Світова література як шкільний навчальний предмет.

Світова література як шкільний навчальний предмет.

Світова література в школі як навчальний предмет є системою планомірного тематичного впливу на духовність учня під керівництвом учителя, з іншого боку – складовою синтетичної гуманітарної освіти. Вона створює можливість взаємодоповнюваності дисциплін у процесі навчання.

Приступаючи до "конструювання" програм зі світової літератури для школи, необхідно визначити мету нового предмету. Вона має два найважливіші вектори.

Перший - дати учневі загальноосвітнього навчального закладу уявлення про генезу й шляхи світового літературного процесу, показати його національну багатоскладовість і багатогранність, звернути увагу на "континентальні" особливості літератур (скажімо, латиноамериканської, африканської) на "регіональну" специфіку (скандинавської, слов'янської і т.д.), познайомити з творами, що ввійшли в скарбницю світової літератури, розглядаючи їх в історикокультурному контексті, підкреслюючи їх загальнолюдську цінність. Другий - навчити учнів самостійно орієнтуватись у літературному процесі, познайомити їх з різними методами аналізу художнього тексту, прищепити літературознавчі навички, інтерес до дослідницької роботи. Якщо намагатися включити до складу програм якнайбільше шедеврів, то мета предмета ніколи не буде реалізована. Треба вміло виділяти шедеври світової літератури, щоб випередити суперечки щодо цього. Передувати вивченню творів повинні огляди. Але матеріали до них мають добиратися з урахуванням вікових та інтелектуальних можливостей учнів. Буває так, що автори, котрі складають програми розраховують їх на студентів, а не на учнів школи.

Виділяються такі рівні у структурах усіх програм: міфотворчий період; дохристиянська доба (література давньокитайська, антична, давньоєвропейська); Середньовіччя (включаючи героїчний епос); Відродження; класицизм; Просвітництво (включаючи твори сентименталістів); романтизм; реалізм;модернізм.

 

Зміст і структура шкільного курсу світової літератури.

Приступаючи до "конструювання" програм зі світової літератури для школи, необхідно визначити мету нового предмету. Вона має два найважливіші вектори.

Перший - дати учневі загальноосвітнього навчального закладу уявлення про генезу й шляхи світового літературного процесу, показати його національну багатоскладовість і багатогранність, звернути увагу на "континентальні" особливості літератур (скажімо, латиноамериканської, африканської) на "регіональну" специфіку (скандинавської, слов'янської і т.д.), познайомити з творами, що ввійшли в скарбницю світової літератури, розглядаючи їх в історикокультурному контексті, підкреслюючи їх загальнолюдську цінність. Другий - навчити учнів самостійно орієнтуватись у літературному процесі, познайомити їх з різними методами аналізу художнього тексту, прищепити літературознавчі навички, інтерес до дослідницької роботи. Якщо намагатися включити до складу програм якнайбільше шедеврів, то мета предмета ніколи не буде реалізована. Треба вміло виділяти шедеври світової літератури, щоб випередити суперечки щодо цього. Передувати вивченню творів повинні огляди. Але матеріали до них мають добиратися з урахуванням вікових та інтелектуальних можливостей учнів. Буває так, що автори, котрі складають програми розраховують їх на студентів, а не на учнів школи. Виділяються такі рівні у структурах усіх програм: міфотворчий період; дохристиянська доба (література давньокитайська, антична, давньоєвропейська); Середньовіччя (включаючи героїчний епос); Відродження; класицизм; Просвітництво (включаючи твори сентименталістів); романтизм; реалізм;модернізм.

У структурі шкільного вивчення літератури аналіз повинен займати головне місце. Разом з тим сприйняття на уроках зарубіжної літератури не можливе без інших структурних елементів цієї дисципліни: основ історії і теорії літератури, окремих критичних статей, фонових знань, усного і письмового мовлення.

Формування теоретико-літературних знань необхідне для осмисленого аналізу художнього твору та його правильної оцінки як явища мистецтва слова. Такий підхід є невід'ємною складовою естетичного виховання учнів. Школярі знайомляться з окремими теоретичними поняттями у зв'язку з вивченням художніх творів. Відбір цих понять повинен проводитись з урахуванням того, на якому етапі літературного розвитку знаходяться учні.

