Логістичні операції та функції

Логістичні операції та логістичні функції – це дії відносно матеріального потоку. До логістичних операцій належать такі дії: завантаження, розвантаження, транспортування, перевантаження з одного виду транспорту на інший, приймання та відпускання зі складу, зберігання, сортування, консолідація, пакування, маркування та інші.

Логістичні операції пов’язані з інформаційними та фінансовими потоками, які супроводжують матеріальний потік. Це збирання, зберігання, передача інформації про матеріальний потік, розрахунки з постачальниками та покупцями товарів, страхування вантажів, передача прав власності на товар.

Матеріальний потік – це об’єкт логістичних операцій, який перебуває у постійному русі та є сукупністю різновидів си­ровини, готової продукції та товарних одиниць.

Основними завданнями дослідження матеріальних потоків є:

· визначення загального процесу руху товарів від виробника до кінцевого споживача;

· проектування процесу товароруху з урахуванням попиту ринку.

Одиниця вимірювання матеріального потоку – це дріб, чисельник якого є одиницею вимірювання вантажу (одиниці, тонни), а знаменник – одиницею вимірювання часу (доба, місяць, рік).

Об’єднання декількох логістичних операцій у самостійну сукупність дій називається логістичними функціями.

Логістична функція – відокремлена сукупність логістичних операцій, яка виявлена з метою підвищення ефективності менедж­менту при реалізації логістичної стратегії підприємства.

Найважливішими логістичними функціями є управління вироб­ничими процесами, фізичний розподіл, управління процесами замов­лень, транспортування та підтримка стандартів обслуговування споживачів.

Залежно від прийнятого рівня розгляду та від ступеня деталізації логістичних операцій розрізняють мікрологістику та макрологістику.

Мікрологістика – це система управління матеріальними пото­ками з метою оптимізації економічної діяльності у межах одного під­приємства, а також у межах самостійних виробничих чи торго­вельних підприємств або територіальних торговельних та виробничих комплексів без виходу за їх межі. У цьому випадку питання, які розглядає мікрологістика, є локальними. А системи мікрологістики можуть входити до систем макрологістики як її структурні складові. Мікрологістичні системи належать до певної організації бізнесу та потрібні для управління та оптимізації матеріального та супутніх йому потоків у виробництві, забезпеченні та збуті. Існує декілька видів мікрологістичних систем:

· внутрішньовиробничі логістичні системи оптимізують управ­ління матеріальними потоками у межах технологічного циклу виробництва продукції (зменшення запасів матеріальних ресурсів та незавершеного виробництва, прискорення обігу капіталу, зменшення виробничого періоду, контроль та управління рівнем запасів матеріальних ресурсів, оптимізація праці промислового транспорту);

· зовнішні логістичні системи вирішують питання щодо управ­ління та оптимізації матеріальних та інформаційних потоків від початку до пунктів їх призначення поза виробничим техно­логіч­ним циклом (раціональна організація руху матеріаль­них ресурсів та готової продукції в товаропровідних мережах, оптимізація загальних витрат логістичних операцій в окремих підрозділах логістичної системи, скорочення часу виконання замовлень споживачів);

· вирішують питання транспортування, складування, зберігання, переробки, координування цілей постачальників, посередників та споживачів. Ланки логістичної системи можуть бути внутріш­німи підрозділами підприємства чи залученими підприємствами та організаціями (логістичними посередниками), які виконують різноманітні логістичні операції.

Макрологістика – це система управління матеріальними пото­ками. Для досягнення єдиної цілі вона об’єднує різних видів виробничі та торговельні підприємства, транспортні та посередницькі фірми. Ці підприємства, об’єднані системою макрологістики, роз­різняються за своєю спеціалізацією, обсягом, формою власності, географічним розташуванням та можуть також належати різним державам. У цьому випадку система макрологістики вирішує специ­фічні юридичні та економічні питання, пов’язані з відмінностями у транспортному та промисловому законодавствах, митними трудно­щами та інше. Загалом ця система створюється для вирішення соціально-економічних, екологічних, військових питань. Макроло­гістичні системи класифікуються за такими ознаками:

· адміністративно-територіальний поділ країни (міські, обласні, регіональні та інші);

· об’єктно-функціональна ознака (підприємства однієї галузі).

Важливо, що мета створення макрологічних систем може значною мірою відрізнятися від завдань мікрологістичних систем. Об’єктами, що контролює макрологістика, є юридично незалежні під­приємства. Взаємодія між ними існує в товарно-грошових відно­синах і регламентується контрактами та договорами, які мають правову силу. А об’єктами, які контролює мікрологістика, є функціональні служби та підрозділи одного підприємства, підпорядковані його адміністрації, та взаємодія між ними базується на безтоварних відно­синах. Адміністративні дії у цьому випадку повинні викону­ватися таким чином, щоб забезпечити ефективність еконо­мічного функ­ціону­вання підприємства чи фірми, до яких належать ці підрозділи та служби.

