Гарантії прав на охорону праці

 

 

Законодавча база з охорони праці в Україні

Та міжнародні нормативно-правові акти з охорони праці

 

 

Складовими охорони праці є законодавство про працю, виробнича санітарія і безпека застосування різних технічних засобів у виробничих процесах, включаючи пожежну і вибухову безпеку.

Основні положення з охорони праці в Україні встановлені і регламе-

нтуються Конституцією України, Кодексом законів про працю, Законом

«Про охорону праці», іншими законами України, а також розробленими

на основі і відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з Конституцією України найвищою соціальною цінністю є людина, її життя, здоров’я і безпека (ст. 3). Стаття 43 гарантує право не тільки на працю, але і на безпечні умови праці, ст. 49 – право на охорону здоров’я, медичну допомогу, страхування. У Законі «Про охорону праці» визначені основні напрямки з практичної реалізації конституційних прав громадян України. Його дія розповсюджується на всі заклади, підприємс- тва, організації незалежно від форми власності і діяльності, і на всіх гро- мадян, які працюють у цих організаціях.

Кодекс законів про працю регулює трудові відносини всіх працівни- ків, сприяючи ефективності суспільного виробництва і зростанню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни. Законодавство про працю встановлює високий рі- вень умов праці, всебічну охорону трудових прав працівників. Право на працю реалізується укладанням трудового договору.

Закон «Основи законодавства України про охорону здоров'я» визна- чає правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоро- в'я в Україні. Закон надає гарантії соціального забезпечення працівників при втраті працездатності, одержанні професійних захворювань, інвалід- ності, забезпечення усіх громадян гарантованим рівнем медико- санітарної допомоги, а також затверджує здійснення державного нагляду у сфері охорони здоров'я.

Закон України «Про пожежну безпеку» визначає правові, економічні

та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України. Законом встановлено, що забезпечення пожежної безпеки об'єктів покла- дається на керівників цих об'єктів. Державний пожежний нагляд за ста-

ном пожежної безпеки в населених пунктах і на об'єктах, незалежно від форм власності, здійснюється державною пожежною охороною.

Закон України «Про охорону навколишнього середовища» регламен- тує відносини в галузі охорони праці, захист природних ресурсів, ефекти- вне використання їх, забезпечення екологічної безпеки, попередження і ліквідації негативного впливу господарської діяльності людини на навко- лишнє середовище.

Конвенція № 155 Міжнародної організації праці (МОП) «Про безпе- ку і гігієну праці та виробниче середовище», яка набула чинності 11 сер- пня 1983 р., визначає систему організації охорони праці на національно- му та виробничому рівнях. Згідно з Конвенцією на роботодавців покладається обов’язок надавати робочі місця, механізми та обладнання, організовувати виробничі процеси, у відповідності з встановленими між- народними нормативами безпеки, вживати заходів щодо створення відпо- відних служб з управління та нагляду за охороною праці.

Конвенція також передбачає надання необхідної інформації органам громадського контролю за охороною праці, проведення навчань і консу- льтацій. За вимогами документа роботодавець зобов’язаний розробляти заходи і засоби щодо попередження виробничого травматизму та прово- дити розслідування й облік нещасних випадків і професійних захворю- вань.

МОП, одна з найдавніших міжнародних організацій, створена у

1919 р. Вона є основним міжнародним координуючим органом у галузі охорони праці. Україна є членом МОП з 1954 р. Значну кількість докуме- нтів, прийнятих МОП, ратифіковано в Україні. Серед них – найважливіші нормативні акти, що стосуються основоположних прав людини в процесі праці. У МОП діє система контролю за виконанням у країнах-членах ви- мог конвенцій і рекомендацій. В Україні реалізується проект МОП “Мо- білізація підприємств і працівників на запобігання зловживанню шкідли- вими речовинами”.

У рамках програми TACIS з метою співробітництва в галузі охорони праці України з Європейським Союзом створено “Проект сприяння у за- безпеченні охорони праці в Україні (з метою підвищення рівня ефектив- ності)”, яким передбачається удосконалення нормативної бази, заснуван- ня Інформаційного центру з агітації та пропаганди і відпрацювання механізму економічних розрахунків на підприємстві, спрямованих на створення безпечних і здорових умов праці для працюючих, тощо.

Україна є членом Міжнародної агенції з атомної енергетики

(МАГАТЕ), Міжнародної Організації Охорони Здоров’я (МООЗ) та ін- ших спеціалізованих установ Організації Об’єднаних Націй і виконує схвалені ними нормативні акти та рекомендації стосовно охорони здо-

ров’я та життя працюючих.

 

Права працівників при укладанні трудових договорів що-

До охорони праці

 

 

У відповідності до ст..21 Кодексу законів про працю України між праців- ником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою укладається трудовий договір (угода), за яким працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цим договором, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зо- бов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбаченої законодавством про пра- цю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержан- ня письмової форми є обов'язковим при укладанні трудового договору з непо- внолітнім, з фізичною особою, при укладанні контракту та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Форма трудового договору між роботодавцем і фізичною особою і Поря- док його реєстрації затверджені наказом Міністерства праці і соціальної полі- тики України від 27 червня 2001 року № 260.

Укладання трудового договору оформлюється наказом чи розпоряджен- ням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпоря-

дження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Умови трудового договору не повинні мати положень, які протирічять законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці.

Під час оформлення трудового договору власник зобов’язаний проінфор- мувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його ро- бочому місці небезпечних та шкідливих виробничих факторів, які ще не усу- нено, можливі наслідки їх впливу на здоров’я та про права працівника не пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору (ст. 5 Закону України “Про охорону праці”).

Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров’я.

