Порука як захід забезпечення виконання господарських зобов'язань

Поняття поруки

За договором поруки поручитель поручається перед кредито­ром боржника за виконання ним свого обов'язку. Іншими сло­вами, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником, причому як частково, так і у повно­му обсязі.

Характеристика поруки

1. Відносини поруки оформлюються договором, укладеним у
письмовій формі — за загальним правилом у формі єдиного до­
кумента, підписаного сторонами та скріпленого печатками. До­
пускається укладення договорів поруки у спрощений спосіб,
тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, те­
лефонограмами тощо (ст. 181 ГК). Недодержання письмової
форми має наслідком недійсність договору поруки.

2. Поручитель поручається перед кредитором боржника за
виконання ним свого обов'язку. Насамперед це означає, що до­
говір поруки укладається між поручителем та кредитором.

Існує декілька варіантів встановлення відносин поруки за договором. Це може бути окремий договір між кредитором і по­ручителем; договір за участю кредитора, поручителя і боржни­ка. Законодавство також не забороняє об'єднувати договір по­руки із основним зобов'язанням, де поручитель бере участь як третя особа разом із кредитором і боржником¹.

3. Згідно з ч. З ст. 553 ЦК поручителем може бути одна осо­
ба або кілька осіб. Спеціальне законодавство встановлює певні
обмеження на участь у відносинах поруки. Так, Закон України
від 12 липня 2001 р. «Про фінансові послуги та державне регу­
лювання ринків фінансових послуг» у п. 7 ч. 1 ст. 4 відносить
надання поруки до фінансових послуг; відповідно, на ці відно­
сини поширюється ст. 5 зазначеного Закону, яка дозволяє на­
дання фінансових послуг фінансовими установами, а також,
якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами —
суб'єктами підприємницької діяльності.

Оскільки законодавство не містить прямого дозволу на на­дання фізичними особами поруки, відповідно поручителями

¹ Див.: Гриджук Д.М., Олійник В.О. Забезпечення кредитних зобов'язань у діяльності банків. - К., 2001. - С. 32.

г

можуть виступати лише юридичні особи, причому ті, що мають статус фінансових установ.

4. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпечено­
го порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредито­
ром як солідарні боржники, якщо договором поруки не вста­
новлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
За змістом ст. 543 ЦК це означає, що кредитор має право ви­
магати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як
від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них ок­
ремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в пов­
ному обсязі від одного із солідарних боржників, має право ви­
магати недоодержане від решти солідарних борзйшків.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, не­устойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено до­говором поруки.

5. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене
порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні,
в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. Він має
право зворотної вимоги до боржника (право регресу). Крім то­
го, поручитель має право на оплату послуг, наданих ним бор­
жникові. Після виконання поручителем зобов'язання, забезпе­
ченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи,
які підтверджують цей обов'язок боржника.

6. Стаття 559 ЦК встановлює випадки припинення поруки.
Порука припиняється:

 

— з припиненням забезпеченого нею зобов'язання;

— у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок
чого збільшується обсяг його відповідальності;

— якщо після настання строку виконання зобов'язання кре­
дитор відмовився прийняти належне виконання, запропонова­
не боржником або поручителем;

— у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель
не поручився за нового боржника;

— після закінчення строку, встановленого в договорі пору­
ки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиня­
ється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання
строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимо­
ги до поручителя.

Гарантія як захід забезпечення виконання господарських зобов'язань

Поняття гарантії

За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова орга­нізація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) ви­конання боржником (принципалом) свого обов'язку. Відповід­но, гарант відповідає перед кредитором за порушення зо­бов'язання боржником.

Характеристика гарантії

1. Надання гарантій, як і порук, вважається фінансовою пос­
лугою в розумінні ст. 4 Закону «Про фінансові послуги та дер­
жавне регулювання ринків фінансових послуг». Тому, відповід­
но, гарантами можуть виступати лише юридичні особи, що ма­
ють статус фінансових установ. Щоправда, на відміну від пору­
ки, законодавство не передбачає можливості для інших юри­
дичних осіб, які не є фінансовими установами, здійснювати
операції з надання гарантій.

2. Гарант відповідає перед бенефіціаром за виконання прин­
ципалом основного зобов'язання. При цьому ЦК не передбачає
попереднього звернення кредитора до боржника або солідарної
відповідальності боржника та гаранта — у разі наявності факту
порушення зобов'язання з його боку кредитор може одразу
звертатися до гаранта.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Для цього кредитор пред'яв­ляє до гаранта письмову вимогу про сплату грошової суми від­повідно до виданої гарантії. Кредитор може пред'явити таку ви­могу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі пра­во вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.

Обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом сво­го обов'язку його відповідальність перед кредитором не обме­жується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встанов­лено у гарантії.

Згідно зі ст. 569 ЦК гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гаран­тією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником. Крім того, гарант має право на опла-

ту послуг, наданих ним боржникові. Гарант не має права на зворотну вимогу (регрес) до боржника у разі, якщо сума, сплачена гарантом кредиторові, не відповідає умовам гаран­тії, якщо інше не встановлено договором між гарантом і бор­жником.

3. Відповідно до ст. 562 ЦК зобов'язання гаранта перед кре­
дитором не залежить від основного зобов'язання (його припи­
нення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гаранти містить­
ся посилання на основне зобов'язання. Відповідно, гарантія є
винятком із загального правила про похідний характер заходів
забезпечення виконання зобов'язань.

4. Гарантія діє протягом строку, на який: вона видана і є
чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Га­
рантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не вста­
новлено інше.

5. Статтею 568 ЦК встановлені випадки припинення зо­
бов'язань гаранта перед кредитором. До таких належать:

— сплата кредиторові суми, на яку видано гарантію;

— закінчення строку дії гарантії;

— відмова кредитора від своїх прав за гарантією шляхом по­
вернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової
заяви про звільнення його від обов'язків за гарантією.