових заходів щодо боротьби з легалізацією і відмиванням капіталів злочинного походження як деструктивного й руйнівного фактора суспільно-економічних відносин»

На думку В. Поповича, тіньова економіка – це такий стан розвитку кризових, криміногенних процесів в економіці, коли доходи злочинного походження стали засобом скоєння нових, нерідко більш небезпечних злочинів, а отримані за рахунок їх скоєння доходи перестали носити споживчий характер, а трансформувались у базу відтворення незаконних капіталів і криміногенного потенціалу в усіх сферах цивільно-правових, організаційно-регулятивних і суспільно-економічних відносин.

Наведені точки зору на сутність тіньової економіки окреслюють основне коло сучасних концепцій їхньої соціально-економічної природи. Незважаючи на досить активний розвиток цих досліджень, вони, на наш погляд, ще не в повній мірі відповідають теперішньому рівню розвитку тіньових процесів та етапу їх опанування.

Методологічний підхід до принципової оцінки визначень тіньової економіки, що наведені вище, може бути сформований на підставі двох аспектів: 1) існуючий аналіз тіньової економіки, розкриття сутності цього поняття зв’язані з поступовим опануванням першого із наступних «наскрізних» рівнем дослідження проблеми: феноменологічного, логічного і соціально-практичного; 2) існуюча сукупність визначень відноситься до його сутності як явище. Існуючі визначення тіньової економіки, по суті справи, є проявами сутності, яка прихована під поверхнею явищ, що виявляються безпосередньо. До цих проявів, як раз і відносяться дефініції, зв’язані з «економічною діяльністю, що не регулюється державою», «прихована діяльність», «не фіксується органами державної влади, статистики» тощо.

Принциповий підхід до розкриття сутності тіньової економіки потребує звернення до поняття дисфункції соціального інституту. Дисфункція соціального інституту (зокрема підприємницької безпеки) в економічній сфері обумовлює посилення режиму неефективної взаємодії і впливу на суспільство. що означає втрату якості регулювання й контролю, наступними основними шляхами: 1) дисфункція соціальної інституції викликає соціально-економічну напругу та конфліктність з-за того, що інституція не здатна виконувати покладені на неї функції; виникає дисфункційна структура діяльності соціальних інституцій; 2) втрата інституцією суспільної функції призводить до виникнення двох негативних ефектів – до переносу негативного ефекту від деформаційного стану інституції на дію об’єктів їх впливу та на виникнення компенсаційної заміни функції інституції, що втратила свої функції, на інші – тіньові, а звідси також негативні; 3) дисфункція соціальної інституції, що продовжується довгий термін часу, негативно впливає на систему цінностей, морально-етичний стан суспільства, його мотиваційну структуру, викликає деформацію всієї соціально-економічної інфраструктури; 4) дисфункція соціальних інституцій викликає зсув всієї соціально-економічної структури в бік її архаїзації, широкої появи перетворених, маргінальних економічних форм; 5) збитки від дисфункції соціальних інституцій особливо негативно впливають на діяльність системи правоохоронних органів, обумовлюють їх вторинну дисфункцію, переродження [109, с. 7-10].

Тіньова економіка як загроза підприємницькій безпеці – це системне явище господарювання асоціальної природи з різного роду інтенсивності соціальної небезпеки, яка є формою кризи державного управління економіки і виявляється у розвитку його дисфункціональності та діяльності системи асоціальних інституцій суспільства (зокрема тіньового підприємницького сектору). Окремі ланки тіньової економіки є не просто окремими зонами кризового дисфункційного управління, а утворюють саме асоціальну систему тіньової економіки з органічно пов’язаними внутрішніми механізмами [108, с. 103].

Тіньова економіка об’єктивно зв’язана з розвитком процесів державного управління економікою, їх циклічністю, накопиченням в них кризових явищ та їх проявів. У зв’язку з цим великого методологічного значення набуває дослідження закономірного розвитку цих процесів, їхніх механізмів, зокрема прояву загроз з боку тіньової економіки, вихідних відносин (категорій) підприємницької безпеки в умовах тінізації економіки.

