Поняття та об’єкт аналізу технічної безпеки

 

 

Безпеку визначають як стан діяльності людини, за якого з визначе- ною ймовірністю виключено прояв небезпек або ж відсутня надзвичайна небезпека. Безпека праці – це стан умов праці людини, за яких відсутня дія небезпечних і шкідливих факторів.

Об’єктом аналізу безпеки праці є виробнича система «людина – ма- шина – навколишнє середовище» (ЛМС), в якій в єдиній комплекс, ство- рений для виконання певних функцій, поєднані технічні об’єкти, люди і навколишнє середовище, які взаємодіють між собою.

Основними компонентами виробничої системи є людина, машина, на- вколишнє середовище, взаємодія між якими має ґрунтуватись на дотриман- ні відповідних правил, нормативних документів і бути керованою.

Система ЛМС є багаторівневою за ієрархією управління. Ієрархія поді- ляє людей на особу, яка формує завдання, організовує й управляє виробни- цтвом, й особу, яка разом з технікою безпосередньо виконує це завдання. Таким чином, людина системи ЛМС більш високого рівня розглядає люди- ну і техніку системи ЛМС більш низького рівня як єдиний компонент – своєрідну людину-машину, призначену для здійснення замислу.

Крім рівнів і компонентів в системі ЛМС доцільно виділити окремі стадії її життєвого циклу:

стадія проектування (визначення завдань, формування вимог, розра-

хунок параметрів);

стадія реалізації (коли у процесі виробництва перша стадія реалізу-

ється на практиці);

стадія експлуатації (коли система ЛМС здійснює покладені на неї робочі функції).

Вірогідність нещасного випадку зростає, як тільки людина попадає в поле дії небезпечного або шкідливого фактору. Це небезпечні зони, що характеризуються певним видом небезпеки, її інтенсивністю, часом і простором дії.

Таким чином, з точки зору аналізу й управління небезпеками необ- хідно розглядати та аналізувати структурні елементи системи ЛМС – рів- ні (вищий і нижчий), компоненти і стадії життєвого циклу.

Взаємодія компонентів, що входять до системи ЛМС, може бути

штатною і нештатною. Нештатна взаємодія може виявлятися у вигляді надзвичайної події – небажаних, незапланованих випадків, що порушують технологічний процес у відносно короткий відрізок часу. Відмова й інци-

дент, як правило, передують надзвичайній події, але можуть мати і само-

стійне значення.

До головних моментів аналізу небезпек належить пошук відповідей на такі питання:

1) які об’єкти є небезпечними;

2) яким надзвичайним подіям можна запобігти;

3) які надзвичайні події неможливо усунути і як часто вони мати-

муть місце;

4) яку шкоду не усунуті надзвичайні події можуть спричинити лю-

дям, об’єктам, навколишньому середовищу.

Пошук причин надзвичайних подій призводить до аналізу системи управління небезпеками (СУН) на виробництві. Ці системи обов’язково включають такі компоненти, як наявність інформації, зворотних зв’язків та алгоритми функціонування.

Наявність зворотних зв’язків й інформаційної системи дозволяє прово-

дити збір даних щодо відхилень, відмов, проводити аналіз небезпек, порів- нювати наслідки функціонування системи ЛМС з програмою управління небезпеками, приймати рішення. У виробничій системі ЛМС інформаційні функції виконують: рапорти інспекторів, акти розслідування нещасних ви- падків, аварій, протоколи атестації робочих місць тощо.

 

Безпека виробничого устаткування

 

 

Загальні вимоги безпеки виробничого устаткування визначені ГОСТ 12.2.003-91, за яким безпечність виробничого устаткування забез- печується: правильною розробкою конструктивних схем, елементів конс- трукцій, використанням засобів механізації, автоматизації та дистанцій- ного управління, застосування у конструкціях засобів захисту, включення вимог безпеки до технічної документації з монтажу, експлуатації, ремон- ту, транспортування та зберігання устаткування тощо.

Таким чином, безпечність виробничого устаткування – це його відповідність вимогам безпеки праці під час монтажу, експлуатації, ре- монту в умовах, установлених нормативною документацією.

При проектуванні устаткування необхідно враховувати умови його експлуатації, транспортування з тим, щоб при дії на нього метеорологічних факторів, сонячної радіації та інших чинників, воно не ставало небезпеч- ним; не допустити випадкового руйнування окремих вузлів і деталей; пе- редбачити необхідні технічні засоби захисту. Устаткування не повинно ма- ти гострих країв, нерівних, гарячих чи переохолоджених поверхонь.

Якщо устаткування виділяє тепло, шкідливі речовини, створює шум,

вібрацію та інше, то мають бути передбачені відповідні поглиначі, аби дія цих негативних факторів не перевищувала гранично допустимих рівнів у межах робочої зони.

Устаткування повинно бути оснащено засобами сигналізації про пору- шення нормального режиму роботи, а в необхідних випадках (у разі аварій, нещасних випадків, ввімкнення джерел енергії) – засобами автоматичної зупинки, гальмування. Причому необхідно унеможливити самовільне вми- кання приводів робочих органів при відновленні подачі енергії.

При проектуванні і виготовленні устаткування необхідно враховува- ти антропометричні, фізіологічні, психофізіологічні та психологічні мож- ливості людини. Робочі місця мають бути оснащені необхідними техніч- ними засобами і забезпечувати зручність і безпеку працівникам. Надзвичайно важливим є раціональне розміщення виробничого устатку- вання в робочій зоні.

Дистанційне спостереження й управління технологічними процеса-

ми – найбільш ефективний захід запобігання виробничому травматизму і захворюванням на виробництві. Його застосовують у тих випадках, коли безпосереднє перебування оператора в робочій зоні з мотивів безпеки і технологічних особливостей неможливе, недоцільне або економічно не- вигідне, наприклад при роботі з легкозаймистими, токсичними та іншими речовинами.

