Поняття про мову та мовлення. Види мови.

Мова — це найважливіший засіб спілкування і пізнання.

Мо́влення — це процес спілкування людей між собою за допомогою мови.

. Види мовлення:

1)Писемне

2)Усне

3)Монологічне

4)Діалогічне

 

Виділяють наступні види мови:

А)Зовнішня

В)Внутрішня

1.Способами кодування. Усне мовлення - вимовна, звучна, чутна - виражене звуками (акустичним кодом), а писемна - видима, написана - буквами (графічним кодом).

2.Механізмами породження. Писемний текст, як правило, - підготовлений, - записується на чернетках, піддається редагуванню, удосконалюванню. Усне мовлення не має таких можливостей, воно спонтанне, тобто створюється у момент говоріння, тому вимагає величезного тренування, швидкості вибору слів, автоматизму синтаксичного конструювання.

3.Механізмами сприйняття. Усне мовлення повинне сприйматися відразу, писемне осмислюється при багаторазовому читанні.

 

Поняття про відчуття

Відчуття – це процес відображення у мозку людини окремих властивостей і якостей предметів, явищ та подій, що безпосередньо діють на органи чуття.

Види відчуттів, їх характеристика

1. За наявністю або відсутністю безпосереднього контакту рецептора з подразником, викликає відчуття, виділяють: дистантних і контактну рецепцію.

2. За розташуванням рецепторів на поверхні тіла, в м'язах і сухожиллях або всередині організму розрізняють, відповідно, екстероцепцію (зорова, слухова, тактильна тощо), пропріоцепції (відчуття з м'язів, сухожиль) і інтероцепція (відчуття голоду, спраги).

3. За часом виникнення в ході еволюції тваринного світу виділяють давню і нову чутливість. Зорові відчуття. Апаратом зору є око - орган почуттів зі складним анатомічним будовою.

Класифікація відчуттів

1. За наявністю безпосереднього контакту рецептора з подразником: 1)дистантні (слухові, нюхові та інші);

2)контактні (шкіряні, смакові та інші).

2. За розташуванням рецепторів:

1)екстероцептивні – рецептори знаходяться зовні тіла, до них належать: зорові, слухові та інші;

2)інтероцептивні – рецептори знаходяться на внутрішніх органах. До них належать органічні відчуття: спраги, голоду, боллю;

3)пропріоцептивні – рецептори знаходяться у м’язах і сухожиллях. До них належать кінестезичні та статичні відчуття.

 

Основні закономірності відчуттів, їх характеристика

Поріг чутливості – величина подразника, яка викликає або змінює відчуття.

Мінімальна величина подразника, яка викликає відчуття, називається нижнім порогом чутливості.

Найбільша сила подразника, за якої ще існують відчуття даного виду, називається верхнім порогом чутливості.

Адаптація відчуттів – пристосування органу чуття до постійно діючого подразника.

Взаємодія відчуттів – процес безпосереднього або опосередкованого впливу суб’єктів (об’єктів) один на одного, що породжує їх взаємозумовленість і взаємозв’язок між ними.

Сенсибілізація – форма взаємодії відчуттів, яка виявляється у підвищенні чутливості одного аналізатора при зниженні чутливості іншого, або як результат вправлення.

Контраст – зміна інтенсивності і якості відчуттів під впливом попереднього або супутнього подразника.

Синтезія – взаємодія відчуттів, яка полягає у виникненні під впливом подразника одного аналізатора відчуттів, характерних для іншого аналізатора.

Поняття про сприймання. Особливості сприймання та їх характеристика

Сприймання – це відображення у мозку людини предметів і явищ у сукупності їх якостей та частин, що діють на органи чуття.

Найважливішими особливостями сприймання є:

Предметність – виділення в навколишній дійсності того об’єкта, на який спрямовано нашу увагу.

