Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Поняття та ознаки договору лізингу

Поиск

Поняття лізингу

Загальне визначення лізингу міститься у ст. 292 ГК, згідно з якою лізингом вважається господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізин-годавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодер­жувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дору­ченням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного пос­тачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержува-чем періодичних лізингових платежів. Це визначення відтворене у ст. 806 ЦК, який, щоправда, називає передачу у лізинг майна, що належить лізингодавцю, «прямим», а майна, що спеціально придбавається для передачі у лізинг відомому лізингоодержува­чу — «непрямим» лізингом, чітко виділяючи види лізингу.

1. Прямий лізинг передбачає передачу лізингодавцем лізин­
гоодержувачу власного майна, набутого без попередньої домов­
леності з лізингоодержувачем. Відносини прямого лізингу регу­
люються зазначеними вище загальними положеннями ГК, ЦК
з урахуванням положень про найм (оренду), а також у відповід­
них випадках — загальних положень про купівлю-продаж та по­
ложень про договір поставки.

2. Непрямий лізинг передбачає передачу лізингодавцем лізинго­
одержувачу майна, набутого ним у власність (господарське відання)
за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного
постачальника (продавця) майна. На відміну від прямого лізингу,
відносини непрямого лізингу регулюються, крім загальних поло­
жень зазначених вище нормативних актів, актом спеціальним — За­
коном України від 16 грудня 1997 р. «Про фінансовий лізинп> (в ре­
дакції Закону від 11 грудня 2003 р.), згідно з яким він називається,
відповідно, «фінансовим лізингом». Згідно зі ст. 1 цього Закону за
договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути
у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встанов­
лених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у ко­
ристування лізингоодержувачу на визначений строк не менше од­
ного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Характеристика лізингу

1. Лізингом є господарська діяльність. Відтак, остання по­винна відповідати вимогам ст. З ГК, зокрема здійснюватися


суб'єктами господарювання. Проте це положення правомірне лише щодо відносин прямого лізингу.

Із визначення фінансового лізингу, а також його суб'єктів, що містяться у Законі «Про фінансовий лізинг», випливає, що фінансовий лізинг не обов'язково являє собою господарську ді­яльність, а сторонами відповідного договору можуть бути осо­би, наявність статусу суб'єктів господарської (зокрема підпри­ємницької) діяльності у яких не є обов'язковою. Так, його суб'єктами можуть бути лізингодавець — юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лі­зингоодержувачу; лізингоодержувач — фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця; продавець (постачальник) — фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в по­дальшому буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу; інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатосто­роннього договору лізингу. Натомість, у договорі прямого лі­зингу мають право брати участь лише суб'єкти господарської діяльності, зважаючи на те, що Закон «Про фінансовий лізинг» не поширюється на відповідні відносини.

Законом «Про фінансовий лізинг» передбачена особливість стосовно одного з суб'єктів непрямих лізингових відносин — лізингодавця. Ним відповідно до ст. 4 Закону може бути вик­лючно юридична особа. Інститут прямого лізингу таких обме­жень не передбачає, дозволяючи фізичним особам — суб'єктам підприємницької діяльності бути лізингодавцями.

2. Лізингом є діяльність, спрямована на інвестування власних
чи залучених фінансових коштів. Це положення правомірно зас­
тосовувати як до прямого, так і до фінансового видів лізингу.

Стаття 2 Закону України від 18 вересня 1991 р. «Про інвес­тиційну діяльність» під інвестуванням розуміє сукупність прак­тичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реаліза­ції інвестицій, тобто всіх видів майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

3. За договором прямого та фінансового лізингу лізингода­
вець передає лізингоодержувачу майно (предмет лізингу).

Згідно з ч. З ст. 292 ГК предметом договору прямого (фінан­сового) лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивіду­альними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.


4. Майно, що передається у прямий (фінансовий) лізинг,
повинне бути власністю лізингодавця або набуватись ним у гос­
подарське відання.

Ця ознака є тим критерієм, за яким прямий лізинг відрізня­ється від фінансового. Згідно з умовами прямого лізингу лізин-годавець інвестує власні чи залучені фінансові кошти з метою придбання (отримання у господарське відання) майна без по­переднього погодження з лізингоодержувачем.

