Неформальна економіка як базовий релікт девіаційних особливостей підприємництва в Україні

Для селянських цивілізацій, до яких належить й Україна, є притаманним величезна сфера неформальної економіки. Її існування, в значній мірі, визначає як окремі переваги цієї тіньової сфери для забезпечення підприємницької безпеки, особливо за реалій економіки виживання – економічного розвитку за кризових умов, так і суттєві недоліки як тіньового фундаменту, генератора деліквентної поведінки на всіх поверхах підприємницької і державно-владної піраміди управління. У зв’язку з цим є підстави висунути по відношенню до стратегічної вихідної гіпотези центральну гіпотезу – наслідок про існування позаправових (і, в значній мірі, позаекономічних) тіньових методів перерозподілу власності і влади як одного із головних кризових засобів, способу реалізації адміністративно-олігархічного підприємництва. Доведення її отримання відповідного наукового положення Концепції потребує звернення до аналізу об’єктивних причин поширення тіньових форм розвитку неформальної економіки та олігархічно-елітного сектору підприємництва в Україні.

Тіньова неформальна економіка (підприємництво) суспільств традиційного типу в умовах ринкових перехідних процесів набуває величезних масштабів. Якщо в умовах розвитку суспільної системи неформальні утворення значною мірою перебувають у згорнутому вигляді, то при одночасному застосуванні моделі відкритої економіки і тиражування всередині країни прозахідних засад розвитку неформальна економіка вибухоподібно розширює обсяг та спектр своїх перетворених форм [108, с. 217-234]. Таким чином, цей сегмент економічної структури, перебуваючи на її периферії, продемонстрував стійкий імунітет як до намагань її знищення та підпорядкування залишків загальному одержавленню економіки, так і надання йому розвинутих ринкових форм. У сфері неформального підприємництва і відбулося формування першої складової вихідного відношення (категорії) суб’єкта підприємництва у вітчизняних умовах – девіантно-деліктне відношення до діяльності держави, формування капіталу недовіри до її заходів регулювання та контролю.

Визначення категорії «неформальна економіка» в теорії тіньової економіки як діяльності, що перебуває за межами інституїзованих норм, передбачає поділ її на два якісно різнорідних блоки [10].

Перший блок представлений тіньовою економікою як девіантною діяльністю, що здійснюється за межами вимог тих чи інших формалізованих інститутів господарської практики (реєстрації і ліцензування, оподаткування, подання звітності, виконання вимог щодо регламентації господарської діяльності, інституційних вимог до бюджетного процесу тощо). При цьому неформальна (тіньова) економіка перебуває не поза інституційним середовищем, а всередині його, як секторне утворення. Останні створюють власні субсистеми позалегальних правил, які виступають як функціональні двійники заперечуваних легальних норм. Ігнорування формалізованих інститутів тягне за собою встановлення квазінормативних (квазіконтрактних, на думку С.Ю. Барсукової) нелегальних відносин з легальними або нелегальними партнерами. Класичним прикладом цих двох варіантів неформальної економіки є зв’язки підприємців з корумпованими чиновниками та криміналітетом. Самі намагання встановлення регулярних відносин із силовими партнерами легального і нелегального спрямування, що становлять неформальну систему управління, здійснюються в першому випадку за допомогою корупції, у другому – за допомогою кримінальної «унії» – нелегального контрактного права. Створення неформальної системи нормативного забезпечення підприємництва можна розглядати як формування альтернативного інституційного його середовища з метою використання можливостей подальшого залучення альтернативних організаційних, податкових, фінансових тощо ресурсів, а також трансакційних витрат порівняно з тими, які використовуються у межах офіційної економіки. Цей блок становить неформальну економіку у широкому розумінні цього слова, яке практично зливається з поняттям «тіньова діяльність». Інший великий блок неформальної економіки у вузькому розумінні, який, власне, і є неформальною економікою з іманентно притаманними їй механізмами – це домашня економіка, функціонування якої на власній основі передбачає з самого початку використання неформальних зв’язків. Мала економіка не порушує господарського законодавства, оскільки нормативно-правовий вплив держави є обмеженим, неефективним, недосконалим, у зв’язку з чим його слід обмежувати. Офіційна позанормативність малої економічної діяльності є однією з основ сучасного суспільства, закритості цієї важливої і осяжної економічної форми для країн селянської цивілізації [108, с. 184-234]. Статистична пряма непідзвітність домашньої економіки є логічним продовженням іманентно властивої їй нетранспарентності.

До цього блоку неформальної економіки слід віднести, зокрема, малі економічні форми, в тому числі малий бізнес, який знаходиться на спрощеній системі оподаткування (платники єдиного податку) у сфері торгівлі, громадського харчування, будівництва, сфері послуг домашньої економіки та сільського господарства. Цей «сірий» сегмент тіньової економіки дуже чутливий до надлишкового адміністративного тиску і втручання держави та швидко набуває форми «чорного» сегменту своєї метаморфози при цьому.

