Етикет писемної форми мовлення

Ділові контакти здійснюються не лише в усній формі. Значна їх частина реалізується і в писемному листуванні. Від уміння вести професійну переписку часто залежить успіх справи.

Професійне спілкування – це та сфера службового спілкування, де знання та дотримання етикетних форм мають іноді вирішальне значення. Мовний етикет має пронизувати увесь документ, починаючи з оформлення. Бездоганно оформлений документ – це свідчення поваги до адресата.

Оформлюючи будь-який документ, особливу увагу слід звертати на правильність написання географічних назв, прізвищ та титулів. Орфографічні помилки чи неточності викличуть в адресата негативну реакцію. Слова «пан», «пані» можна скорочувати, вони ніколи не вживаються самостійно, без прізвища чи титулу, а звання «професор», «президент», «генерал» бажано писати повністю.

У звертаннях слід використовувати супровідні слова «пан», «товариш», «добродій», «шановний», «вельмишановний» у кличному відмінку. В офіційних документах прийнято звертатися на Ви (усі форми займенника пишуть з великої літери), навіть, якщо стосунки між адресатом і адресантом тісні.

Пам’ятаючи, що основний принцип етикету – ввічливість, слід обирати відповідний спосіб викладу матеріалу. Відомо, що тон документів емоційно нейтральний, сухий, підкреслено офіційний.

Етикет вимагає дотримання доброзичливого тону, уникання категоричності. Особливо ретельно треба вишукувати форму для висловлення думки при складанні документів відмовного чи претензійного характеру. Наприклад, На жаль, ми змушені повідомити Вам, що не зможемо виконати Ваше замовлення … Якщо до цього ще подати й ділову професійну пораду партнерові щодо варіантів вирішення його проблеми, то відмова не матиме негативного впливу на подальші професійні стосунки.

Усі можливості для пом’якшення тону дає використання відокремлень, а саме: на жаль тощо. За їх допомогою можна підкреслити також свою увагу до проблеми, що стала об’єктом розгляду в документі, показати, що ви серйозно ставитися до її вирішення: «Вам відомо, що наш університет…», «Як Ви вже мали можливість упевнитися, ми…».

Як би автор документа (особисто чи як представник організації, установи) не був незадоволений діями партнера, він не повинен давати волю своїм емоціям. Згідно з правилами етикету, він мусить шукати мовні засоби, які ь пом’якшили різкість формулювань. У цьому, зокрема, прислужать такі конструкції, як пасивні звороти, хоч в українській мові надають перевагу активним зворотам: Ви не виконуєте умови договору. – Умови договору не виконуються.

При обговоренні умов бажано не вживати слова «якщо». У таких випадках категоричність можна зняти прийменниковими сполученнями «у разі», «при недотриманні», Порівняймо: Якщо Ви не будете дотримуватися умов договору, ми передамо справу до суду. У разі недотримання(при недотриманні) умов договору справу буде передано до суду.

Звертаючись з проханням, неетично нав’язувати адресатові очікуваний результат. Бажано просити розгляду викладеного питання і прийняття відповідних рішень.

В арсеналі особи при професійному спілкуванні значне місце мають займати висловлювання для вираження вибачення: Просимо вибачення за…, Нам дуже прикро… і подяки: Дуже дякуємо за…, Вдячні Вам за те….

Етикетні норми слід пам’ятати і при підписанні документа. Важливе значення при цьому має дотримання службового рівня. Документ може підписувати особа, посада якої дозволяє ставити та вирішувати проблеми, викладені в документі. Порушенням правил етикету буде підписання документа, особливо негативного (відмовного) характеру, не тією посадовою особою, якій було адресовано листа, а особою нижчого рангу.

Отже, ділова людина не може виходити на серйозний рівень професійного спілкування, не засвоївши основних норм етикету.

Питання

До іспиту з курсу «Українська мова за професійним спрямуванням»

 

 

1. Українська національна та літературна мова.

2. Функції мови.

3. Основні ознаки літературної мови.

4. Загальна характеристика стилів української мови. Основні параметри мовних стилів.

5. Науковий стиль та його характеристика. Підстилі наукового стилю.

6. Загальні ознаки наукового стилю.

7. Загальні мовні ознаки наукового стилю

8. Офіційно-діловий стиль та його характеристика. Підстилі офіційно-ділового стилю.

9. Загальні ознаки офіційно-ділового стилю.

10. Мовні засоби офіційно-ділового стилю.

11. Ділові документи. Класифікація ділових документів.

12. Документ, основні функції документів.

13. Вимоги до оформлення документів.

14. Нумерація сторінок. Рубрикація тексту

15. Культура мовлення та культура мови.

