Відмінність шкільного аналізу твору від літературознавчого аналізу

Як відомо, шкільний аналіз тексту відрізняється від літературознавчого аналізу, хоча між ними є й чимало спільного. У чому ж полягає схожість і відмінність між ними? Літературознавчий аналіз - це аналіз художніх елементів літературного твору в їх взаємодії в історико-літературному контексті з метою ідейно-естетичного осмислення художнього твору як цілого.

Шкільний аналіз теж передбачає ідейно-естетичне осмислення учнями художнього твору. Разом з тим шкільний аналіз має відмінні аспекти:

· емоційний аспект (аналіз повинен викликати в учнів безпосередній інтерес до твору, емоційне враження, створити атмосферу зацікавленості тощо);

· пізнавальний аспект (з допомогою аналізу твору вчитель має познайомити учнів з особливостями життя, культури, літератури того чи іншого народу, творчою манерою митця, художньою своєрідністю тексту та ін.);

· виховний аспект (будь-який аналіз має сприяти формуванню моральних якостей учнів, їх естетичного смаку, розвитку творчих здібностей, забезпечувати особистісно зорієнтоване навчання).

Відповідність методів і прийомів аналізу твору віковим і психологічним особливостям учнів

Навчити учнів аналізувати художній твір - чи не найскладніше завдання вчителя-словесника у курсі зарубіжної літератури. І йти до цього треба поступово, крок за кроком, щоб надмірні зусилля у цьому плані не відбили у школярів бажання читати.

У 5-6 класах ця роботи тільки-но починається. Тут можна говорити лише про елементи аналізу художнього твору. Учні навчаються вирізняти елементи композиції твору, аналізувати окремі епізоди, знаходити в тексті зображально-виражальні засоби (метафора, епітет, гіпербола, порівняння), пояснювати їхню роль, характеризувати та порівнювати героїв твору, визначати їх риси, давати їм оцінку. У цьому віці учні вже отримують початкові знання про пейзаж, інтер'єр, портрет та про інші теоретичні поняття. Важливо, щоб цими поняттями не були переобтяжені уроки зарубіжної літератури, але й без них повністю не можна обійтися, оскільки навчити аналізувати художній твір без знань із теорії літератури неможливо.

У 7 та 8 класах уміння й навички аналізу художнього твору повинні розвиватися. Учні вже мають навчитися не тільки називати елементи композиції й переказувати сюжет, а ще й визначати ідейно-художню роль структурних елементів тексту, давати більш повну характеристику літературних героїв, порівнювати тематику й проблематику, сюжет і героїв різних творів, визначати особливості епічних, ліро-епічних та драматичних творів, поглибити свої знання з теорії літератури, опанувавши деякі жанрові поняття (повість, історичний роман, сонет, трагедія, філософська казка, науково-фантастична література, поема), засоби комічного, героїчне і трагічне в літературі тощо.

У середніх класах при аналізі творів домінують емоційний та виховний аспекти, тому що у цьому віці учні сприймають художні тексти більше на емоційному рівні, їх цікавлять захоплюючі події, герої, які набувають для них виховного значення.

Коли ж починається систематичний курс зарубіжної літератури - у 9-11 класах, учні вже здатні навчитися всебічно оцінити літературний твір і дати його цілісний аналіз. Звісно, це вміння приходить не одразу, а в результаті систематичної спільної роботи учителя й учнів. У старших класах школярі мають навчитися аналізувати художній твір у єдності змісту й форми, визначати основну проблематику, сюжет, композицію, систему образів і виражально-зображувальні засоби мови, характеризувати літературних героїв і засоби створення образів, розрізняти жанрові особливості прочитаних творів, порівнювати художні тексти, виявляти авторську оцінку героїв і подій, розглядати твори в контексті епохи, напряму, течії, використовувати при аналізі твору критичну літературу тощо. У старших класах на перший план виходить пізнавальний аспект шкільного аналізу твору, хоча не слід відмовлятися й від емоційного та виховного аспектів, щоб уроки літератури не перетворилися на нудні й нецікаві заняття.

