Фактори, рівні та етапи розвитку логістики

Основними факторами розвитку логістики є:

1. Швидке підвищення витрат на перевезення. Традиційні методи розподілення подорожчали. Ці фактори стали критичними з підвищенням цін на енергоносії та зростанням інфляції. Вищий рівень управління передбачає розгляд спільних щодо переве­зення аспектів логістики (виробництво, постачання, розподі­лення, фінанси).

2. Досягнення межі ефективності виробництва. Дуже складно досягти суттєвого зменшення виробничих витрат, оскільки з виробництва знято всі "вершки".

3. Фундаментальні зміни у філософії запасів. Водночас у роздрібних продавців перебуває приблизно половина запасів готової продукції, інша половина – в оптових продавців та вироб­ників. Методи управління запасами дають змогу зменшити співвідно­шення підтримуючого запасу до 10% у роздрібних продавців та 90% у дистриб’юторів і виробників.

4. Перехід від ринку виробника до ринку споживача як результат дії концепції маркетингу (пропозиція кожному споживачу бажаної продукції).

5. Сучасні інформаційні технології. Поглиблення спеціалізації виробництва, тісний зв’язок постачальників із підприємством зумов­люють їх розвиток, до того ж логістичне управління пов’язане з великою кількістю даних (місцезнаходження, обсяг кожного запасу, центри розподілення, витрати на перевезення та ін.).

6. Збільшення використання комп’ютерів постачальниками. Це дозволяє систематично вивчати якість обслуговування клієнтів. Результати аналізу примушують підприємства обмірковувати їхні системи розподілу.

7. Конкуренція, яка вимагає тісніших зв’язків підприємств із ринком з метою забезпечення їх еластичності стосовно очікувань споживачів. Також все більш актуальним є чинник міжнародної конкуренції.

Рівнями розвитку логістики є:

Перший рівень:

· сфера дії логістичної системи охоплює організацію зберігання готової продукції та її транспортування;

· роботу системи логістики оцінюють величиною частки витрат на транспортування та розподіл.

Другий рівень:

· контроль системи логістики поширюється на функції обслуго­вування замовників, обробку замовлень, управління запасами готової продукції;

· застосування комп’ютерної обробки даних.

Третій рівень:

· контроль логістичних операцій від закупівлі сировини до кінцевого обслуговування споживача;

· прогнозування збуту, управління запасами, проектування логістич­них систем, планування упереджених впливів.

Четвертий рівень:

· інтегрують процеси планування та контролю логістичних операцій із операціями маркетингу, збуту, виробництва, фінансів;

· підприємства виготовляють продукцію для світового ринку та керують частиною світових систем виробництва та розподілу.

Існують певні етапи розвитку логістики:

1) дологістичний період;

2) період класичної логістики;

3) неологістика;

4) сучасна логістика та логістика майбутнього.

У дологістичний період (до 1950-х років) транспорт та мате­ріально-технічне забезпечення були сферами, що не пов’язувалися між собою. Відповідальність за транспортування належала до окре­мих ланок сфери управління. Функцію управління вантажними пото­ками виконували спеціалісти по тарифах та маршрутах. З часом кіль­кість їхніх обов’язків зросла, зокрема серед них вибір виду транс­порту та інші обов’язки.

При фрагментарному засобі управління матеріальними пото­ками не враховується необхідна послідовність та зв’язок у діях різноманітних підрозділів підприємства. З часом логістика запро­понувала взаємодію процесів, пов’язаних із матеріальним потоком, виробництвом, прогнозуванням. Новим було те, що логістика вико­ристовувала теорію компромісів у діяльності підприємства. Ці новітні технології дозволили впровадити інтеграцію різноманітних операцій, процесів та сфер діяльності підприємства.

До початку 60-х років 20-го століття виникла тенденція переви­щення пропозиції над попитом, почалося формування ринку спо­живача. З’явилася потреба в управлінні фізичним пересуванням мате­ріальних ресурсів та активізувалася інтеграція складського та транс­портного господарств. На підприємствах почали створюватися логіс­тичні системи замість організації оптимальних транспортувань. У цей період з’явився метод збільшення витрат на певні операції з метою зменшення на інші, що деякий час відповідав вимогам підприємств. Але з часом з’ясувалося, що затратний критерій стримує фінансові можливості підприємств. Таким чином, підприємства спро­бували перейти до іншого методу – отримання максимальної вигоди від логістичних операцій.