Даний блок неформальної економіки також презентований малими формами «чорного» підприємництва – наркоторгівлі, контрабанди, торгівлі людьми та нелегального їхнього трафіку через кордон, виготовлення та торгівлі зброєю, виготовлення фальшивих документів і грошових знаків, виготовлення і реалізації порнографічної продукції, рекету, проституції, сутенерства тощо.

«Сіро-чорний» симбіоз неформальної економіки легко пристосовується до змінних умов середовища її існування, перекидаючи свої ресурси в одну з можливих ефективних форм метаморфози, домінуючої за конкретно історичних умов. Новітні часи квазіринкових трансформацій до суперечностей вказаної моделі неформальної економіки додали суперечності її сітьової організації, яка є своєрідним проявом суперечностей між індустріальними вузловими (елітними) зонами і позавузловими здебільшого неформальними утвореннями.

Обсяги тіньової складової підприємництва першого блоку як спосіб отримання наддоходів більше представлені у діяльності бізнес-елітних структур великих індустріальних центрів країни, які замикають на собі накопичення величезних обсягів виробничого капіталу, його трансформації у спекулятивний капітал за допомогою приватизаційних процесів, сировинного та інтелектуального потенціалу регіонів.

Економіка малих економічних форм, як другий блок неформальної складової, побудована на двох їх основних атрибутах: обмеженість доходів та індивідуалізація потреб. Перший обумовлений потягом до економії грошових коштів; відповідно мала економіка ґрунтується на компенсаційній ролі другої зайнятості по відношенню до обмеженості сімейного бюджету. Друга ознака обумовлена відносною незалежністю первісної ланки – сім’ї чи общини, в цьому сенсі мала економіка знімає суперечності між індивідуальними потребами господарської одиниці – сім’ї, общини та масовим виробництвом. При такому підході до функції малої економіки нема підстав стверджувати про наявність прямого зв’язку розвитку її розширеного відтворення з загальними закономірностями циклу тінізації: мала неформальна економіка не являє собою органічного цілого і теж диференційована щодо опозиції – вузловий центр-позавузловий простір.

Якщо друга неформальна зайнятість у позавузловому просторі є прямим проявом традиційного типу вітчизняного підприємництва, закономірно високої питомої ваги у цьому типі домашньої праці та господарювання і, як наслідок цього, постійний дефіцит грошових коштів внаслідок натурального типу господарювання, то домашня економіка у вузлових центрах, виступаючи передовсім як перетворена форма селянського домашнього підприємництва у нових умовах, реалізує потребу «втечі» від тиску урбанізації, потягу до комфортного та адаптованого до високого рівня споживання потреб життя. Порівняння домашніх економік двох типів подані в таблицях 1.2 і 1.3 [10].

Аналіз складових двох блоків неформальної економіки показує, що власне неформальною є економіка позавузлових центрів, архаїзація якої посилює її поширення, сприяє зміщенню її у бік кримінального сектора тіньових процесів, масової тіньової мотивації діяльності.

Таблиця 1.2

Особливості неформального (тіньового) підприємництва

у просторовому вимірі

Критерій порівняння	Позавузловий простір	Вузловий центр
Особливості конкуренції, її сфери	Конкуренція на локальних ринках, не інтегрованих у глобальні	Конкуренція на глобальних ринках при монополії на локальних
Відношення до інституційних вимог	Тіньове ухилення від їх виконання	Тіньова участь у їх формуванні
Рівень розвитку гібридизації влади, корупції	Гібридизація місцевих органів влади, контролюючих органів, корупційні зв’язки з ними	Гібридизація вищих органів влади і контролю
Основний інтерес діяльності	Максимізація прибутку за рахунок оптимізації між легальною та нелегальною діяльністю, потяг до першого виду	Збереження монопольних зв’язків із владою, використання їх для отримання надприбутків, захоплення інших важелів влади, потяг до перебування над законом
Рівень доходів підприємців	Середній рівень рентабельності, широкий спектр позавартісних, рентних доходів	Надвисокі доходи, які не враховуються національною статистикою, широкий спектр рентних доходів, високий рівень порівняно із світовою практикою
Можливості оновлення складу суб’єктів підприємництва	Інтенсивна ротація структури суб’єктів підприємництва, її природний характер	Уповільнений характер зміни елітних бізнес-структур, їх кристалізація
Суб’єкти ділових мереж	Місцеві підприємці, чиновники, підприємці-чиновники	Вищі чиновники-підприємці, вища бізнес-еліта, яка працює під проводом гібридних зв’язків
Основа тіньового доходу найманих робітників	Штучне розширення домашньої економіки за її власні кордони, використання натуральних доходів за рахунок розкрадань	Професійне обслуговування тіньової діяльності бізнес-еліти, аутсайдерна участь у розподілі тіньових доходів
Використання робочого часу робітника у системі дій роботодавця	Можливість стимулювання дій робітника за рахунок диференціації умов використання робочого часу	Намагання розширити кордони робочого часу робітника, його інтенсифікації
Можливості вивчення тіньових практик соціологічними методами	Контакт підприємців з соціологами як спосіб захисту своїх інтересів перед владою та елітними бізнес-структурами, їх тіньовою діяльністю: інформація достовірна і вимагає конфіденційності	Контакт бізнес-еліт з соціологами як елемент PR-акцій: інформація недостовірна

