Безпека при експлуатації балонів та автоклавів

 

Причинами аварій (вибухів) балонів, призначених для транспорту- вання і зберігання стиснених, зріднених та розчинних газів під тиском, вищим 0,07 МПа, є: дефекти та неточності, допущені при їх виготовленні; перевищення тиску газу в балоні внаслідок його заповнення понад норму; нагрівання балона; падіння та удари балонів; помилкове наповнення ба- лона іншим газом та ін.

У процесі експлуатації балони підлягають періодичному опосвідчен-

ню, яке включає зовнішній огляд та випробування.

Якщо при огляді на стінках балонів виявлено корозію, тріщини, вм’ятини, раковини глибиною понад 10% від номінальної товщини стін- ки, то постає питання про вибракування таких посудин.

Усі балони, окрім ацетиленових, періодично випробовують спочатку

гідравлічним, а потім пневматичним способом: заповнюють їх стисненим повітрям до робочого тиску і занурюють у воду для перевірки герметич- ності.

Ацетиленові балони випробовують лише пневматичним способом за допомогою азоту під тиском 3,5 МПа із зануренням у воду на глибину не менше 1 м. Час перевірки визначається спеціальною інструкцією.

Для запобігання помилковому наповненню балонів іншими газами

передбачено розпізнавальне фарбування та маркування їх. Наприклад, балони, призначені для кисню, мають голубий колір, чорну смугу і чор- ним кольором напис «кисень» і т. д.

Окрім того, бокові штуцери вентилів балонів, що наповнюються го-

рючими газами, мають ліву різьбу, а балон для кисню та негорючих газів

– праву.

Наповнені балони зберігаються у вертикальному положенні у спеціа- льно обладнаних гніздах на спеціальних складах або під навісами. Забо- роняється тримати в одному приміщенні балони з киснем та горючими газами.

Балони з газами повинні знаходитись на відстані не менше 1 м від опа-

лювальних приладів і не менше ніж 5 м від джерела відкритого вогню.

Експлуатація балонів на підприємстві повинна здійснюватись відпо- відно до ДНАОП 0.00-1.07-94(Правила будови і безпечної експлуатації посуди, що працює під тиском). Працівники, які обслуговують балони, повинні пройти спеціальну підготовку і мати відповідне посвідчення.

Значну небезпеку можуть становити й автоклави, які широко вико- ристовуються у наукових дослідженнях, медицині, спеціальному госпо- дарстві. Основними заходами для безпечної дії автоклавів є абсолютна

справність їх та приладів.

Перевірка манометрів на автоклавах має проводитися не рідше одно- го разу на рік, а також один раз на 6 місяців робочі манометри перевіря- ються контрольними з відповідними записом до журналу контрольних перевірок.

 

Безпека при вантажно-розвантажувальних роботах

 

 

Класифікація вантажів за масою одного місця та небезпечністю. Правила перевезення

Та складування вантажів

 

Механізація вантажно-розвантажувальних робіт є одним з найважли- віших завдань охорони праці. Про це свідчить аналіз виробничого трав- матизму, пов’язаний з цим видом робіт, а саме – найбільш високий рівень він має там, де такі роботи виконуються вручну.

Безпека при роботі транспортного агрегату значною мірою залежить від виду, маси та інших властивостей (характеристик) вантажів.

За масою вантажі поділяються на три категорії: І – маса одного місця до 80 кг; ІІ – від 81 до 500 кг; ІІІ – понад 500 кг.

За ступенем небезпеки усі вантажі поділяються на 7 груп:

1) вантажі малонебезпечні (предмети широкого вжитку);

2) горючі речовини (бензин, газ тощо);

3) пилоподібні і гарячі вантажі (цемент, бітум, асфальт);

4) обпікаючі речовини (кислоти, луги і ін.);

5) балони із зрідженим і стисненим газом;

6) вантажі, небезпечні за розмірами (габаритами);

7) вантажі особливо небезпечні (вибухові та отруйні) речовини.

Кожна із зазначених груп вантажів вимагає особливих заходів при їх перевезенні і складуванні. Небезпечні вантажі повинні мати визначені знаки небезпеки.

