Принципи відкритості і селективності навчання в державній освітній політиці.

Різновиди шкільної селекції, які історично з’являлись в освітній системах:

Задуми запровадження обов’язкового навчання (з 18 ст.) зумовили дві проблеми в освітній політиці держав:

- Ставлення до масового запровадження навчання – чи справді воно необхідне?

- Ставлення до селекції – чи має вона існувати і як?

Починаючи з 19-го століття розгорілась полеміка щодо можливості повсюдного впровадження обов‘язкової шкільної освіти:

1. Ті хто був “за” обов‘язкову освіту (Ллойд-Джордж, Томас Джефферсон) аргументували свою точку зору тим, що кожній людині необхідний певний мінімум знань і освіти, щоб реалізувати себе і вижити в умовах конкуренції, що кожна людина повинна мати і реалізувати своє право на освіту. Ця ідея була сформульована як “необхідність забезпечення рівних шансів”.

2. Ті, хто був “проти” (серед них і Гумбольт) вважали, що обов‘язковість навчання приведе до контролю над особистістю, школою і сім‘єю, до нехтування людськими свободами, зокрема до заборони дитячої праці на підприємствах, змушення батьків насильно віддавати своїх дітей в школу.

Фактично в 19-му столітті перемогла перша точка зору. Політика гарантування шкільної освіти базується на принципі відкритості.

Втілення в освітній політиці принципу відкритості, насправді не ліквідує принципу селективності (відбору і обмеженості в навчанні).

Відкритість і обов’язковість шкільної освіти фактично зумовила орієнтацію на викорінення соціальної селекції (у більшості країн світу). Проте масовий характер навчання не може забезпечити рівності освіти для всіх школярів. Відмінності зумовлені можливостями дітей (здібностями, інтересами, успіхами в навчанні). Саме тому популярним в організації навчання є здійснення природньої (інтелектуальної) і професійно-спрямованої селекції. Вона проявляється в різних способах диференціації в шкільній освіті:

 

 

1. Наявність різних типів державних шкіл в ланці молодшої і старшої середньої школи в багатьох країнах є „залишками” від соціальної і станово-професійної селекції, коли поряд з повноцінними, існували так звані „тупікові” школи, які не давали можливості випускникам продовжувати навчання у вищій школі. Різнотипність шкіл (або відділень) притаманна багатьом країнам:

Країна	Типи шкіл (відділення)
Великобританія	граматичні, сучасні, технологічні, об’єднані школи
ФРН	гімназії, реальні, головні, об’єднані школи
Франція	Загальний, технологічний, професійний ліцей
Україна	загальноосвітня школа, гімназія, ліцей, колегіум
США	академічне, загальноосвітнє, практичне (професійне) відділення старшої школи
Японія	загальноосвітнє (академічний і загальний потоки), професійне відділення старшої школи

На академічних відділеннях (граматичній школі, гімназії, загальному і технологічному ліцеї) учні дістають знання, які забезпечують вступ до ВНЗ. Завдання професійного і загального потоків — підготувати учнів до діяльності в промисловості, торгівлі, сільському господарстві.

З метою оптимального вибору типів шкіл і відділень у кожній країні використовують свої методики розподілу школярів (тестування, визначення інтелектуальних здібностей учня (IQ), результати успішності, середній бал, відгуки учителів тощо). У деяких країнах існують спеціальні служби профорієнтаційної роботи куди входять радники з орієнтації, шкільні психологи, медики, працівники служб соціального забезпечення. У Франції існує цілі система профорієнтації:

2. Наявність профільного навчання в старшій ланці середньої школи притаманна для більшості країн, навіть в тих, де існує різнотипність шкіл. Провідні напрями фуркації: гуманітарний і природничо-математичний напрями на академічному потоці (США) та граматичній школі (Великобританія), філософія і філологія, соціально-економічні науки, математика і фізика, біологія, техніка у ліцеї (Франція) тощо.

3.. Наявність різних рівнів навчання. В молодшій і старшій середній (а подекуди і в початковій) школі багатьох країн (крім Японії) практикується формування так званих „гомогенних класів (потоків)” (треків, бендів) – в межах однієї навчальної паралелі (XYZ-групування (сильні, середні, слабкі класи). Застосовуються і гомогенні групування (сети) в межах кількох навчальних паралелей – за навчальними досягненнями (т.з. Джоплін-план). За містом навчання школярам пропонуються просунуті, високого, середнього рівня програми, елективні (вибіркові) курси.

4. Обов’язковість навчання не означає обов’язкового отримання документу про загальну середню освіту. Випускників чекає складна процедура випускних екзаменів, яка не завжди закінчується позитивним результатом. У Франції диплом бакалавра отримують лише 70% випускників середньої школи (ліцею). Подібна ситуація в інших країнах ОЕСР. Вищим цей показник (більше 90%) є в Німеччині, Японії, Угорщині, Польщі, Словаччині.

