Фактори, що впливають на розмір тарифної плати

на автотранспорті:

² Відстань перевезення.

² Маса вантажу.

²Об’ємна вага вантажу.

² Вантажопідйомність автомобіля.

²Загальний пробіг.

² Час використання автомобіля.

²Тип автомобіля.

² Район перевезення.

² Інші.

Завдання оптимізації товароруху

При розробці оптимальних шляхів товароруху велике значення мають завдання, пов’язані з транспортуванням ван­тажів. Транспор­тування товарів від виробників до пунктів їх реалізації вимагає вели­ких логістичних витрат, які залежать від відстані, схеми перевезень, виду транспорту.

Завдання вибору оптимального варіанта доставки товарів від пунктів виробництва до пунктів споживання з урахуванням усіх реаль­них можливостей називається транспортною задачею. Викорис­тання її розрахунків, як правило, знижує транспортні витрати на 10–30%.

Транспортні задачі за постановкою:

· Задачі мінімізації вартості перевезень товару від пунктів вироб­ництва до пунктів споживання.

· Задачі мінімізації довжини маршруту при перевезенні від одного постачальника до кількох споживачів.

· Задачі мінімізації строків перевезення товару від пунктів виробництва до пунктів споживання та ін.

МЕТОД МІНІМАЛЬНОЇ ВАРТОСТІ

У клітину з мінімальною одиничною вартістю записують най­більш можливу кількість продукту.Коригують обсяги пропозицій та потреб, що залишилися.

Вибирається наступна клітина з найменшою вартістю, в якій розміщується найбільш можлива кількість продукту, і так далі, поки по­пит та пропозиція не дорівнюватимуть нулю.

Якщо найменше значення вартості відповідає більш ніж одній клітині таблиці, вибір здійснюється випадково.

МЕТОД ВОГЕЛЯ

Даний метод використовує поняття штрафної вартості.

Штрафна вартість для кожного рядка та стовпчика – різниця між найбільш дешевим маршрутом та наступним за ним (з точки зору критерію мінімізації вартості перевезень).

Суть методу полягає у мінімізації таких штрафів.

Щоб обчислити значення штрафної вартості для кожного рядка та стовпчика, необхідно знайти клітини з найменшою вартістю та найближчим до них значенням вартості. Для кожного рядка та стовп­чика найменше значення вартості віднімається від найближчого до нього значення, знайденого за критерієм мінімізації вартості. Така процедура дозволяє отримати значення штрафів за відсутність перевезень у клітинах з найменшою вартістю.

Вибирається рядок чи стовпчик з найбільшим значенням штрафної вартості і в клітині з найменшим значенням вартості пере­везення для даного рядка та стовпчика розміщується найбільш мож­лива кількість продукту. Така процедура дозволяє уникнути призна­чення високих штрафів.

Як і в попередньому методі, здійснюється коригування підсум­кових значень за рядками та стовпчиками таблиці. У рядках чи стовп­чиках, де пропозиція чи попит набули нульового значення, ста­виться прочерк в усіх клітинах, в яких відсутні перевезення, оскільки ці клітини не можна використовувати в процесі подальшого розподілу перевезень.

Здійснюється повернення до кроку 1 та перерахунок штрафних вартостей без врахування клітин, у яких вказані перевезення, або клітин, де стоїть прочерк.

Указані кроки повторюються доти, поки не буде задоволено весь попит. Індекси, що відповідають кількості перевезень, відобра­жають порядок вибору штрафних вартостей та розподілу перевезень.

Важливим завданням управління перевезеннями товарів є вибір між власним і найманим транспортом.

Тарифи, документація, консолідація вантажів – це тільки частина проблем, які необхідно вирішувати, коли торговельні підпри­ємства користуються послугами спеціалізованих транспортних компаній.

Основними завданнями управління власними транспортними засобами є диспетчеризація, оптимальне розміщення вантажів, роз­робка маршрутів та розрахунок відстані тощо.

 

Сутність та основні функції розподільчої логістики

Розподільча логістика – невід’ємна частина загальної логіс­тичної системи, яка забезпечує найбільш ефективну організацію роз­поділу виготовленої продукції, охоплюючи весь ланцюг системи роз­поділу: транспортування, складування, пакування та ін.

Логістичний підхід до організації збутової діяльності відкриває нові можливості для всіх учасників товарного обміну – товаровироб­ників, споживачів, комерційних посередників.

Зростання ролі збутової діяльності торговельних підприємств на сучасному етапі зумовлене низкою причин:

¤ Необхідність збуту. В умовах товарного насичення немож­ливо обійтися без спеціальних, наближених до споживача, збутових мереж і точок.

¤ Боротьба за споживача. Споживач впевнений, що зруч­ність придбання товару – невід’ємна ознака нормального способу життя. Іншими словами, споживач вимагає детального ознайом­лення з товарним асортиментом, мінімум часу на придбання товару й мак­симум зручностей до, під час і після придбання товару. Усі ці вимоги можна задовольнити, постійно вдосконалюючи збутову діяльність, підвищуючи її ефективність.

¤ Проблеми ефективності ринкової поведінки і розвитку підприємства. Конкурентоспроможність підприємства великою мі­рою зумовлена організацією його збутової діяльності. При ефектив­ному управлінні збутовою діяльністю підприємство розвивається, одержує прибуток, зростає його соціальна роль на ринку.

