Характеристика товариства з додатковою відповідальністю

1. Статутний фонд товариства з додатковою відповідальністю
поділений на частки визначених установчими документами роз­
мірів. Мінімальний його розмір, як і у товаристві з обмеженою
відповідальністю, становить 100 мінімальних заробітних плат.

Певна специфіка передбачена законодавством щодо това­риств з додатковою відповідальністю — довірчих товариств. Так, статутний фонд довірчого товариства повинен формувати­ся виключно за рахунок коштів та цінних паперів учасників, на відміну від статутного фонду товариства з обмеженою відпові­дальністю, який може бути сформований за допомогою як гро­шових коштів, так і майна та майнових прав.

2. Товариство з додатковою відповідальністю несе відпові­
дальність за своїми зобов'язаннями власним майном. Проте ця
ознака актуальна лише тоді, коли у товариства є майно; за йо­
го відсутності настають наслідки, передбачені ознакою 3, що,
власне, опосередковує назву цього товариства і різницю у пра­
вовому статусі товариств з обмеженою і додатковою відпові­
дальністю.

3. В разі недостатності майна учасники товариства з додат­
ковою відповідальністю несуть додаткову солідарну відповідаль­
ність у визначеному установчими документами однаково крат­
ному розмірі до вкладу кожного з учасників.

Тобто на відміну від товариства з обмеженою відповідальніс­тю, відповідальність учасників товариства з додатковою відпо­відальністю не обмежується лише сумою внесків до статутного фонду. Додаткова (субсидіарна) відповідальність у вигляді стяг-

нення належного учасникам майна настає в обсязі, кратному розміру внеску кожного учасника.

Солідарність відповідальності учасників товариства з додатко­вою відповідальністю означає, що згідно з вимогами ст. 543 ЦК кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх учасників разом, так і від будь-кого з них окремо. Учасник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти учасників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або зако­ном, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Граничний розмір відповідальності учасників (коефіцієнт кратності) передбачається в установчих документах. Що ж до довірчих товариств, ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів «Про до­вірчі товариства» передбачена додаткова відповідальність учас­ників товариства з додатковою відповідальністю в п'ятикратно­му розмірі до внеску кожного учасника.

Специфічною рисою товариства з додатковою відповідаль­ністю — довірчого товариства є і обов'язкова особиста участь його учасників у веденні справ товариства. Згідно зі ст. З Дек­рету Кабінету Міністрів «Про довірчі товариства» довірчі опера­ції від імені довірчого товариства здійснюють його учасники — довірені особи. В товаристві з обмеженою відповідальністю учасники можуть взагалі не брати участь в оперативно-госпо­дарській діяльності товариства (крім вирішення питань, що на­лежать до виключної компетенції зборів учасників), уповнова­живши виконавчий орган на здійснення відповідних дій.

Інші ознаки товариства з додатковою відповідальністю збіга­ються з ознаками товариства з обмеженою відповідальністю.

Повне товариство

Поняття повного товариства

Повним товариством є господарське товариство, всі учасни­ки якого відповідно до укладеного між ними договору здійсню­ють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть до­даткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товарис­тва усім своїм майном.

Характеристика повного товариства

1. Повним товариством є господарське товариство, яке створюється і діє на підставі засновницького договору, який підписується всіма його учасниками (ст. 120 ЦК). В силу пра-

вової природи цього виду товариства, наявності статуту в ньо­го не передбачено.

2. Учасники повного товариства здійснюють підприєм­
ницьку діяльність від імені товариства. Зважаючи на це, ч. 7
ст. 80 ГК передбачає, що учасниками повного товариства (ни­
ми, в свою чергу, можуть бути як юридичні, так і фізичні осо­
би) можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти під­
приємництва.

Законодавство передбачає певні обмеження щодо осіб — у-часників повного товариства. Так, особа може бути учасником тільки одного повного товариства (ч. 2 ст. 119); учасник повно­го товариства не має права без згоди інших учасників укладати від свого імені та у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб угоди, що є однорідними з тими, які становлять предмет діяль­ності товариства (ч. З ст. 119 ЦК, ст. 70 Закону «Про господар­ські товариства»).

Згідно зі ст. 122 ЦК кожний учасник повного товариства має право діяти від імені товариства, якщо засновницьким догово­ром не визначено, що всі учасники ведуть справи спільно або що ведення справ доручено окремим учасникам.

У разі спільного ведення учасниками справ товариства для укладення кожної угоди є необхідною згода всіх учасників то­вариства. Якщо ведення справ доручено окремим учасникам повного товариства, інші учасники можуть укладати угоди від імені товариства за наявності у них довіреності, виданої учас­никами, яким доручено ведення справ товариства. Учасник повного товариства, що діяв у спільних інтересах, але не мав на це повноважень, має право у разі, якщо його дії не були схва­лені іншими учасниками, вимагати від товариства відшкодуван­ня здійснених ним витрат, якщо він доведе, що у зв'язку з йо­го діями товариство зберегло чи набуло майно, яке за вартістю перевищує ці витрати.

3. Учасники повного товариства несуть додаткову солідарну
відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм май­
ном. Отже, відповідальність учасників за боргами товариства
всім майном є одним із винятків із загального правила про са­
мостійну відповідальність юридичної особи за своїми зо­
бов'язаннями (ст. 96 ЦК).

Згідно зі ст. 124 ЦК у разі недостатності у повного това­риства майна для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі учасники повного товариства солідарно (див. ст. 543 ЦК) відповідають за зобов'язаннями товариства усім своїм

майном, на яке може бути звернене стягнення. При цьому учасник повного товариства відповідає за боргами товариства незалежно від того, виникли ці борги до чи після його всту­пу в товариство.

Учасник повного товариства, який сплатив повністю борги товариства, має право звернутися з регресною вимогою у відпо­відній частині до інших учасників, які несуть перед ним відпо­відальність пропорційно своїм часткам у статутному фонді то­вариства.

4. Управління діяльністю повного товариства здійснюється
за спільною згодою всіх учасників. Засновницьким договором
товариства можуть бути передбачені випадки, коли рішення
приймається більшістю голосів учасників.

Кожний учасник повного товариства має один голос, якщо засновницьким договором не передбачений інший порядок визначення кількості голосів. Також учасник повного товарис­тва, незалежно від того, чи уповноважений він вести справи то­вариства, має право ознайомлюватися з усією документацією щодо ведення справ товариства.

5. Законодавством не передбачений мінімальний розмір ста­
тутного фонду, що повинен створюватися в повному товарис­
тві. Проте загальні вимоги ст. 13 Закону «Про господарські то­
вариства» щодо обов'язкової наявності у господарського това­
риства статутного фонду поширюються і на повне товариство,
тому статутний фонд все одно має бути створений в розмірі, що
визначається установчими документами.

Командитне товариство

Поняття командитного товариства

Командитним товариством є господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені това­риства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язан­нями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учас­ники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).