Розвиток пожежі. Класи пожеж.

При горінні твердих і рідких горючих речовин розрізняють три стадії роз-

витку пожежі:

1) загоряння (5-30 хв.) – це нестійка фаза горіння з відносно низь-

кою температурою. Під час цієї стадії вогонь легко погасити. Своєчасну ліквідацію такого горіння, якщо воно не спричинило збитку, прийнято називати відверненою пожежею;

2) стійке горіння (пік горіння) – ця стадія характеризується підси-

ленням процесів горіння (розкладу і випаровування горючих речовин),

збільшенням площі і факела полум'я;

3) розвинена форма горіння – відзначається великою площею, вели-

кою температурою, руйнуванням конструкцій тощо.

При спалаху горючих газів горіння розвивається на стільки швидко,

що стадії розвитку пожежі не розрізняються.

Вченими розроблено метод, за яким можливо орієнтовано встанови-

ти тривалість пожежі на тому чи іншому об'єкті. Для цього необхідно знати поверхню горіння (ƒ, м 2), об'єм горючих речовин (W, м3), питому вагу горючих речовин (γ, кг/м3), кількість теплоти згорання (Q, Дж/кг) та кількість тепла, що утворюється щогодини на 1м2 в Дж (g). Розділивши об'єм горючих речовин на поверхню горіння, яка, як правило, дорівнює площі підлоги, отримуємо середнє завантаження приміщення горючими речовинами (N):

W ∙ γ

N ═ ———— кг/м²,

ƒ

 

 

при цьому час активного горіння (τ) становитиме:

 

 

Q ∙ N

τ ═ ———— годин

g

 

 

На основі експериментальних даних, а також з урахуванням того, що в жилих і більшій частині виробничих і побутових приміщень згорають в основному дерев'яні матеріали, за питому вагу цих приміщень приймають

56 кг/м2, для сховищ, складів, книгосховищ – 100-800 кг/м2.

Таким чином, на об'єктах можна своєчасно оцінити завантаження кожного приміщення горючими речовинами, розрахувати час можливого горіння, передбачити заходи та засоби пожежегасіння.

Збільшенню небезпеки при пожежі сприяють процеси синергізму – небезпечного явища, при якому сумарна небезпека кількох шкідливих чинників надзвичайно швидко зростає.

Особливо велику небезпеку при пожежі становлять продукти горіння пластмас. Наприклад, при горінні 1 кг пінополіуретану в 1 м3 повітря утворюється концентрація ціанистого водню (HCN), яка у 10 разів пере- вищує смертельну дозу.

Відповідно до ГОСТ 27221-87 “Пожарная техника. Классификация пожаров” встановлено 4 класи пожежі:

Клас А – горіння твердих речовин, переважно органічного

походження, яке супроводжується тлінням (деревина, текстиль, папір); Клас В – горіння рідких або твердих речовин, які розтоплюються; Клас С – горіння газоподібних речовин;

Клас D – горіння металів та їх сплавів.

Крім цих чотирьох класів НАПБ Л.01.001.95 “Правила пожежної безпеки України” введено ще додатковий п’ятий клас (Е) для позначення пожеж, пов’язаних з горінням електроустановок.

Небезпечні та шкідливі фактори пожежі

Розрізняють такі небезпечні та шкідливі фактори пожежі:

а) висока температура полум'я (до 1200-1400 °С) – один з надзвичай- но небезпечних чинників пожежі. Однак випадки безпосередньої дії вог- ню на людей мають місце відносно рідко;

б) передача теплоти випромінюванням і конвекцією, що може викли- кати опіки та больові відчуття. Мінімальна відстань від полум’я у метрах, на якій людина може перебувати, приблизно складає: R = 1,6хН (R – від- стань до полум’я, у метрах; Н – середня висота факелу полум'я, у мет- рах);

в) наявність диму, який викликає інтенсивне подразнення очей та верхніх дихальних шляхів, що негативно відбивається на рятівних робо- тах і пожежегасінні;

г) наявність токсичних речовин в диму (чадний газ, окис азоту, сір-

нистий газ, фосген та ін.), що може призвести до отруєнь і смерті;

д) підвищена температура середовища, що негативно може відбитись на органах дихання, центральній нервовій системі, викликати тепловий удар;

е) перенесення вогню на інші об'єкти іскрами, випромінюванням,

конвекцією;

ж) висока температура, вибухи можуть зруйнувати будівельні конс- трукції. При цьому люди часто одержують значні механічні травми, опи- няються під уламками завалених конструкцій;

з) створення екстремальної ситуації, коли дія чинників пожежі пере- вищує межу психофізіологічних можливостей особистості. Людину може охопити паніка, настати депресивний стан з відповідними негативними наслідками;

и) вогняний шторм – небезпечне явище під час великих пожеж, що супроводжується всмоктуванням у полум’я всього, що знаходиться по- руч, у тому числі людей.

Дії працівників на випадок пожежі та надання першої допомоги поте-

Рпілим

Пожежа супроводжується низкою характерних шкідливих небезпечних

факторів, які створюють реальну загрозу для життя і здоров’я людей: висока

температура може призвести до опіків, дим роздратовує слизуваті оболонки верхніх дихальних шляхів і зору, нестача кисню викликає гіпоксію, порушення координації рухів.

Самими небезпечними факторами пожежі є токсичні продукти горіння(

оксиди вуглецю, ціанід водню та ін.).

