Організація державного управління у галузі охорони здоров'я

Міністерство охорони здоров'я України (МОЗ) — центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров'я, санітарного та епідемічного благополуччя населення, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів і виробів медичного призначення, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 р. за № 1542[53], основними завданнями МОЗ є:

• забезпечення реалізації державної політики у галузі охорони здоров'я, санітарного та епідемічного благополуччя населення, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів і виробів медичного призначення;

• розроблення, координація та контроль за виконанням державних програм розвитку охорони здоров'я, зокрема профілактики захворювань, надання медичної допомоги, розвитку медичної та мікробіологічної промисловості;

• організація надання державними та комунальними закладами охорони здоров'я безоплатної медичної допомоги населенню;

• організація надання медичної допомоги в невідкладних та екстремальних ситуаціях, здійснення в межах своєї компетенції заходів, пов'язаних з подоланням наслідків Чорнобильської катастрофи;

• розроблення заходів щодо профілактики та зниження захворюваності, інвалідності та смертності населення;

• організація спільно з Національною академією наук, Академією медичних наук досліджень з пріоритетних напрямів розвитку медичної науки.

Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування здійснюють адміністративно-правове регулювання у сфері охорони здоров'я за рахунок наявності у їх структурі обласних та районних (міських у Києві та Севастополі) управлінь (відділів) охорони здоров'я та відповідних структур виконавчих комітетів рад. Слід підкреслити, що органи місцевого самоврядування здійснюють керівництво діяльністю комунальних закладів охорони здоров'я.

Основними завданнями управлінь охорони здоров'я обласних, Севастопольської міської державної адміністрації та Головного управління охорони здоров'я Київської міської державної адміністрації, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2000 р. за № 184/5[54], є:

• забезпечення реалізації державної політики в галузі охорони здоров'я;

• прогнозування розвитку мережі закладів охорони здоров'я для нормативного забезпечення населення медико-санітарною допомогою;

• здійснення заходів, спрямованих на запобігання інфекційним захворюванням, епідеміям і на їх ліквідацію;

• організація надання медико-санітарної допомоги населенню, роботи органів медико-соціальної експертизи, закладів судово-медичної та судово-психіатричної експертизи;

• забезпечення виконання актів законодавства в галузі охорони здоров'я, державних стандартів, критеріїв та вимог, спрямованих на збереження навколишнього природного середовища і санітарно-епідемічного благополуччя населення, а також додержання нормативів професійної діяльності в галузі охорони здоров'я, вимог Державної фармакопеї, стандартів медичного обслуговування, медичних матеріалів і технологій.

У свою чергу на районному рівні діють відділи охорони здоров'я райдержадміністрації, котрі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2007 р. за № 1364 [55] є структурними підрозділами райдержадміністрацій, що утворюються головами райдержадміністрацій, підзвітні та підконтрольні головам райдержадміністрації та управлінням охорони здоров'я відповідних облдержадміністрацій.

Центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані заклади охорони здоров'я (Міністерство оборони України, Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство транспорту та зв'язку України, Служба безпеки України тощо) разом з МОЗ беруть участь у здійсненні державної політики в галузі охорони здоров'я, шляхом надання медичної допомоги категоріям громадян, котрі мають відношення до згаданих органів виконавчої влади, а також іноді і членам їхніх сімей. Наприклад, у системі Міністерства оборони України існують військові шпиталі, медичні служби військових частин, де надається медична допомога військовослужбовцям та у визначених чинним законодавством випадках — членам їхніх сімей. Керівництво всіма структурними підрозділами медичної служби здійснюють відповідні управлінські структури цього міністерства.

Окреме місце у системі державного управління у сфері охорони здоров'я посідає Академія медичних наук України. Це державна наукова організація з проблем медицини та охорони здоров'я, заснована на державній власності, яка діє відповідно до законодавства України на самоврядній основі. Академія об'єднує у своєму складі дійсних членів (академіків), членів-кореспондентів та іноземних членів, що обираються загальними зборами академії, та всіх наукових співробітників, що працюють у її наукових установах, для спільного проведення досліджень у галузі медичних наук та охорони здоров'я з метою поліпшення здоров'я та продовження життя населення. Самоврядність академії полягає у самостійному визначенні тематики досліджень, своєї структури, вирішенні науково-організаційних, господарських, кадрових питань, здійсненні міжнародних наукових зв'язків.

Основними завданнями АМН України відповідно до її Статуту є:

• визначення пріоритетних напрямів розвитку медичної науки;

• комплексний розвиток медичної науки, проведення фундаментальних та прикладних наукових досліджень у галузі медицини і фармації;

• інтеграція і координація академічної, вузівської та галузевої медичної науки з метою розроблення єдиних засад політики у цій сфері;

• підготовка кандидатів і докторів наук;

• розвиток міжнародного і зовнішньоекономічного співробітництва в галузі медичної науки та охорони здоров'я;

• участь у розробленні пропозицій і рекомендацій з питань розвитку медичної науки, охорони здоров'я, вищої медичної і фармацевтичної освіти;

• підтримка талановитих учених, сприяння науковій творчості молоді в галузі медицини.

Нині Академія медичних наук України — це потужний науково-клінічний комплекс, який охоплює 36 науково-дослідних установ, у яких здійснюється як наукова діяльність, так і надання високоякісної медичної допомоги.

Консультативно-дорадчі суб'єкти у галузі охорони здоров'я здійснюють допоміжні функції, але роль та значення їх у прийнятті державно-владних рішень у сфері охорони здоров'я є досить значною. Наприклад, Національна рада з питань охорони здоров'я населення — це консультативно-дорадчий орган при Президентові України, основним завданням якого є сприяння формуванню та реалізації державної політики у сфері охорони здоров'я населення.

Відповідно до Указу Президента України від 26 травня 2006 р. за № 443/2006 Національна рада для виконання покладеного на неї основного завдання[56]:

• вивчає та аналізує стан розвитку сфери охорони здоров'я в Україні, здійснює у межах своїх повноважень підготовку пропозицій щодо перспектив та напрямів її розвитку, вдосконалення системи управління охороною здоров'я;

• сприяє у запровадженні європейських стандартів забезпечення права громадян на якісну і доступну медичну допомогу;

• розглядає проекти законів, інших нормативно-правових актів з питань охорони здоров'я, вносить у встановленому порядку пропозиції щодо вдосконалення законодавства з цих питань;

• аналізує проекти програм розвитку сфери охорони здоров'я;

• розробляє та вносить Президентові України пропозиції щодо:

- підготовки та ефективної реалізації заходів, спрямованих на боротьбу із соціально небезпечними хворобами, розвиток вітчизняної фармацевтичної промисловості, залучення благодійних і громадських організацій, меценатів, спонсорів до розв'язання актуальних проблем у галузі охорони здоров'я;

- забезпечення узгодження дій органів державної влади, громадських організацій, підприємств, установ і організацій з питань розвитку системи охорони здоров'я населення.