Визначення психології як науки, її предмет та завдання

Визначення психології як науки, її предмет та завдання

Психологія – це наука про закономірності формування і розвитку психіки як особливої форми життєдіяльності.

Предметом психології є факти психічного життя, механізми та закономірності психіки людини.

Психіка – це суб’єктивний образ об’єктивного світу.

Основним завданням психології є вивчення механізмів, закономірностей та особливостей прояву і розвитку психічних процесів, станів і властивостей, вивчення природи та умов формування психічних особливостей особистості на різних етапах іі вікового розвитку.

Розуміння сутності психіки в світлі науки діалектики

1.Психіка вторинна за походженням (первинною є матерія)

2.Психіка вторинна за змістом (первинним є предмет навколишньої дійсності, а його образ є вторинним). Психіка є функцією мозку і має характер відображення.

3.Відображення має суб’єктивний характер, воно завжди:

а) активне;

б) вибіркове;

в) залежить від діяльності органів чуття.

4.Істина встановлюється через практику, через суспільний досвід людини.

 

Активна рефлекторна природа психічного

Психологія вивчає психічну діяльність людей як властивість мозку, що полягає у віддзеркаленні матеріальної дійсності. «Психічна діяльність, - писав І. М. Сеченов, - суть рефлекторна, або відбивна, діяльність». І. П. Павлов теж розглядав умовні рефлекси, що утворюються в корі великих півкуль головного мозку, як явище фізіологічне і психічне одночасно. Відправним положенням рефлекторної теорії І. М. Сеченова і І. П. Павлова є положення про єдність організму і середовища, про активну взаємодію організму із зовнішнім світом. Життєдіяльність організму відбувається в певних умовах середовища і кінець кінцем визначається ними. Проте тваринне вибірково сприймає дію середовища. Це залежить від всієї історії його видового і індивідуального розвитку. Що стосується людини, та взаємодія його з середовищем — соціальною і природною — найскладніше. Людина не лише випробовує вплив середовища, але і активно впливає на навколишній світ за допомогою цілеспрямованої трудової діяльності, в процесі якої змінює його і змінюється сам фізично і психічно. Зв'язок організму з довкіллям здійснюється за допомогою рефлекторної діяльності мозку. Рефлекс — це закономірна реакція організму на роздратування, здійснювана за допомогою нервової системи. Організм пристосовується до умов свого існування як на основі природжених, безумовних рефлексів, так і на основі придбаних, умовних рефлексів. Умовно-рефлекторна діяльність є вищою по рівню пристосування, чим безумовно-рефлекторна, і тому вона носить назву вищої нервової діяльності.

Галузі психологічних знань

1) загальна психологія досліджує найбільш загальні закономірності психічної діяльності нормальної людини;

2) вікова психологія вивчає закономірності психічного розвитку людини, становлення різних психічних процесів і психічних властивостей особистості;

3) педагогічна психологія досліджує психологічні основи навчання і виховання, психологічні закономірності навчання і виховання і безпосередньо пов'язана з віковою психологією;

4) соціальна психологія вивчає психічні явища, які виникають у процесі взаємодії людей у різних організаціях і соціальних групах

5) юридична психологіявивчає проблеми, пов'язані з психологічними аспектами слідства, аналізу показань свідків, вимог до допиту і т.д.;

6) військова психологія займається психологією людини у військовій обстановці в умовах бою, високої міри небезпеки.

7) космічна психологія розробляє питання вольової та моральної підготовки космонавтів, досліджує психічні прояви у момент максимальних навантажень тощо.

8) екологічна психологія вивчає психологічні аспекти поліпшення природних умов життєдіяльності людини та виховує екологічну свідомість.

9) політична психологія досліджує психологічні аспекти політичної поведені людей.

10) етнічна психологія досліджує механізми групової психології етнічних спільнот, стосунки між цими спільнотами.

Розвиток психіки тварин

Розвиток – це рух від простих форм і структур до вищих, більш складних.

Виникнення у тварини здатності розрізняти окремі подразники, що відіграють сигнальну роль у її пристосуванні до зовн середовища є початком розвитку психіки

Чутливість виникає на основі подразливості.

Розрізняють такі основні стадії розвитку психіки тварин:

• елементарна сенсорна психіка; - елементарні відчуття

• перцептивна психіка; - синтетичне відображення різних вл-стей одного обєкта (ссавці) собака павлова – є образ, уявлення, память,

• інтелектуальна поведінка – двофазні завдання

Інстинкт – це ланцюжок безумовних рефлексів, вроджена, видова форма поведінки тварин.

Інстинктивні форми поведінки — це великої сили спонука для організму. Залежно від умов життя і стану організму виникають, чергуючись, ті чи інші акти поведінки, розмноження, захисту, акти, пов’язані з живленням, тощо.

