Сучасна українська ділова мова, її писемна та усна форми.

Сучасна українська ділова мова, її писемна та усна форми.

Ділова українська мова як різновид літературної мови виявляється в офіційно-діловому стилі, в основному в його адміністративно-канцелярському різновиді, який має писемну й усну форми вживання.

В письмі – документи. Усна форми – різновиди виступів, доповіді, промови.

4. Мовний стиль. Функціональні стилі сучасної української літературної мови. офіційно-ділов. Мовний стиль – це сукупність мовних засобів, вибір яких зумовлюють зміст, мета і ситуація мовлення.

Функціональні стилі: Офіційно-діловий, Публіцистичний, Науковий, Розмовний, художній, конфесійний.

Офіційно-діловий стиль — це сукупність мовних засобів, призначених для регулювання ділових стосунків, спілкування на державно-політичному, громадському, економічному рівні, у законодавстві, сфері управління адміністративно-господарською діяльністю (офіційно-ділова мовна сфера).

Головні ознаки офіційно-ділового мовного стилю

1. логічній основі.

2. суворими вимогами до лексики й фразеології

3. Діловий текст характеризується стандартизацією мови

4. Високий ступінь одноманітності, стандарту форми, сувора регламентація розміщення та будови тексту.

Підстилі офіційно-ділового мовного стилю.

1. Законодавчий.

2.Дипломатичний.

3.Юридичний.

4.Адміністративно-канцелярський.

5. Становлення та розвиток наук. стилю. Мовні засоби нау стилю. Науковий стиль мовлення використовується в наукових працях, для викладення результатів наукової та дослідницької діяльності. Метою наукового стилю є повідомлення, пояснення, тлумачення досягнутих наукових результатів, відкриттів. Найпоширеніша форма наукового стилю — монолог.

Науковий стиль властивий таким жанрам: монографія, наукова стаття, дисертація, анотація, рецензія, підручник, лекція.

Науковий стиль використовує певний набір мовно-стилістичних засобів: спеціальні слова (терміни), складні синтаксичні конструкції (у яких має місце суворо впорядкований зв'язок, наприклад, за рахунок вставних конструкцій); речення, ускладнені узагальнюючими родовими найменуваннями.

Слова вживаються переважно в прямих значеннях. Експресивно-емоційне забарвлення лексики використовується надзвичайно рідко.

Основні мовні засоби:

значною кількістю наукової термінології,

- наявністю схем, таблиць, графіків, діаграм, мап, систем математичних, фізичних, хімічних та інших знаків і позначок,

- оперуванням абстрактними, переважно чужомовними словами,

- уживанням суто наукової фразеології, стійких термінологічних словосполук,

- залучуванням цитат і посилань на першоджерела,

- здебільшого відсутністю авторської індивідуальної манери й емоційно-експресивної лексики,

- наявністю виразної композиційної структури

- специфічною монологічністю текстів,

- переважанням різнотипних складних речень, стандартних виразів (кліше).

Серед підстилів виділяють:

власне науковий, науково-популярний, науково-навчальний

6. Оформлення рез.Наук. діяльності. План, тези, конспект. Наукові дослідження здійснюються з метою одержання наукового результату. Науковий результат - нове знання, здобуте під час наукових діяльності та зафіксоване на носіях наукової інформації у формі наукового звіту, наукової праці, наукової доповіді, наукового повідомлення про науково-дослідну роботу, монографічного дослідження, наукового відкриття тощо.

План - це короткий перелік проблем, досліджуваних у науковому тексті; "порядок розміщення частин якого-небудь викладу, його композиція".

Цінність плану полягає у тому, що він допомагає усвідомити прочитане і стисло відтворити в пам'яті зміст наукового джерела, зосереджуючи увагу на найсуттєвішій інформації.

За структурою план може були простим і складним.

Теза у широкому розумінні - будь-яке твердження, яке стисло викладає ідею, у вузькому розумінні - деякий текст, що формулює сутність, обґрунтовує доказ.

Конспект - стислий писаний виклад змісту чого-небудь, складається з плану й тез, доповнених фактичним матеріалом, що у сукупності є коротким письмовим викладом змісту книжки, статті, лекції тощо.

7. Публіцистичний стиль Публіцистичний стиль - це функціональний різновид літературної мови, яким послуговуються в ЗМІ.