Відповідно до кожного класу визначаються й види та форми робіт з учнями, спрямованих на оволодіння навичками аналізу твору.

У середніх класах надається перевага усним формам роботи: бесіді евристичного характеру, усній характеристиці героїв, подій, окремих компонентів твору тощо. Однак у середніх класах учні вже починають опановувати й письмові форми аналізу, зокрема, навчатися складати простий, а потім розгорнутий план характеристики героя, можна пропонувати їм для написання і невеличкі твори-роздуми за прочитаними творами та інші види письмових робіт.

У старших класах види й форми роботи по аналізу твору ускладнюються. Урізноманітнюються усні форми: крім бесіди, дедалі більше використовуються такі форми, як дискусія, проблемна ситуація, виступ щодо певних аспектів твору, характеристика героя, проблематики, сюжету й композиції твору тощо. Невеликі літературні твори (наприклад, вірші, оповідання або окремі текстові фрагменти) можна пропонувати й для цілісного комплексного аналізу в усній формі. Письмові форми роботи стають теж складнішими. Учні мають уже вміти письмово обгрунтовувати свою оцінку прочитаних творів, готувати письмові роботи, різні за обсягом, характером і жанром (твір-роздум, рецензія на твір, характеристика літературного образу тощо), складати план і конспект літературно-критичної статті тощо.

Отже, методика шкільного аналізу художнього твору, його види й форми повинні визначатися віковими та психологічними особливостями учнів.

Принципи шкільного аналізу художнього твору.

До шкільних програм із зарубіжної літератури введені твори досить різноманітної тематики й проблематики, які належать до різних культур, епох, напрямів, течій, жанрів. Однак все ж таки можна визначити ті загальні принципи, що мають бути покладені в основу аналізу літературного твору в курсі зарубіжної літератури.

Принцип цілісності

Кожний художній твір - це певна цілість, тому й аналіз твору має бути цілісним. Художній твір слід аналізувати в сукупності всіх його елементів, у їх синтезі, взаємодії. Г.Гуковський зазначав: "Кожна деталь, кожна риса стилю, врешті-решт кожне слово художнього твору потрібні, тобто образно значущі, містять у собі смисл". Хоча на уроці вчитель й виокремлює ті чи інші компоненти твору (наприклад, пейзаж, портрет, тропи тощо), щоб розглянути їх більш глибоко, але завжди слід пам'ятати, що це частки єдиного цілого. Узяті поза контекстом, вони втрачають своє значення. Словесник має вести своїх учнів від аналізу окремих елементів - до пізнання цілого. А можна йти й навпаки: від цілого - до розуміння його складових. Такими можуть бути напрямки шкільного аналізу тексту, але який би напрямок не обрав учитель, він завжди має привести учнів до розуміння ідейно-естетичної єдності твору.

Принцип відповідності форм і шляхів аналізу художній природі твору

Кожний літературний твір має свою специфіку: він належить до того чи іншого роду літератури (епос, лірика чи драма), жанру, репрезентує певні напрями, течії або стилі. Тому художні твори, введені до шкільної програми, не можна аналізувати всі однаково, тому що вони всі різні. Твори романтизму значно відрізняються від, скажімо, творів постмодернізму. А до творів античності не можна підходити з тими самими критеріями, що й до творів реалістичного спрямування. Отже, сам твір, його своєрідність визначають шляхи й методику його аналізу. І цим має керуватися учитель при вивченні творів зарубіжної літератури.

Принцип багатозначності

Кожний по-справжньому високохудожній твір завжди багатозначний, тому немає й не може й бути раз і назавжди "правильного" аналізу художнього твору. Твір може бути прочитаний по-різному, і в цьому - причина його живучості в часі. Тому при аналізі твору варто враховувати читацьке сприйняття. Ще Ю. М. Лотман зазначав: "Кожний іде до книги своїми шляхами, і кожний відкриває її по-своєму. В цьому й полягає цінність художньої літератури".