Наочність та технічні засоби навчання на уроках літератури.

Художня література відтворює дійсність в живих картинах, і, по суті, сама є наочним відтворенням дійсності. Разом з тим, часто буває так, що засвоєнню літературного тексту допомагають музика, кіно, телебачення, образотворче мистецтво. Ці види мистецтва стають на уроці новим джерелом інформації, допомагають формуванню естетичних смаків, почуттів, можуть допомогти більш повному і чіткому оформленню в свідомості школярів тих образів, які зобразив письменник.

Суміжні види мистецтва на уроці літератури, а також різноманітні графічні матеріали (таблиці, схеми, плакати, буклети і т.п.) називаються наочністю.

Використання наочності на уроках і в позакласній роботі носить принципово різний характер і переслідує різну мету. Функції наочності різноманітні. Вона активізує асоціативні зв'язки, допомагає поповнити знання про культурні норми життя в минулому, поглиблює уявлення про письменника, героїв, допомагає систематизувати історико-літературні та теоретичні знання учнів.

Зорова наочність. Це репродукції портретів письменника, ілюстрації до творів, картини жанрового характеру, фотографії місць, зв'язаних з життям письменника, скульптурні фігурки героїв книг, макети, листівки та фото за темами шкільного курсу літератури, альбоми, екрані засоби: діафільми, діапозитиви, графічні засоби (таблиці, схеми, плакати). Доцільність використання графічних засобів у багатьох методистів викликає певні сумніви. Доводиться, що таблиці, схеми, плакати хоча і повідомляють знання, разом з тим руйнують силу естетичного сприйняття мистецтва на читача.

Слухова наочність. Вміння відчути і оцінити звуковий образ, створений письменником – необхідна умова повноцінного сприйняття твору, особливо поетичного.

У розпорядження вчителя повинна бути серія записів „Шкільна фонотека", „Голоси письменників", „Спогади про письменників", „Сторінки радіопередач", а також записів з піснями поезій, записи акторських виступів письменників, включених у шкільну програму, записи театральних вистав (окремі уривки). Акторське читання може багато чому навчити, відкрити учневі, але й може подавити творчо-виконавські здібності учнів.

Використання ТЗН. Кіно і телебачення поєднують у собі зорову і слухову наочність, подають події в просторі і часі, відтворюють дійсність у зовнішньо схожих з нею образах. Великі можливості телебачення і кіно роблять їх особливо перспективними в навчальних цілях.

Використання програми розробки презентації дозволяє перетворити завдання написання проектних робіт учнів у творчий процес, що передбачає велику аудиторію слухачів, після презентаційне обговорення та визначення кращих робіт. Однією з таких програм є комп'ютерна програма Місrosoft Power Point, яка дозволяє використання текстового формату, звукових та відео файлів, анімаційного оформлення, різноманітних схем, таблиць, динамічних графіків тощо. Все це сприяє кращому розумінню презентованої інформації слухачами. Такі заняття сприяють підвищенню інтересу старшокласників до навчання, допомагають удосконалити їх аналітичні, мовні навички, розвивають творчу фантазію.

Вчитель, у свою чергу, може скористатися програмою розробки презентації під час читання лекції. Крім того, у будь-який момент учитель може змінити її зміст, щось удосконалити чи доповнити.

«Комп'ютерне» навчання має величезні переваги перед звичним: використання мультимедійного тексту (відео, аудіо можливості, зв'язок з великою кількістю різноманітних джерел), висока мотивація і зацікавленість учнів у навчанні, необмежена кількість свіжої автентичної інформації, широкий вибір, самоконтроль і координація навчального процесу викладачем та можливість спілкування (синхронного/асинхронного) з носіями мови, знайомство з культурою їхніх країн.

Використовуючи ТЗН, варто не забувати, що уроки мають бути ефективними, а не ефектними.

 

Структура уроку літератури. Навчальні ситуації.

Робота словесника фактично поділяється на три етапи: подготовка до уроку, його проведения та аналіз.