 

Зв'язок методики викладання світової літератури з іншими фундаментальними науками.

Методика світ.літ. тісно пов’язана з такими науками:

Історія (Всесвітня історія, Історія України) – наука про загальний розвиток того чи іншого народу, країни

Філософія (естетика, етика, логіка, гносеологія, онтологія, історія філософії) – наука про найзагальніші закони розвитку природи, суспільства та мислення

Соціологія (міждисциплінарні дослідження, країнознавство, гуманістична соціологія) – наука про суспільство як цілісну систему і загальні закономірності соціальної поведінки людини

Правознавство (Конституція України, закони України про освіту, Державний стандарт МОН України) – наука про встановлення найвищим органом державної влади загальнообов’язкових правил, які мають юридичну силу

Психологія (психологія творчості, педагогічна психологія, вікова психологія, загальна психологія) – наука про закономірності, розвиток і форми психічної діяльності людини

Педагогіка (загальна педагогіка, дидактика, історія педагогіки) – наука про виховання, освіту

Мовознавство (загальне мовознавство) – наука, яка досліджує мову, її функції, універсальні характеристики, структуру та історичний розвиток

Літературознавство (літературна критика, теорія літератури, історія літератури) – наука про художню літературу, її теорію та історію.

Суспільне значення методики викладання світової літера­тури пояснюється дедалі зростаючим впливом художньої літе­ратури на людину, виховною функцією світової літератури як навчальної дисципліни в школі

 

 

Особливості сприймання художньої літератури учнями різних вікових груп.

Відповідно до вікових особливостей учнів курс літератури в 5–11 класах загальноосвітньої школи має три етапи:

Основна школа (5–9 класи):

5–7 класи – формування потреби до читання (1-й етап);

8–9 клас – системне читання (2-й етап).

Старша школа (10–11 класи) – творчо-критичне читання (3-й етап).

Частини й етапи літературної освіти відрізняються принципами відбору літературних текстів, побудовою програм і відповідних методик, але поміж ними має бути тісний зв’язок і наступність, адже всі разом вони складають єдину систему літературної освіти.

Класи – прилучення до читання (1-й етап).

Порівняно з початковою школою предмети, що забезпечують літературну освіту, в основній школі розмежовуються. Це розмежування закріплюється в окремих програмах, підручниках, хрестоматіях, посібниках. Курс літератури в 5–7 класах має будуватися на підставі проблемно-тематичного принципу.

Завдання вивчення літератури в 5–7 класах є такими:

· сформувати в учнів стійкий інтерес до літератури, прилучити до читання;

· сприяти засобами літератури формуванню моральних якостей школярів, їх національній самоідентифікації, розумінню значення рідної мови та літератури для розвитку культури загалом;

· дати уявлення про зміст і форму художнього твору;

· сформувати в учнів основні вміння інтерпретації художнього твору;

· сформувати вміння оцінювати літературних героїв, авторську позицію;

· розвивати навички зв’язного мовлення (як усного, так і писемного) у процесі підготовки різних видів робіт (висловлення власної думки щодо прочитаного, характеристика образу, складання плану твору, написання твору на літературну тему та ін.).

Урок

Значення підготовки вчителя до уроку.

Ліричні твори.

1. Підготовка до сприйняття ліричного твору.

2. Читання ліричного твору.

3. Навчальна пауза.

4. Повторне читання.

5. Словникова робота.

6. Бесіда за змістом прочитаного.

7. Використання елементів аналізу.

8. Повторне читання.

9. Вивчення на пам'ять.

10. Підсумкові заняття.

Драматичні твори.

1. Підготовка до сприйняття твору.

2. Читання твору.

3. Підготовка до аналізу твору.

4. Аналіз твору.

5. Підсумкові заняття.

6. Творчі усні та письмові роботи учнів.

 

13. Підготовка до сприймання художнього твору.

Вивчення художнього твору в школі — незалежно від його обсягу, змісту, кількості відведених програмою годин — по­діляється на етапи. Враховуючи жанр твору та вікові особли­вості учнів, їх можна розмістити в тій послідовності, що зазна­чена в таблиці (див. с. 189).

Учитель має творчо опрацювати запропонований варіант послідовності вивчення художнього твору, внести корективи, продиктовані конкретними умовами його роботи. Головне — не втратити внутрішньої логіки твору як єдиного компози­ційного цілого, де кожен елемент має своє місце і своє завдання.

