Принцип єдності змісту та форми твору

Деякі вчителі вважають, що розмова про форму художнього твору на уроці не буде цікавою для учнів, тому вони обмежуються цікавими подіями або образами твору. Проте література, як відомо, - передусім мистецтво слова. І розмова про те, як створюється це мистецтво, якими засобами письменник досягає художньої виразності, емоційного впливу на читача не менш захоплююча, ніж усі сюжетні перипетії. Проте аналіз твору зарубіжної літератури саме як мистецтва слова має свою специфіку. І це пов'язано зі специфікою самого предмета. Твори зарубіжної літератури в школі вивчаються, як правило, в перекладах. Якщо вчитель та учні мають доступ до оригіналу, то, звісно, тут при шкільному аналізі йде мова про мистецтво слова першоджерела. Однак якщо учитель та учні розглядають твір у перекладі, то тут треба враховувати специфіку аналізу художнього перекладу. Не можна погодитися з поширеною в останній час думкою про те, що художній переклад не можна аналізувати. Його можна і варто аналізувати, тому що художній переклад тому й називається художнім, бо він відтворює не тільки основні змістові колізії, а й художні домінанти твору (стильові, мовні, мотивні, образні тощо). Але при цьому, звичайно, не можна не враховувати й мистецтво слова перекладача, його вміння передавати засобами рідної мови ті чи інші особливості оригіналу.

 

Шляхи шкільного аналізу художнього твору.

Питання про шляхи аналізу літературного твору в школі є доволі дискусійним. Уже давно застаріла класифікація, за якою виділялися три шляхи аналізу: за структурою, за образами, і за проблемами.

На сучасному етапі є слушною думка Б. Чиркова, котрий запропонував такі шляхи шкільного аналізу твору: текстуальний (коли розглядається текст сам по собі, у його цілісності й розмаїтті художніх компонентів), контекстуальний (коли текст аналізується відповідно до певного історико-літературного контексту, з урахуванням напряму, жанру, течії, філософської думки, розвитку культури тощо) та інтертекстуальний (коли встановлюються міжтекстові зв'язки на різних рівнях художніх творів).

Однак питання про шляхи аналізу художнього твору в школі лишається ще відкритим. І тут велику роль має відіграти досвід учителів-практиків, оскільки великого значення у процесі викладання курсу зарубіжної літератури набувають не тільки загальні шляхи аналізу, а й шляхи конкретні, що придатні для кожного окремого тексту. А конкретних шляхів існує безліч, наприклад: аналіз поетичної мови твору, аналіз віршової структури твору, аналіз авторської позиції, стилістичний аналіз, мотивний аналіз, аналіз міфологічної основи твору тощо.

Шлях аналізу художнього твору - це той ключ, яким учитель "відкриває" твір для учнів, вводить їх у неповторний світ художнього твору. І такі заповітні ключі в кожного вчителя - свої, і чим більше їх, тим талановитішим є словесник.

 

Вступні і підсумкові заняття у системі вивчення художнього твору.

Вивчення художнього твору в школі – незалежно від його обсягу, змісту, кількості відведених програмою годин – поділяється на етапи. Враховуючи жанр твору та вікові особливості учнів, їх можна розмістити в певній послідовності.Учитель має творчо опрацювати запропонований варіант послідовності вивчення художнього твору, внести корективи, продиктовані конкретними умовами його роботи. Головне – не втратити внутрішньої логіки твору як єдиного композиційного цілого, де кожен елемент має своє місце і своє завдання.

Підготовка до сприйняття (втупні заняття)

Перший етап вивчення літературного твору в школі – підготовка до сприйняття. Його мета - зацікавити учнів, пробудити в них бажання прочитати певний твір.

