Склад і призначення основних блоків

Основні блоки ПК і їхнє значення

Структура персонального комп'ютера

Розглянемо состав і призначення основних блоків ПК.

Примітка. Тут і далі організація ПК розглядається стосовно до найпоширенішим у цей час IBM PC-подібним комп'ютерам.

Структурна схема ПК на мал. 1.

 

Рис.1

 

Мікропроцесор ( МП). Це центральний блок ПК, призначений для керування роботою всіх блоків машини й для виконання арифметичних і логічних операцій над інформацією.

Генератор тактових імпульсів. Він генерує послідовність електричних імпульсів; частота імпульсів які генеруються визначає тактову частоту машини.

Проміжок часу між сусідніми імпульсами визначає час одного такту роботи машини або просто такт роботи машини.

Частота генератора тактових імпульсів є однією з основних характеристик персонального комп'ютера й багато в чому визначає швидкість його роботи, тому що кожна операція в машині виконується за певну кількість тактів.

Системна шина. Це основна інтерфейсна система комп'ютера, що забезпечує сполучення й зв'язок всіх його пристроїв між собою.

Системна шина забезпечує три напрямки передачі інформації:

- між мікропроцесором і основною пам'яттю;

- між мікропроцесором і портами вводу-виводу зовнішніх пристроїв;

- між основною пам'яттю й портами вводу-виводу зовнішніх пристроїв (у режимі прямого доступу до пам'яті).

Основна пам'ять (ОП). Вона призначена для зберігання й оперативного обміну інформацією з іншими блоками машини. ОП містить два види запам'ятовувальних пристроїв: постійний запам'ятовувальний пристрій (ПЗУ) і оперативний запам'ятовувальний пристрій (ОЗУ).

ПЗУ служить для зберігання незмінної (постійної) програмної й довідкової інформації, дозволяє оперативно тільки зчитувати інформацію, що зберігається в ньому (змінити інформацію в ПЗУ не можна).

ОЗУ призначено для оперативного запису, зберігання й зчитування інформації (програм і даних), що безпосередньо приймають участь в інформаційно - обчислювальному - процесі, виконуваному ПК у поточний період часу. Головними достоїнствами оперативної пам'яті є її висока швидкодія й можливість звертання до кожної комірки пам'яті окремо (прямій адресний доступ до осередку). Як недолік ОЗУ варто скасувати неможливість збереження інформації в ній після вимикання живлення машини (енергозалежнісьсть).

Зовнішня пам'ять. Вона відноситься до зовнішніх пристроїв ПК і використається для довгострокового зберігання будь-якої інформації, що може коли-небудь, знадобитися для рішення завдань. Зокрема, у зовнішній пам'яті зберігається все програмне забезпечення комп'ютера. Зовнішня пам'ять містить різноманітні види запам'ятовувальних пристроїв, але найпоширенішими, наявними практично на будь-якому комп'ютері, є накопичувачі на жорстких (HDD) і гнучких (HD) магнітних дисках.

Призначення цих накопичувачів - зберігання більших обсягів інформації, запис і видача збереженої інформації із запиту в оперативний запам'ятовувальний пристрій. Як пристрої зовнішньої пам'яті використаються також запам'ятовувальні пристрої на магнітній дискеті, накопичувачі на оптичних дисках (CD-ROM-Compact Disk Read Only, DVD, Memory-компакт-диск із пам'яттю) і ін.

Блок живлення. Це блок, що містить системи автономного й мережного енергоживлення ПК.

Таймер. Це внутрішні машинні електронні годинники, що забезпечують при необхідності автоматичне знімання сучасного моменту часу (рік, місяць, годинники, хвилини, секунди й частки секунд). Таймер підключається до автономного джерела живлення - акумулятору й при відключення машини від мережі продовжує працювати.

Зовнішні пристрої (ЗП). Це найважливіша складова частина будь-якого обчислювального комплексу. Досить сказати, що за вартістю ЗП іноді становлять 50-80% усього ПК. ВІД складу й характеристик ЗП багато в чому залежать можливість і ефективність застосування ПК у системах керування й у народному господарстві в цілому.

Зовнішні пристрої ПК забезпечують взаємодію машини з навколишнім середовищем користувачами, об'єктами керування й іншими ЕОМ. Зовнішні пристрої досить різноманітні й можуть бути класифіковані по ряду ознак. Так, по призначенню можна виділити наступні види Зовнішніх пристроїв:

- зовнішні запам'ятовувальні пристрої (ВЗУ) або зовнішня пам'ять ПК;

- діалогові засоби користувача;

- пристрої вводу інформації;

- пристрої виводу інформації;

- засоби зв'язку й телекомунікації.

Діалогові засоби користувача включають у свій склад відеомонітори (дисплеї), рідше пультові друкарські машинки (принтери із клавіатурою) і пристрою мовного вводу-виводу інформації.

Відеомонітор (дисплей) - пристрій для відображення інформації.