Подготовка до уроку починається зі складання плану й тез або конспекту на основі календарно-тематичного плану. Для цього вчитель спершу визначає структуру майбутнього заняття, тобто його форму, яка найповшше відповідала б певному змісту.

Різні погляди на структуру уроку в дидактиці, педагогіці та методичній науці висловлюються впродовж кількох десятиліть. Традиційна структура комбінованого уроку з чотирма елементами - опитування, пояснения вчителя, закріплення та домашнє завдання, хоча й використовується ще сьогодні багатьма вчителями, однак поступово відходить у минуле. Бона обмежує можливості широкого залучення різноманітних форм, методів та прийомів навчання, не стимулює пізнавальної діяльності са­мого учня, стримуючи активізацію процесу навчання.

План уроку (за Мірошниченко):

1. Тема уроку.

2. Епіграф.

3. Освітньо-виховна мета уроку.

4. Обладнання уроку і ТЗН.

5. Тип уроку

6. Ланцюжок навчальних ситуацій (або етапи уроку, план уроку, структурні елементи уроку).

7. Тези або конспект уроку.

Але навіть найдосконаліший план уроку не забезпечить його ефективності без використання творчого підходу. Учитель повинен сам сформулювати тему, дібрати епіграф, визначити мету, обладнання і ТЗН, передбачити логічну послідовність навчальних ситуацій, тобто докладно продумати хід уроку.

Структура уроку літератури залежить від його типу та змісту Учитель сам визначає порядок навчальних ситуацій.

Структура уроку, на якому аналізуватиметься художній твір, залежить не лише від визначеної мети. Слід також враховувати обсяг твору (буде він прочитаний у класі повністю, частково чи читатиметься вдома); жанр; шлях аналізу; кількість годин відведених на його вивчення за програмою тощо.

Враховуючи низку об'єктивних та суб'єктивних умов, учитель складає ланцюжок навчальних ситуацій.

Ось найпростіший приклад навчальних ситуацій (якщо художній твір невеликий і за програмою вивчається 1 годи­ну):

1. Підготовка до сприйняття художнього твору.

2. Читання тексту.

3. Навчальна пауза.

4. Підготовка до аналізу прочитаного твору.

5. Аналіз художнього тексту.

6. Підсумки.

Якщо вчитель, вивчаючи художній твір, вирішив піти шля­хом аналізу «вслід за автором», то ланцюжок навчальних ситуацій серед інших можливих обов'язково матиме такі:

1. Правильне й виразне читання уривка художнього тексту.

2. Словникова робота.

3. Бесіда.

4. Дослідна робота.

Вони повторюватимуться кілька разів упродовж уроку, оскільки така робота допомагає вчителеві здійснити задум.

Якщо обрати інші шляхи аналізу, домінуватимуть інші навчальні ситуації.

 

Етапи вивчення художніх творів різних родів у школі.

Епічні твори.

1. Підготовка до сприйняття худ. твору.
2. Читання твору (у 5-6 класах – з коментарем)
3. Словникова робота у 5-8 класах, підготовка до аналізу твору в 9-11 класах.
4. Аналіз твору в 9-11 класах; бесіда за змістом прочитаного, використання елементів аналізу в 7-8 класах; бесіда за змістом прочитаного, близький до тексту переказ, використання елементів аналізу в 5-6 класах.
5. Підсумки уроку.
6. Творчі усні та письмові роботи учнів.

Ліричні твори.

1. Підготовка до сприйняття ліричного твору.

2. Читання ліричного твору.

3. Навчальна пауза.

4. Повторне читання.

5. Словникова робота.

6. Бесіда за змістом прочитаного.

7. Використання елементів аналізу.

8. Повторне читання.

9. Вивчення на пам'ять.

10. Підсумкові заняття.

Драматичні твори.

1. Підготовка до сприйняття твору.

2. Читання твору.

3. Підготовка до аналізу твору.

4. Аналіз твору.

5. Підсумкові заняття.

