Наслідки застосування ядерної зброї

Глобальною проблемою для людства залишається ядерна небезпека. В останні роки, особливо після того, як була розроблена концепція «ядерної ночі» і «ядерної зими», виникла гостра необхідність ретельного аналізу різних, зокрема і медико-біологічних, наслідків застосування ядерної зброї і ядерних випробувань, а також мирного викорис­тання атомної енергії безпосередньо для життя і здоров'я людей і середовища їх прожи­вання.

Фахівці дійшли висновку, що вже одна наявність величезних ядерних арсеналів постійно травмує психіку великої кількості людей. Як відзначають психіатри, психоло­ги, число захворювань неврозами з кожним роком зростає.

При цьому масовим факто­ром розвитку неврозів виступає саме нагромадження ядерних озброєнь, страх перед ядер­ною війною.

Один із проявів неврозів — рух «сурвайвелістів». Його учасники прагнуть до інди­відуального виживання при ядерному конфлікті. Для цього створюються, звичайно в малонаселених районах, спеціально підготовлені й обладнані притулки індивідуаль­ного і групового користування з запасами продовольства, інших засобів виживання, які передбачається використовувати в критичний період.

Використання ядерної зброї у військовому конфлікті спричинить за собою не тільки масове руйнування продуктивних сил, загибель людей, але й глибоку необо­ротну зміну всієї системи цінностей. Людина вже не буде здатна сприймати свою по­ведінку через призму сучасних відносин, традиційних моральних норм. Неминучий ріст у поведінці людей індивідуалізму, зневаги до інтересів суспільства. Іншими сло­вами, багато що говорить за те, що представники людства, які змогли б пройти через усі жахи тотальної ядерної катастрофи, швидше за все будуть готові довершити руй­нування цивілізації в набагато більшому ступені, ніж сприяти її відтворенню.

Що стосується передбачуваних наслідків глобального ядерного зіткнення, то ек­сперти висловлюють думку про можливу в зв'язку з цим деградацію людського роду, тому що будуть спостерігатися розпад особистості, певна «біологізація» людей при рості агресивності, прагненні до самознищення, абсолютна непередбачуваність їх поведінки. Це призведе, у кінцевому рахунку, до повної деморалізації і дегуманізації суспільства, порушення всіх соціальних структур, загального хаосу.

При оцінці віддалених наслідків ядерного конфлікту необхідно враховувати одну надзвичайно важливу обставину — синергізм, у результаті якого неминуче відбудеть­ся тотальне враження наступних поколінь пухлинними захворюваннями, що, власне кажучи, аналогічно епідемії раку.

Не викликає сумнівів абсурдність гіпотези про можливість досягнення перемоги в ракетно-ядерній війні. Визнано, що наука не може запропонувати світу реального захисту від наслідків ядерної війни. Медицина не дасть не тільки ефективної, але навіть реальної допомоги населенню. У зв'язку з цим були переглянуті і самі можли­вості медицини з надання допомоги населенню. «Головний висновок лікарів полягає втому, що в умовах, коли зруйновані лікарні, порушені електрифікація, водопоста­чання, каналізація, коли харчові продукти і медикаменти заражені радіацією, а лікарі гинуть так само, які інші люди, неможливо уявити собі, що вдасться надати допомо­гу величезній кількості потерпілих». Слід відмітити, що до думки про обмежені мож­ливості медицини у випадку виникнення ядерної війни самі лікарі дійшли порівняно недавно.

Поки відомі далеко не всі небезпечні варіанти мирного використання атомної енергії для біосфери, життя і здоров'я людства.

В роки проведення випробувань поверхня Землі буквально світилася від радіо­активних випромінювань: на кожному квадратному метрі вибухали щомиті десятки тисяч радіоактивних атомів. Мабуть, важко вказати інший приклад такого глобального вторгнення людини в життя біосфери. Випробування стали першим в історії цивілізації глобально небезпечним експериментом, у результаті я кого смертоносні радіоактивні частки були розсіяні по всій планеті. Величезна кількість радіоактивних речовин утя­гується в процеси, що тривають у біосфері, накопичується в грунтах, водах і, головне, у живих організмах, безперешкодно бомбардуючи їх своїми випромінюваннями. Глобаль­не радіоактивне забруднення біосфери призвело до постійного опромінення населення всієї земної кулі. Що стосується віддалених наслідків ядерних вибухів, то фактично з того часу, як була винайдена ядерна зброя і почалися її випробування, ступінь небезпеки радіоактивного зараження і його наслідків або недооцінювалася, або свідомо з усіляких причин занижувався.

Парадоксально, але й нині вважається, що збільшення фонового випромінювання в результаті випробувань ядерної зброї, що проводилися в атмосфері, не призвело до істотного збільшення канцерогенного ризику. Однак у багатьох країнах світу за ос­таннє десятиліття різко зросла частота пухлинних захворювань. Це загальнолюдське лихо, на жаль, майже ніхто не пов'язує з наслідками випробувань ядерної зброї. Підступність такого впливу полягає в тому, що малі дози не викликають помітних змін у стані здоров'я. Водночас на сучасному рівні знань доведено, що так званий «граничний ефект» у дії випромінювань на спадковість людини відсутній. Іншими словами, нешкідливих з генетичної точки зору доз просто немає, кожна викликає нега­тивний вплив.

