Характеристика об'єднання підприємств

1. Об'єднанням підприємств є господарська організація. Ін­
шими словами, за загальним правилом об'єднання підприємств
являє собою юридичну особу (див. ч. 4 ст. 118 ЕК) з притаман­
ними їй характерними ознаками.

2. Об'єднання утворюється у складі двох чи більше підпри­
ємств. Зважаючи на це, фізичні особи — суб'єкти підприєм­
ницької діяльності не можуть входити до складу об'єднання
підприємств.

З одного боку, суть об'єднання підприємств зводиться до об'єднання частини їх капіталів і виникнення на цій матеріаль­ній базі нової юридичної особи — власне «об'єднання підпри­ємств». Стаття 121 ГК спеціально підкреслює, що підприємс­тва — учасники об'єднання підприємств зберігають статус юри­дичної особи. З іншого боку, об'єднання підприємств створю­ється його засновниками для здійснення впливу тією чи іншою мірою на їх діяльність, що зумовлює в свою чергу тісний взає­мозв'язок та більшу чи меншу залежність самих підприємств-учасників від об'єднання.

3. Об'єднання підприємств утворюється з метою координа­
ції виробничої, наукової та іншої діяльності його учасників.
Координація є узагальнюючою категорією, під якою розуміють
вплив структури об'єднання підприємств з метою забезпечення
погодженості дій його учасників. Конкретні засоби здійснення
такого впливу варіюються залежно від виду об'єднання підпри­
ємств.

4. Об'єднання підприємств утворюється для вирішення
спільних економічних та соціальних завдань його учасників.

5. Об'єднання підприємств можуть утворюватися на невизна-
чений строк або діяти як тимчасові об'єднання. Тимчасовість
функціонування об'єднання може бути обумовлена як спливом
певного строку, встановленого засновниками в установчих доку­
ментах, так і досягненням відповідної мети, що була ними пос­
тавлена, а отже, недоцільністю подальшого його існування.

6. Учасники об'єднання підприємств можуть вносити на
умовах і в порядку, передбачених його установчими документа­
ми, майнові внески. Це майно передається об'єднанню його
учасниками у господарське відання або в оперативне управлін­
ня на основі установчого договору чи рішення про утворення
об'єднання.

7. Об'єднання підприємств не відповідає за зобов'язаннями
його учасників, а підприємства-учасники не відповідають за зо­
бов'язаннями об'єднання, якщо інше не передбачено установ­
чим договором або статутом об'єднання.

Класифікація об'єднань підприємств

Згідно зі ст. 119 ГК залежно від порядку заснування можуть утворюватися об'єднання підприємств таких видів: господар­ські об'єднання або державні чи комунальні господарські об'єд­нання.

Господарським об'єднанням визнається об'єднання підпри­ємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об'єднали свою господарську діяльність.

Державне (комунальне) господарське об'єднання — об'єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємс­твами за рішенням Кабінету Міністрів України або, у визначе­них законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання), або рішенням компетентних органів місцевого са­моврядування. Воно діє на основі рішення про його утворення та статуту, який затверджується органом, що прийняв рішення про утворення об'єднання.

Як господарські об'єднання, так і державні (комунальні) господарські об'єднання існують в певних організаційно-право­вих формах.

Так, господарські об'єднання утворюються як асоціації, кор­порації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законом:

— асоціація — договірне об'єднання, створене з метою пос­тійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох вироб­ничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і коо­перації виробництва, організації спільних виробництв на ос­нові об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ре­сурсів для задоволення переважно господарських потреб учас-

ників асоціації. Асоціація не має права втручатися у господар­ську діяльність підприємств — учасників асоціації;

— корпорація — договірне об'єднання, створене на основі
поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів під­
приємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих пов­
новажень централізованого регулювання діяльності кожного з
учасників органам управління корпорації;

— консорціум — тимчасове статутне об'єднання підприємств
для досягнення його учасниками певної спільної господарської
мети;

— концерн — статутне об'єднання підприємств, а також ін­
ших організацій, на основі їх фінансової залежності від од­
ного або групи учасників об'єднання, з централізацією фун­
кцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестицій­
ної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності.
Учасники концерну наділяють його частиною своїх повнова­
жень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відно­
синах з органами влади, іншими підприємствами та органі­
заціями.

