Дія електромагнітних полів на організм людини, рівні допустимого опромінення

 

Біологічна дія ЕМП радіочастот характеризується тепловою дією і нетепловим ефектом. Під тепловою дією слід розуміти інтегральне під- вищення температури тіла або окремих його ділянок при загальному або локальному опроміненні. Нетепловий ефект зумовлений переходом від електромагнітної енергії у тілі людини в інші форми енергії (фотохімічну й ін.). За своїми біохімічними властивостями тканини організму неодно- рідні, тому їх нагрівання відбувається нерівномірно.

Коли дози електромагнітних випромінювань електромагнітних уста- новок радіочастот перевищують допустимі значення, виникають профе- сійні захворювання або зниження рівня здоров’я. Допустимі рівні напру- женості ЕМП наведені в табл.7.

Таблиця 7

 

 

Допустимі рівні напруженості електромагнітних полів радіочастотного діапазону при тривалості дії 8 годин

 

Діапазон частот, Гц	Допустимі рівні напруженості ЕМП	Допустима поверхнева густина пото- ку енергії, Вт/м²
За електричною складовою (Е), В/м	За магнітною складовою (Н), А/м
60 кГц до 3 МГц 3 МГц до 30 МГц 30 МГц до 50 МГц 50 МГц до 300 МГц 300 МГц до 3000 МГц	–	– 0,3 – –	– – – –

 

 

Є відомості про те, що «електронний смог» в Англії, який створюють радіостанції (передачі на ультракоротких хвилях), радарні установки, те- левізійні транслятори, щорічно забирає життя 60-80 тис. людей.

Довготривала дія ЕМП промислової частоти (50 Гц) призводить до виникнення у людини головного болю, млявості, розладу сну, апатії, бо- лю в області серця. Хронічні враження супроводжуються аритмією серця та брадикардією, порушенням складу крові. Для довгих і середніх хвиль оцінка впливу ЕМП проводиться за величиною напруги електричного по- ля. Норма напруги на робочому місці – 5 В/м, в санітарно-гігієнічних зо- нах – 10 В/м.

Високочастотне випромінювання порушує вищу нервову діяльність людини, функції серцево-судинної системи, фіксуються зміни показників білкового та вуглеводного обмінів. Ранні ознаки впливу ВЧ, УВЧ і НВЧ полів – зниження точності робочих рухів, зміна артеріального тиску, пульсу, біль в області серця, аритмія, зміни у крові. Найбільша біологічна дія має місце в діапазоні НЗВЧ (окрім вищезазначених патологій вини- кають шкірні захворювання – поява низки послідовно розташованих пу- хирців, наповнених мутнуватою рідиною – «ефект перлинної нитки»).

Органи, тканини тіла людини, які мають слабо виражені механізми терморегуляції – мозок, очі, нирки, кишечник, сім’яники – є більш чутли- вими до опромінювання, ніж інші органи і тканини людського організму.

Вплив ЕМП на зір і слух робить цей фактор дуже небезпечним для працівників. Кришталик ока руйнується при діапазоні частот від 1 до 10

ГГц.

Вплив НВЧ на біологічні об’єкти залежить від інтенсивності випро-

мінювання, від часу дії та віддаленості від джерела випромінювання. Те- плова дія характеризується загальним підвищенням температури тіла або локалізованим нагріванням тканин. Впливаючи на живу тканину організ- му, випромінювання НВЧ викликають зміну поляризації молекул і ато- мів, що призводить до порушення функції клітинних мембран, відбува- ється перегрівання клітин, а це завдає шкоди окремим органам і всьому організму людини. Особливо шкідливим є перегрівання для таких орга- нів, як мозок, нирки, очі.

Електромагнітні поля сантиметрового і міліметрового діапазонів ви- кликають зміни в крові, катаракту, погіршення нюху і смаку, алопецію, ламкість нігтів, дерматити та інші патології.

Функціональні порушення в організмі, викликані дією ЕМВ, зворот- ні, але ця зворотність має межі, що залежать від індивідуальних особли- востей, інтенсивності опромінення та тривалості дії ЕМВ.

При дії ЕМВ з частотами 300 МГц – 300 ГГц сумарна дія не повинна перебільшувати 1000 мкВт/см2, а при наявності рентгенівського випро- мінювання і високої температури повітря в робочих приміщеннях (вище

280С) – 100 мкВт/см2.

Контроль інтенсивності опромінення має проводитись не рідше од- ного разу на рік, а також при введенні в дію нових чи реконструйованих старих генераторних установок і при зміні умов праці.

