Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Основні поняття соціології культуриСодержание книги
Похожие статьи вашей тематики
Поиск на нашем сайте
Першоосновою культури є мова. Люди, освоюючи навколишній світ, фіксують його у визначених поняттях. І приходять до згоди, що визначеному сполученню звуків надається певне значення. Лише людина здатна використовувати символи, за допомогою яких вона спілкується, обмінюється не тільки простими почуттями, але і складними ідеями, думками. Використовуючи символічну комунікацію, людина обмінюється цінними думками, способами спільних дій, указівками. Без настільки розробленого, багатого і різноманітного спілкування люди не злізли б з дерев і не вийшли б із печер. Як мова відокремлює людей від тварин, так і писемність (письмова мова) проводить межу між примітивними культурами і цивілізацією. Людина дописемної культури повинна завжди тримати в пам'яті найбільш цінні зразки культури. Але людська пам'ять обмежена. Тому і культура, що залежить від людської пам'яті й усної передачі її зразків, приречена залишатися примітивною, гранично простою. Використання писемності дозволило практично безмежно ускладнювати і розвивати культуру, зберігати і передавати необмеженому числу людей деталі технологій, традицій, цінностей, культурних норм, відтворювати загублені і зруйновані культурні цінності. Мова настільки зливається з культурою, що кожне нове додавання в суспільну культурну спадщину обов'язково пов'язане зі змінами в мові. В результаті професійні, вікові й інші групи людей можуть мати свою специфічну мову, свою мовну субкультуру. Не тільки культура змінює мову, але і мова може активно допомагати чи, навпаки, стримувати поширення культури. У ході спілкування зрозумілі і засвоєні слова є засобом для передачі традицій, норм, цінностей. Але якщо люди спілкуються на різних мовах, то передача культурних зразків стає неможливою. Іноді ідею чи концепцію буває важко перевести на іншу мову в силу того, що в ній немає адекватних слів для їх вираження. Ось, наприклад, чому такий специфічний елемент культури, як приказка, жарт, анекдот, засновані часто на грі слів, утрачають свій зміст при перекладі. В міру розвитку мови в ній з'являються слова-символи з єдиним рівнем абстракції. Наприклад, в українській мові є слово «сніг», а у багатьох народів немає такого абстрактного поняття, у них слово застосовується обов'язково з визначеним дієсловом «сніг йде», «сніг тане». В одних народів тільки людина «хто», а все інше «що». Якщо людина не знає чисел, то вона, очевидно, інакше сприймає навколишній світ. По-різному оцінюють світ грамотні і неписьменні люди, письмові і безписемні народи. Виявляється, у кожної соціальної групи, стверджує соціолінгвістика, своя мова. У кожної людини є не тільки соціальний, але і культурно-мовний статус. Він позначає приналежність до конкретного типу мовної культури — високої літературної мови, просторіччя, діалекта. Дві-три фрази, що містять елементи просторіччя, злодійського жаргону чи високого літературного стилю, безпомилково свідчать не тільки про культурно-мовний статус розмовляючого, але й про його спосіб життя, умови виховання, соціальне походження. Зрозуміло, культура може поширюватися і передаватися жестом, мімікою, образом, танцем, обрядом, але за ємністю, точністю, доступністю вони не можуть конкурувати з мовою. Не випадково існує вираз «мова танцю». Мова виконує функції ретранслятора культури. Тут виникають серйозні проблеми. Чи можна зберегти культуру невеликого народу, не зберігаючи і не розвиваючи його мову? Наскільки припустиме запозичення з інших мов? У науці і техніці, будь-якій професійній мові це цілком припустимі речі. Культура накопичується у певних знаннях, джерелах. Формації про навколишній світ: природничонаукові, технічні, політичні, соціальні тощо. Переконання — це знання, освоєні людиною, ніби пропущені через її світогляд, світовідчуття. Знання існує поза окремою людиною, переконання — чуттєво-емоційна вольова сторона знання. Між знанням і переконаннями встановлюються складні неоднозначні зв'язки. Мати визначену інформацію ще не означає діяти відповідно до цієї інформації. Усі знають про шкідливі властивості наркотиків, нікотину, алкоголю, але багато хто вживає їх з великим задоволенням. Усі розуміють важливість, більш того, необхідність фізичних вправ для збереження здоров'я, але не усі поспішають на стадіони. Ще більш складно і драматично складається зв'язок між знаннями і переконаннями з приводу моральних норм, соціальних процесів. Знання законів не завжди утримує від їх порушення. Майже завжди суперечливо складається взаємодія між пануючими ідеями правлячої в суспільстві еліти, які нав'язуються засобами масової інформації і реальною поведінкою людей. Існує також і інший тип взаємин між знаннями і переконаннями. Знання може випереджати реальну дійсність, і якщо це прогресивне знання відповідає інтересам суспільного розвитку, то воно здатне виконувати роль свого роду прискорювача в розвитку культури, наприклад ідеї Ганді, Мартіна Лютера Кінг ат ощо. Цінності. Переконання як єдність знань, емоцій, волі виявляються в різних формах: ціннісні