Усі працівники згідно із законом підлягають загальнообов’язковому

державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на вироб-

ництві та професійного захворювання.

Чинне законодавство гарантує права працівників на охорону праці під час роботи на підприємстві. Умови праці на робочому місці, безпека техно- логічних процесів, машин, механізмів та інших засобів виробництва, стан

засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівниками, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати нор- мативним актам. Якщо з’ясується, що власник не створив належних умов праці і вони становлять небезпеку для життя і здоров’я працівника, або вла- сник вимагає від працівника виконання робіт, які не передбачені трудовим договором, працівник має право відмовитися від дорученої роботи, повід- омивши про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці, представниками профспілки, членом якої є працівник, а також стра- ховим експертом з охорони праці.

За період простою з вищезазначених причин за працівником зберіга-

ється середній заробіток.

У разі невиконання роботодавцем вимог законодавства про охорону праці, порушення умов колективного договору з цих питань працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням. У такому випадку, згідно зі ст. 6 Закону «Про охорону праці», працівникові випла- чується вихідна допомога, розмір якої не може бути нижчим від триміся- чного заробітку.

Працівника, який за станом здоров’я, відповідно до медичного ви- сновку, потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевес- ти його на відповідну роботу на термін, зазначений у медичному виснов- ку, у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.

Якщо з будь-яких причин зупинено тимчасову експлуатацію підпри- ємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування, за пра- цівником зберігається місце роботи, а за період простою нараховується середній заробіток.

 

2.1.3. Обов’язки роботодавця (керівника)щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та обов’язки працівника за трудовим договором

 

 

Згідно з чинним законодавством роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі належні умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити дотримання вимог законодавства щодо прав працівників з охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх техні- чним станом, впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і

техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог гігієни праці, виробничої санітарії.

На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також на ро- ботах, пов’язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, роботодавець зобов’язаний видати безплатно за встановленими нор- мами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захи- сту, а також мийні та знешкоджуючі засоби (ст. 8 Закону). Працівники, які за- лучаються до разових робіт, пов’язаних з ліквідацією наслідків аварії, стихійного лиха тощо, що не передбачені трудовим договором, повинні бути забезпечені зазначеними засобами.

Роботодавець зобов’язаний забезпечити за свій рахунок придбання, ком- плектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору, а уразі передчасного зношення цих засобів не з вини працівника, замінити їх за свій рахунок.

Особлива увага має приділятися виявленню та усуненню причин, що

можуть призвести до нещасних випадків, професійних захворювань, здій- сненню профілактичних заходів з метою недопущення аварії на виробни- цтві. Для цього проводяться лабораторні дослідження умов праці, аналі- зується технічний стан виробничого обладнання та устаткування, здійснюється атестація робочих місць на відповідність їх нормативно- правовим актам з охорони праці, за підсумками якої роботодавець розро- бляє та впроваджує заходи усунення небезпечних і шкідливих для здо- ров’я виробничих факторів.

Роботодавець через створену ним службу з охорони праці, комісію з питань охорони праці здійснює контроль за додержанням працівниками вимог виробничої санітарії, гігієни праці, техніки безпеки, використання засобів колективного та індивідуального захисту, виконання робіт згідно з розробленими і затвердженими на підприємстві положеннями, інструк- ціями та іншими актами з охорони праці.

У свою чергу, працівники, виконуючи свої трудові обов’язки, пови- нні дотримуватись трудової і технічної дисципліни, підвищувати продук- тивність та якість праці.

Згідно із Законом України «Про охорону праці» працівник зо-

бов’язаний:

дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здо- ров’я оточуючих людей у процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства;

знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

проходити у встановленому законодавством порядку медичні огляди;

виконувати зобов’язання з охорони праці, передбачені колектив- ним договором (угодою, трудовим договором), та правила внутрішнього трудового розпорядку;

співпрацювати з роботодавцем у справах створення безпечних і нешкідливих умов праці, особисто вживати заходи щодо усунення будь- якої виробничої ситуації, яка створює загрозу життю працівника чи здо- ров’ю людей, які його оточують, і навколишньому природному середо- вищу, повідомляти про небезпеку своєму безпосередньому керівнику або іншій посадовій особі;

працівник, який не виконує обов’язків щодо охорони праці та ви- мог нормативних актів, правил внутрішнього трудового розпорядку, несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Згідно із законодавством роботодавець зобов’язаний організувати навчання працюючих, вдосконалювати їхні знання та навички у сфері охорони праці проведенням інструктажів, підвищенням кваліфікації з ви- робничої санітарії, техніки безпеки, цілеспрямовано вести пропаганду безпечних методів праці.

Основним документом, який регламентує взаємовідносини між тру- довим колективом і роботодавцем, є колективний договір. Цей договір розробляється роботодавцем та профспілковою організацією підприємст- ва і затверджується на зборах (конференції) трудового колективу.

Для запланованих заходів з охорони праці роботодавець зо- бов’язаний виділити цільові кошти та необхідні матеріальні ресурси, ви- трачати які на інші цілі заборонено. Порядок використання цих коштів визначається у колективному договорі і контролюється трудовим колек- тивом.

До обов’язків роботодавця входить своєчасне проведення загально- обов’язкового державного соціального страхування працівників від нещас- ного випадку на виробництві та професійного захворювання, вживання те- рмінових заходів для допомоги потерпілим, у т.ч. залучення за необхідності професійних аварійно-рятувальних формувань, вести облік і розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві.

Роботодавець також може за рахунок власних коштів здійснювати додаткові виплати потерпілим працівникам і членам їх сімей відповідно до колективного або трудового договору.