Цілісність – сукупність усіх структур, частин, властивостей та якостей, що характеризують предмет

Структурність – виділення у предметі всіх його частин, структур, властивостей та якостей

Константність – особливість сприймання, яка проявляється у відносній постійності величини, форми, кольору предметів, що сприймаються, у разі зміни відстані, ракурсу, освітлення

Апперцепція – залежність змісту і спрямованості сприймання від досвіду людини, її інтересів, ставлення до життя, установок, багатства знань

Вибірковість – зміна діяльності органів чуття під впливом попереднього досвіду, установок та інтересів

Ілюзія – неадекватні сприймання, які спотворено відображають об’єкти, що діють на аналізатори

 

Класифікація та види сприймання

Сприймання поділяють на види за кількома основами. За провідним аналізатором виділяють такі види сприймання: зорове, слухове, дотикове, кінестезичне, нюхове, смакове.За трьома формами існування матерії: сприймання простору, часу і руху.За активністю: навмисне (довільне) і ненавмисне (мимовільне).

Спостереження, як вид сприймання. Умови його ефективності

Спостереження – це цілеспрямоване, планомірне сприймання об’єктів, у пізнанні яких зацікавлена особистість. Воно є найрозвиненішою формою навмисного сприймання.

Спостереження характеризується високою активністю. Його систематичний характер дає змогу простежити явище в розвитку.

Якщо людина систематично вправляється у спостереженні, вдосконалює культуру спостереження, в неї розвивається така особистісна властивість, як спостережливість.

Спостережливість - це вміння людини вирізняти характерні, проте ледве помітні особливості предметів і явищ. Спостережливість формується в процесі систематичних занять улюбленою справою і тому пов'язана з розвитком професійних інтересів особистості.

 

Поняття про пам'ять

Пам'ять – психічний процес, який відображає досвід людини шляхом запам’ятовування, зберігання та відтворення.

 

Класифікація та види пам'яті

- за змістом (рухова, емоційна, образна і словесно-логічна);

- за характером мети діяльності (довільна і мимовільна);

- за часом збереження слідів у пам’яті (короткочасна, довготривала і оперативна).

 

Запам’ятовування, його види і умови ефективності

Запам’ятовування – це процес пам’яті, який забезпечує прийом, відбір і фіксацію інформації.

Види запам'ятовування: довільне і мимовільне.

Мимовільна – пам’ять, коли ми щось запам’ятовуємо та відтворюємо, не ставлячи перед собою спеціальної мети щось запам’ятати або відтворити.

Довільна – пам’ять, коли ставимо собі за мету щось запам’ятати або пригадати.

 

 

Відтворення, його види. Впізнавання, спогади

Відтворення – процес пам’яті, що проявляється в актуалізації знань, умінь, навичок, засвоєних при запам’ятовуванні.

Види відтворення:

Впізнавання – це найпростіше відтворення в умовах повторного сприймання.

Спогади – локалізовані в часі та просторі відтворення індивідом образів свого життєвого шляху.

Згадування – особливість цієї форми відтворення полягає в тому, що воно відбувається без повторного сприймання того, що відтворюється.

 

Пригадування – потреба виникає тоді, коли в потрібний момент не вдається згадати те, що необхідно.

Забування, його закономірності та боротьба з ним

Забування – це мнемічний процес, який призводить до втрати чіткості й зменшення обсягу запам’ятованого та виникнення помилок у відтворенні і унеможливлює впізнання.

Забування - природний процес.І боротися з забуванням потрібно тільки тому, що часто забувається необхідне, важливе, корисне.Забувається в першу чергу те, що не застосовується, не повторюється, до чого немає інтересу, що перестає бути для людини істотним. Деталі забуваються швидше, зазвичай довше зберігаються в пам'яті загальні положення, висновки.

Для зменшення забування необхідно:
1) розуміння, осмислення інформації
2) повторення інформації

 

 

Індивідуальні відмінності пам’яті. Типи пам’яті

Швидкість запам’ятовування визначається кількістю повторень, необхідних для запам’ятовування нового матеріалу.

Точність визначається відповідністю відтвореного тому, що запам’ятовувалось.

Міцність запам’ятовування виявляється в тривалості збереження заученого або повільності його забування.

Готовність до відтворення виявляється в тому, як швидко та легко в потрібній момент людина може пригадати необхідні їй знання, вміння, навички.