При фінансовому лізингу лізингодавець набуває у власність річ, яка стає предметом лізингу, у продавця (постачальника) для наступної її передачі лізингоодержувачу. _

По-перше, це означає, що у відносинах фінансового лізингу можуть брати участь декілька сторін: лізингодавець, лізинго-одержувач, продавець (постачальник) майна тощо. Це в свою чергу свідчить про множинність суб'єктів відносин фінансово­го лізингу (див. ознаку 1).

По-друге, характерною ознакою фінансового лізингу є пер­вісне набуття лізингодавцем на відповідній правовій підставі майна у продавця (постачальника) за замовленням лізингоодер-жувача, що в свою чергу пов'язано з інвестуванням коштів лі­зингодавця (див. ознаку 2). При цьому предмет лізингу лізин­годавцем може набуватися як у власність (ч. 2 ст. 1), так і у гос­подарське відання (ч. 2 ст. 2 Закону «Про фінансовий лізинг»). В останньому випадку відносини регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у ра­зі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.

Лізингодавець у договорі фінансового лізингу набуває майно згідно із встановленими лізингоодержувачем специфі­каціями та умовами. Тобто, на відміну від інститутів найму (оренди), а також прямого лізингу, які характеризуються на­явністю у наймодавця (орендодавця, лізингодавця) предмета найму (оренди, прямого лізингу), лізингодавець за договором фінансового лізингу приймає від лізингоодержувача поперед­нє замовлення на відповідне майно, необхідне останньому, і після виконання замовлення передає йому це майно (див. оз­наку 2).

5. За договором прямого (фінансового) лізингу лізингода­
вець передає лізингоодержувачу майно у користування.

Користування предметом лізингу є квінтесенцією відносин, що складаються між сторонами договору лізингу як різновиду договору найму. Після закінчення строку договору фінансового


лізингу майно, що становить предмет прямого (фінансового) лі­зингу, повертається лізингодавцю.

В свою чергу вищезазначене не означає повну заборону на перехід права власності на предмет лізингу від лізингодавця до лізингоодержувача. Частина 2 ст. 8 Закону «Про фінансовий лі­зинг» прямо передбачає можливість укладання сторонами дого­вору фінансового лізингу договору купівлі-продажу предмета лізингу. У цьому випадку право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбаче­не інше. Щодо прямого лізингу, то перехід права власності на предмет лізингу можливий на підставі ст. 705 ЦК; у цьому разі якщо умова щодо купівлі-продажу міститься власне в лізинго­вому договорі, за термінологією ЦК подібний договір називати­меться «договір найму-продажу».

6. Прямий та фінансовий види лізингу передбачають строко­
ве користування предметом лізингу. На відміну від прямого лі­
зингу, щодо якого законодавством не встановлено чітких стро­
ків користування, законодавство про фінансовий лізинг чітко
встановлює мінімальні межі такого строку — один рік. Макси­
мальною межею строк користування предметом фінансового лі­
зингу не обмежений.

7. Майно передається лізингоодержувачу за умови сплати
останнім періодичних лізингових платежів. їх сума нормативно
не встановлена і визначається за угодою сторін.

8. На відміну від прямого лізингу, відносини щодо якого
оформлюються двостороннім договорами між лізингодавцем і
лізингоодержувачем, оформлення відносин фінансового лізин­
гу здійснюється у формі багатостороннього договору за участю
лізингодавця, лізингоодержувача, продавця (постачальника)
предмета лізингу тощо.

Форма лізингового договору залежить як від виду лізингу, так і від того, яке майно передається в лізинг. При визначенні форми договору необхідно керуватися відповідними положен­нями ЦК.

Так, наприклад, при передачі в прямий лізинг будівлі або ін­шої капітальної споруди відповідний договір укладається в письмовій формі (ч. 1 ст. 793 ЦК). Проте якщо ця будівля, спо­руда передається на умовах фінансового лізингу (на строк один рік і більше) або в прямий лізинг на той самий строк, договір підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 2 ст. 793) та державній реєстрації (ст. 794 ЦК).


Договір прямого (фінансового) лізингу вважається укладе­ним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов, тобто є консенсуальним.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-07-16; просмотров: 395; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.221.25.217 (0.007 с.)