 

 

Захист від електромагнітних полів

 

Основні способи захисту від ЕМП: колективний захист, що включає організаційні, технічні та лікувально-профілактичні заходи, й індивідуа- льний захист.

Організаційні заходи захисту включають:

заборону допуску до роботи підлітків до 18 років, осіб, що стражда-

ють на хвороби серця, крові, нервової системи, очей;

проведення щорічних медоглядів, надання додаткової відпустки та

скороченого робочого дня;

раціональне розташування обладнання;

встановлення оптимального режиму роботи обслуговуючого персоналу.

Технічні заходи захисту реалізуються використанням здатності полів рефлектуватись (відбиватись) або поглинатись.

Метод рефлектування. Найкращі рефлектувальні властивості мають металеві екрани з високою електропровідністю. Екрани бувають сітчасті та суцільні. Листи екранів повинні мати надійний контакт між собою та обов’язково заземлюватися.

Метод поглинаючих навантажень. Використовуються екрани з погли-

наючим покриттям, матеріали з каучуку, пінополістиролу, які повністю по-

глинають ЕМП. Може використовуватися спеціальна гума. Для екранів, що локалізують і поглинають ЗВЧ-поля, застосовують феритові пластини, мате- ріали марки ХВ (вузько-діапазонні), марок У2Ф-2, У2Ф-3 та ін.

Коли з технічних причин неможливо екранувати джерело випромі- нювання, то екранують робочі місця або переносять їх на безпечну від- стань.

Індивідуальний захист. Індивідуальні екрани, виготовлені з металізо-

ваних матеріалів; радіозахисні окуляри ОРЗ-5 зі скла, що відбиває ВЧ-, УВЧ-, НВЧ-випромінювання; капюшони, халати або комбінезони з мета- лізованої бавовняної тканини.

 

Випромінювання оптичного діапазону,

Нормування, засоби захисту

 

 

Інфрачервоне випромінювання

 

Інфрачервоне випромінювання (ІЧВ) – частина електромагнітного спектра з довжиною хвилі 760 нм – 560 мкм, енергія якого при поглинанні викликає у речовині тепловий ефект. Джерела випромінювання поділя- ються на природні і штучні. До природних джерел ІЧВ належить природ- на інфрачервона радіація сонця. Штучними джерелами цього випроміню- вання є будь-які поверхні, температура яких вища за температуру поверхні, яка підлягає опромінюванню.

Ефект дії інфрачервоного випромінювання залежить від довжини хвилі, яка зумовлює глибину проникнення. У зв’язку з цим ІЧВ поділя- ється на три групи(згідно класифікації Міжнародної комісії з освітлення): А, В і С. Група А – короткохвильове, а групи В і С – довгохвильове. Най- більш активним є короткохвильове ІЧВ (760-1400 нм), оскільки володіє найбільшою енергією фотонів, здатних глибоко проникати в тканини ор- ганізму й інтенсивно поглинатись водою, що знаходиться в тканинах.

Спектр ІЧВ (довгохвильові, короткохвильові) в основному залежить від температури джерела випромінювання: при температурі до 100 оС ви- промінюються довгохвильові промені, а при температурі більше 100 оС – короткохвильові.

Вплив ІЧВ на людину може бути загальним і локальним. Його дія зводиться до нагрівання шкіри, очей, до порушення діяльності ЦНС, сер- цево-судинної системи, органів травлення. Коли інтенсивність теплового

опромінення перевищує допустиму величину, виникають теплові опіки

різного ступеня, перегрівання всього організму, тепловий та сонячний удари. Інтенсивність інфрачервоного випромінювання вимірюється акти- нометрами, а спектральна інтенсивність випромінювання – інфрачерво-

ними спектрографами типу ИКС-10, ИКС-12, ИКС-14 та радіометром –

РАТ-2П.

Нормальними умовами, що відповідають санітарно-гігієнічним нор- мам, вважають такі, за яких інтенсивність опромінення працівників ін- фрачервоними променями не перевищує: 35 Вт/м2 при опромінюванні

50% і більше поверхні тіла, 70 Вт/м2 при опроміненні від 25 до 50% по-

верхні тіла і до 140 Вт/м2 при випромінюванні від нагрітих поверхонь з використанням 3ІЗ. Концентрований пучок енергії не повинен перевищу- вати 1 Дж/см2/хв.

Допустима тривалість безперервного опромінення ІЧ променями на-

ведена у табл. 8.

 

 

Таблиця 8