Основне призначення стилю - обговорення, відстоювання і пропаганда важливих суспільно-політичних ідей, формування відповідної громадської думки, сприяння суспільному розвитку.

Головні ознаки публіцистичного стилю: популярний, чіткий виклад, орієнтований на швидке сприймання повідомлень, на стислість і зрозумілість інформації, використання суспільно політичної лексики: державність, громадянин, поступ, єдність. Типовими є емоційно забарвлені слова, риторичні запитання, повтори, фразеологічні одиниці, що зумовлюють емоційний вплив слова. Тон мовлення пристрасний, оцінний.

Публіцистичний стиль реалізується в таких жанрах: виступ, нарис, публіцистична стаття, памфлет, фейлетон, дискусія, репортаж.

8. Публічний виступ Публічне мовлення - це особливий вид тексту, створюваний за законами риторики, орієнтований на переконання.

Метою переконання, на відміну від інших видів впливу на людей, є передавання інформації в обґрунтованій, достатньо доказовій формі, щоб вона перетворилася на систему принципів і настанов особистості.

Публічний виступ - це привселюдне виголошення промови, заяви, інформації з певної проблеми.

Метою публічних виступів є передавання інформації, знань, оцінок та вражень.

Залежно від способу виголошення, основного призначення та змісту виокремлюють такі жанри публічного виступу: доповідь, промова, виступ, повідомлення.

Доповідь - одна з найпоширеніших форм публічних виступів. Вона порушує нові проблеми, що ще потребують вирішення. Доповідь є дуже важливим елементом системи зв'язків із громадськістю.Розрізняють політичні, звітні, ділові та наукові доповіді.

 

 

Художній та розмовний стиль.

Худо́жній стиль — це стиль художньої літератури, який використовується в поетично-художній творчості. У художньому стилі широко використовуються всі мовні засоби, увесь лексичний потенціал мови.

Художній стиль мовлення можна розглядати як узагальнення й поєднання всіх стилів, оскільки письменники органічно вводять ті чи інші складники стилів до творів, надаючи їм більшої переконливості та вірогідності в зображенні подій.

Цей стиль широко використовується у творчій діяльності, різних видах мистецтва, у культурі й освіті.

Розмо́вний стиль мо́влення — це стиль, який використовується в усному повсякденному спілкуванні у побуті, у родині, на виробництві.

Основне призначення розмовного стилю — бути засобом невимушеного спілкування, живого обміну думками, з'ясування побутових стосунків.

Вживаються разом із нейтральною лексикою стилістично знижені мовні засоби: фразеологізми, діалектизми, жаргонізми тощо. Часто вживаються в розмовній мові вигуки, частки, вставні слова, неповні речення, повтори, неузгоджені словосполучення тощо.У розмовній мові велику роль грають невербальні засоби спілкування: міміка, жестикуляція, ситуація.

Ділові папери як засіб писемної професійної комунікації. Жанри офіційно-ділового стилю. Документ і його функції. Вимоги до оформлення документів.

Документ - це матеріальний об'єкт, що містить у зафіксованому вигляді інформацію, оформлений у заведеному порядку й має відповідно до законодавства юридичну силу.

Документи виконують офіційну, ділову й оперативну функції, оскільки вони - писемний доказ, джерело відомостей довідкового характеру.

Офіційно-діловий стиль має свої жанри: устав, протокол, акт, кодекс, доручення, судовий вирок, резюме, розписка, інструкція, наказ

Є такі вимоги до оформлювання документів:

1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

3 ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

4 СКЛАД РЕКВІЗИТІВ ДОКУМЕНТІВ

5 ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ТА РОЗТАШОВУВАННЯ РЕКВІЗИТІВ ДОКУМЕНТІВ

6 ВИМОГИ ДО БЛАНКІВ ДОКУМЕНТІВ ТА ОФОРМЛЮВАННЯ ДОКУМЕНТІВ

7 ВИМОГИ ДО ДОКУМЕНТІВ, ЩО ЇХ ВИГОТОВЛЯЮТЬ ЗА ДОПОМОГОЮ ДРУКУВАЛЬНИХ ЗАСОБІВ

Бланки документів.

Бланк — це аркуш паперу з відтвореними на ньому реквізитами, що містять постійну інформацію.

Бланк може бути віддрукований у друкарні або відтиснутий штемпелем. Два види бланків: для листів та для всіх інших документів. Бланки виготовляють у друкарнях у тому випадку, якщо кількість документів певного виду досягає 200 на рік.