Виходячи з цього, завжди, в першу чергу, необхідно терміново залишити активну зону горіння. Перед тим, як вийти з приміщення, потрібно перекрити газ та вимкнути усі електроприлади, а краще здійснити повне знеструмення об’єкту. При виході щільно закрити двері.

Якщо пожежа виникла на вашому поверху і безпосередньої загрози для працівників немає, то потрібно здійснити запобіжні заходи від можливого не- гативного впливу води, яку використовують для гасіння. При цьому знеструм- люють приміщення, відсувають від стін меблі, накривають обладнання, пред- мети тощо захисною плівкою або іншими підручними засобами. На випадок виникнення пожежі на нижньому поверсі, виникає загроза негативного впливу диму на людей та перешкода для їх евакуації. У такому разі приміщення по- трібно негайно залишити, але перед тим, як виходити через двері, їх треба тро-

хи привідчинити (ні в якому разі не можна різко відкривати або вибивати две- рі, бо миттєвий доступ кисню може викликати викид полум’я). Тому під час пожежі двері треба відчиняти обережно з урахуванням перепаду температури і впливу полум’я.

Після відчинення дверей і впевненості, що на шляху виходу з будівлі ще немає сильного задимлення та високої температури, необхідно негайно зали- шити будинок, рухаючись по коридорам та сходовим клітинам. Користуватисьліфтом у разі пожежі категорично заборонено, за винятком ліфтів, які спеціа-льно призначені для транспортування підрозділів пожежної охорони.

Якщо приміщення відрізане вогнем, димом, високою температурою від основних шляхів евакуації, то насамперед необхідно перешкодити доступу диму і продуктів горіння до нього, для чого негайно закрити усі щілини у

дверях будь-яким матеріалом (ганчірки, штори тощо), за винятком синтетич-

них. Краще, щоб вони були змочені водою.

У приміщенні, яке заповнене димом, рухатись потрібно повзком у напря- мку до вікна, закривши при цьому за можливості ніс та рот зволоженою тка- ниною і подати сигнал про допомогу. Ніколи не стрибайте у вікно без самої явної про це необхідності (кожен другий стрибок з четвертого поверху при пожежі є смертельним). Якщо стрибати все ж таки прийдеться, спочатку вики- ньте за можливості через вікно м’які речі: матраци, подушки і ін., спробуйте залізти на підвіконник, повиснути на ньому, на руках, щоб зменшити висоту падіння і, відштовхнувшись, стрибайте, спрямовуючи своє тіло на м’які пред- мети.

При рятуванні потерпілих з будівель, що горять, та при гасінні пожежі ви-

конувати наступні правила:

- перед тим, як увійти у палаюче приміщення, накритися з головою мокрим покривалом, плащем тощо;

- двері в задимлене приміщення відкривати обережно, поволі, при- криваючи корпус тіла дверним полотном для того, щоб уникнути спалаху полум’я від швидкого приливу свіжого повітря;

- у дуже задимленому приміщенні пересуватись поповзом або схи-

лившись, бо більшість нагрітих газоподібних речовин та дим скупчуються у верхній частині приміщення;

- для захисту від чадного газу по можливості дихати крізь зволоже-

ну тканину;

- якщо виникло займання одягу, лягти на землю (підлогу) та пере- кочуватися для збиття полум’я (бігти не можна, тому що полум’я може ще збільшитися);

- побачивши людину, на якій горить одяг, потрібно накинути на неї пальто, плащ, покривало та щільно притиснути і, таким чином, збити по- лум’я;

- при гасінні пожежі використовувати вогнегасники та інші засоби гасіння за призначенням, спрямовуючи їх на поверхню, що горить.

Горіння одягу, безпосередні контакти з полум’ям, розжареними предме-

тами, рідинами, що горять, призводять до опіків різного ступеню.

Опіки І, ІІ, ІІІ А ступенів належать до поверхневих. Вони можуть загоюва- тися самостійно з повним відновленням шкірного покриву навіть на великій площі опіку. Глибокі опіки ІІІ Б та ІV ступенів принципово відрізняються тим, що загоюються рубцюванням та здебільшого вимагають хірургічних методів лікування.

Перша допомога повинна бути спрямована на припинення впливу високої температури на потерпілого. Його кладуть в горизонтальне положення та шви- дко гасять одяг, що горить, будь-яким способом.

При невеликому опіку (І ступеня) необхідно підставити обпечене місце під струмінь холодної води та тримати до стихання болі, а потім змочити ура- жену ділянку спиртом або одеколоном, не накладаючи пов’язки.

При сильних опіках та утворенні пухирів необхідно на них покласти сте- рильну антисептичну пов’язку. У разі відсутності такого роду матеріалів вико- ристовують чистий рушник, простирадло, хустинку тощо, дати знеболювальні препарати.

Привеликихопіковихураженняхшкіри треба негайно викликати швидку допомогу, закутати потерпілого чистим пропрасованим простирадлом, дати знеболювальні препарати та велику кількість рідини (чай, мінеральна вода).

При сильних опіках не можна:

- обробляти шкіру спиртом, одеколоном, поливати пухирі та обвуг-

лену шкіру водою;

- проколювати пухирі, що утворились, щоб не інфікувати рану;

- змащувати вражені місця жиром, розчином брильянтовим зеленим,

засипляти порошками (це перешкоджає подальшому лікуванню);

- зривати прилиплі до місця опіку частини одягу;

- дозволяти потерпілому самостійно пересуватись(можливий шок).