Для цього слід звернутися до головної інституційної структури підприємницької безпеки в умовах тінізації економіки України. Головними суб’єктами цієї структури є опозиція двох сторін – суб’єкт підприємництва-суб’єкт державного регулювання.

Метод сходження від абстрактного до конкретного дає змогу виділити вихідну генетичної і структурної «клітинки» предмета дослідження, а також вибір початкового пункту аналізу й викладення сутності самої цієї «клітинки». На наш погляд, вихідна категорія теорії підприємницької безпеки в умовах тінізації економіки має бути «клітинкою» предмету, яка відбиває відношення (взаємозв’язок) загального (загальної субстанції) і окремого. Вона за своєю структурою являє собою, таким чином, відносну єдність протилежностей, «елементарну конкретність». Завдяки цьому з вихідної категорії теорії стає можливим виведення більш складних, синтетичних понять і законів.

З урахуванням генетичної належності першого з них до неформальних структур організації, вихідною категорією суб’єктивної пари теорії формування підприємницької безпеки в умовах тінізації економіки України є, на нашу думку, девіантно-деліктне відношення суб’єкта підприємництва до діяльності та інтересів держави, тобто всіляке його прагнення до ухилення від виконання державно-владних вимог. З урахуванням генетичного тяжіння суб’єктів державного регулювання до гібридизації влади елітного [107, с. 10-20] бізнесу, вихідним їх відношенням (категорією) є девіантно-корупційне відношення до інтересів суспільства, діяльності ординарних суб’єктів підприємництва, несприйняття незалежного положення та власних інтересів діяльності суб’єктів неформальної організації.

Аналіз трендової динаміки вихідної категоріальної пари вказує на їх подальший розвиток, загострення. Протиріччя сучасної фінансової кризи через дію її зовнішніх і внутрішніх факторів, погіршення умов розвитку суб’єктів неформальної організації, загострення розриву в інтересах, асиметричний розлам в умовах та статках суб’єктів адміністративно-олігархічного рівня і малого підприємницького сектора призводять до посилення прояву протиріч вихідної категоріальної пари в теорії підприємницької безпеки.

Одна із найбільш серйозних загроз, яка виникає для підприємницької безпеки при розширеному відтворенні джерел розвитку тіньової економіки і дедалі більшому залученні ресурсів країни у тіньову кризову діяльність, виявляється у формуванні загрози потрапляння економіки у тіньову інституційну пастку. Це такий стан стійкої рівноваги інституційної підприємницької кризи, який визначається розповсюдженням впливу тіньових процесів на переважну активну частину економічного організму, його визначальні інституції при неможливості мобілізувати ресурси, у тому числі інституційні для переходу в інший, більш ефективний, рівноважний стан. Вихід із цієї пастки потребує мобілізації витрат, що порівнянні з доходною частиною державного бюджету [29, с. 6].

Найбільший деформуючий ефект експансія тіньової економіки справляє саме на інституційну підприємницьку структуру суспільства і на його культурний прошарок. У функціональному аспекті тіньова структура, умовно кажучи, адитивна стосовно до офіційної економіки і в багатьох аспектах (ВВП, доходи, зайнятість, послуги, товари тощо) доповнює її до масштабів і функцій, необхідних для забезпечення системи потреб. Однак в інституційному аспекті дана адитивність повністю відсутня: базові інститути тіньової економіки за своєю суттю мають протилежну спрямованість стосовно до діяльності офіційної складової економіки.