5. В багатьох країнах проводиться політика цілеспрямованого виявлення і навчання обдарованих дітей. У 1975 році була створена Всесвітня рада з таланту і обдарованості дітей, яка в 1988 році розробила Програму міжнародного співробітництва в галузі виявлення, навчання і розвитку обдарованих дітей. До категорії обдарованих дітей відносять тих дітей, які за наявності особливих здібностей демонструють високі досягнення (визначення Відділу освіти США – М. Арланд, 1972) у певній галузі: інтелектуальній, академічній (успіхи у навчанні), творчій, художній, у сфері спілкування (лідерство) або психомоторики. В кожній країні існують власні процедури виявлення обдарованих дітей. У США щорічно, відповідно програми „Меріт” відбирають 600 тис. найрозумніших школярів на основі „стандартизованих тестів” IQ (а також шкал Станфорда-Біне, Векслера, Гілфорда, Торренса тощо). Обдарованими вважаються ті діти у яких показник IQ вище 115, які мають блискучі здібності в певній діяльності, уміють нестандартно мислити і діяти. Потім відібраних дітей знову „фільтрують”, поки не залишиться 35 тис., яким надаються різні пільги для продовження освіти (стипендії, гранти тощо).

У спеціалістів, які в зарубіжних країнах, займаються проблемою визначення форм навчання обдарованих дітей виробилось два підходи до її вирішення:

- доручення цієї відповідальної роботи спеціалізованим школам та класам. У даний час в світі існує тенденція збільшення навчальних закладів для обдарованих дітей. Перевага надається у створенні спеціалізованих шкіл для специфічних здібностей (математичних, природничих, музичних, образотворчих, поетичних тощо). Такі відомі школи є в США: Бронківська середня школа з поглибленим вивченням природничих наук (м.Нью-Йорк), Школа мистецтв ім. Дюка Веллінгтона (м. Вашінгтон) та 11 різноманітних шкіл-інтернатів з поглибленим викладанням (математики, природничих наук, мистецтва). У США функціонують так звані „губернаторські школи” (під час літніх канікул для високообдарованих дітей).

- удосконалення якості та ефективності всієї освітньої системи вцілому і для обдарованих дітей зокрема. Більшість зарубіжних країн вважає за необхідне навчати здібних дітей за спеціальними програмами і методами в межах загальноосвітніх закладів. Найпоширенішими з яких є:

1. В основі прискореного навчання лежить аргумент, що обдаровані учні здатні швидше засвоювати навчальний матеріал, ніж їх ровесники із середніми здібностями. Американський вчений Лета Холлінгворт вказує, що у звичайній школі діти, коефіцієнт інтелектуального розвитку яких становить 140 балів, втрачають половину навчального часу, а ті в кого він більше 170 балів, фактично весь час. Існує кілька варіантів прискорення:

- дитина раніше йде до школи,

- надається право починати навчання з 2-3 класу,

- дають змогу “перестрибувати” через класи,

- перехід у старшу вікову групу, але лише з деяких предметів,

- більш раннє вивчення курсу, який пізніше вивчатиметься всім класом.

2. Збагачене навчання. Ця форма застосовується при роботі з класами, де навчаються діти з різними здібностями. Саме цю форма, починаючи з 70-х років, вважається найприйнятнішою для навчання обдарованих дітей. Саме поняття “збагачення” має на увазі якісне а не кількісне збільшення. Збагачена навчальна програма дає можливість учневі вчитися:

- з притаманною йому швидкістю, у своєму ритмі,

- самостійно вибирати навчальний матеріал і ті методи навчання, що стимулюють навчальну мотивацію,

- розвиваючи продуктивне мислення і навички щодо його практичного застосування.

3. Поглиблене (ущільнене) вивчення окремих предметів. Диференційоване навчання, яке базується на тому, що обдаровані діти швидше за ровесників засвоюють програмований матеріал. Саме тому вони розпочинають демонстрування знань і умінь із найважчих завдань, а зекономлений („відкуплений”) навчальний час використовують для вдосконалення чи альтернативної діяльності. Ущільнені програми за якими вони працюють фіксуються в компакторах (таблиці із завданнями і способами праці). Поглиблене вивчення предметів може відбуватись за індивідуальною програмою на університетському рівні (у вихідні дні, влітку, заочно, дистанційно на спеціальних курсах).

Методи навчання обдарованих дітей в зарубіжній школі орієнтуються, в першу чергу, на:

- Підтримку творчої діяльності дітей;

- Врахування бажання дітей самостійно працювати;

- Надання дитині свободи вибору;

- Створення умов для реалізації творчих задумів;

- Уникнення будь-якого тиску на дітей;

- Допомогу дітям, які висловлюють відмінну від інших думку.

В світі існує три моделі роботи з обдарованими дітьми. Створюються програми, в яких увага акцентується на:

1. певних сильних сторонах особистості (посилююча модель),

2. слабких сторонах (коректуюча модель),

3. посиленні сильних сторін, щоб компенсувати слабкі (компенсуюча модель).

Працювати у класах, де навчаються діти з високим інтелектом, учителям дуже важко. Від них вимагаються вміння:

- будувати навчання відповідно до результатів діагностичного обстеження,

- модифікувати навчальні програми,

- стимулювати когнітивні здібності учнів,

- бути гнучкими, креативними,

- розуміти індивідуальні особливості кожної дитини,

- добре знати предмет, володіти методикою його викладання тощо.

Отже, при відкритості і масовості шкільної освіти залишається наявною її селективність, переважно природня, хоча існують і прояви соціальної (залежність від соціального статусу батьків, етнічної приналежності).