Навіть після катастрофи в Чорнобилі представники ядерної енергетики продов­жують, як і колись, запевняти в тому, що подібні аварії практично виключені і що при нормальній роботі АЕС радіаційний фон навколо них не перевищує природно­го. Коли на початку травня 1986 р. у сто разів збільшився радіаційний фон у воді Київ­ського водосховища, Мінздрав, Мінводгосп і Держкомгідромет СРСР відразу підви­щили в сто разів норми граничне припустимої концентрації і заявили, що причин для тривоги немає.

Трагедія полягає в тому, що після руйнування АЕС навколишнє середовище стає якісно іншим, а саме —непридатним для проживання людей, нездатне відтворювати і підтримувати життя, воно несе на собі печатку руйнування і деградації. Про це свідчать невдалі експерименти з «рекультивації» (відновлення нормальної життє­діяльності) флори на атолах Бікіні, які довгі роки слугували полігоном для випробуван­ня ядерних бомб. Відновлення проводили шляхом зняття верхніх шарів грунту і посадки нових, неопромінених дерев, чагарників, злаків.

Відомо, що в результаті зараження навколишнього середовища при руйнуванні АЕС концентрація радіоактивних речовин в організмах може бути в десятки, сотні разів вище рівня токсичного забруднення навколишнього середовища. Рослини і твари­ни засвоюють кальцій і калій. Тим часом дуже небезпечні для людини довгоживучі радіоактивні нукліди ядерного циклу стронцій — 90 і цезій — 137 за хімічними власти­востями еквівалентні, відповідно, кальцію і калію і тому засвоюються рослинами і тваринами. У результаті їх концентрація в деяких сільськогосподарських рослинах перевищує їх кількість у зараженому грунті в 7-100 разів, Ще більш яскравий при­клад: при радіоактивному зараженні води риби і водяні рослини накопичують небез­печні радіонукліди до концентрації, у десятки і сотні разів перевищуючу їх концент­рацію у воді.

Радіоекологи попередили про можливу в результаті радіоактивного забруднення середовища глобальну катастрофу: великий кругообіг речовин, що існує в природі, із кругообігу життя здатний перетворитися в кругообіг смерті.

У випадку потрапляння радіонуклідів в організм людини фахівці говорять уже не про зовнішнє, а про внутрішнє опромінення, найбільш небезпечне, у якого є свої особ­ливості. Кожен радіонуклід поводиться по-своєму, має свої місця прикладення - найбільш уразливі органи, тканини чи системи організму, які називаються «критични­ми». Наприклад, при надходженні радіоактивного йоду в організм близько ЗО відсотків його накопичується в щитовидній залозі, яка вважається стосовно нього критичним органом. Ціла група радіонуклідів (стронцій тощо) концентрується в кіст­ках, де вони і відкладаються. Цезій розподіляється рівномірно в м'язовій тканині. Нині доведено, що навіть незначне іонізуюче опромінення може мати важкі наслідки для живих організмів і, насамперед, для людини. Так, прихована генетична шкода впливу радіоактивності може проявитися в людей через 5-15 і навіть 20-25 і більш років у ма­совій епідемії раку, лейкемії й інших хвороб, що викликають смерть чи каліцтво. При­чому важкі наслідки враження наступних поколінь виявляються не в першому, навіть не в другому і третьому, а починаючи з четвертого покоління. Свідчення тому — жертви атомних бомбардувань японських міст Хіросіми і Нагасакі, нещасних випадків на атом­них електростанціях, численних експериментів з радіоактивними речовинами, прове­дених у лабораторіях розвинутих країн світу.

Причому не тільки аварії на атомних електростанціях становлять велику небез­пеку, але й їх нормальне функціонування призводить до створення великої кількості радіоактивних відходів. У світі майже 400 атомних електростанцій, але поки немає ні однієї довгострокової програми поховання радіоактивних відходів. Інакше кажучи, побудували будинок, не подбавши, куди будуть прибиратися відходи.

У США існує Інститут всесвітньої вахти (Вашингтон) — незалежна, безприбуткова наукова організація, яка працює над прогнозами і виконує роль системи раннього опо­віщення. Фахівці пророкують, що наступна серйозна аварія на АЕС може відбути­ся в найближчі 5 років. До яких наслідків це призведе, якщо відомо, що в тридцятикілометровій зоні навколо АЕС проживає майже 700 млн. чоловік. У США плани еваку­ації населення розраховані на зону в 16 км. В Україні довелося евакуювати все населення в тридцятикілометровій зоні від АЕС, а всі діти були вивезені в радіусі 150 км. Примітно, що експеримент у Чорнобилеві проводився наприкінці робочого тижня, уночі, коли люди стомлюються, знижується їх увага. Звідси така маса помилок. Спочатку по­тужність реактора упала до 1 відсотка, а потім за 4 секунди зросла в 1000 разів.

Список подібних аварій уже немалий. Катастрофа в Бхопале (Індія), забруднен­ня берегів ріки Міссурі діоксином, спустошення В'єтнаму хімічними дефоліантами, загибель Чорного лісу у ФРН через кислотні дощі тощо.

Чорнобильська аварія дала людям можливість побачити риси їх недалекого май­бутнього. І те, що вони побачили, м'яко говорячи, їм не сподобалося. У Фінляндії 4000 жінок оголосили про своєрідний страйк, заприсягшись не вагітніти, поки уряд не змінить свого ставлення до атомної програми.

Від якості і своєчасності вирішення глобальних проблем людства залежить осо­бисте щастя і благополуччя кожного з нас, оскільки людина є членом не тільки своєї сім'ї, колективу, міста, але і всієї планети.