орієнтації, соціальні установки, норми, принципи поведінки, мотиви дій, учинків. Але в основі всіх цих проявів — орієнтація на цінності. Цінності - визначальний елемент культури, її ядро. Для того щоб оцінити, що значуще і корисне, а що — ні, що є добро, а що є зло, і людина, і суспільство постійно застосовують певні мірки, критерії. Культура в ціннісному аспекті — це своєрідний соціальний механізм, що виявляє, систематизує, упорядковує, зберігає, передає цінності в суспільстві. Іншими словами, цінності орієнтують людину, співтовариство в навколишньому світі, спонукають до конкретних дій чи бездіяльності. Соціологію цікавлять, насамперед, соціальні цінності. Вони існують завжди у вигляді певної системи і виражаються в менталітеті людини, співтовариства. Фундаментом системи цінностей є моральні цінності. Наприклад, заповіді Христа. У рамках одного співтовариства провідні цінності в основному єдині, якщо, звичайно, воно не знаходиться в якомусь екстремальному стані — міжнаціональний чи міжрелігійний розкол, громадянська війна, перехідний стан тощо. Однак навіть при стабільному стані суспільства можливий конфлікт із приводу сформованої системи цінностей. Політичні цінності можуть не стикатися з економічними, економічні — з соціальними, економічні —з екологічними, колективістські —з індивідуальними. Чималі відмінності можуть мати системи цінностей соціальних груп і класів. У народі говорять: «У багатих свої примхи». Особливо помітна така відмінність у поведінці так званих «нових українців»: криміналізація бізнесу, фінансові махінації, престижне споживання тощо. Соціокультурні відмінності можуть бути і між окремими поколіннями в одному суспільстві, чи явища субкультури і навіть контркультури. Молодіжна демографічна група, наприклад, має свій специфічний стиль поведінки, що виражається в одязі, певній мові спілкування, яку дорослі не завжди можуть зрозуміти. У такий спосіб формується молодіжна субкультура. В силу специфіки соціальних, політичних чи економічних умов субкультура може породжувати зразки поведінки, протилежні пануючій у суспільстві культурі. Термін «контркультура» застосуємо до субкультури тих соціальних чи демографічних груп, що кидають виклик домінуючій в суспільстві культурі. Мафіозна група, група злодіїв у законі, не позбавлена моральних принципів, навпроти, вона має свої стандарти поведінки, норм, найчастіше, протилежні загальноприйнятим у даному суспільстві. Субкультура таких груп вступає в конфлікт із культурою суспільства, в якому вона паразитує. Особливо показовим було протиставлення культурним цінностям суспільства субкультури руху хіппі, дуже популярного на Заході в 1960-70 рр. Молоді люди, часто з цілком благополучних респектабельних сімей, проповідували культуру, в якій праця представлялася небажаною, статева помірність — непотрібною, патріотизм — ненормальним, прагнення до матеріального благополуччя — недостойним. Таким чином, рух хіппі сформував свою контркультуру, цілком протилежну основним моральним нормам, прийнятим у західних країнах. Цілісність культури завжди припускає відомий синтез між загальнолюдськими цінностями і національною культурою. Для України вже протягом кількох століть характерний конфлікт між колективістською, общинною орієнтацією, моральними принципами і ставкою на індивідуалізм західного, протестантського типу. Ідеологія. Світ цінностей у суспільстві також організований певним чином. Якщо основні цінності вибудовані у визначену доктрину, теоретично аргументовані, то ми маємо справу з ідеологією. Крім того, цінності виражаються й у стихійно сформованих уявленнях, думках людей, що знаходять висвітлення в звичаях, традиціях, обрядах. Будь-яке досить розвинуте суспільство має визначену ідеологію. Інша справа, що цю ідеологію частина суспільства може не сприймати і навіть боротися проти неї. Це особливо характерно для суспільств перехідного типу. Будь-яка ідеологія має кілька ярусів: загальнолюдський зміст, національний зміст, наприклад, конституція, групові соціально-класові цінності. Соціокультурні процеси. Одна з найдивніших властивостей культури полягає в тому, що при будь-якому прогресі, при будь-якому залученні до загальнолюдських цінностей вона здатна, розвиваючись, зберігати свою національну самобутність. В умовах сучасних інтеграційних процесів зберігаються західна культура, в основі якої лежить християнська релігія, а також ісламська, східна культура тощо. Функціонування культури як соціального явища має дві основні тенденції: розвиток, модернізація і збереження, стійкість, наступність. Слід звернути увагу на те, що будь-яка нація вимірює іншу культуру своєю мірою, дивується іншій манері поведінки, стилю життя. Наприклад, звичай кровної помсти в деяких народів. При певному темпераменті, емоційній збудливості принцип: «Чим менше народ, тим довший ніж», мав вести до численних убивств з дрібниць. Але в умовах відсутності сильної правової держави звичай кровної помсти саме і стримує гарячих джигітів, тому що усі знають про можливі наслідки.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-07-14; просмотров: 497; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.133.147.193 (0.008 с.) |