Поняття про мислення, як вищу форму пізнавальної діяльності. Мислення і чуттєве пізнання

Мислення – це вища форма психічного відображення, яка безпосередньо залежить від чуттєвого пізнання. Відчуття і сприймання закладають нам знання про навколишній світ, і чим більше знань у людини, тим більша можливість мислити.

Мислення – процес опосередкованого та узагальненого відображення предметів та явищ довкілля і їхніх істотних властивостях і зв’язках.

Чуттєве пізнання (живе споглядання) здійснюється за допомог органів чуття - зору, слуху, дотик та ін., Які Щодо людини є продуктами не Тільки біологічної еволюції Головна, а й всесвітньої Історії. Органи чуття - Єдині «двері», які відкріті для інформації про навколішній світ, Яка потрапляє до свідомості. Живе споглядання Як момент чуттєво-предметної діяльності здійснюється у трьох головного взаємопов'язаніх формах. Це - Відчуття, сприйняттів та уявлення.

 

Етапи формування розумової дії, їх характеристика

В основі формування розумових дій знаходяться три базові системи:1) орієнтування - за допомогою інформаційних ознак, необхідних для виконання певної операції, забезпечуються перспективи діяльності учня в проблемній ситуації;2) інтеріоризація - забезпечується перенесення дії в розумовий план за певним нормативним еталоном.3) контроль як основа для формування самоконтролю розумових дій.

Характеристика дії: 1) основні параметри: а) форма (міра інтеріоризації: матеріальна, внутрішньо мовленнєва, розумова);б) узагальнення (міра виокремлення істотних властивостей предметів з інших, неістотних);в) розгорнутість (міра демонстрації потрібних операцій);г) засвоєність (легкість виконання, ступінь автоматизованості, швидкість виконання);

2) додаткові параметри: а) усвідомленість (міра необхідності);б) абстрактність (міра визначеності);в) доцільність (міра призначення);г) міцність (міра засвоєння).

Мисленнєві операції, їх характеристика

Порівняння – мисленнєва операція, яка полягає у відображенні ознак схожості та відмінності

Аналіз – мисленнєва операція, сутність якої полягає у здійсненні поділу цілого на частини, елементи, у вирізненні окремих його ознак.

Синтез – розумова операція, пов’язана з мисленнєвою побудовою цілого з частин або з поєднанням різних елементів, сторін об’єктів у єдине ціле.

Абстрагування – мисленнєва операція, яка виділяє окремі ознаки, елементи і відокремлює їх від інших і від самих об’єктів

Узагальнення – мисленнєва операція, яка полягає у відображенні груп предметів та явищ за істотними ознаками, спільними для цих груп

Систематизація – мисленнєва операція, спрямована на виділення істотних і загальних ознак та подальше утворення за ними груп або класів об’єктів.

Мислення і шляхи вирішення задач

3 шляхи вирішення задач:

1.Шлях проб та помилок особливості. На цей шлях стає людина, коли немає достатньо знань, з проблеми вирішення.

- задача вирішується практичними діями.

2. Дискурсивні або логічні особи.

1) вирішення задачі починається з її розуміння

2) типова поетапність:

а) співставлення задачі з подібними

б) висунення гіпотези

в) підтвердження гіпотези

г) безпосереднє вирішення задач

3. Інтуїтивний шлях

а) осягання

б) не усвідомлення механізмів в вирішенні задач

Форми мислення

Поняття – це форма мислення, в якій відображається суть предметів і явищ реального світу в їх істотних, необхідних ознаках і відношеннях.

Судження – це форма мислення, яка відображає окремі відношення між предметами і їх ознаками шляхом ствердження або заперечення.

Умовивід – це форма мислення, в якій з одного або кількох суджень виводять нове судження.

 

Види мислення

За змістом: наочно-дійове, наочно-образне та абстрактне мислення.

За характером задач: практичне і теоретичне мислення.

За ступенем новизни й оригінальності: репродуктивне (відтворювальне) і творче (продуктивне) мислення.