6. Творчі усні та письмові роботи учнів.

 

13. Підготовка до сприймання художнього твору.

Вивчення художнього твору в школі — незалежно від його обсягу, змісту, кількості відведених програмою годин — по­діляється на етапи. Враховуючи жанр твору та вікові особли­вості учнів, їх можна розмістити в тій послідовності, що зазна­чена в таблиці (див. с. 189).

Учитель має творчо опрацювати запропонований варіант послідовності вивчення художнього твору, внести корективи, продиктовані конкретними умовами його роботи. Головне — не втратити внутрішньої логіки твору як єдиного компози­ційного цілого, де кожен елемент має своє місце і своє завдання.

ПІДГОТОВКА ДО СПРИЙНЯТТЯ

Перший етап вивчення літературного твору в школі — підготовка до сприйняття. Його мета — зацікавити учнів, пробудити в них бажання прочитати певний твір.

Для цього використовуються такі методичні прийоми та форми роботи:

— слово (або лекція) вчителя;

— фронтальна (або індивідуальна) бесіда;

— самостійне читання (вдома чи в класі) запропонованої вчителем додаткової літератури;

— спільна робота учнів та вчителя з картинами, ілюстраціями до творів тощо;

— словникова робота;

— прослуховування музичних творів;

— перегляд слайдів, діафільмів, уривків з кіно-, мис іп відеофільмів, які не ілюструють твір, а містять цікавий для учнів додатковий матеріал;

— екскурсії до музеїв, пам'ятників, пам'ятних місць тощо)

— використання Інтернету.

Творчий учитель сам обирає форму та методи, прийомп ти способи реалізації мети; враховує кількість часу, необхідного для вступного заняття, вік учнів, особливості кожного окремо го тексту та характер наявного фактичного матеріалу. Так, іш етапі підготовки до сприйняття казок цікаво повернути шко» лярів у світ дещо призабутих казкових героїв. Зробити це ефективно можна під час заочної (або очної!) екскурсії у ма­льовничий куточок України, який міститься на околиці Ялти, неподалік таємничої скелі Ставри-Кая і водоспаду Учан-Су, — Галявину казок. Біля декоративної брами нас зустрічають тридцять витязів прекрасних, а згодом — Царівна-Лебідь, Мауглі та Багіра, Кіт у чоботях, Буратіно, Соловей-розбійник, Хазяйка Мідної гори, з якими разом ми в дитинстві мандру­вали світом, шукали золотого ключика, боролися за справед­ливість, захищали скривджених, відстоювали добро, навчаю­чись відрізняти його від зла. Тож повернемося ще раз до цьо­го дива ^ казки.

Так, у 5 класі вивчення літературних казок народів світу доцільно розпочати темою «Чарівники приходять до дітей», яка буде своєрідною підготовкою до подальшого сприймання казок учнями. Це заняття проводиться в бібліотеці або вчи­тель запрошує бібліотекаря до класу. Учні заздалегідь готують тематичну книжкову виставку, добірку матеріалів, ілюстрації до улюблених казок тощо.

На цьому уроці доречно ознайомити п'ятикласників з та­кими авторами та їхніми творами:

Ш. Перро («Червона Шапочка», «Ріке з чубчиком», «Попе­люшка, чи Кришталевий черевичок», «Спляча красуня», «Кіт у чоботях»); брати Грімм («Бременські музиканти», «Горщик каші», «Заєць та їжак», «Семеро сміливців»); В. Гауф («Ма­ленький Мук», «Каліф-лелека», «Карлик Ніс»); Е.-Т.-А. Гоф­ман («Лускунчик»); Р. Кіплінг («Мауглі», «Ріккі-Тіккі-Таві», «Цікаве слоненя»); В. Дісней («Білосніжка та семеро гномів»); І. Франко («Лис Микита», «Абу-Касимові капці», «Коли ще звірі говорили»); О. Пушкін («Золотий півник», «Про попа та робітника його Балду», «Про сплячу красуню та сімох богатирів») тощо.