Навички - придбана програма поведінки або особистий досвід тварини.

Свідомість – це інтегральний момент психічних процесів.

Інтелект – індивідуальні особливості структурі пізнавальної сфери.

 

Відмінність психіки людини від психіки тварин:

1. Тварина може діяти лише в межах ситуації, що сприймається безпосередньо. Мотивація завжди біологічна

2. Тварини здатні використовувати предмети як знаряддя, але жодна тварина не може створити знаряддя праці.

3. Третя відмінність у психиці тварин і людини полягає в почуттях. Тварини також здатні переживати позитивні чи негативні ємоціїї, але лише людина може співчувати в горі чи радості інший людини, насолоджуватися картинами природи, переживати інтелектуальні почуття.

4. Умови розвитку психіки тварин і людини

Класифікація методів психології

Метод – спосіб пізнання психічних явищ

1.Організаційні методи дослідження:

1)Лонгітюдний

2)Порівняльний

3)Комплексний

2. Емпіричні методи:

1) Спостереження та його різновиди

2) Експеримент та його види

3) Діагностичні методи

4) Методи вивчення продуктів діяльності

5) Бібліографічний

6) Біографічний

3. Методи обробки даних:

1) Кількісний

2) Якісний

4. Методи інтерпретації:

1) Структурний

2) Генетичний

 

8. Організаційні методи психологічних досліджень

До організаційних методів належать: порівняльний метод, який реалізується зіставленням груп піддослідних, які відрізняються за віком, видом діяльності тощо; лонгітюдний метод, що виявляється у багаторазових обстеженнях тих самих осіб упродовж тривалого часу; комплексний метод, коли той самий об´єкт вивчають різними засобами представники різних наук, що дає змогу різнобічно характеризувати особистість

 

Емпіричні методи психології

За своєю структурою кожний емпіричний метод психологічної науки являє собою сукупність прийомів та операцій, спрямованих на вивчення реальних проявів тих чи інших психологічних явищ. Добір методів залежить від конкретних умов, цілей і завдань дослідження. Існує велика кількість засобів вивчення психологічних явищ, однак усі вони в процесі практичної реалізації спираються на головні принципи побудови психологічних досліджень: об'єктивність вивчення психічних явищ; вивчення психічних явищ у їх розвитку; аналітико-синтетичний підхід до вивчення психічних явищ.

Найпоширенішими з емпіричних методів є такі: спостереження; експеримент; опитування; тести; аналіз документів; вивчення продуктів діяльності; експертна оцінка.

Діагностичні методи: бесіда, анкета, тести, соціометрія

Бесіда – збір фактів шляхом безпосереднього спілкування з під дослідом.

Вимоги до методів:

1) Мета

2) План

3) Фіксація

4) Висновки до плану

Анкета – збір фактів шляхом письмово і самозвіту послідовною:

· закритті (відповідь)

· відкритті (самостійно)

 

Тест – це одноразовий, устандартизований збір фактів

Соціометрія – метод, спрямований на вивчення лідера та взаємних стосунків в групі

 

Класифікація та види уваги

1. За метою: мимовільна, довільна, післядовільна.

Мимовільна увага – це зосередженість на об’єкті через його особливості як подразника.

Довільна увага – вид уваги, зумовлений потребами діяльності, який полягає у свідомо спрямованому зосередженні уваги.

Післядовільна увага – увага, зумовлена зацікавленістю до об’єкта.

 

2. За формою організації: колективна, групова, індивідуальна.

Колективна увага – зосередження уваги певної групи індивідів на певному об’єкті.

Групова увага – зосередження уваги групи в умовах роботи в колективі.

Індивідуальна увага – вид уваги, який полягає у зосередженні суб’єкта на своєму завданні.

3. За об’єктом: зовнішня і внутрішня

Зовнішня увага – вид уваги, зумовлений зовнішніми подразниками.

Внутрішня увага – увага суб’єкта, пов’язана з його внутрішніми розумовими діями (думками, мріями і помислами тощо).

Властивості уваги

Обсяг - кількість об’єктів, які сприймаються одночасно в певний проміжок часу.

Розподіл – властивість уваги, що проявляється в одночасній увазі до двох або більше об’єктів та виконанні дій з ними чи спостереженні за ними.

Переключення – властивість уваги, яка полягає у зміні людиною спрямованості своєї уваги з одного об’єкта на інший.

Стійкість – властивість уваги, яка полягає у тривалому утриманні уваги на предметі чи діяльності.

Концентрація – властивість уваги, яка полягає у єдності її зосередженості та інтенсивності при повному відстороненні від інших об’єктів.