ПІДГОТОВКА ДО СПРИЙНЯТТЯ

Перший етап вивчення літературного твору в школі — підготовка до сприйняття. Його мета — зацікавити учнів, пробудити в них бажання прочитати певний твір.

Для цього використовуються такі методичні прийоми та форми роботи:

— слово (або лекція) вчителя;

— фронтальна (або індивідуальна) бесіда;

— самостійне читання (вдома чи в класі) запропонованої вчителем додаткової літератури;

— спільна робота учнів та вчителя з картинами, ілюстраціями до творів тощо;

— словникова робота;

— прослуховування музичних творів;

— перегляд слайдів, діафільмів, уривків з кіно-, мис іп відеофільмів, які не ілюструють твір, а містять цікавий для учнів додатковий матеріал;

— екскурсії до музеїв, пам'ятників, пам'ятних місць тощо)

— використання Інтернету.

Творчий учитель сам обирає форму та методи, прийомп ти способи реалізації мети; враховує кількість часу, необхідного для вступного заняття, вік учнів, особливості кожного окремо го тексту та характер наявного фактичного матеріалу. Так, іш етапі підготовки до сприйняття казок цікаво повернути шко» лярів у світ дещо призабутих казкових героїв. Зробити це ефективно можна під час заочної (або очної!) екскурсії у ма­льовничий куточок України, який міститься на околиці Ялти, неподалік таємничої скелі Ставри-Кая і водоспаду Учан-Су, — Галявину казок. Біля декоративної брами нас зустрічають тридцять витязів прекрасних, а згодом — Царівна-Лебідь, Мауглі та Багіра, Кіт у чоботях, Буратіно, Соловей-розбійник, Хазяйка Мідної гори, з якими разом ми в дитинстві мандру­вали світом, шукали золотого ключика, боролися за справед­ливість, захищали скривджених, відстоювали добро, навчаю­чись відрізняти його від зла. Тож повернемося ще раз до цьо­го дива ^ казки.

Так, у 5 класі вивчення літературних казок народів світу доцільно розпочати темою «Чарівники приходять до дітей», яка буде своєрідною підготовкою до подальшого сприймання казок учнями. Це заняття проводиться в бібліотеці або вчи­тель запрошує бібліотекаря до класу. Учні заздалегідь готують тематичну книжкову виставку, добірку матеріалів, ілюстрації до улюблених казок тощо.

На цьому уроці доречно ознайомити п'ятикласників з та­кими авторами та їхніми творами:

Ш. Перро («Червона Шапочка», «Ріке з чубчиком», «Попе­люшка, чи Кришталевий черевичок», «Спляча красуня», «Кіт у чоботях»); брати Грімм («Бременські музиканти», «Горщик каші», «Заєць та їжак», «Семеро сміливців»); В. Гауф («Ма­ленький Мук», «Каліф-лелека», «Карлик Ніс»); Е.-Т.-А. Гоф­ман («Лускунчик»); Р. Кіплінг («Мауглі», «Ріккі-Тіккі-Таві», «Цікаве слоненя»); В. Дісней («Білосніжка та семеро гномів»); І. Франко («Лис Микита», «Абу-Касимові капці», «Коли ще звірі говорили»); О. Пушкін («Золотий півник», «Про попа та робітника його Балду», «Про сплячу красуню та сімох богатирів») тощо.

Принцип цілісності

Кожний художній твір - це певна цілість, тому й аналіз твору має бути цілісним. Художній твір слід аналізувати в сукупності всіх його елементів, у їх синтезі, взаємодії. Г.Гуковський зазначав: "Кожна деталь, кожна риса стилю, врешті-решт кожне слово художнього твору потрібні, тобто образно значущі, містять у собі смисл". Хоча на уроці вчитель й виокремлює ті чи інші компоненти твору (наприклад, пейзаж, портрет, тропи тощо), щоб розглянути їх більш глибоко, але завжди слід пам'ятати, що це частки єдиного цілого. Узяті поза контекстом, вони втрачають своє значення. Словесник має вести своїх учнів від аналізу окремих елементів - до пізнання цілого. А можна йти й навпаки: від цілого - до розуміння його складових. Такими можуть бути напрямки шкільного аналізу тексту, але який би напрямок не обрав учитель, він завжди має привести учнів до розуміння ідейно-естетичної єдності твору.

