Міжнародний поділ праці та міжнародна економічна діяльність. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Міжнародний поділ праці та міжнародна економічна діяльність.



ПП - процес, при якому різні види обробки продуктів відокремлюються один від одного, створюючи все нові вир-ва і галузі. СПП – спеціалізація виробників на виготовленні окремих видів прод.або на певній виробничій д-ті.

Міжнародний поділ праці (МПП)- вищий ступінь розвитку суспільного територіального поділу праці між країнами. МПП - це процес відокремлення трудової діяльності на міжнародному рівні,які взаємодіють і взаємодоповнюють один одного.

Існують такі форми спеціалізації МПП: 1)Загальний - країни-експортери промислової та с/г продукції: індустріальні, аграрні, сировинні. 2)Особливий - міжгалузевий обмін готовими виробами. 3)Одинична - спеціалізація виготовлення окремих деталей та вузлів складного товару.

Міжгалузева і внутрішньогалузева спеціалізація МПП: предметна, подетальна, технологічна, поопераційна,типорозмірна(виробництво певних готових товарів певного типу).

Об’єктивний характер МПП визначається: природно-географічнии умовами; технічним прогресом; соціально-економічними умовами.

Переваги МПП: спеціалізації; рац.викорис-ня ресурсів; масове вир-во і зменшення витрат; повніше задоволення потреб нас.; підвищення якості товарів внаслідок підвищення конкуренції; мирне співіснування та підвищення політ.співробітництва(ЄС); утвор. та інтенсивний розвиток між нар.ринку.

Д-ть – це специфічна для люд форма активності, що спрямована на доцільну трансформацію навколиш. середовища. Екон.д-ть – сукупність дій на різних рівнях господарювання, в результаті яких люди задовольняють свої потреби завдяки вир-ву та обміну матеріальними благами та послугами.

Міжнародна економічна діяльність (МЕД)- сукупність цілеспрямованих дій економічних суб’єктів різних країн. МЕД - цілісна система господарських зв’язків між національними економіками різних країн, належних до них або утворених ними економічними суб’єктами, а також міжнародними організаціями, яка має характерні лише їй взаємозв’язки, закономірності та реалізує ті специфічні інтереси,що пов’язані з використанням переваг міжнародного співробітництва,поділу праці та факторного розміщення.

Осн. і традиційним видом міжнар.екон.д-ті є торговельна (на другому місці - виробнича,на третьому - інвестиційна).

 

Сутність підприємництва та його організаційно-економічні форми.

У суч. екон. літ. досі немає чіткого й заг.прийнятого визнач. підпр-цтва.

У законі України підпр-цтво - це самостійна, ініціативна, систематична,ризикована діяльність з вир-ва продукції, виконання робіт, надання послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку.

Світова екон.наука розглядає під-цтво в трьох аспектах: Як екон. категорія під-цтво виражає відносини між його суб'єктами з приводу виробництва, розподілу і привласнення благ та послуг. Сутність підприємництва як методу господарювання розкривають його основні функції: -ресурсна; -організаційна; -творча; -стимулювальна; -управлінська; -захисна. Для підприємництва як методу господарювання характерні такі основні ознаки: самостійність і незалежність господарювання; економічна відповідальність за прийняття рішень; орієнтація на максимальний прибуток. Підприємництво як особливий тип економічного мислення характеризується оригінальними поглядами і підходами до прийняття рішень, які реалізуються у практичній діяльності. Центральну роль тут відіграє особа підприємця.

Підприємець - суб’єкт,що поєднує у собі новаторські, комерційні та організаторські здібності для пошуку і розвитку нових видів і методів вир-ва, нових благ та їх якостей,нових сфер застосування капіталу.

Отже, Підприємн-во - це тип госп.поведінки підприємців з організації розробки вир-ва і реалізації благ з метою отр.прибутку і соц.ефекту,якому притаманні ініціативність,пошук нетрадиційних рішень у сфері бізнесу,готовність наражатись на ризик,цілеспрямованість,наполегливість у екон.д-ті,гнучкість і постійне самооновлення. Субєктами підпр-кої д-ті є громадяни,фіз.особи,не обмежені законом,а також юридичні особи. Обєктами під-цької д-ті є товари,продукти,послуги.