Державні стандарти передбачають і кутове, і подовжене розміщення реквізитів. Група реквізитів та їх постійних частин, що відтворюються на бланку документа у вигляді єдиного блока, зветься штампом бланка.

Бланк з кутовим штампом раціональніший, оскільки праворуч від штампа на вільному місці можна заповнити реквізит “адресат”.

Якщо текст документа займає більше, ніж один аркуш, то на наступний аркуш не можна переносити лише підписи. Крім підписів, там має бути не менше ніж два рядки тексту.

Нумерація сторінок проставляється з другої сторінки. Номери сторінок позначаються на верхньому полі без крапок і тире.

Бланки документів повинні мати поля:

- ліве — 20 мм;

- верхнє — не менше ніж 10 мм;

- праве і нижнє — не менше ніж 8 мм.

Бланки фiрми виготовляються двох видів:

бланк для листів;

загальний бланк — для інших видів організаційно-розпорядчих документів.

Крім цього, можна виготовити бланки для окремих видів документів:

• постанови та розпорядження;

• наказу та розпорядження керівника організації;

• протоколу засідання та виписки з нього;

• порядку денного засідання колегіального органу;

доручення керівника та його заступника;

листа структурного підрозділу;

Бланки виготовляються:

українською мовою — для використання в межах України;

українською та іноземною мовами — для використання за межами України.

Телефонний етикет

Якщо це вхідний дзвінок, після привітання обов'язково потрібно пред­ставитись, спочатку назвати установу чи структурний підрозділ, потім власне ім'я (більше поширено у компаніях з іноземним капіталом). Експерти ра­дять усміхатися, розмовляючи з клієнтом, адже усмішка за допомогою інто­нації передається, відчувається по телефону; що також дозволяє налагодити контакт. Важливо зберігати доброзичливість протягом усієї розмови.

Для ефективного спілкування при вхідних дзвінках варто дотримуватися таких правил:

1) привітатися;

2) представити організацію, підрозділ;

3) представити себе (ім'я, посада);

4)пропонувати допомогу (краще сприймається більш конкретне за­питання "Чим я можу Вам допомогти?", ніж загальне "Чи можна Вам допо­могти?");

5)прислухатися до співрозмовника;

6)поважати того, хто телефонує, підбадьорювати, використовуючи прийоми рефлексивного слухання;

7)подякувати розмову.

Якщо дзвонить телефон, а ви в цей час уже говорите по іншому апарату, то повинні закінчити першу розмову й тоді розпочинати наступну.

Під час спілкування з діловими людьми домовтеся про регла­мент розмови й дотримуйте його.

Ініціатива завершення розмови належить тому, хто зателефонував. Однак коли розмовляють чоловік і жінка, то таке право належить жінці. Так само перший закінчує розмову старший за віком або службовим становищем.

1. Перебуваючи у громадському місці й одержавши вхідний дзвінок на мобільний, по можливості потрібно вийти на вулицю чи в інше приміщен­ня, інакше можна заважати присутнім своєю розмовою.

2. Якщо ви очікуєте на важливий дзвінок і тому не можете виключити телефон, включіть беззвучний режим чи скористайтеся послугою ''Голосо­ва пошта".

3. Існує певний перелік місць і заходів, де необхідно обмежити себе в користуванні мобільним зв'язком: лікарні, навчальні заклади, театри, кіно­театри, прес-конференції, громадські зустрічі, круглі столи, наради, засі­дання тощо;

4. Потрібно пам'ятати про оточуючих, адже телефонна розмова - це приватне і глибоко персональне питання.

 

 

24. Відвідувач і посадовець. За правилами етикету службових взаємин, посадовець (керівник), менеджер зобов´язані приймати відвідувачів у точно призначений час. Насамперед бажано чітко визначити дні, години і місце прийому. Якщо керівник через обставини, що склалися, не в змозі сам провести прийом, він має доручити це своєму заступникові, котрий зобов´язаний потім повідомити його про результати прийому.

Доцільно практикувати попередній запис на прийом із зазначенням питання, з яким відвідувач має намір звернутися. Це дасть керівникові змогу підготуватися до проведення прийому, отримавши необхідні відомості від співробітників установи або інших компетентних осіб.