Важливо враховувати і те, що досягнення тіньовою економікою порогових значень якісним чином змінює становище даної країни у системі світогосподарських зв’язків, значно знижує її конкурентоздатність на світових ринках капіталів через високу вірогідність потрапляння іноземних інвестицій у тіньовий сегмент економічного простору: країна стає привабливою головним чином для інвесторів, які є представниками тіньового транснаціонального капіталу. Таким чином, процеси глобалізації, як відзначається у Посланні Президента України до Верховної Ради України, виводять проблеми боротьби з тінізацією української економіки за суто національні рамки. За даними Світового банку, у сфері світової тіньової економіки щорічно виробляється товарів та надається послуг на 8-10 трлн дол. США. Тіньова складова суттєво впливає на інвестиційний клімат в країні-реципієнті, на посилення впливу тіньового міжнародного капіталу на різні сфери суспільного життя, його зрощування з державним апаратом, зростання корупції. У цих умовах «посилення боротьби з відмиванням коштів, отриманих злочинним шляхом, та перекриття каналів фінансування тероризму є однією з обов’язкових умов, які випливають із міжнародних правових актів та угод, зокрема Конвенції Ради Європи «Про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом», Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму, рекомендацією Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) та інших документів. Це покладає на нашу країну зобов’язання міжнародного рівня щодо запобігання тінізації та криміналізації економічних процесів» [185].

Економічна девіація, тіньова економіка та економічна злочинність як її концентроване втілення, прояв, завдають обсяжного негативного впливу на процеси підприємницької діяльності:

- тіньовий економічний сектор активно руйнує систему управління держави, підприємницького сектора, призводить до її переродження, посилення антисоціального спрямування. Це головна загроза з боку тіньової діяльності суспільству;

- тіньову економіку інтенсивно руйнує конкурентно-ринкове середовище, сприяє формуванню нееластичного зв’язку між ефективністю діяльності та розміром отриманих доходів суб’єктами господарювання;

- розвиток тіньової економіки активно впливає на посилення корупції серед державно-господарського, владно-силового та правоохоронного апарату, якщо стає все більш «прив’язаним» до розквіту злочинного бізнесу;

- активізацію тіньової підприємницької діяльності об’єктивно формує економічні, організаційні, політичні передумови для виникнення та розвитку організованої злочинності, системи «п’ятої влади»;

- існування тіньових економічних процесів обмежує обсяги накопичення підприємницького капіталу, внаслідок існування надлишкового його використання для паразитичного споживання криміналітету, обмеження його інвестування в країні із-за кримінального експорту в інші країни та негативного впливу на залучення іноземного капіталу у зв’язку з формуванням кримінального середовища всередині країни;

- здійснення руйнування «здорової» частини підприємництва за рахунок розподілу на її «плечі» загального податкового тягаря, застосування проти неї кримінальних методів впливу, в тому числі і з використанням офіційної адміністративної системи, недобросовісної конкуренції;

- існування тіньової економіки, формування її доходів сплачується за рахунок суспільства, тобто є для нього паразитичним утворенням та призводить до зменшення доходів консолідованого бюджету країни;

- розвиток тіньової економіки спричиняє соціальну та моральну деградацію суспільства, сприяє масовому розтлінню молоді, широких кіл населення країни, поширенню кримінальної субкультури, подальшому зниженню рівня життя населення, знищує соціально-корисні цінності суспільства, потяг людей до суспільно-корисної праці взагалі та підприємницької діяльності зокрема.

Узагальнені негативні наслідки впливу зростання тіньової економіки на певні сегменти національної безпеки представлені на рис. В.8 Додатку В.

Однак слід зазначити, що різні сегменти тіньової економіки як системи є асиметричними щодо рівня загроз економічній безпеці, вони мають різний потенціал щодо чинника генерації масштабних тіньових процесів. Так, значна частина тіньових сегментів, які відносяться до неформальної економіки, у розпал кризових явищ державного управління виконали певну позитивну функцію щодо демпфірування кризових ударів, наслідків високого рівня фіскального тиску на ординарні підприємницькі структури з-за перекладання на них фінансової відповідальності інтегрованих у владу підприємницьких структур [17, с. 14]. Створення методологічних передумов підприємницької безпеки, зокрема виділення її вихідних відносин, дає змогу дослідити механізми формування загроз та засобів їх протидії.