Інноваційний потенціал: сутність, структура та роль в забезпеченні розвитку підприємства

Поняття інноваційного потенціалу, що забезпечує ріст системи за рахунок нововведень, в економічну модель вперше ввів К.Фрімен.

підходи до визначення сутності ІП підпр:

ресурсний - ІП - сукупність різних накопичених ресурсів суб’єкта господарської діяльності, необхідних для здійснення інноваційної діяльності- матеріальні ресурси, фінансові, інформаційні, науково-технічні, виробничі, інтелектуальні, кадрові, інфраструктурні та ін..

процесний - ІП - міра готовності до реалізації інноваційного проекту чи програми інноваційних перетворень і впровадження інновацій.

поведінковий– ІП -комплекс взаємопов'язаних ресурсів і здатностей до їх реалізації, що визначають його спроможність приведення у відповідність до зовнішніх внутрішніх можливостей розвитку, різні набори і комбінації ресурсів та здатностей

інтегральний - інтегрує в собі всі позиції попередніх трьох підходів; ставиться наголос на тому, що використання ресурсів завжди цілеспрямоване і певним чином організоване для реалізації потреб суб’єктів господарювання.

Елементи ІП:

1)Компетенції -набір її взаємопов’язаних специфічних навичок, технологій, умінь, знань і здатностей, носіями яких, колективно чи індивідуально, є персонал.

2)Ресурси -сукупність фінансових, інтелектуальних і матеріальних коштів, якими володіє підприємство для здійснення інновацій.

3) Здатності -складаються з трьох факторів: (1) технологічного рівня; (2) здатності запозичувати і адаптувати технології та ноу-хау ззовні для використання у своїх інноваційних процесах; (3) здатності створювати нове знання.

4)Бізнес-процеси і цінності -Способи взаємодії, координації, комунікації та прийняття управлінських рішень в процесі цієї трансформації складають бізнес-процеси організації. Вони включають в себе не тільки виробничі процеси, а й маркетинг, бюджетування, управління персоналом та інше. Під цінностями розуміються критерії, якими керуються персонал і менеджмент при розстановці пріоритетів

5) Стратегія. Інноваційна стратегія має бути узгодженою з базовою стратегією, і відповідно з ними необхідно формувати ІП.

6)Проекти -форма цільового управління інноваційною діяльністю та процес здійснення інновацій.

7)Інноваційні цілі - виступає як глобальна стратегія підприємства, як засіб досягнення його більш високих цілей

Методичні підходи до оцінювання інноваційного потенціалу підприємства

Методики оцінюванняІП організації найчастішебазуються на системному і цільовому підходах. Також враховується ситуаційний підхід з його логістичної формою розвитку, оскільки розглядається комплекс ситуацій, що виникають в інноваційних процесах, життєвих циклах елементів системи організації, пов'язаних з ними потоками інноваційних стратегічних змін

	Групи методів оцінювання інноваційного потенціалу підприємства
Підходи до визначення ІПП	Методи аналогій	Методи оцінювання окремих складових	Методи оцінювання ІП як елемента більш складної системи (загального потенціалу підприємства)
Ресурсний	1.Використовуються ті ж методи, що і для оцінки рівні інших видів потенціалу (експертного тощо) 2.Метод DEA-аналізу, модель суперефективності	1.Аналіз динаміки окремих якісних і кількісних показників 2.VRIO-аналіз 3.Інтегральний показник як середньогеометричне складових ІП
Процесний	Метод суми експертних оцінок інноваційних ресурсів та каталізаторів	Статистичний (метод опитування)	1.Розрахунок результуючих показників використання інноваційного потенціалу 2.Розрахунок коефіцієнту інтенсифікації виробництва 3.Визначення рівня використання інноваційних ресурсів за допомогою показника пропорційності
Поведінковий	Метод мультиплікаторів	Сукупність показників, що дозволяють сформулювати інноваційний «портрет» підприємства	1.Розрахунок інтегрального показника рівня інноваційного розвитку 2.Методика інноваційного радару 3.Інноваційні дорожні карти
Інтегральний	1.Матриці окремих показників 2.Визначення інтегрального показника 3.Середньозважена величина окремих показників з коефіцієнтами вагомості 4.Квадратний корінь з суми квадратів відхилень окремих показників від еталону 5.Квадратний корінь з суми добутків квадратів окремих показників з коефіцієнтами вагомості	Використання модифікацій графоаналітичного методу «Квадрат потенціалу»

Управління знаннями як ключовий інструмент формування інноваційного потенціалу підприємства

управління знаннями - процес, який дозволяє підприємству отримувати прибуток від використання обсягу знань, які є в розпорядженні підприємства. А це у свою чергу ставить завдання створення єдиної системи управління знаннями підприємства, яка дозволила б управляти процесами створення, систематизації і зберігання, використання та моніторингу знань, отриманих в різних сферах діяльності організації.

Конкурентна перевага, заснована на знанні, достатньо висока. Перевагами знання як інформаційного ресурсу є: нематеріальні потоки, які в процесі використання збільшуються, надаючі спільні блага;вони необмежені і тиражуються з меншими витратами, ніж інші ресурси;зростаюча корисність.найважливіша частина управління знаннями – технології поширення, адаптації, конвертації і використання наявних знань.

На основі управління знаннями вирішуються такі завдання: підвищення цінності людського ресурсу, зростання інтелектуальної власності, підвищення конкурентоспроможності бізнесу, підвищення продуктивності розумової праці тощо.

Інтелектуальна робота, спеціальні знання та комунікації стають факторами не тільки створення доданої вартості, але й конкурентоспроможності, економічного розвитку організації.

 

 

Інвестиції в інноваційний розвиток підприємства: обґрунтування потреби в коштах та очікування віддачі

Механізми інвестування покликані забезпечити залучення інвестиційних ресурсів для реалізації існуючих (потенційних) ринкових можливостей їх інноваційного розвитку з ме­тою завоювання міцних позицій на ринку, одержання прибутку, стій­кого розвитку в рамках обраної місії та мотивації діяльності.

Слід установити, що спонукальними мотивами інноваційного удосконалення виробництва на рівні народного господарства є збільшення національного багатства, підвищення життєвого рівня населення і економічної могутності держави. На рівні підприємства рушійною силою є збільшення обсягу продажів і прибутку до рівня, достатнього для забезпечення техніко- економічного розвитку підприємства і життєвого стандарту його працівників.

Найважливіша функція інвестицій в основний капітал − інноваційна: за її допомогою здійснюється інноваційне відновлення основних фондів на основі використання науково-технічних досягнень для виробництва нової або поліпшеної конкурентноздатної продукції, нових або модифікованих ефективних технологій. Інвестиції − необхідна умова здійснення інновацій.

Основним джерелом інновацій, у тому числі й радикальних, виступають інвестиції в основний капітал. Інноваційна функція інвестицій не зводиться до заміни застарілих фондів підприємства й для виробництва тих же продуктів (товарів або послуг). За допомогою інвестицій здійснюється міжпродуктовий (у рамках підприємства) і міжгалузевий перерозподіл амортизації, прибутку й притягнутих засобів для здійснення інновацій. Причому при освоєнні мікроінновацій і поліпшуючих інновацій такий перерозподіл здійснюється за мінімальними витратами.

Джерела формування інвестицій інноваційних компаній

Для залучення інвестиційних ресурсів створюється система механізмів інвестування на конкретних підприємствах. Система механізмів інвестування включає: - механізми мобілізації власних коштів підприємства; - механізми мобілізації позикових коштів; - механізми мобілізації залучених коштів.