Утім, такий порядок не є обов´язковим, відвідувачів можна прийняти і без попереднього запису. У такому разі секретар має доповісти начальникові, хто і з якого питання прийшов, і в жодному разі не вирішувати самостійно, кого пропустити, а кому відмовити.

Етикет прийому на прохання відвідувача має низку особливостей. Передусім варто брати до уваги те, що відвідувач йде на прийом з власної ініціативи, сподіваючись, що його вислухають, не перервуть, до його прохання або пропозиції поставляться уважно. На прийомі він прагне обговорити наболіле питання й домогтися позитивного рішення. Будь-які вияви тяганини й бюрократизму, зверхності й чванливості під час прийому неприпустимі.

Прийом має проходити так, щоб посадовця не відривали інші відвідувачі, телефонні дзвінки тощо. Треба дати відвідувачу можливість спокійно викласти своє прохання або пропозицію, створивши при цьому обстановку невимушеної бесіди. Необхідно зважати на характер відвідувача, а також на ту обставину, що під час прийому посадовця пересічна людина зазвичай хвилюється. Етикет зобов´язує терпляче вислухати відвідувача. Якщо він відхиляється від основного питання, слід тактовно спрямувати розмову в потрібне річище. Якщо відвідувач прийшов зі скаргою стосовно якоїсь події, потрібно уточнити, де і коли ця подія сталася, з´ясувати, які особи і якою мірою до цього причетні. Посадовець має вміти ставити питання в такій формі, щоб вони спонукали до відвертої, довірчої й аргументованої розмови.

Керівник і підлеглий. · При виникненні проблем і труднощів, пов'язаних з недобросовісною, керівнику слід з'ясувати її причини. Якщо мова йде про неуцтво, то не слід нескінченно докоряти підлеглого його слабкостями, недоліками. Подумайте, що ви можете зробити, щоб допомогти йому подолати їх. Опирайтеся при цьому на сильні сторони її особистості.

· Якщо співробітник не виконав вашого розпорядження, необхідно дати йому зрозуміти, що вам відомо про це, інакше він може вирішити, що провів вас. Більш того, якщо керівник не зробив підлеглому відповідного зауваження, то він просто не виконує своїх обов'язків і надходить неетично.

· Зауваження співробітнику повинно відповідати етичним нормам. Зберіть всю інформацію по даному випадку. Виберіть правильну форму спілкування. Спочатку попросіть пояснити самого співробітника причину невиконання завдання, можливо, він приведе невідомі вам факти. Робіть ваші зауваження один на один: необхідно поважати гідність і почуття людини.

· Критикуйте дії і вчинки, а не особистість людини.

· Тоді, коли це доречно, використовуйте прийом «бутерброда» - заховайте критику між двома компліментами. Закінчите розмову на дружній ноті і незабаром знайдіть час поговорити з людиною, щоб показати йому, що ви не тримаєте зла.

· Ніколи не радьте підлеглому, як поступати в особистих справах. Якщо рада допоможе, вас швидше за все не подякують. Якщо не допоможе - на вас ляже вся відповідальність.

· Не обростає улюбленцями. Ставтеся до співробітників як до рівноправних членів і до всіх з однаковими мірками.

· Ніколи не давайте співробітникам можливість помітити, що ви не володієте ситуацією, якщо ви хочете зберегти їх повагу.

· Дотримуйтесь принцип розподільної справедливості: чим більше заслуги, тим більше має бути винагорода.

Відзначимо, що при виборі форми розпорядження слід враховувати, перш за все, два фактори:

1) ситуацію, наявність часу для нюансів;

2) особистість підлеглого - хто перед вами, добросовісний і кваліфікований працівник або людина, яку потрібно підштовхувати на кожному кроці.

25. Розгляд скарг в установ Органи державної влади і місцевого самоврядування, установи, організації незалежно від форм власності, об´єднання громадян, підприємства, посадові особи зобов´язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Пропозиції (зауваження) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, установ, організацій і підприємств особисто.

Розгляд заяв (клопотань)

Органи місцевої влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи установ, організацій незалежно від форм власності, об´єднань громадян, підприємств, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов´язані об´єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, установ, організацій і підприємств особисто.

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов´язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов´язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон України.

26. Основні правила спілкування в інтернеті:

1. Якщо Вам надіслали повідомлення, але отримали Ви його не одразу через те, що були, приміром, в офлайні або не за комп'ютером, потрібно відповісти протягом доби. Навіть якщо Ваш співрозмовник буде не в мережі, не відкладайте свою відповідь на потім.