Наприкінці періоду класичної логістики відбулися істотні зміни у її концепції – максимальна вигода від логістичних операцій усіх підприємств, що брали участь у різних логістичних опе­раціях. Таким чином, метод компромісів залишився, але компромісів не між опера­ціями, а між підприємствами-учасниками.

У 1970-ті роки зростає конкуренція при відсутності висо­коякісної сировини. Збільшення інвестицій у виробництво змінилося на відносну стабілізацію. Але логістичні витрати суттєво зросли. Таким чином, з’явилася необхідність зменшення собівартості продук­ції та раціонального використання сировини, матеріалів, напівфабри­катів. Саме в цей час високими темпами розвивається економіка Японії, яка міцно увійшла на світовий ринок та стала конкурентом Америці та Європі. Це відбулося завдяки низькій собівартості та високій якості японських товарів. Японія використо­вувала логістичну концепцію "just-in-time" та внутрішньо­виробничу систему KANBAN. Також наприкінці 1970-х років японцями була розроблена нова філософія управління якістю продукції – TQM (Total Quality Management). Водночас удосконалю­валося виробництво, транспортне та складське обладнання, з’являлися нові види пакування та тари.

На наступному етапі (1980-ті роки) до процесів транспорту­вання, складування, переробки та зберігання матеріальних ресурсів належать планування і управління матеріальними та інформацій­ними потоками в основному виробництві. Також зросла кількість індиві­дуальних замовлень споживачів. Це призвело до зміни виробничо-збутової політики підприємств. Цей період у розвитку логістики називають "підхід на основі всього підприємства". Для більш ефек­тивного реагування на запити споживачів потрібна була співпраця усіх підрозділів підприємства, а також досвід персоналу у сфері управління. В цей період діяльність підпри­ємства почала розгляда­тися як єдине ціле.

Ще одним важливим елементом у системі управління стала можливість сучасної інформаційної підтримки – використання комп’ютерів для збирання інформації та контролю за логістичними операціями. Науково-технічний прогрес в економіці розвинених країн прискорив необхідність вирішення багатоальтернативних та оптиміза­ційних питань: вибір виду транспорту, оптимізація розмі­щення виробництва та місць складування, вибір оптимального маршруту, прогнозування попиту та інші. Ці питання не можна було вирішити без комп’ютерних технологій, що почали активно залучатися в бізнес. Комп’ютери стали невід’ємною части­ною в управлінні підприєм­ством. Також у цей час використовувалися сучасні економіко-математичні методи та моделі теорії оптимального планування, масового обслуговування, управління запасами. Великої популярності набували методи математичної статистики, програму­вання та прогно­зування. Таким чином, залучення до бізнесу інфор­маційно-комп’ю­терних технологій спричинило зменшення витрат та отримання оптимальних рішень у сфері управління. Одним з результатів інтеграції комп’ютерних технологій та принципів логіс­тики стала внутрішньовиробнича мікрологічна система MRP (Material Requirements Planning).

Більшість виробників не бажали створювати великі запаси гото­вої продукції на власних підприємствах, а намагалися скористу­ватися послугами дистрибуції. Тому торгові посередники самостійно вирі­шували питання транспортування, місць складування, управління та контролю рівня запасів. Але це призвело до повернення запасів виробникам. Така ситуація могла змінитися тільки за допомогою логістичної координації. У цей час розвивається автоматизація склад­ських приміщень та активно застосовується контейнеризація переве­зення вантажів. Важливий елемент – стандартизація пакування та палетів.

У цілому, період з 1980-х по 1995-ті роки професор Мічиган­ського університету Дональд Бауерсокс, один з видатних вчених та спеціалістів з логістики, назвав періодом "логістичного ренесансу". Саме в цей час теорія та практика логістики зробили великий крок вперед, поєднавши всі здобутки попередніх десятиліть, а саме:

1. революція в інформаційних технологіях;

2. глобалізація ринку;

3. використання філософії TQM;

4. зміни в структурі організації бізнесу;

Зростання партнерства.

Велике значення у становленні інтегральної концепції логістики мала можливість постійного контролю за матеріальними потоками в реальному масштабі часу за допомогою інформаційних систем зв’язку. Таким чином, революція в інформаційних технологіях спри­чинила розуміння того, що разом з матеріальними потоками необ­хідне управління супутніми інформаційними потоками. З’ясувалося, що логістика має інтегрований характер та вперше до сфери логістики увійшли сервісні потоки. В наш час це має велике значення для розвитку логістичних підходів в індустрії послуг.