Таблиця 1.3

Порівняння домашніх економік у просторовому вимірі

Критерій порівняння	Позавузловий простір	Вузловий центр
Функціональне призначення, мета домашньої праці	Задоволення базових уніфікованих потреб	Задоволення індивідуалізованих побутових потреб
Додаткові причини ведення домашнього господарства	Обмеженість грошових доходів	Необхідність підвищення якості життя за рахунок ресурсної бази позамасового виробництва
Базовий ресурс	Праця членів сім’ї	Комплекс засобів виробництва та сировина високого ступеня готовності
Ставлення до грошей	Використання як резервного ресурсу виробництва	Головний ресурс економіки
Розподіл домашніх обов’язків	Подвійний робочий день, високий рівень гендерної функції	Економічна можливість вивільнення жінки від подвійного навантаження
Тенденції трансформації домогосподарств	Подальша натуралізація господарювання, поширення неформальної економіки	Прозахідна модернізація, поширення неформальних процесів

 

Розвиток сучасної форми елітного сектора в аграрній сфері, що виявилось, зокрема, у високому ступені монополізації закупівлі і переробки сільськогосподарської продукції, експансії ринкових цін, їх ножиці у цінах на сільськогосподарську продукцію і промислову, стрибок цін на пальне, міндобрива та сільгосптехніку призвели до суттєвого зниження рівня виробництва, стрімкого зростання прихованого та зареєстрованого безробіття. Особливо це стосується гендерного фактора, суттєвого погіршення економічного становища жінки, її фронтального виштовхування у тіньову сферу. Це не могло найсуттєвішим негативним чином не позначитись на проблемах сім’ї та підростаючого покоління. Як зазначається у зведеній доповіді про людський розвиток Програми розвитку ООН (ПРООН) за 2011 р., «один із найбільших кроків назад у перехідний період – значне підсилення гендерної нерівності у політичній, економічній та соціальній сферах. Парадоксально, але виникнення більш демократичного суспільства призвело не до зростання участі жінок у суспільному житті, а до їх виштовхування» [136].

Якщо у стислому вигляді підсумувати аналіз гендерних особливостей вітчизняних галузевих змін зайнятості за час квазіринкових реформ, то слід зробити наступний узагальнюючий висновок: при скороченні кількості зайнятих у ряді галузей темпи зниження жіночої зайнятості здійснювалися випереджаючими темпами. У зв’язку з тим, що праця жінок у домашній економіці позавузлового простору практично не оплачується, вона не потрапляє до національної статистики і не враховується при розрахунках ВНП. Це породжує суттєву соціально-економічну проблему, пов’язану з недоврахуванням трудового внеску жінок у суспільний розвиток країни, обмеженням їх участі у політичному житті.

За останні роки фахівці відзначають стійку тенденцію до перетікання робочої сили, яка вивільняється з офіційного сектора зайнятості у сферу тіньової економіки. Особливо це характерно для зайнятості жінок, яких дискримінація та жорстка конкуренція за робочі місця виштовхнула із сфери офіційної зайнятості в тіньовий простір: на ринки, в підземні переходи, в тіньову міграцію тощо. Треба зазначити, що зайнятість у тіньовій економіці, особливо у неформальному секторі, стала своєрідною „жіночою” нішею на вітчизняному ринку праці [156].

За інформацією Міжнародної організації міграції, за останні роки близько 6 млн тис. наших співвітчизників виїхали в пошуках роботи за кордон, з них понад 100 тис. українських жінок потрапили у тенета ділків секс-індустрії країн-реципієнтів.

Т. Шанін зазначає, що при занепаді державної економіки і нездатності капіталістичного способу господарювання швидко зайняти її місце, включення у неформальну економіку для більшості населення, особливо на селі, є єдиною стратегією самозахисту [160, с. 114]. Це породжує цілу низку процесів спадної соціально-економічної ефективності та архаїзації, зміщення всієї соціально-економічної структури у бік антидемократичних, силових, криміналізованих явищ, посилення бюрократизації адміністративної системи.

 

РОЗДІЛ 2.