2. Якщо у Вас горить активний статус, відповідати слід протягом п'яти хвилин. У випадку, якщо Ви зайняті і не можете вести бесіду, найкраще встановити статус «Зайнятий / Відійшов» або «Недоступний». Щойно Ви звільнитеся, не забудьте відповісти на всі повідомлення, які надійшли.

3. Намагайтеся миттєво відповідати на запит про авторизацію. Незважаючи на те, що найчастіше таким чином Вам приходить спам, перевіряйте інформацію про користувача. Адже замість розсильних непотрібної реклами, Вам в ICQ можуть стукати і потенційні клієнти.

4. Ваш співрозмовник, як і Ви, може бути зайнятий іншими справами, тому майте терпіння і дочекайтеся відповіді. Якщо у того, з ким Ви ведете діалог в месенджері, стоїть статус «Недоступний» або «Зайнятий», а у Вас термінова справа, поцікавтеся, чи сидить він зараз за робочим комп'ютером і чи може Вам відповісти.

5. Намагайтеся писати повідомлення в робочий час, особливо, якщо відповідь співрозмовника для Вас важлива.

6. Не пишіть багато коротких повідомлень, тим паче, якщо Ви тільки починаєте діалог і хочете швидко пояснити ситуацію. Краще написати велике змістовне повідомлення, в якому Ви все розкажіть в деталях. Звичайно, на це знадобиться трохи більше часу, але, повірте, Ваш співрозмовник таким чином краще сприйме інформацію. Дуже незручно збирати по кілька слів і відновлювати розмову.

7. Не використовуйте в повідомленнях жаргонізми і нецензурну лексику. Також, не пишіть довгих, зрозумілих лише Вам, оборотів. Пам'ятайте про те, що спілкування відбувається не в живу, і співрозмовник не чує Вашої інтонації і не бачить виразу обличчя.

8. Якщо Ви не впевнені в своїй грамотності на сто відсотків, встановіть програму автоматичної перевірки орфографії. Не важливо, чи це спілкування з потенційним клієнтом, чи з керівництвом або просто зі співробітником, завжди приємніше читати грамотні і правильно написані слова. За статистикою, дуже багатьох відштовхують помилки в повідомленні. Це псує загальне враження, як про конкретного співрозмовника, так і про компанію, яку він представляє.

9. Обов'язково перечитуйте своє повідомлення перед тим, як його надіслати. Навіть якщо програма перевірки орфографії не показала помилок, помилки все-одно можуть залишитися. У результаті, слова інколи мають зовсім інший зміст, а Ви витрачаєте багато часу, щоб пояснити співрозмовнику, що мали на увазі.

10. Залишайте іншим час подумати. Навіть якщо у того, з ким Ви ведете онлайн-діалог, стоїть активний статус, відповідь на Ваше повідомлення може прийти не моментально. Тим паче, не закидайте співрозмовника іншими питаннями і не перепитуйте щось по кілька разів, будьте толерантними!

 

27. Усне мовлення - це слухове сприймання певної інформації.

За допомогою усного мовлення спілкування і обмін думками відбувається безпосередньо. В усному мовленні вживається побутова й діалектна лексика, слова розмовно-просторічного характеру, своєрідні фразеологізми.

Синтаксична будова усної мови характеризується тим, що в ній здебільшого вживаються прості речення, часто - неповні. У складних реченнях переважає сурядність. Зв'язок речень переважно безсполучниковий. Рідко вживаються дієприкметникові й дієприслівникові звороти. Речення усної мови часто не вкладаються в звичайні синтаксичні рамки. За характером спілкування усне мовлення - діалогічне, має ряд лексичних особливостей.

В усному мовлення широко використовуються додаткові засоби висловлення: інтонація, жести, що надають відтінок переконливості та емоційності.

Звичайна сфера застосування усного мовлення - бесіда, розмова.

Усні виступи, доповіді, звіти, лекції являють собою проміжну форму між усною і писемною формами літературної мови. Це складний вид усного мовлення, ніж розмовний, бо тут все-таки обмеженіше використовуються допоміжні засоби (жести, інтонація)

Усне мовлення кожної людини свідчить про рівень її освіченості, культури. Відомий український педагог В.Сухомлинський писав, що “мовна культура - це живодавній корінь культури розумової, високої, справжньої інтелектуальності. Щоб правильно розмовляти й писати, треба прагнути до удосконалення своїх знань, набутих раніше, треба любити українську мову й свою справу”.

