Середовище формування економічного мислення: економічне, політико-правове, соціально-культурне.

Економічне мислення - це пізнання сутності економічних процесів, виявлення їхніх закономірностей за допомогою розумових операцій і реалізація економічних знань, умінь і якостей особистості в економічній діяльності і поведінці в цілісному економічному процесі. Економічне мислення як мислення людини взагалі формується в процесі виховання, навчання, одержання освіти, підготовки, підвищення кваліфікації, тощо.

Таким чином, економічне мислення розвивається в певному середовищі. Середовище формування економічного мислення є одночасно умовою та об’єктом економічної діяльності людини. Розвиваючись та змінюючись під впливом середовища, мислення здійснює зворотній вплив на нього.Найбільш впливовим середовищем є економічне. Крім того, існують політико-правове та соціально-культурне середовища.

Ек.сер. – це сукупність ек.умов р-ку ек.мислення, а саме: ек.умови життєдіяльності, масштаб ринків та рівень їх р-ку, величина та характер розподілу доходів населення, характер та інтенсивність конкуренції, доступність кредитів. Пол-пр.середовище – політична стабільність у кр., політ.ситуація, способи управління кр, рівень ек.свободи. Соц-культурне сер. – етичні та моральні норми сус-ва, релігійні переконання, особливості менталітету.

Основними факторами формування економічного мислення суб’єкта є: 1.Різноманітні форми власності у рамках яких суб’єкт здійснює свою діяльність; 2.Інші суб’єкти економічних відносин, з якими даний суб’єкт взаємодіє; 3.Розмаїтість взаємодіючих суб’єктів; 4.Інтенсивність, різноваріантність і якісна специфіка зв’язків; 5.Спрямованість і дієвість цих зв’язків.

Чим більш значущими є фактори формування і розвитку економічного мислення, тим більшою є включеність соціального в економічну практику.

Типи економічного мислення: стандартний і творчий.

Економічне мислення - це пізнання сутності економічних процесів, виявлення їхніх закономірностей за допомогою розумових операцій і реалізація економічних знань, умінь і якостей особистості в економічній діяльності і поведінці в цілісному економічному процесі. Економічне мислення як мислення людини взагалі формується в процесі виховання, навчання, одержання освіти, підготовки, підвищення кваліфікації, тощо.

Основними типологіями економічного мислення є: за критерієм науковості: наукове і ненаукове; за критерієм способу або характеру: стандартне і творче; за критерієм нац. зрілості: індивналістичне, соц.-нац, заг-нац, слабке.

Стандартне економічне мислення – мислення, за якого рішення приймається за звичкою на основі здорового глузду. Оперує категоріями та поняттями, які не виходять за межі усталених знань та повсякденної практики.

Творче економічне мислення – пов’язане з виробленням нових методів розв’язання певних завдань та досягнення мети, з критичними підходами до існуючих ідей, теорій тощо, воно виходить за межі звичної логіки, знаходить нові глибинні взаємозв'язки і взаємовпливи між явищами і процесами суспільного життя і природи, що не проявляються на поверхні різноманітного, в тому числі і економічного, життя суспільства.

 

Розвиток економічного мислення

Розвиток економічного мислення відбувається шляхом реалізації виховних функцій економічної освіти.

Всі громадяни наділені певним економічним мисленням: сукупністю поглядів на нашу економіку, її сутність і закономірності розвитку, форми та методи управління, поза як кожна людина прямо чи побічно пов’язана із господарською діяльністю, й особливо з її результатами.

Економічне мислення – це,по-перше,повсякденне мислення,що формується суто на ґрунті безпосередніх життєвих спостережень у людини,а по-друге,це наукове економічне мислення,яким,природно,володіє викладач економічних дисциплін.

Викладати наукову економічну теорію на рівні новітніх даних викладач може за умови всебічного врахування історичного характеру економічного мислення.

Бізнес – це не так вироблення товарів і послуг, як прибуткове вкладання капіталу незалежно від його матеріально-речової форми функціонування.

Ділова етика – це система норм поведінки людей, що дає змогу оцінити в аспекті моральних критеріїв, що добре, а що погано у відносинах між людьми, а також між окремою людиною та суспільством.

Опанування етикою ведення переговорів є основою для встановлення щирих і міцних відносин між бізнесменами.

Економічне мислення і економічна практика.

Найважливішою сутнісною характеристикою справжнього наукового пізнання є підтвердження наукових висновків практикою, життям, реальною дійсністю. Так «марксистська доктрина» не є актуальною в сучасних економічних системах, так як не підтвердилася практикою.

Основу будь-якої економічної діяльності людини становлять потреби. В економічному світі людини вони безмежні, та на жаль на задоволення всіх потреб людини не вистачає ресурсів. Через цю невідповідність в економіці й існує проблема вибору. Економічне мислення – це насамперед уміння приймати раціональні рішення, тобто діяти в ситуації вибору, усвідомлюючи власну відповідальність за нього.

Таким чином, економічне мислення та економічна діяльність взаємопов’язані. Визначальною стороною їх взаємодії є економічна практика.

Економічне мислення справляє активний зворотній вплив на практику, стимулює економічну діяльність.

Для одержання об’єктивної картини треба проаналізувати величезну кількість даних, які всебічно характеризують економічні явища, дають об’єктивні висновки для формування економічних категорій і законів.

Економічна діяльність – найважливіша форма свідомої, цілеспрямованої практичної діяльності людей у процесі якої вони в основному вступають в активні зв’язки з природою та економічні відносини між собою для створення економічних благ з метою задоволення потреб.

 

Роль економічної науки у формуванні професійної компетенції.

Компетенція – це знання і уміння у певній сфері людської діяльності; компетентність – це якісне використання компетенцій, специфічна здатність ефективного виконання конкретних дій у предметній сфері, включаючи вузько предметні знання, особливого роду предметні навички, способи мислення, розуміння відповідальності за свої дії.

У процесі розгляду проблем отримання економічних знань і визначення вимог до випускників вищих навчальних закладів широко застосовується термін "професіональна компетентність", під якою розуміють готовність і здібність фахівця приймати ефективні рішення при здійсненні професіональної діяльності. Професіональна компетентність в цілому характеризується сукупністю інтегрованих знань, умінь і досвіду, а також особистісних якостей, які дають можливість людині ефективно проектувати і здійснювати професійну діяльність у взаємодії з навколишнім світом.

Виділяють прості (базові) компетенції, які формуються на основі знань, умінь, здібностей, що легко фіксуються та проявляються у певних видах діяльності; та ключові – надзвичайно складні для обліку та виміру, що проявляються у всіх видах діяльності, у всіх відношеннях особистості зі світом, що відображають духовних світ особистості і сенси її діяльності.

Також існують й інші класифікації: 1) стандартні - ті, без яких неможливе нормальне функціонування особистості або організації; 2) ключові - забезпечують їх конкурентоспроможність на соціально-економічному ринку, вигідно вирізняючи від аналогічних представників; 3) провідні - це "створення" майбутнього, що проявляється в інноваційності, креативності, динамічності та діалогічності (кооперативності, децентрації, полікультурності).

Професійні компетенції фахівців бакалаврського та магістерського рівнів підготовки мають свій об’єкт, класи професійних завдань: Теоретико-пізнавальні; Аналогічні; Навчально-методичні; Науково-дослідні; Виховні.