Вантажі 1-ї групи розміщують в кузовах автомобілів у різній тарі або без неї. Якщо вантажі вкладають вище бортів, їх закріплюють, але висота не повинна перевищувати 3,8 м. Вантажі вагою одного місця більше 80 кг (бочки, рулони, барабани) завантажують за допомогою засобів механіза- ції.

Вантажі 2-ї групи завантажують і розвантажують лише механізовано. Посудини повинні бути герметичні і розміщуватись пробками вверх, а при зливанні рідини тару заземляють.

Вантажі 3-ї групи також завантажують і розвантажують механізова-

но. Їх розміщують на рівні бортів, а пилоподібні накривають брезентом.

Гарячі вантажі заборонено перевозити в автомобілях з дерев’яним кузо-

вом.

Вантажі 4-ї групи переносять і розміщують у кузові 2 робітники. Категорично заборонено переносити такі вантажі на спині, плечах і попереду себе. Бочки, барабани і ящики з їдкими речовинами необхідно перевозити спеціальним транспортом.

Вантажі 5-ї групи розміщують у металевих і дерев’яних контейнерах.

Балони можна встановлювати вертикально або горизонтально. При горизон- тальному розміщенні вентилі балонів спрямовують у бік дороги і на них на- гвинчують захисні ковпаки. При безконтейнерному перевезенні на балон на- дівають гумові кільця або прокладки. Одночасно перевозити балони з киснем і з ацетиленом (навіть порожні) не допускається.

Вантаж і 6-ї групи перевозять лише в кузовах автомобілів. Якщо дов-

жина вантажу перевищує кузов на 2 м, то для перевезення таких вантажів використовують автомобілі з причепами-розпусками або напівпричепа- ми.

Вантажі 7-ї групи навантажують у спеціальні транспортні засоби працівники, що прийшли спеціальне навчання й інструктажі та забезпе- чені засобами індивідуального захисту.

При організації вантажно-розвантажувальних робіт значну роль при- діляють розмірам робочих майданчиків, ширині під’їзних шляхів при од- но- і двобічному русі, їх покриттю і технічному стану.

Майданчики для проведення вантажно-розвантажувальних робіт по- винні мати рівне та тверде покриття з ухилом не більше ніж 5о, а також відповідне освітлення. У місцях проведення вантажно- розвантажувальних робіт необхідно встановити знаки безпеки (ГОСТ

12.4.026-76).

Заходи технічної безпеки передбачають також дотримання встанов- лених правил складування вантажів. Так, кошики з бутлями агресивних речовин розміщують у складах лише в один ряд. Вантажі у стандартній тарі, як правило, складають у штабелі. Ширина штабелю не повинна бути меншою ніж його висота. Між рядками штабелів мають бути проходи шириною не менше ніж 1,25 м та проїзди, ширина яких забезпечує про- ходження транспортних засобів. Здійснюють, як правило, вантажно- розвантажувальних робіт засобами механізації. Між складськими примі- щеннями повинні бути забезпечені протипожежні розриви(САНиП

2.01.02-85)

 

 

Основні причини нещасних випадків при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт

 

Основними причинами нещасних випадків при виконанні вантажно-

розвантажувальних робіт є:

а) невідповідність місця та умов роботи нормативним актам;

б) перенесення вантажів у неміцній та пошкодженій тарі, а також у жорсткій тарі без захисних рукавиць;

в) порушення правил складування вантажів;

г) падіння вантажу внаслідок зіскакування каната чи ланцюга та за-

клинювання їх при застосуванні засобів механізації;

д) поломка та спрацювання шестерень, храповиків, гвинтів та інших деталей в домкратах та лебідках, що призводить до падіння вантажу;

е) неправильна організація робіт і відсутність належного контролю за роботою підіймально-транспортних механізмів та машин;

ж) відсутність або несправність запобіжних пристроїв, незадовільна робота гальмівних пристроїв;

з) зачеплення вантажем при його підійманні, переміщенні чи опус-

канні людей, устаткування, споруд, ліній електропередач;

є) порушення вимог електробезпеки при роботі з механізмом, при- значеним для підіймання та переміщення вантажів і оснащеним електро- приводами;

і) недостатня міцність канатів та ланцюгів, їх надмірна спрацьованість;

к) неправильне стропування вантажів тощо.