 

Індивідуальні якості розуму, їх характеристика

Глибина – індивідуальна особливість мислення, яка полягає у здатності суб’єкта виділити суттєві характеристики об’єкта і робити відповідні узагальнення.

Гнучкість – індивідуальна особливість мислення, яка проявляється в умінні змінити припущення, обраний шлях у вирішенні проблеми, якщо змінились її умови.

Критичність – усвідомлений контроль за перебігом інтелектуальної діяльності людини, який передбачає оцінку роботи думки, вироблених гіпотез, шляхів їх доведення.

Самостійність – індивідуальна особливість мислення людини, яка полягає в тому, що суб’єкт виявляє прагнення самостійно проаналізувати завдання, прийняти рішення і довести його правильність.

Широта – вміння залучати знання з різних галузей до вирішення проблеми.

Швидкість – вміння найкоротшим шляхом і якомога оперативніше вирішити проблему.

 

Поняття про уяву

Уява – психічний процес створення людиною нових образів на основі раніше сформованих уявлень.

 

Уява і творча діяльність

Уява – психічний процес створення людиною нових образів, обставин, ситуацій шляхом перекомбінування наявних знань в кори головного мозку на основі раніше сформованих уявлень.

Творча уява – створення нових, оригінальних образів, які реально не існують.

Творчість – це діяльність, унаслідок якої людина відкриває щось нове, створює нові оригінальні творі, матеріальні та духовні цінності.

Творчість – такий різновид діяльності, в якому беруть участь усі психічні процеси, але уява відіграє провідну роль.

Творча уява активізується там, де людина віднаходить щось нове – нові способи діяльності, створює нові, оригінальні, вартісні для сус­пільства матеріальні та духовні витвори.Продукти творчої уяви, їх багатство і суспільна значущість без­посередньо залежать від знань і життєвого досвіду особистості, її ставлення до діяльності, її соціальної позиції тощо. Важливу роль для творчої уяви відіграє мова, яка є засобом усвідомлення творчо­го задуму та інструментом аналітико-синтетичної діяльності. Творча уява – супроводжує творчу діяльність і допомагає людині створювати нові оригінальні образи.

 

Види уяви, їх характеристика

Залежно від участі волі в роботі уяви її поділяють на мимовільну та довільну.

Мимовільна уява – виникає без заздалегідь поставленої мети, коли образи зринають самі собою.

Довільна уява – характеризується поставленою метою на створення нового образу і докладанням вольових зусиль для цього.

Способи створення образів уяви

Аглютинація – створення нового образу шляхом сполучення елементів, узятих із різних уявлень.

Гіперболізація – створення образів уяви, що полягає у збільшенні чи зменшенні (літота) предмета або окремих його частин.

Акцентування – виділення тієї частини предмета, на якій необхідно загострити уяву.

Типізація – виділення істотного в однорідних фактах і втілення їх у конкретний образ.

 

Поняття про почуття та емоції

Почуття – особистісне ставлення людини до дійсності, яке виникає при задоволенні чи незадоволенні вищих потреб людини.

Емоції – ситуативна реакція живих істот на внутрішні і зовнішні подразники, пов’язані з задоволенням біологічно значущих потреб.

 

Класифікація почуттів

1. За змістом: моральні, інтелектуальні, естетичні.

Моральні почуття – це почуття, в яких виражається чітке ставлення людини до суспільних подій, до інших людей та до самої себе.

Інтелектуальні почуття – почуття, пов’язані з розумовою та пізнавальною діяльністю людини. Естетичні почуття – почуття краси, прекрасного, які породжуються явищами природи, результатами праці людей, мистецькою і творчою діяльністю.

2. За силою: пристрасті і потяги

Пристрасть – активне стійке й тривале почуття, пов’язане з усталеним прагненням людини до певного об’єкта.

Потяг - швидкоплинне переживання, яке, як правило, не пов’язане з цілісними орієнтира плану людей.

46. Характеристика моральних почуттів

Моральні почуття – це почуття, в яких виражається чітке ставлення людини до суспільних подій, до інших людей та до самої себе.