Публічна промова – одна з форм ділової взаємодії у формі монологу доповідача перед аудиторією. Публічна промова як компонент ділового спілкування повинна бути не тільки переконливою, але й красномовною, доказовою, логічною, продуманою.

Вимоги до публічної промови:

1)промова повинна бути від початку і до кінця захоплююче цікавою і корисною. Уважні слухачі дуже тонко відчувають, коли оратор вичерпав своє красномовство і втрачають до нього інтерес;

2) промова повинна бути складена правильно в композиційному відношенні і містить вступ, основну частину і висновок.

Підготовка до публічної промови. Публічна промова вимагає навіть від досвідчених ораторів ретельної підготовки, а для початківців це обов'язкова вимога. Підготовка промови є творчою роботою,що приносить її авторові радість й імпровізаційний азарт. До такої підготовки належить насамперед обміркована послідовність всіх етапів роботи.

Античний риторичний канон виділяв 5 етапів підготовки і проголошення промови:

Інвенція (лат.винахід). На цьому етапі збирають і систематизують необхідний для майбутньої промови матеріал.

Диспозиція (лат. розташування). Автор майбутньої промови обмірковує матеріал, структурує його, пов'язує деталі, готує коментарі до матеріалу.

Елокуція (словесне оформлення думки). У цій частині здійснюється перша редакція ключових слів, стилістичне оформлення головної частини, формулювання виступу і висновку, остаточна редакція тексту.

Меморіо (лат. запам'ятовування). На цьому етапі необхідно подумки освоїти написаний текст, навіть вивчити його напам'ять і спробувати освоїти риторично, тобто виділити місця, де необхідно зробити паузу, змінити модуляцію голосу, скористатися жестами – надати промові індивідуального ораторського стилю.

Для ефективного виступу з промовою діловій людині недостатньо тільки обрати тему, необхідно подумати і про призначення промови

 

28. Усний виступ виграє і від доречного використання таких синтаксичних структур, побудованих на основі ритмомелодики фрази, як період чи парцеляція.

Суттєву роль відіграє й інтонація -- збільшення чи зменшення сили голосу, підвищення чи пониження його, більші чи менші паузи з метою виділення якоїсь частини висловлювання, зміна темпу залежно від важливості певного елементу змісту.

Поведінка оратора під час виступу

Перед публічним виступом, щоб почуватися більш упевнено, ораторові необхідно "настроїтись": уявити обстановку, склад слухачів, переглянути ще раз текст або конспект виступу, зібратися з думками. Перед аудиторію треба виходити з переконанням у важливості того, про що піде мова.

Для оратора важливо встановити і в подальшому підтримувати контакт з аудиторією. Перш за все слід подбати про належний зовнішній вигляд. Адже зустрічають "по одягу", тому недопустима як будь-яка неохайність, так і зловживання прикрасами, надмірна яскравість кольорів, оскільки це може відвертати увагу від змісту виступу. Поведінка оратора мусить бути простою і невимушеною, настрій -- бадьорий, ставлення до слухачів -- доброзичливе. Не повинно відчуватися зверхності оратора, повчального тону. Повідомляючи факти, виявляючи своє ставлення до них, досвідчений оратор поступово втягує слухачів у сферу своїх думок і почуттів, переконує, робить своїми однодумцями,

Перевага усного мовлення над писемним полягає у тому, що воно, крім словесних, користується ще й т. зв. позамовними засобами -- інтонацією, мімікою, жестами. Треба, щоб усі вони були природними, відповідали змістові виступу. Ні в якому разі не слід зловживати жестикуляцією. Це відвертає увагу слухачів.

Це ж стосується й місця оратора під час виступу. Навіть вільно викладаючи намічений зміст, не користуючись письмовими заготовками, оратор не повинен переходити з місця на місце, примушуючи слухачів не стільки слухати, скільки стежити за ним.

Необхідною рисою лектора чи доповідача є вміння розподіляти увагу. Він повинен не тільки тримати в пам'яті зміст уже сказаного, будувати нові фрази так, щоб вони забезпечували перехід до наступних питань, але й спостерігати за реакцією аудиторії, щоб у разі зниження зацікавленості (перешіптування в залі, поглядання окремих слухачів на годинник тощо) оперативно вжити заходів -- навести цікаву аналогію, використати жарт чи просто змінити темп мовлення або силу голосу.