Серед орг.-екон.форм виділяють три основні: одноосібне володіння,товариство(партнерство),корпорація(акціонерне товариство).

Одноосібне володіння – це форма організації підприємства, за якої все майно фірми належить одному власникові, який самостійно управляє підприємством, привласнює весь прибуток і несе особисту відповідальність за всіма зобов’язаннями. Ця особа і є підприємець,що виступає як і власник,і працівник,і управлінець.

Товариство (партнерство) –це така форма організації підприємства, яка передбачає об’єднання капіталів двох і більше окремих фізичних або юридичних осіб за умов розподілу ризику, прибутку і збитків згідно з укладеним договором.

Акціонерне товариство (корпорації) - госп.організація,створена на осн.обєднання (централізацій) грошових коштів,шляхом продажу акцій.


Витрати та результати підприємницької діяльності.

Витрати - виражені у грошовій формі, втрати різних видів екон.ресурсів у процесі вир-ва,обігу,розподілу продукції.

Виробничі витрати - це фактичні витрати виробника на придбання й використання всіх необхідних умов вир-ва, які забезпечують досягнення кінцевого результату госп.д-ті.

Витрати вир-ва поділяються на: з овн витрати (явні, прямі, грошові) - це витрати підприємця на придбання ресурсів, які не належать даній фірмі. Н, з/п, витрати на придбання сировини, устаткування, сплата податків та внутр витрати (неоплачувані) пов'язані з використанням факторів вир-ва, які перебувають у власності самої фірми (грошовий капітал, обладнання). Суч ек наука відносить до вн. витрат нормальний прибуток - мінімальну плату, необхідну для утримання підприємця в певній сфері бізнесу.

Розглядають два підходи до розуміння природи затрат фірми: Б ух підхід передбачає врахування зовнішніх витрат. Ці витрати відображаються у бух балансі фірми і є бух витратами. Ек підхід передбачає врахування не тільки зовн., а й внутр.витрат, пов'язаних з можливістю альтернативного викорис. ресурсів. Е к витрати - справжні витрати вир-ва на даний товар, що визначаються як найвища корисність тих благ, які сусп.-во може отр. за умов оптимального викорис. ресурсів.

З огляду на чинник часу існують два періоди функціонування: д овгостроковий - фірма має можливість змінити усі зайняті ресурси та к ороткостроковий - фірма не може змінити обсяг принаймні одного з наявних у неї видів виробничих ресурсів. Т.ч, у короткостроковому періоді одна частина ресурсів є змінною, а друга частина - постійною. Тому короткостроковий вважають періодом фіксованих виробничих потужностей. Відповідно, одна частина витрат фірми становить постійні витрати, а інша - змінні. У довгостроковому періоді всі витрати є змінними TC=FC+VC Витрати виробництва у грошовій формі на одиницю продукції становлять собівартість продукції. Вона є мірилом витрат і доходів підприємства.

Ефект - досягнутий результат у різних сферах вияву -матер, грошовій, просуванню по службі, соц.та ін. Ефективність - здатність створ.ефект, результативність процесу, проекту тощо. Визначається як відношення ефекта (результата) до витрат, що його обумовили. Ефективність виробництва – це комплексне відображення кінцевих результатів використання робочої сили (працівників) і засобів виробництва за певний проміжок часу.

У зарубіжній практиці для характеристики результативності господарювання широко застосовується термін “продуктивність системи виробництва та обслуговування”, тобто ефективне використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) для виготовлення різноманітних товарів і надання послуг.

 

Продуктивність праці.