Поняття про відчуття

Відчуття – це процес відображення у мозку людини окремих властивостей і якостей предметів, явищ та подій, що безпосередньо діють на органи чуття.

Класифікація відчуттів

1. За наявністю безпосереднього контакту рецептора з подразником: 1)дистантні (слухові, нюхові та інші);

2)контактні (шкіряні, смакові та інші).

2. За розташуванням рецепторів:

1)екстероцептивні – рецептори знаходяться зовні тіла, до них належать: зорові, слухові та інші;

2)інтероцептивні – рецептори знаходяться на внутрішніх органах. До них належать органічні відчуття: спраги, голоду, боллю;

3)пропріоцептивні – рецептори знаходяться у м’язах і сухожиллях. До них належать кінестезичні та статичні відчуття.

 

Поняття про пам'ять

Пам'ять – психічний процес, який відображає досвід людини шляхом запам’ятовування, зберігання та відтворення.

 

Форми мислення

Поняття – це форма мислення, в якій відображається суть предметів і явищ реального світу в їх істотних, необхідних ознаках і відношеннях.

Судження – це форма мислення, яка відображає окремі відношення між предметами і їх ознаками шляхом ствердження або заперечення.

Умовивід – це форма мислення, в якій з одного або кількох суджень виводять нове судження.

 

Види мислення

За змістом: наочно-дійове, наочно-образне та абстрактне мислення.

За характером задач: практичне і теоретичне мислення.

За ступенем новизни й оригінальності: репродуктивне (відтворювальне) і творче (продуктивне) мислення.

 

Поняття про уяву

Уява – психічний процес створення людиною нових образів на основі раніше сформованих уявлень.

 

Уява і творча діяльність

Уява – психічний процес створення людиною нових образів, обставин, ситуацій шляхом перекомбінування наявних знань в кори головного мозку на основі раніше сформованих уявлень.

Творча уява – створення нових, оригінальних образів, які реально не існують.

Творчість – це діяльність, унаслідок якої людина відкриває щось нове, створює нові оригінальні творі, матеріальні та духовні цінності.

Творчість – такий різновид діяльності, в якому беруть участь усі психічні процеси, але уява відіграє провідну роль.

Творча уява активізується там, де людина віднаходить щось нове – нові способи діяльності, створює нові, оригінальні, вартісні для сус­пільства матеріальні та духовні витвори.Продукти творчої уяви, їх багатство і суспільна значущість без­посередньо залежать від знань і життєвого досвіду особистості, її ставлення до діяльності, її соціальної позиції тощо. Важливу роль для творчої уяви відіграє мова, яка є засобом усвідомлення творчо­го задуму та інструментом аналітико-синтетичної діяльності. Творча уява – супроводжує творчу діяльність і допомагає людині створювати нові оригінальні образи.

 

Класифікація почуттів

1. За змістом: моральні, інтелектуальні, естетичні.

Моральні почуття – це почуття, в яких виражається чітке ставлення людини до суспільних подій, до інших людей та до самої себе.

Інтелектуальні почуття – почуття, пов’язані з розумовою та пізнавальною діяльністю людини. Естетичні почуття – почуття краси, прекрасного, які породжуються явищами природи, результатами праці людей, мистецькою і творчою діяльністю.

2. За силою: пристрасті і потяги

Пристрасть – активне стійке й тривале почуття, пов’язане з усталеним прагненням людини до певного об’єкта.

Потяг - швидкоплинне переживання, яке, як правило, не пов’язане з цілісними орієнтира плану людей.

46. Характеристика моральних почуттів

Моральні почуття – це почуття, в яких виражається чітке ставлення людини до суспільних подій, до інших людей та до самої себе.

Форми переживання почуттів

Настрій – загальний емоційний стан людини, що характеризує її життєвий тонус упродовж певного часу.

Афект – сильне і відносно короткочасне емоційне переживання людини, що виникає раптово і супроводжується різкими руховими змінами та змінами стану внутрішніх органів.

Стрес – стан психічного напруження, що виникає у людини в процесі діяльності як у повсякденному житті, так і в особливо складних ситуаціях.

Фрустрація – емоційний стан, який викликає блокаду прагнень, бажань, інтересів людини.

Визначення психології як науки, її предмет та завдання

Психологія – це наука про закономірності формування і розвитку психіки як особливої форми життєдіяльності.

Предметом психології є факти психічного життя, механізми та закономірності психіки людини.

Психіка – це суб’єктивний образ об’єктивного світу.

Основним завданням психології є вивчення механізмів, закономірностей та особливостей прояву і розвитку психічних процесів, станів і властивостей, вивчення природи та умов формування психічних особливостей особистості на різних етапах іі вікового розвитку.