Специфічним видом об'єднання підприємств є холдинг (холдингова компанія). Відповідно до ст. 126 ГК холдинговою компанією визнається суб'єкт господарювання, що володіє кон­трольним пакетом акцій дочірнього підприємства (підпри­ємств). Специфіка холдингу полягає в тому, що він не об'єднує підприємства, а володіє корпоративними правами на них; фак­тично, у разі наявності у статутному фонді холдингу акцій та (або) майна дочірніх підприємств, він стає перехідною фор­мою між власне об'єднанням підприємств і господарським то­вариством.

Державні і комунальні господарські об'єднання утворю­ються переважно у формі корпорації або концерну, незалеж­но від найменування об'єднання — комбінат, трест тощо (ч. 6 ст. 120 ГК).

Особливим видом об'єднання підприємств є промислово-фі­нансова група. Згідно із Законом «Про промислово-фінансові групи в Україні» промислово-фінансовою групою є об'єднання, яке створюється за рішенням Кабінету Міністрів України на певний строк з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міжнародни­ми договорами України, а також з метою виробництва кінцевої продукції.

До складу промислово-фінансової групи входить головне підприємство та учасники. Головним є підприємство, створене відповідно до законодавства України, яке виготовляє кінцеву продукцію промислово-фінансової групи, здійснює її збут, сплачує податки в Україні. Учасником промислово-фінансової групи є підприємство, банк або інша наукова чи проектна уста­нова, організація, створена згідно із законодавством України, іноземна юридична особа, що виробляє проміжну продукцію промислово-фінансової групи або надає банківські та інші по­слуги учасникам і головному підприємству і має на меті отри­мання прибутку.

На відміну від об'єднань підприємств, про які йшлося вище, промислово-фінансова група не є юридичною особою і не під­лягає державній реєстрації як суб'єкт господарювання. Головне підприємство і його учасники укладають Генеральну угоду про сумісну діяльність для виробництва кінцевої продукції. При цьому право діяти від імені промислово-фінансової групи має виключно головне підприємство.

ЗО. Поняття та загальна характеристика

Етапу державної реєстрації суб'єктів

Підприємницької діяльності

Поняття державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяль­ності

Державною реєстрацією юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців вважається засвідчення факту створення або при­пинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або поз­бавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчи­нення інших реєстраційних дій, які передбачені Законом, шля­хом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєс­тру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Характеристика державної реєстрації суб'єктів підприємниць­кої діяльності

1. Державною реєстрацією, зокрема, вважається засвідчення факту створення юридичної особи.

Згідно зі ст. 80 ЦК юридичною особою є організація, ство­рена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Таким чином, для того, щоб утворення, намір про створення якого висловилися засновники шляхом оформлення установчих доку­ментів, перетворилось на суб'єкта права (суб'єкта господарю-

вання — див. ч. 2 ст. 55 ГК), який має цивільну право- і діє­здатність — юридичну особу, необхідно його зареєструвати в установленому законодавством порядку. Підтвердженням цього є ч. 4 ст. 87 ЦК, згідно із якою юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Іншими словами, юридична особа створюється за рішенням її засновників, проте із підтвердженням (засвідченням) цього факту шляхом державної реєстрації, набуваючи при цьому як статусу юридичної особи взагалі, так і статусу суб'єкта підпри­ємницької діяльності зокрема.

2. Державною реєстрацією, зокрема, вважається засвідчення
факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною
особою.

За загальним визначенням ст. 24 ЦК фізичною особою вва­жається людина, тобто біологічна істота. Відтак в загальному розумінні людина стає фізичною особою з моменту її народ­ження і перестає нею бути з моменту смерті. Проте здатність займатися певними видами діяльності (у нашому разі — під­приємницькою) виникає у цієї особи лише з моменту її дер­жавної реєстрації як відповідного суб'єкта. На відміну від юридичних осіб, державна реєстрація суб'єкта підприємниць­кої діяльності — фізичної особи підтверджує (засвідчує) не факт виникнення нової людини (фізичної особи), а лише факт набуття нею статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Гро­мадяни з дня народження мають статус фізичних осіб, тому державна реєстрація необхідна їм лише для набуття додатко­вого елементу їх статусу — статусу суб'єктів підприємницької діяльності.

3. До процедури державної реєстрації належить і вчинення
«інших реєстраційних дій», які передбачені Законом «Про
державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-під-
приємців», шляхом внесення відповідних записів до Єдиного
державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підпри-
ємців.

Це означає, що державна реєстрація юридичних осіб, крім правонаділяючих і статусоутворюючих функцій, має і суто ста­тистичну мету, що полягає у внесенні відповідних відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців до спеці­альної автоматизованої системи збирання, накопичення, захис­ту, обліку та надання інформації. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і можуть бути нада­ні за відповідну плату на запит заінтересованої особи.