Дистанційне автоматичне управління виробничими процесами здійс-

нюється відповідно до розроблених програм.

Устаткування у процесі експлуатації не повинно забруднювати на- вколишнього середовища шкідливими речовинами вище ГДК (ГДР) та створювати небезпеку вибуху чи пожежі.

Безпечність виробничого устаткування також залежить від уміння людини працювати з ним. Відомо, що від неправильних дій людини в си- стемі ЛМС відбувається до 50% аварій.

 

Безпека виробничих процесів

 

 

Загальні вимоги безпеки до виробничих процесів визначені

ГОСТ 12.3.002-75.

Безпечність виробничого процесу – це властивість відповідних технологій відповідати вимогам безпеки праці під час проведення їх в умовах, установлених нормативною документацією.

Безпечність виробничих процесів залежить від: вибору технологій, планування та обладнання виробничих приміщень; розташування вироб- ничого устаткування та організації робочих місць; вибору вихідних мате-

ріалів, способу зберігання та транспортування їх, готової продукції та відходів виробництва, професійного відбору та навчання працівників, за- стосування засобів захисту працівників; включення вимог безпеки до но- рмативно-технічної та технологічної документації, забезпечення вибухо- та пожежобезпеки.

Виробничі процеси не повинні забруднювати навколишнє середови- ще викидами шкідливих та небезпечних речовин, а концентрація та рі- вень цих факторів – перевищувати допустимі норми.

Безпека будь-якого технологічного процесу має розглядатись як систе- ма взаємозв’язку робочих місць, умов праці, взаємодії людини з устатку- ванням, де джерелом небезпеки може бути будь-який засіб праці.

Вірогідність нещасного випадку значно збільшується, як тільки лю- дина попадає в область дії небезпечного або шкідливого фактора. Ці об- ласті називають небезпечними зонами. Небезпечною зоною може бути простір біля піднімаючих конструкцій устаткування, простір біля примі- щення, що перебуває в аварійному стані і т. п.

Необхідно володіти знаннями щодо різних технологічних процесів,

які можуть мати фіксовані або нестабільні небезпечні зони.

Нещасний випадок може мати місце лише тоді, коли людина потрап- ляє до зони дії небезпечного виробничого фактора (небезпечної зони). Якщо всі робочі місця знаходитимуться за межами небезпечних зон, то небезпека буде зведена до мінімуму. Досягненню цієї мети сприяє впро- вадження механізації та автоматизації виробничих процесів, дистанцій- ного управління.

Окрім того, всі технологічні операції повинні передбачати також си- стему управління і контролю за системою ЛМС, що забезпечить захист людей або аварійне відключення виробничого устаткування на випадок аварії.

Слід пам’ятати, що дотримання техніки безпеки та надійна робота механізмів, а також висока організація технологічного процесу є запору- кою уникнення нещасного випадку також у небезпечній зоні.

Від помилкових дій людини в системі ЛМС відбувається майже по- ловина аварій. Для зменшення кількості помилок, зниження втомленості людини у процесі праці проводиться велика кількість різних заходів. Це, наприклад, тестовий підбір і навчання спеціалістів щодо оцінки сили, ру- хливості і врівноваженості нервових процесів.

Під силою нервових процесів розуміють здатність нервових клітин витримувати надмірну дію екстремальних факторів. Рухливість нервової системи визначається за швидкістю реагування людини на різні сигнали середовища. Головною умовою при цьому є здатність швидко і надійно оцінювати складні і небезпечні ситуації і приймати вірне рішення. Під

зрівноваженістю нервових процесів розуміють співвідношення збуджен- ня та гальмування між собою, тобто рівність або нерівність цих процесів в загальному балансі рефлекторної діяльності організму людини, в її зда- тності контролювати різносторонні виробничі процеси й управляти ними.

У виробничий процес для підвищення продуктивності праці та її без-

пеки слід впроваджувати досягнення ергономіки. Ергономіка (від грецьк.

«ergos» робота, «nomоs» закон) – наукова дисципліна, що комплексно ви-

вчає людину в конкретних умовах її діяльності в сучасному виробництві, виявляє можливості і закономірності створення оптимальних умов для високопродуктивної праці, вдосконалення умінь та навичок працюючих.

Усі технологічні процеси, операції мають відповідати системі стан- дартів безпеки праці, мати відповідні сертифікати і ґрунтуватись на су- часних досягненнях науки і техніки.

Застосування нових сучасних замкнутих безвідходних технологій, механізації, автоматизації, дистанційного управління і комп’ютеризації виробничих процесів сприяють усуненню або значному зменшенню дії шкідливих і небезпечних виробничих чинників, запобіганню нещасним випадкам, професійним захворюванням й аваріям.

 

Технічні засоби безпеки

 

 

У створенні безпечних умов праці широко застосовуються технічні засоби безпеки.

Засоби захисту можуть бути об’єктивними (огородження, блокуван- ня, захисне укриття, запобіжні та вимикаючі пристрої, ізоляція, гермети- зація, заземлення) і суб’єктивними (таблички, сигнальні пристрої, засте- режливі написи). Останні не можуть гарантувати надійного захисту від дії вражаючих факторів, тому що загальний стан людини та її увага вна- слідок втоми, шуму, вібрації, недостатнього освітлення та інших причин можуть погіршуватися, що спричиняє підвищення ймовірності виникнен- ня нещасного випадку. Об’єктивні засоби захисту є більш надійними, оскільки вони запобігають контакту людини з джерелами небезпечних факторів.