Макрологістика повинна вирішувати такі питання:

а) аналіз ринку постачальників та споживачів;

б) розробка концепцій розподілу та споживання;

в) розробка системи складування та розташування складів;

г) вибір видів транспорту;

д) організація процесу транспортування;

є) раціональний вибір пунктів приймання сировини, матеріалів та напівфабрикатів;

ж) вибір системи постачання та розподілу готової продукції;

з) розробка раціональних напрямків руху матеріальних потоків;

і) забезпечення логістичних операцій загальною інформа­ційною системою, до якої входять єдині види інформаційних потоків та методи їх переробки і використовування.

Мікрологістика виконує такі функції:

а) планування та контроль рівня вхідних запасів;

б) планування та контроль рівня готової продукції;

в) контроль за пересуванням напівфабрикатів всередині про­мислових підприємств;

г) планування та контроль реалізації продукції;

д) керування транспортно-складськими та іншими логістич­ними операціями на підприємстві.

Функції логістики на макро- та мікрорівнях не відрізняються значною мірою тому, що мета цих логістичних систем – раціональна організація матеріального потоку у просторі та часі, яка забезпечує максимальну орієнтацію всієї виробничо-господарської діяльності підприємства на виконання замовлень споживачів.

Підприємства використовують певну кількість логістичних операцій залежно від їх обсягів та видів. Кожному підприємству притаманні власні логістичні функції.

Таким чином, функції логістики визначаються змістом її діяль­ності та управлінням матеріальним потоком у сфері забезпечення, виробництва та збуту. Вони можуть суттєво відрізнятися на підприємствах змістом робіт та структурними підрозділами.

1. Функції логістики у сфері забезпечення:

- визначення потреб підприємства у матеріально-технічних ресурсах;

- встановлення раціональних господарських зв’язків із поста­чальниками;

- планування та організація матеріально-технічного забезпе­чення виробництва;

- організація закупок матеріально-технічних ресурсів;

- організація зберігання матеріалів та підготовка їх до виробни­чого споживання;

- організація забезпечення різних підрозділів підприємства;

- керування виробничими запасамина складах підприємства;

- розробка та контроль програм економії матеріальних ресурсів;

- контролювання кредиторської заборгованості та її скоро­чення;

- розробка та виконання узгоджених з іншими підрозділами планів-графіків руху матеріальних ресурсів.

2. Функції логістики у сфері виробництва:

- планування виробництва після вивчення ринку потреб споживачів;

- розробка планів-графіків виробничих завдань підрозділам підприємства та руху продукції, узгодженого сферами забезпечення та збуту;

- встановлення норм незавершеного виробництва та контроль за їх дотриманням;

- участь у завантаженні виробничих потужностей замовлен­нями споживачів;

- контролювання кількістю та якістю готової продукції;

- розробка та впровадження виробничих нововведень;

- контролювання собівартості виробництва готової продукції.

3. Функції логістики у сфері збуту:

- вивчення попиту на продукцію та послуги підприємства;

- формування портфеля замовлень споживачів;

- участь у завантаженні виробництва замовленнями споживачів;

- планування збуту;

- визначення каналів збуту;

- нормування запасів готової продукції та організація їх зберігання;

- розробка плану перевезення готової продукції та організація його виконання;

- організація роботи розподільчого центру;

- укладення угод з покупцями та контроль за їх виконанням.

Оперативні функції пов’язані з управлінням конкретними операціями – рухом матеріального потоку у сфері забезпечення, ви­робництва та розподілу.

1. У сфері забезпечення – це управління рухом сировини, мате­ріалів, запасів та готової продукції від постачальника до виробника, складських приміщень.

2. У сфері виробництва – це управління запасами через контро­лювання руху напівфабрикатів на всіх стадіях виробничого процесу та просування готової продукції до оптових складських приміщень і роздрібної системи збуту.

3. До функцій управління розподілом належить оперативна організація потоків кінцевої продукції від підприємства-виробника до споживача.

Ці функції управління конкретними операціями практично у повному обсязі виконуються в межах традиційного управління. Протягом певного часу методи контролювання стану керуючих об’єк­тів та виконання всіх цих операцій залишаються незмін­ними. Але приватні цілі та критерії ефективності їх досягнення повинні бути невід’ємними від загальної мети та ефективності всього логістичного ланцюга. Тому логістика при виконанні конкретними підрозділами даних функцій змушує їх співпрацювати.

Координаційні функції узгоджують ринковий попит із пропо­зицією існуючого підприємства. Таким чином, враховуючи традицій­ний логістичний підхід, логістика розглядається ще як компенсація за нерозвинену інтеграцію підприємства з постачальниками та покуп­цями. Зазначена функція охоплює декілька організацій, логістич­них посередників, підприємств, інформаційних систем та відображає їх взаємодію з матеріальним потоком для більш якісного задоволення потреб споживачів.