Пристрої мовного вводу-виводу ставляться до засобів мультимедіа. Пристрої мовного уведення - це різні мікрофонні акустичні системи,

Пристрої мовного виводу - це різні синтезатори звуку, що виконують перетворення цифрових кодів у букви й слова, відтворені через динаміки або звукові колонки, приєднані до комп'ютера.

До пристроїв введення інформації відносяться:

клавіатура - пристрій для ручного уведення числової, текстової й керуючої інформації в ПК;

графічні планшети (диджитайзеры) -для ручного уведення графічної інформації, зображень шляхом переміщення по планшеті спеціального покажчика (пера); при переміщенні пера автоматично виконуються зчитування координат його місця розташування й уведення цих координат у ПК;

сканери - для автоматичного зчитування з паперових носіїв і уведення в ПК машинописних текстів, графіків, малюнків, креслень;

маніпулятори: джойстик, миша, трекбол-шар в оправі, світлове перо й ін. - для уведення графічної інформації на екран дисплея шляхом керування рухом курсору по екрані з наступним кодуванням координат курсору й уведенням їх у ПК;

сенсорні екрани - для уведення окремих елементів зображення, програм або команд із поліекрана дисплея в ПК.

До пристроїв виводу інформації відносяться:

Принтери - друкувальні пристрої для реєстрації інформації на паперовий носій;

графобудівники (плотери) - для виводу графічної інформації (графіків, креслень, малюнків) із ПК на паперовий носій;

Пристрої зв'язку й телекомунікації для зв'язку із приладами й іншими засобами автоматизації і для підключення ПК до каналів зв'язку, до іншим ЕОМ і обчислювальним мережам (мережні интерфейсные плати, "стики", мультиплексоры передачі даних, модеми).

 

4. Архітектурні принципи Джона фон Неймана. Ненейманівські архітектури комп'ютерів

Архітектурні принципи Джона фон Неймана

Описана в 1946 році Джоном фон Нейманом архітектура комп’ютера дістала назву його імені. Оскільки це був опис реалізованого ГІреспером Екертом та Джоном Моучлі універсального комп’ютера ЕКІАС, створеного в Принстонському університеті, часом її іще називають принстонською. Головні особливості архітектури комп’ютера Джона фон Неймана:

> Інформація в комп’ютері ділиться на команди і дані.

> Команди вказують комп’ютеру, які дії і над якими операндами виконувати.

> Послідовність команд, за якою виконується алгоритм вирішення задачі, назива­ють програмою.

> Весь набір виконуваних комп’ютером команд називають системою команд ком­п’ютера.

> Дані - це числа і закодовані символи, які використовуються командами як операнди. Одні команди для інших також можуть бути операндами.

> Команди і дані представлено двійковим кодом.

> Немає відмінностей в представленні команд і даних. Наприклад, двійкове число 100011011100 може бути як командою, гак і даним.

> Команди і дані зберігаються в одній пам’яті.

> Команди і дані зберігаються в пам’яті за відповідними адресами.

> Пам’ять має довільну адресацію, тобто в кожному такті можна звернутися до до­вільної її комірки.

> Пам’ять є лінійною. Її адресу кодують двійковим кодом, починаючи від молодшої, всі розряди якої рівні нулю (00...0), до старшої, всі розряди якої рівні одиниці (11...1).

В основу роботи цього комп’ютера покладено принцип програмного керування. Тоб­то функціонування цього комп’ютера здійснюється потактово за вказівкою команд про­ грами. Програма разом з даними, які підлягають обробці, спочатку записується до осно­вної пам’яті. В кожному такті, залежно від типу архітектури комп’ютера, виконується команда або частина команди - мікрокоманда. Команда вказує тип виконуваної опера­ції та місце розміщення операндів і результату операції. Для виконання однієї команди необхідно провести наступні дії: записати до програмного лічильника адресу команди, зчитати із основної пам’яті команду за вмістом програмного лічильника, провести де­шифрування команди з метою її розпізнання, визначити адреси комірок пам’яті, в яких знаходяться операнди та до яких мають бути записані результати, зчитати ці операнди з пам’яті та подати в арифметико-логічний пристрій для опрацювання, виконати операцію над операндами та записати результати до основної пам’яті. Таким чином проводиться виконання всіх команд програми. По закінченню в основній пам’яті будуть знаходитися результати виконання програми.

Як буде видно далі, ці особливості характерні для більшості сучасних комп’ютерів.

Ненейманівські архітектури комп’ютерів

До цього часу більшість універсальних комп’ютерів будують за принципами архі­тектури Джона фон Неймана. Але недоліки цієї архітектури, пов’язані з закладеним в ній послідовним характером організації обчислень, ставлять перепони в пошуку шляхів побудови швидких комп’ютерних систем. Тому крім архітектури Джона фон Неймана за час існування комп’ютерної техніки було створено цілий ряд інших архітектур. До них, зокрема, належать гарвардська архітектура, асоціативна машина, машина потоків даних, редукційна машина. Було запропоновано покласти в якості обчислювальної парадигми нейронні мережі, в яких використана ідея з моделей мозку та генетичні алгоритми, в яких застосовані ідеї з біології та еволюції архітектури комп’ютерних мереж. Останнім часом багато уваги приділяється квантовим комп’ютерам, елементи яких працюють за законами квантової механіки, біологічним комп’ютерам, а також паралельним комп’ю­терам, оскільки практично всі сьогоднішні комп’ютери є паралельними.