Здебільшого у слухачів виникають певні запитання, що стосуються змісту висловленого. Можливі запитання оратор передбачив ще під час підготовки до виступу. Але якщо виникнуть непередбачені, відповідати на них треба престо і ясно. І що найголовніше -- щиро, не уникаючи важких проблем чи неприємних деталей.

Жанри:Мітингова

промова звичайно має гостре політичне спрямування; вона злободенна, стосується суспільно значимої, хвилюючої проблеми.

Найчастіше на мітингах виступає не один, а кілька ораторів - кожен із короткою промовою. Вона, як правило, гаряча, заклична; оратор звертається насамперед до почуттів своїх слухачів. Навіть якщо він вдається до своїх записів, його виступ має відзначатися яскравою емоційністю, граничною напруженістю інтонацій і високим пафосом. Тематика такої промови зазвичай не нова для слухачів, тому завдання оратора - виявити нові аспекти теми, підкріпити сказане новими фактами, щоб відоме сприймалося по-новому. Залежно від того, чи ця промова є імпровізованою, а чи підготовленою й навіть попередньо написаною, вона має містити більше чи менше рис розмовного мовлення.

Ділова промова вирізняється більшою стриманістю в проявах емоцій, орієнтацією на логічний, а не на емоційний її вплив, аргументованістю.

Звітна доповідь -це особливо важливий і відповідальний публічний виступ, адже доповідач зобов'язаний правдиво, об'єктивно висвітлити факти й переконати слухачів у необхідності певних висновків і пропозицій. Для цього треба чітко окреслити мету, характер і завдання доповіді; до кожного положення майбутньої доповіді необхідно дібрати переконливі факти, цифри, приклади, цитати; слід продумати й скласти загальний план доповіді, а до найважливіших пунктів цього плану підібрати й опрацювати фактичний матеріал; окремі положення загального плану потрібно пов'язати в одну струнку систему викладу, подбавши про зв'язки між частинами; хоча вся доповідь звичайно читається повністю або тезисно, її вступну та заключну частини належить написати повністю і прочитати попередньо кілька разів, щоб позбутися під час виступу невпевненості, розгубленості.

Лекція є формою пропаганди наукових знань. У ній, як правило, йде мова про вже вирішені наукові проблеми, до того ж більш загальні. За своїм змістом лекції надзвичайно різноманітні, за формою викладу - також (лектор має пристосовуватися до аудиторії, яка кожного разу чимось різниться від попередньої).

1)Промови, що читаються за конспектом

У певних випадках „по-написаному” говорити просто необхідно, й не завжди тому, що промовець не може від себе сказати кілька живих і яскравих слів. Просто ситуація вимагає дуже точного слововживання. Офіційна політична промова є першим прикладом читаної за рукописом промови.

2) Промови, які готують заздалегідь, але не вчать напам’ять

Виступи тривалістю 1−2 години напам’ять не вивчити. Запам’ятавши певний обсяг матеріалу викладачі (оратори) викладають його перед аудиторією „з пам’яті”, часом імпровізуючи, що справляє враження плину живої думки та значної ерудиції оратора.

Допоможуть у такому разі тези, короткий, стислий план виступу, можливо з певним фактичним матеріалом (цифрами та цитатами). Читати тези не слід, а заглядати в них − можна. Розгорнуті тези і план називаються конспектом.

3)Промови, які готують заздалегідь і вчать напам’ять

Бувають випадки, коли з тих чи інших міркувань читати промову недоцільно, але потрібно зберегти її зміст, нічим не знехтувавши. Наприклад, при вшануванні ювіляра. Спочатку рекомендують написати свій виступ (розміром приблизно на одну сторінку), а потім вивчити його напам’ять.

4)Імпровізовані промови (експромти)

Такі промови виникають спонтанно, самі по собі, за різних обставин. Але найкращий експромт − той, що заздалегідь підготовлено.

Імпровізувати перед аудиторією може, як правило, дозволити собі або дуже досвідчений оратор, або ж людина, яка має від природи досить рідкісний дар.