Принцип багатозначності

Кожний по-справжньому високохудожній твір завжди багатозначний, тому немає й не може й бути раз і назавжди "правильного" аналізу художнього твору. Твір може бути прочитаний по-різному, і в цьому - причина його живучості в часі. Тому при аналізі твору варто враховувати читацьке сприйняття. Ще Ю. М. Лотман зазначав: "Кожний іде до книги своїми шляхами, і кожний відкриває її по-своєму. В цьому й полягає цінність художньої літератури".

Підсумки.

підсумкові заняття, або підсумки. мета – перевірити розуміння учнями прочитаного твору, відчуття його, зроблені висновки, особисті враження, оцінки. Форми проведення занять на цьому етапі можуть бути різними:

· Підсумкова фронтальна бесіда;

· Відповіді за тестами;

· Літературна вікторина;

· Літературні змагання;

· Літературна гра "Що? Де? Коли?"

· Літературний ринг;

· Письмові відповіді на поставлені запитання.

 

Творчі роботи учнів.

Мета цього етапу: навчити учнів узагальнювати й використовувати здобуті на попередніх етапах роботи значення – самостійно давати оцінку окремим частинам і всьому твору в цілому; мати власне судження про вчинки дійових осіб; спираючись на зміст і форму художнього твору, розвивати навички усного та писемного мовлення.

Види творчих робіт зумовлені віковими можливостями учнів.

Висновок(можна без висновку, він додатк)

Учнів 5 – 8 класів, у яких викладається пропедевтичний курс зарубіжної літератури, необхідно навчати:

· будувати простий і складний плани твору, що розглядається; простий план характеристики образу літературного героя (усно й письмово); стисло й докладно переказувати текст (усно);

· будувати складний план характеристики образу літературного героя; готувати вибірковий переказ із елементами опису, твір-роздум про героя (усно та письмово);

· стисло переказувати великий епічний твір, складати план порівняльної характеристики образів.

Учням 9 – 11 класів під час опанування системного курсу зарубідної літератури необхідно дати навички:

· сладання конспекту та його різновидів;

· складання усного й письмового твору-роздуму над проблемою;

· написання реферату за двома та більше джерелами;

· складання усного й письмового твору-аналізу (компаративного) художніх текстів;

· написання доповіді та її усного викладу.

 

Світова література як шкільний навчальний предмет.

Світова література в школі як навчальний предмет є системою планомірного тематичного впливу на духовність учня під керівництвом учителя, з іншого боку – складовою синтетичної гуманітарної освіти. Вона створює можливість взаємодоповнюваності дисциплін у процесі навчання.

Приступаючи до "конструювання" програм зі світової літератури для школи, необхідно визначити мету нового предмету. Вона має два найважливіші вектори.

Перший - дати учневі загальноосвітнього навчального закладу уявлення про генезу й шляхи світового літературного процесу, показати його національну багатоскладовість і багатогранність, звернути увагу на "континентальні" особливості літератур (скажімо, латиноамериканської, африканської) на "регіональну" специфіку (скандинавської, слов'янської і т.д.), познайомити з творами, що ввійшли в скарбницю світової літератури, розглядаючи їх в історикокультурному контексті, підкреслюючи їх загальнолюдську цінність. Другий - навчити учнів самостійно орієнтуватись у літературному процесі, познайомити їх з різними методами аналізу художнього тексту, прищепити літературознавчі навички, інтерес до дослідницької роботи. Якщо намагатися включити до складу програм якнайбільше шедеврів, то мета предмета ніколи не буде реалізована. Треба вміло виділяти шедеври світової літератури, щоб випередити суперечки щодо цього. Передувати вивченню творів повинні огляди. Але матеріали до них мають добиратися з урахуванням вікових та інтелектуальних можливостей учнів. Буває так, що автори, котрі складають програми розраховують їх на студентів, а не на учнів школи.

Виділяються такі рівні у структурах усіх програм: міфотворчий період; дохристиянська доба (література давньокитайська, антична, давньоєвропейська); Середньовіччя (включаючи героїчний епос); Відродження; класицизм; Просвітництво (включаючи твори сентименталістів); романтизм; реалізм;модернізм.