Продуктивність праці трактують як в широкому, так і у вузькому розумінні. В широкій сусп концепції прод-ть праці – це розумова схильність люд. до постійного пошуку удосконалення труд.д-ті з урахуванням мінливих соц-екон. умов.У вузькій технічній концепції прод-ть праці - цевідношення отриманого результату до ресурсів, що викорис. у процесі праці. Отже, на мікрорівні прод-ть праці визнач. як відношення обсягу виробленої продукції до кіл-ті виробників або кіл-ті відпрацьованих людино-годин за певний період часу. На макрорівні прод-ть праці визнач. як відношення нац.доходу до сер.чисельності працівників,зайнятих у його створенні.

В узагальненому вигляді прод-ть праці визнач. якефективність виробнич. д-ті люд. у процесі створ. мат. благ і послуг. Прод-ть праці - ефективність, результативність, плідність люд. фактора, тобто осн. продуктивних сил сусп-ва, галузі, підприємства, вимірюється кіл-тю продукції, виробленої одним зайнятим за певний період часу (годину, зміну, рік).

Оскільки у вир-ві будь-якого товару беруть участь жива та уречевлена праця, зростання прод-ті праці у сусп-ві загалом означає економію обох видів праці або зменшення сусп. необхідного роб.часу на вир-во одиниці товару чи послуги. При цьому частка живої праці зменшується, частка уречевленої зростає,але кіл-ть живої праці зменш.помітніше, ніж зростає кількість минулої(уречевленої),і заг.сума праці, втіленої в товарі чи послузі, зменшується.

Розрізняють індивідуальну, локальну і сусп. прод-ть праці. Рівень прод-ті праці - одна з найважливіших характеристик, що відбиває прогресивність способу вир-ва.

Підвищення прод-ті праці забезпечує ріст кіл-ті продукції, зробленої в одиницю часу, що сприяє росту ВВП, зниженню собівартості і збільшення нац.доходу.

Зростання прод-ті праці у сусп-ві залежить передусім від рівня розвитку прод.сил. Факторами зростання сусп.прод-ті праці є: викорис.досягнень НТР у вир-ві; поглиб­лення сусп.поділу праці; впровадження госпрозрахунку, нових форм організації праці; досягнення реального плюралізму форм екон. власності та ін.

 


Прибуток і рентабельність.

Прибуток - дохід власників підпр-ва, визнач. як різниця між валовим доходом (виручкою від реалізації) та заг.витратами на вир-во та реалізацію продукції.

Функції прибутку: Оцінювальна (ефект використання основних ресурсів підприємства); Стимулююча (прибуток стимулює підприємців до зменш.витрат вир-ва.); Господарського розрахунку (доходи підприємства мають не тільки покривати витрати, але й резерв).

Види прибутку: 1.За хар-м відбиття в обліку виділ бухгалтерський і економічний пр. підпр-ва. 2.За хар-м д-ті підпр-ва розділ пр. від звичайної д-ті й пр. від надзвичайних подій. 3.По осн. видах госп операцій підпр-ва виділ пр. від реалізації продукції й пр. від позареалізаційних операцій. 4.По осн. видах д-ті підпр-ва виділ пр., отриманий від операційної, інвестиційної й фін.д-ті. 5.За складом елементів, що формують пр. розрізняють маржинальний, валовий і чистий пр. підпр-ва. 6.За хар-ром оподаткування пр. виділ оподатковувану і не оподатковувану податком його частини. 7.3а хар-ром інфляційної "очистки" прибутку виділ номінальний і реальний його види. 8.За ступенем викорис. виділ нерозподілений і розподілений пр. підпр-ва.

Прибуток показує абсолютний ефект д-ті підпр-ва без урахування використаних при цьому ресурсів. Тому його слід доповнити показником рентабельності.

Рент-ть хар-є відносний ступінь прибутковості підпр-ва або продукції, що вир-ся. У заг формі рент-ть розраховують як відношення прибутку до витрат чи застосованих ресурсів. Прибутковість підпр-ва--здатність під-ва створ.і одержувати прибуток. Фірма рентабельна, якщо суми виторгу достатньо не тільки для сплати витрат на вир-во, але і для утвор.прибутку.

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-06-26; просмотров: 118; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.81.136.84 (0.018 с.)