Для цього використовуються такі методичні прийоми та форми роботи:

· слово (або лекція) вчителя;

· фронтальна (або індивідуальна) бесіда;

· самостійне читання (вдома чи в класі) запропонованої вчителем додаткової літератури;

· спільна робота учнів та вчителя з картинами, ілюстраціями до творів тощо;

· словникова робота;

· прослуховування музичних творів;

· перегляд слайдів, діафільмів, уривків з кіно-, теле- та відеофільмів, які не ілюструють твір, а містять цікавий для учнів додатковий матеріал;

· екскурсії до музеїв, пам"ятників, пам"ятних місць тощо;

· використання Інтернету.

Учитель сам обирає форму та методи, прийоми та способи реалізації мети; враховує кількість часу, необхідного для вступного заняття, вік учнів, особливості кожного окремого тексту та характер наявного фактичного матеріалу.

Підсумки.

підсумкові заняття, або підсумки. мета – перевірити розуміння учнями прочитаного твору, відчуття його, зроблені висновки, особисті враження, оцінки. Форми проведення занять на цьому етапі можуть бути різними:

· Підсумкова фронтальна бесіда;

· Відповіді за тестами;

· Літературна вікторина;

· Літературні змагання;

· Літературна гра "Що? Де? Коли?"

· Літературний ринг;

· Письмові відповіді на поставлені запитання.

 

Творчі роботи учнів.

Мета цього етапу: навчити учнів узагальнювати й використовувати здобуті на попередніх етапах роботи значення – самостійно давати оцінку окремим частинам і всьому твору в цілому; мати власне судження про вчинки дійових осіб; спираючись на зміст і форму художнього твору, розвивати навички усного та писемного мовлення.

Види творчих робіт зумовлені віковими можливостями учнів.

Висновок(можна без висновку, він додатк)

Учнів 5 – 8 класів, у яких викладається пропедевтичний курс зарубіжної літератури, необхідно навчати:

· будувати простий і складний плани твору, що розглядається; простий план характеристики образу літературного героя (усно й письмово); стисло й докладно переказувати текст (усно);

· будувати складний план характеристики образу літературного героя; готувати вибірковий переказ із елементами опису, твір-роздум про героя (усно та письмово);

· стисло переказувати великий епічний твір, складати план порівняльної характеристики образів.

Учням 9 – 11 класів під час опанування системного курсу зарубідної літератури необхідно дати навички:

· сладання конспекту та його різновидів;

· складання усного й письмового твору-роздуму над проблемою;

· написання реферату за двома та більше джерелами;

· складання усного й письмового твору-аналізу (компаративного) художніх текстів;

· написання доповіді та її усного викладу.

 

Вивчення біографії письменника в основній і старшій школі.

Вивчення біографії є важливим моментом викладання української літератури, оскільки має цілий ряд покладених на нього завдань: від знайомства з письменником та пропедевтичного знайомства з творами – до морального виховання.

Принципами викладання життєпису є історизм, актуальність, психологізм, екзистенційність, естетизм.

Джерела вивчення життя та творчості письменника є як документальними, так і художніми, як створеними власне митцем, так і написаними про нього. Це спогади сучасників, листи, автобіографічні і художньо-біографічні твори тощо.

Головним завданням вчителя-словесника під час вивчення біографії є створення “ефекту присутності”, коли завдяки добре підготовленому та вміло викладеному вдало підібраному матеріалу учні відчувають “присутність” митця як живої, близької і цікавої їм людини.

Головними методами викладання біографії є кілька різновидів художньої розповіді, проте обов’язковим і доцільним є застосування різноманітних активних та інтерактивних методів та прийомів, а також засобів навчання, що можуть зробити цей етап по-справжньому цікавим для учнів.

Сучасні методисти наголошують на екзистенційності вивчення життя письменника, тобто на осмисленні учнями життєвого досвіду митця як неповторної особистості, порівняння його з власним.

Методика викладання біографії постійно вдосконалюється, вводяться нові методи, засоби та прийоми, покликані покращити його, зробити цікавішим та ефективнішим.