1. Аналіз ринків, на яких діє підприємство.

2. Аналіз потреб у матеріальних ресурсах для різних підрозділів підприємства.

3. Обробка замовлень споживачів.

4. Прогнозування динаміки ринкової ситуації.

5. Виробниче планування у забезпеченні матеріалами та неви­робниче планування.

6. Аналіз та прогнозування можливого розширення кола споживачів.

Розробка критеріїв ефективності досягнення цілей та оперативна взаємодія конкретних операцій, які виконує підприємство, має найважливіше значення для логістичного керування.

Логістичні функції залишаються незмінними для варіантів ринкової ситуації та організаційних і технологічних можливостей підприємства. Однак залежно від типів замовлень споживачів та методик їх задоволення характер, інтенсивність функцій та істотна вагомість можуть суттєво варіюватися.

Види логістичних систем

Система – це сукупність функціональних елементів, між якими існують зв’язки і які утворюють певну цілісність, єдність і визна­чають її призначення.

Логістична система – це адаптивна система із зворотним зв’язком, що виконує ті чи інші логістичні функції. Вона, як правило, складається із декількох підсистем та має розвинені зв’язки із зовнішнім середовищем.

Мета логістичної системи – поставка товарів у задане місце, в потрібній кількості та асортименті, в максимально можливому ступені підготовки до споживання, при заданому рівні витрат.

З позиції системного підходу логістична система формується на рівні будь-якої економічної системи.

Системний підхід – це напрям методології наукового пізнання, в основі якого розгляд об’єктів як систем. Це означає, що кожна система є інтегрованим цілим навіть тоді, коли складається з окремих, підсистем. Системний підхід дозволяє дослідити об’єкт як комплекс взаємопов’язаних підсистем, об’єднаних загальною метою, розкрити його інтегративні властивості, внутрішні та зовнішні зв’язки.

Логістичні системи поділяють на макрологістичні, мікрологіс­тичні та металогістичні системи.

Макрологістична система – це велика система управління матеріальними потоками, що охоплює підприємства та організації промисловості, посередницькі, торговельні та транспортні організації різних відомств, розміщених у регіонах країни або в інших країнах.

Формування макрологістичних систем у міждержавних програ­мах потребує створення єдиного економічного простору, єдиного ринку без внутрішніх кордонів, митних перешкод, транспор­тування товарів, капіталів, інформації, трудових ресурсів.

Металогістична система формується для потреб функціону­вання певної інфраструктури економіки регіону.

Мікрологістична система – є підсистемою, структурною скла­довою макрологістичних систем. До таких систем належать виробничі та торговельні підприємства.

На рівні макрологістики виділяють три логістичні системи:

1) логістичні системи з прямими зв ’ язками. У таких системах матеріальний потік проходить безпосередньо від виробника продукції до споживача;

2) ешелоновані логістичні системи. У таких системах на шляху матеріального потоку є хоча б один посередник;

3) гнучкі логістичні системи. Рух матеріального потоку від виробника продукції до її споживача може здійснюватися як безпосередньо, так і через посередника.

У дослідженнях логістичних систем виділяють такі два етапи: мікропідхід та макропідхід.

Макропідхід розглядається як взаємовідносини досліджуваного об’єкта (логістичної системи) і зовнішнього середовища, при цьому відбуваються такі дії:

· облік потоків субстанції (матеріальних, фінансових, інформа­ційних та ін.);

· виявлення полюсів системи, тобто таких елементів, через які субстанція проникає в систему і через які вона видається системою;

· з’ясування природи цієї субстанції, особливостей способів кодування вихідної та вхідної інформації;

· з’ясування того, яку дію у зовнішньому середовищі виконує субстанція, названа системою.

· Мікропідхід полягає у:

· розподілі логістичної системи на елементи;

· описі властивостей цих елементів;

· виявленні операцій взаємодії між елементами;

· виявленні змін у результаті виконання відповідних операцій;

· з’ясуванні режиму виконання вказаних операцій;

· вивченні процесу перетворення вхідних потоків у вихідні;

· з’ясуванні зміни стану системи в цілому під впливом її функціонування.

При формуванні логістичних систем повинні враховуватися такі принципи:

1. Принцип послідовного просування етапами створення сис­теми (система спочатку повинна досліджуватися на макрорівні, тобто у взаємовідносинах із зовнішнім середовищем, а потім на мікрорівні, тобто всередині власної структури).

2. Принцип поєднання інформаційних, ресурсних та інших характеристик систем, що проектуються.

3. Принцип відсутності конфліктів між цілями окремих підсистем і цілями всієї системи.

Класичний підхід означає перехід від часткового до загального (індукція).

При такому підході формування системи відбувається шляхом злиття її компонентів, які розробляються окремо (див. рис. 2.1).

Системний підхід передбачає послідовний перехід від загаль­ного до часткового, коли в основу покладено досягнення кінцевої мети, створення системи (див. рис. 2.2).