16. Основні аспекти вияву культури мовлення

17. Основні якісні комунікативні ознаками культури мовлення.

18. Мовні норми. Варіанти мовних норм.

19. Словники як джерело фіксації мовної норми.

20. Енциклопедичні та філологічні словники.

21. Усне літературне мовлення.

22. Основні формами вираження усного ділового мовлення

23. Жанри усного публічного монологічного мовлення.

24. Жанри приватного діалогічного ділового мовлення.

25. Мовленнєвий етикет. Види мовленнєвого етикету. Тональності мовленнєвого етикету.

26. Акцентологічні норми:

а) загальна характеристика наголосу української мови;

б) наголошування іменників;

б) наголошування прикметників;

в) наголошування числівників;

г) наголошування займенників;

д) наголошування дієслів.

27. Орфографічні норми:

а) правила вживання м’якого знака;

б) правила вживання апостофа;

в) правила вживання великої літери;

г) подвоєння та подовження приголосних;

д) написання найуживаніших префіксів;

е) правида написання слів іншомовного походження.

є) написання складних іменників;

ж) написання складних прикметників;

з) написання часток;

к) написання прислівників;

л) написання прийменників.

29. Орфоепічні норми сучасної української літературної мови:

а) основні правила вимови голосних звуків;

б) основні правила вимови приголосних звуків

в) чергування прийменників У / В.

г) чергування сполучників І / Й.

30. Норми, що стосуються як усного, так і писемного мовлення:

а) синоніми

б) омоніми:

в) антоніми

г) пароніми

Морфологічні норми

а) морфологічні норми іменника:

- нормативність уживання форм роду іменника (визначення роду відмінюваних іменників з нульовим закінченням; визначення роду невідмінюваних іменників іншомовного походження)

-нормативність уживання числа іменників (іменники, що вживаються лише в однині; іменники, що вживаються лише в однині);

- відмінкові форми іменників (закінчення -а/ -я, - у / -ю у родовому відмінку іменників чоловічого і середнього роду з нульовим закінченням; закінчення кличного відмінка іменників; закінчення орудного відмінка іменників; закінчення давального відмінка).

б) нормативність уживання граматичних форм прикметників (ступені порівняння прикметників; прикметники, що не утворюють ступенів порівняння;суфікси –ов(ий), -ев(ий), -єв(ий)).

в) нормативність уживання граматичних форм числівників (відмінювання числівників; вживання збірних числівників; поєднання числівників з іменниками; правила запису числівників під час оформлення ділової документації;

г) нормативність уживання граматичних форм займенника (порушення мовних норм при вживанні займенника);

д) нормативність уживання граматичних форм дієслова (закінчення -уть / -ють, -ать / - ять в третій особі множини; дієвідмінювання дієслів дати, їсти і на -вісти (розповісти, доповісти…)

е) нормативність уживання прийменників (порушення норм у вживанні прийменників; вживання прийменника по)

Пунктуаційні норми

а) тире між підметом і присудком;

б) правила вживання тире у простому реченні;

в) кома;

г) крапка з комою

г) розділові знаки при відокремлених членах речення

д) розділові знаки при вставних, вставлених конструкціях та при звертаннях.

33. Заява, її реквізити.

34. Автобіографія, її реквізити.

35. Резюме, його реквізити.

36. Характеристика, її реквізити.

37. Протокол, його реквізити.

38. Витяг з протоколу, його реквізити.

39. Доручення, його реквізити.

40. Розписка, її реквізити.

41. Пояснювальна записка, її реквізити.

42. Доповідна записка та її реквізити.

 

Література:

1. Антисуржик: Вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити: Посібник / За заг. ред. О. А. Сербенської. – Львів, 1994. – 152 с.

2. Ботвина Н. В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови. – К., 1999. – 264 с.

3. Глущик С. В., Дияк О. В., Шевчук С. В. Сучасні ділові папери. – К., 2000. – 174 с.

4. Гуць М. В., Олійник І. Г., Ющук І. П. Українська мова у професійному спілкуванні: Навч. посібн. – К., 2004. – 336 с.

5. Діденко А. Н. Сучасне діловодство: Навч. посібн. – К., 1998. – 256 с.

6. Зубков М. Сучасна українська ділова мова: Підручник для вищих навчальних закладів. – Х., 2003. – 448 с.

7. Мацюк З.О., Станкевич Н.І. Українська мова професійного спілкування: Навч. посібн. – К., 2005. – 352 с.

8. Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування. – Львів, 2001. – 224 с.

9. Сокіл Б., Хібеба Н. Українська мова за професійним спрямуванням. Навчальний посібник для студентів механіко-математичного факультету та факультету прикладної математики та інформатики (Рукопис). – Львів, 2013