Коротко виділимо основні риси деяких з названих архітектур.

Гарвардська архітектура вперше була реалізована Ховардом Айкеном в комп’ютері Марк-1 в Гарварді. Вона передбачає розділення пам’яті на пам’ять даних і пам’ять ко­манд. Тим самим розділяються шини передачі керуючої і оброблюваної інформації (рис. 1.9). При цьому підвищується продуктивність комп’ютера за рахунок суміщення в часі пере­силання та обробки даних і команд.

Рис. 1.9. Ядро комп'ютера гарвардської архітектури, утворене процесором та пам’яттю команд і даних

 

Необхідність використання гарвардської архітектури можна пояснити так. Ядро комп’ютера Джона фон Неймана складається з процесора та основної пам’яті. Бажано, аби обидві компоненти ядра не пригальмовували одна одну, тобто працювали із рівною швидкодією. На практиці вузол пам’яті є значно (на порядок) повільнішим від процесора і цей розрив у швидкодії з прогресом інтегральних технологій лише зростає. Зменшити розрив можна структурними методами, збільшуючи розрядність інформаційного слова пам’яті. Саме цей підхід реалізує гарвардська архітектура з двома запам’ятовувальни­ми пристроями. Зрозуміло, що тут паралельно виконуються операції вибирання команд програми, з одного боку, а з другого - вибирання та запис кодів даних і результатів об­числень.

Дуальна пристонсько-гарвардська архітектура. Швидкі комп’ютери гарвардської архітектури є складнішими щодо програмування порівняно з комп’ютерами принстон- ської архітектури. Зрозуміло, що бажано створити комп’ютер з дуальною архітектурою, яка водночас запозичує нову якість - швидкодію від гарвардської архітектури та стан­дартну парадигму розробки програм від принстонської архітектури. Злиття двох архі­тектур виконують на рівні кеш пам’яті шляхом її поділу на кеш даних та кеш команд (рис. 1.10). Злиттям архітектур програмісту надано зручність програмних технологій принстонської архітектури, а з боку процесора реалізовано гарвардську архітектуру, в результаті чого він значно менше пригальмовується з боку основної пам’яті.

Рис. 1.10. Злиття архітектур через розділену на дві частини кеш пам’ять першого рівня

 

Асоціативна машина передбачає маніпуляції з даними не відповідно до їх адрес, як це є в машині Джона фон Неймана, а відповідно до значення цих даних або їх частин. Ба­зовими тут є операції пошуку і порівняння. Основою асоціативної архітектури є асоціа­тивна пам’ять, яка'забезпечує одночасний доступ до багатьох даних, в яких співпадають значення відповідних розрядів. Тим самим за рахунок високої паралельності обробки досягається висока продуктивність на класі операцій, для виконання яких ця машина є ефективною (зокрема, логічні операції, операції пошуку та сортування). Асоціативна машина є складовою практично кожного сучасного комп’ютера.

Машина потоків даних. Керування обчислювальним процесом в машині потоків даних здійснюється даними за 'їх готовністю до обробки. Кожне дане в такій машині має спеціальні ознаки. За цими ознаками пристрій керування знаходить дані, які готові до обробки, і передає їх в АЛП для виконання відповідних операцій. Тим самим тут за рахунок можливого паралельного аналізу та обробки даних досягається гранично ви­ сока продуктивність. Принципи машини потоків даних використовуються в багатьох сучасних високопродуктивних комп’ютерах.

Паралельні комп’ютерні системи. Перші паралельні комп’ютерні системи, до скла­ду яких входило лише два процесори, були побудовані в кінці 60-х років минулого сто­ліття. В 70-х роках такі системи мали в своєму складі до 64-х процесорів, в 80-х роках

- до 1000, а в кінці 90-х років фірма ІВМ анонсувала конструкцію суперкомп’ютера з паралельною архітектурою, який включав понад мільйон процесорів і на даний час є найпродуктивнішим у світі. Паралельна обробка інформації є ключовим напрямком побудови високопродуктивних комп’ютерних систем. Однак і паралельні комп’ютерні системи мають обмеження. По-перше, зі збільшенням кількості процесорів ускладню­ється задача розподілу завдань між процесорами. Для її вирішення використовуються додаткові процесори, кількість яких може значно перевищувати кількість процесорів, зайнятих безпосередньо виконанням алгоритму. По-друге, послідовна природа багатьох алгоритмів обмежує прискорення, якого можна досягти, використовуючи багатопроце­сорну організацію.