ДОРУЧЕННЯ

м. Київ ____________________________

(дата літерами)

Видано ____________________

(зазначити прізвище, ім'я, по батьк)

у тому, що йому (їй) доручається здійснити угоду з_____________________

(зазначити назву і предмет угоди)

для чого доручено вести від імені___________________________________

справи в усіх державних, кооперативних і громадських організаціях, одер-

жувати всі необхідні документи, розписуватися і здійснювати всі дії, пов'язані з

виконанням цього доручення.

Повноваження з цього доручення не можуть бути передані іншим особам.

Доручення видано терміном на ___________________________

(зазначити термін до трьох років)

Доручення зареєстровано за № ____________

Підпис _______________________засвідчую

(зразок підпису особи, що одержала доручення)

Керівник підприємства Підпис____________

Головний бухгалтер Підпис____________

 

Печатка

 

55. Візитівка (візитна картка, business card) — традиційний носій контактної інформації про людину чи компанію.

В основному візитки поділяють на три умовні види:

- Особисті візитки використовують при неформальному спілкуванні (візитка містить ім'я і прізвище власника, іноді телефонний номер, посада та адреса в ній не обов'язкові, стиль виконання візиток — відповідно до особистих уподобань і потреб власника).

- Ділові візитки використовуються в бізнесі, на офіційних зустрічах та переговорах, для надання контактної інформації своїм майбутнім клієнтам. На них обов'язково вказуються ім'я, прізвище, посада, а також назва компанії та вид її діяльності. В оформленні таких візиток використовується фірмовий стиль компанії, логотип тощо. Такі візитки зазвичай мають строгий дизайн. У державних службовців та депутатів на візитній картці може знаходитися зображення державних відзнак, таких як прапор і герб країни. Ділова візитна картка без адреси також не відповідає нормам етикету. Винятком є ​​дипломати і вищі державні посадові особи.

- Корпоративна візитка, як правило, не містить імен і прізвищ. На ній вказується повна інформація про компанію: сфера діяльності, перелік послуг, контактні телефони, карта проїзду, адреса сайту, e-mail. Розробляється у відповідності з фірмовим стилем. Зазвичай має рекламний характер, в основному використовується на виставках

 

Службові листи

Це найпоширеніший вид документації, один з способів обміну інформацією. Службові листи належать до головних засобів встановлення офіційних, службових контактів між підприємствами, організаціями, фірмами. За функціональними ознаками службові листи поділяють на такі, що потребують відповіді, й такі, що її не потребують. До листів, що потребують відповіді, належать: - Листи-прохання; - Листи-звернення; - Листи-пропозиції; - Листи-запити; - Листи-вимоги. До листів, що не потребують відповіді, належать: - Листи-попередження; - Листи нагадування; - Листи-підтвердження; - Листи-відмови; - Супровідні листи; - Гарантійні листи; - Листи-повідомлення; - Листи-розпорядження. За кількістю адресатів розрізняють звичайні, циркулярні й колективні листи. Звичайний лист надсилають на адресу однієї інстанції, циркулярний лист – цілій низці установ, колективний лист – на одну адресу, але пишуть його від імені керівників кількох установ. Реквізити: - Штамп (повна назва установи – автора листа). - Номер і дата листа. - Назва установи-адресата. - Текст, що складається з двох частин:- опис фактів або подій, які послугували підставою для написання листа; - висновки та пропозиції. - Підпис керівника організації. - Печатка. Для того, щоб оволодіти мистецтвом листування, слід засвоїти правила ведення ділової кореспонденції: 1. Починати листа необхідно із звертання. Проблема вибору звертання є доволі делікатною. У сучасному діловому листуванні прийнято зазначати звання адресата чи вказувати на його професію. Високопоставлений пане Міністре!Вельмишановний (високоповажний) професоре! 2. Дуже важливо ретельно обміркувати початкову фразу листа, від якої може багато залежати, адже саме вона має переконати адресата у правомірності написання листа. Якщо це лист-відповідь на запит, на запрошення, лист-подяка, то вже у першому ж реченні буде доречним ввічливо висловити вдячність. 4. Якщо ви бажаєте досягти успіху, подбайте про те, щоб ваш лист був і за змістом, і за формою бездоганним. Слід друкувати листа на гарно виконаних бланках, які є “візитною карткою” вашої установи, фірми. Дизайн та поліграфічні якості — це ті деталі, які сприятимуть створенню доброго враження про вас і вашу діяльність.