Поняття та порядок проведення санації боржника

Санація — система заходів, що здійснюються під час провад­ження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоров­лення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Рішення про проведення санації боржника приймається гос­подарським судом за клопотанням комітету кредиторів, про що суд виносить ухвалу та призначає керуючого санацією. З дня винесення ухвали про санацію:

—припиняються повноваження керівника боржника (крім ви­
падків, коли керівник боржника призначений керуючим санаці­
єю), управління боржником переходить до керуючого санацією;

—припиняються повноваження органів управління боржни­
ка — юридичної особи. Органи управління боржника протягом
трьох днів з дня прийняття рішення про санацію та призначен­
ня керуючого санацією зобов'язані забезпечити передачу керу­
ючому санацією бухгалтерської та іншої документації боржни­
ка, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей;

—арешт на майно боржника та інші обмеження дій боржни­
ка щодо розпорядження його майном можуть бути накладені
лише в межах процедури санації.

Після прийняття рішення про проведення санації боржника керуючий санацією розробляє план санації боржника, який пе­редає на розгляд комітету кредиторів. План санації вважається схваленим, якщо на засіданні комітету кредиторів таке рішення було підтримано більш як половиною голосів кредиторів — чле­нів комітету кредиторів.

У разі залучення до санації боржника інвесторів план від­новлення платоспроможності боржника розробляється за їх участю. План санації боржника повинен містити заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, умови участі інвес­торів, за їх наявності, у повному або частковому задоволенні вимог кредиторів, зокрема шляхом переведення боргу (частини боргу) на інвестора, строк та черговість виплати боржником або інвестором боргу кредиторам та умови відповідальності інвесто­ра за невиконання взятих згідно з планом санації зобов'язань. План санації повинен передбачати строк відновлення плато­спроможності боржника.

Комітет кредиторів за результатами розгляду плану санації може схвалити його та подати на затвердження господарського суду, або відхилити його і звернутися до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, або відхилити план санації і звернути­ся до суду з клопотанням про призначення нового керуючого санацією.

За 15 днів до закінчення санації, а також за наявності під­став для дострокового припинення санації керуючий санацією зобов'язаний надати зборам кредиторів письмовий звіт і пові­домити їх про час і місце проведення зборів. _

Після розгляду звіту керуючого санацією збори кредиторів, які скликаються не пізніше 10 днів після закінчення процедури санації чи появи підстав для її припинення, приймають одне з таких рішень:

— про виконання плану санації, закінчення процедури сана­
ції та відновлення платоспроможності боржника;

— про звернення до господарського суду з клопотанням про
дострокове припинення процедури санації у зв'язку з віднов­
ленням платоспроможності боржника та переходом до розра­
хунків з кредиторами;

— про звернення до господарського суду з клопотанням про
подовження встановленого строку процедури санації;

— про звернення до господарського суду з клопотанням про
визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної проце­
дури;

— про укладення мирової угоди.

Якщо зборами кредиторів не прийнято жодне з цих рішень або таке рішення не подано в господарський суд протягом 15 днів з дня закінчення санації чи виникнення підстав для її дос­трокового припинення, господарський суд розглядає питання про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

За наявності клопотання зборів кредиторів про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, а та­кож у разі відмови господарського суду в затвердженні звіту ке­руючого санацією чи неподання такого звіту в установлений строк господарський суд може визнати боржника банкрутом і відкрити ліквідаційну процедуру.

Якщо в установлені господарським судом строки не прове­дені розрахунки з кредиторами, господарський суд визнає бор­жника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

47. Ліквідаційне провадження у справі про банкрутство З дня винесення господарським судом постанови про ви­знання боржника банкрутом відкривається ліквідаційне провад­ження: — підприємницька діяльність банкрута завершується закін­ ченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; — строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових пла­ тежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами забор­гованості банкрута; — відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; — укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкру­ та чи передачею його майна третім особам, допускається в по­ рядку, передбаченому законом;   — скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпоряджен­ ня майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не до­ пускається; — вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкру­ том, що виникли під час проведення процедур банкрутства, мо­ жуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури; — виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому законом. З дня прийняття господарським судом постанови про виз­нання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута що­до управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робить­ся запис у його трудовій книжці, а також припиняються повно­важення власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше. Ліквідаційну процедуру здійснює ліквідатор — фізична осо­ба, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного бан­крутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кре­диторів у встановленому порядку.

 

Під час ліквідаційної процедури ліквідатор виявляє ліквіда­ційну масу, здійснює продаж у встановленому порядку майна банкрута та задовольняє в установленій законом черговості ви­моги кредиторів:

1) у першу чергу задовольняються:

а) вимоги, забезпечені заставою;

б) вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати
за три місяці роботи, що передують порушенню справи про
банкрутство чи припиненню трудових відносин у разі звільнен­
ня працівника до порушення зазначеної справи;

в) витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що
пов'язані з набуттям ним прав кредитора щодо Банку, — у роз­
мірі всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб;

г) витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутс­
тво в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у
тому числі:

— витрати на оплату державного мита;

— витрати заявника на публікацію оголошення про пору­
шення справи про банкрутство;

— витрати на публікацію в офіційних друкованих органах ін­
формації про порядок продажу майна банкрута;

— витрати на публікацію в засобах масової інформації про
поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з
визнанням мирової угоди недійсною;

 

— витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна,
керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збе­
реженням майнових активів банкрута;

— витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит
проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх
коштів;

— витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпоряд­
ника майна, керуючого санацією, ліквідатора);

 

2) у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зо­
бов'язань банкрута перед працівниками банкрута (за винятком
повернення внесків членів трудового колективу до статутного
фонду підприємства), крім вимог, задоволених у першу чергу,
зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та
здоров'ю громадян;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати по­
датків і зборів (обов'язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не
забезпечені заставою, у тому числі вимоги кредиторів, що ви-

никли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном бор­жника чи в процедурі санації боржника;

5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення
внесків членів трудового колективу до статутного фонду під­
приємства;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру над­ходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги. Вимоги, не за­доволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.