Фактори, що впливають на збутову політику підприємства:

♦ споживачі (кількість, концентрація, потреби);

♦ збутовий потенціал підприємства (ресурси й мар­кетингові можливості у сфері збуту);

♦ конкуренція (кількість конкурентів, їх концентрація, ступінь агресивності);

♦ канали розподілу (альтернативи, доступність, правові обмеження).

Цілі збутової діяльності

Економічні цілі збутової діяльності спрямовані на максимі­зацію прибутку. Їх досягнення можливе за успішної реалізації таких завдань у сфері збутової діяльності: збільшення ринкової ча­стки під­приємства; максимізація збуту і на цій основі – прибутку підприємства при найбільш повному задоволенні попиту споживачів; ефективне використання збутового апарату підприємства; вибір раціональних каналів розподілу; мінімізація сукупних витрат у господарському циклі товару, включаючи витрати з післяпродажного обслуговування та сервісу; раціональна політика на ринку з урахуванням мінливої кон’юнктури та ін.

Цілі розвитку у сфері збутової діяльності слід розглядати як надсистемні та внутрішньосистемні цілі служби збуту. Відомо, що система, яка не має потенціалу саморозвитку, приречена на відставання. Якщо збут не має цілей розвитку, тоді й підприємство занепадає і втрачає ринки збуту.

Надсистемні цілі розвитку збуту пов’язані з інтеграцією й диверсифікованістю діяльності, з розвитком ринків збуту та освоє­нням нових. Внутрішньосистемні цілі служби збуту спрямовані на підви­щення кваліфікації працівників збуту, впровадження інформаційних технологій, прогресивних форм і методів продажу, стимулювання збуту тощо.

Кількісні цілі збутової діяльності можуть виступати у виг­ляді зростання обсягу продажів, збільшення частки фірми на пев­ному сегменті ринку, підвищення швидкості обороту коштів, вкла­дених у запаси готової продукції та інше. Кількісна визначеність збу­тових цілей дозволяє довести цільові установки у вигляді індивідуаль­них завдань до конкретних виконавців.

Якісні цілі збутової діяльності визначають якість обслугову­вання, для чого необхідним є надійний зворотний зв’язок підпри­ємства зі споживачами, достатньо точна інтерпретація вимог споживачів збутовим апаратом підприємства, кількісний опис цих цілей. Для визначення якісних цілей збуту доцільним є ви­користання кількох каналів зв’язку зі споживачами для більш адек­ватного визна­чення їхніх вимог.

Успішне досягнення цілей збутової діяльності багато в чому залежить від комплексного виконання функцій у сфері збуту, що зумовлює необхідність застосування системного підходу до управління цією діяльністю. Система функцій управління збутом підприємства:

Функції планування: 1. Встановлення тривалих взаємо­відносин з покупцями та бізнес-суб’єктами. 2. Вибір цільового ринку. 3. Формування стра­тегії і тактики збуту. 4. Розробка перспек­тивних та оператив­них планів збуту. 5. Формування асор­тиментної політики підприємства з ураху­ванням вимог покуп­ців. 6. Формування попи­ту покупців. 7. Вибір каналів роз­поділ. 8. Вибір постачаль­ників для підпри­ємства. 9. Вибір форм та методів збуту

з урахуванням специ­фіки товарів та особ­ливостей цільового ринку. 10. Планування рек­ламних кампаній. 11. Розробка заходів щодо стимулювання збуту. 12. Складання кош­торисів-витрат зі збуту та їх опти­мізація.

Функції організації: 1. Організація складського та тарного гос­подарств. 2. Проведення кількісного та якісного прий­­мання товарів та їх передпро-дажна підготовка. 3. Організація про­дажу та доставка товарів спожи­вачам. 4. Організація передпродажного
та післяпродажного обслуговування споживачів. 5. Встановлення господарських зв’язків з поста­чальниками. 6. Організація проведення рек­ламних кампаній та заходів щодо стиму­лювання збуту. 7. Організація під­готовки торгового персоналу та управ­ління його діяльністю. 8. Організація взаємодії усіх під­розділів підпри­ємства для досяг­нення цілей збуту.

Функції аналізу: 1. Відслідковування змін у зовнішньому середовищі підпри­ємства з метою вияв­лення зовнішніх збу­тових ризиків. 2. Аналіз та оцінка кон’юнктури ринку. 3. Оцінка привабливості ринкових сегментів. 4. Оцінка платоспро­можного попиту споживачів. 5. Вивчення збутової політики конкурентів. 6. Виявлення конку­рентних переваг під­приємства в сфері збуту. 7. Оцінка постачаль­ників підприємства. 8. Діагностика збуто­вого потенціалу під­приємства з метою виявлення внутрішніх збутових ризиків.

Функції контролю та регулювання:

1. Оцінка марке­тингових стра­тегій підприєм­ства всфері збуту. 2. Оцінка ступе­ня досягнення збутових цілей 3. Оцінка ре­зультатів збуто­вої діяльності. 4. Контроль за виконанням пла­нів збуту. 5. Оперативне регулювання збутової діяль­ності підприєм­ства з урахуван­ням впливу зовнішніх та внут­рішніх факторів. 6. Оцінка та стимулювання діяльності збу­тового апарату. 7. Статистич­ний, бухгалтер­ський та опера­тивний облік збутової діяль­ності. 8. Оцінка спро­можності підпри­ємства до ефек­тивного функціонування на цільо­вому ринку. 9. Оцінка збутових ризиків та роз­робка заходів щодо їх нівелю­вання.